ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

справа № 754/4640/23

провадження № 51-1105км24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 вересня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, востаннє: вироком Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном на 1 рік,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 12 вересня 2023року ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднано ОСОБА_6 до покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року та з урахуванням положень ст. 72 КК призначено остаточне покарання у виді 9 (дев`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

За вироком районного суду, у невстановлені слідством дату, час та місці, в обвинуваченого ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на реалізацію протиправної діяльності у сфері незаконного збуту психотропної речовини.

З метою реалізації свого злочинного умислу, переслідуючи корисливий мотив та маючи намір збагатитися за рахунок вчинення злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини з метою збуту, у невстановлені слідством дату та час, знаходячись за невстановленою слідством адресою, незаконно придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи (досудове розслідування відносно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні) 1 поліетиленовий зіп-пакет із кристалоподібною речовиною білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено законом - PVP, загальною масою 2 356, 97 г, що є особливо великим розміром, яку в подальшому поклав до своєї сумки, що мав при собі, тим самим почав незаконно зберігати психотропну речовину з метою збуту.

Реалізуючи свій протиправний умисел, обвинувачений ОСОБА_6 , утримуючи при собі незаконно придбану психотропну речовину, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , близько 18:00 14 лютого 2023 року був зупинений працівниками поліції.

В подальшому, 14 лютого 2023 року під час проведення особистого обшуку в ОСОБА_6 працівниками поліції виявлено та вилучено 1 поліетиленовий зіп-пакет із кристалоподібною речовиною білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено законом - PVP, загальною масою 2 356, 97 г, що є особливо великим розміром, яку ОСОБА_6 незаконно придбав та зберігав з метою збуту.

Київський апеляційний суд ухвалою від 23 листопада 2023 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, яка є аналогічною апеляційній скарзі сторони захисту,адвокат ОСОБА_7 просить змінити оскаржувані судові рішення щодо її підзахисного, перекваліфікувавши дії ОСОБА_6 з ч. 3 ст. 307 КК на ч. 3 ст. 309 цього Кодексу та призначити йому покарання, з урахуванням вироку Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року, у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць без конфіскації належного йому майна.

Свою позицію сторона захисту обґрунтовує неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, яке вбачає в тому, що матеріали кримінального провадження не містять підтвердження вчинення ОСОБА_6 саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, оскільки наявність умислу на збут психотропних речовин в особливо великих розмірах не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Вважає, що для кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 307 КК є необґрунтованим покликання суду лише на розмір вилученої психотропної речовини і на невизнання її підзахисним вини, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в аналогічних справах, де зазначено, що про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так і інші, зокрема: великий або особливо великий розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні або психотропні засоби не вживає, але виготовляє та зберігає їх, тощо, що в цьому провадженні не було взято до уваги.

Також акцентує на відсутності в матеріалах доказів, які б підтверджували факт збуту ОСОБА_6 будь-якій особі наркотичного засобу, враховуючи, що в нього вилучили мобільний телефон та банківську картку (відсутні переписки в месенджерах, рух коштів по банківському рахунку).

Додає, що ні під час затримання, ні під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_6 , в нього не було виявлено знарядь злочину (ваги, ємкості, посуд, поліетиленові пакети для фасування наркотичного засобу, тощо).

Стверджує, що покликання суду на показання свідка ОСОБА_8 є безпідставними, оскільки він не володів і не зазначив будь-яку інформацію, яка б підтверджувала факт придбання та подальшу мету збуту психотропної речовини.

Крім іншого, захисниця наполягає на невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, адже, на її думку, наявні докази в матеріалах провадження, а також позиція її підзахисного свідчать про те, що дії ОСОБА_6 підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 309 КК, з призначенням покарання в межах санкції цієї статті.

На думку захисниці, суди безпідставно не врахували обставини, що пом`якшує покарання (щире каяття), а також, що ОСОБА_6 є наркозалежною особою, перебуває на обліку, що підтверджується довідкою, наявною в матеріалах справи.

Підсумовуючи, зазначає, що на всі ці порушення зверталася увага апеляційного суду, однак відповідей на доводи її апеляційної скарги колегія суддів не надала, чим допустила порушення вимог статей 370, 419 цього Кодексу.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисниця ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу сторони захисту, прокурор ОСОБА_5 , обґрунтовуючи свою позицію, заперечив проти її задоволення, просив судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Частина 1 ст. 438 КПК регламентує, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Указаним вимогам повинна відповідати й ухвала апеляційного суду, а крім того, відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що згідно зі статтями 2 7 370 404 419 КПК при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто в цьому рішенні суду слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Недотримання вказаних положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Під час перегляду вироку щодо ОСОБА_6 апеляційний суд зазначених вимог закону в повному обсязі не дотримався.

Із матеріалів провадження вбачається, що, не погоджуючись з обвинувальним вироком щодо ОСОБА_6 , сторона захисту подала апеляційну скаргу, в якій адвокат ОСОБА_7 просила перекваліфікувати дії її підзахисного з ч. 3 ст. 307 КК на ч. 3 ст. 309 цього Кодексу, обґрунтовуючи свою позицію невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неповнотою судового розгляду, що призвело до неправильної кваліфікації дій ОСОБА_6 і, як наслідок, призначення надто суворого покарання.

Зі змісту апеляційної скарги захисниці слідує, що вона звертала увагу суду на те, що доказами, покладеними в основу обвинувального вироку, не доведено поза розумним сумнівом наявності в ОСОБА_6 умислу на збут психотропної речовини, зокрема, зазначала про те, що обвинувачений є наркозалежною особою, перебуває на обліку; особливо великий розмір наркотичного засобу не є беззаперечним доказом умислу на збут; ні під час затримання, ні під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_6 , в нього не було виявлено знарядь злочину (ваги, ємкості, посуд, поліетиленові пакети для фасування наркотичного засобі, тощо); вказувала на відсутність переписок в месенджерах з ймовірними покупцями психотропної речовини, рух коштів по банківському рахунку.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, апеляційний суд хоч і виклав доводи сторони захисту, наведені в апеляційній скарзі, однак не розкрив їх змісту у достатній мірі, а лише формально зазначив про незгоду сторони захисту із кваліфікацією дій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 307 КК, не здійснив аналізу доводів апеляційної скарги сторони захисту, належним чином не перевірив їх, не розкрив суті зібраних у провадженні доказів, не проаналізував їх у контексті з конкретними доводами апеляційної скарги захисниці та не навів мотивів і підстав, з яких визнав доводи скарги необґрунтованими.

На думку Верховного Суду, апеляційний суд формально розглянув апеляційну скаргу сторони захисту та не дав обґрунтованих відповідей на її основні доводи.

Використання апеляційним судом загальних формулювань суду першої інстанції не свідчить про ретельність та ґрунтовність оскаржуваної ухвали.

Оцінка належності, допустимості та достовірності доказів мала б дозволити апеляційній інстанції дійти розуміння про їх достатність для ухвалення судом першої інстанції законного рішення. Питання про достатність належних, допустимих і достовірних доказів є надзвичайно важливим у їх оцінці, оскільки дозволяє суду апеляційної інстанції встановити неповноту, неточність та суперечності в доказовому матеріалі.

Проте оскаржуване судове рішення не містить переконливих мотивів щодо оцінки сукупності зібраних доказів на які вказувала сторона захисту в апеляційній скарзі.

Під час апеляційного розгляду залишилося без ретельної перевірки питання, чи додержався місцевий суд вимог ст. 91 КПК щодо обставин, які належать до предмета доказування. Замість цього апеляційний суд фактично обмежився згодою з районним судом щодо наявності в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, однак ніяким чином не спростував доводи сторони захисту про протилежне.

Таким чином, на думку колегії суддів, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в цьому суді.

Доводи, викладені в касаційній скарзі адвоката ОСОБА_7 , які за своїм змістом є аналогічними доводам її апеляційної скарги, зокрема, що стосуються невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, кваліфікації дій ОСОБА_6 , а також щодо виду і розміру призначеного покарання, мають бути належно перевірені під час нового апеляційного перегляду.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене в цій постанові, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку і за наявності для цього підстав перевірити обставини кримінального провадження шляхом повторного дослідження доказів, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Інші доводи сторони захисту, наведені в касаційній скарзі, не впливають на висновок про незаконність ухваленого рішення судом апеляційної інстанції в цілому, а тому не є предметом розгляду, враховуючи підстави скасування ухвали.

Також, колегія суддів зауважує, що касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням певних особливостей (стаття 434 КПК). У свою чергу, ст. 418 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції ухвалює рішення в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу, який зобов`язує суд, серед іншого, вирішити питання про запобіжний захід.

Беручи до уваги мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка передбачає досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК), з огляду на необхідність попередження ризику переховування ОСОБА_6 від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного вироком суду, враховуючи, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Урахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисниці ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року щодо засудженого ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 10 серпня 2024 року включно.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3