Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 754/4708/18
провадження № 61-21698св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,третя особа - ОСОБА_3 ,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фєтісов Євген Павлович, на постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей.
Позовна заява мотивована тим, що 13 березня 2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві (далі - ВРАГС Дніпровського РУЮ в місті Києві) зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому народились ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вказувала, що їх із відповідачем сімейні відносини не склалися, у зв`язку з тим, що у них виявилися різні життєві погляди, цілі і прагнення, а через неправомірну поведінку ОСОБА_2 подальше спільне життя стало неможливим.
Посилаючись на те, що будь-які спроби позивача домовитись з відповідачем про добровільну сплату ним коштів на утримання та сплату додаткових витрат на дітей були останнім проігноровані, ОСОБА_1 просила суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 зі залишенням прізвища « ОСОБА_1 »; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2 000 грн на кожну, щомісячно, починаючи стягувати від дня пред`явлення позову до суду і до повноліття дитини; стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що викликані особливими обставинами, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000 грн на кожну, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову і до повноліття дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 червня 2019 року (у складі судді Галась І. А.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований ВРАГС Дніпровського РУЮ в місті Києві 13 березня 2002 року, актовий запис № 290, розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у розмірі 2 000 грн щомісячно, починаючи з 11 квітня 2018 року і до досягнення повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
у розмірі 2 000 грн щомісячно, починаючи з 11 квітня 2018 року і до досягнення повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач перебуває в працездатному віці, має фізичну можливість надавати допомогу, не довів належними та допустимими доказами щодо неможливості сплачувати аліменти, а тому як батько неповнолітніх дітей останній зобов`язаний їх утримувати до повноліття.
Разом з тим, позивачем не доведено належними та допустимими доказами щодо наявності підстав для стягнення додаткових витрат щомісячно, що викликані особливими обставинами, тому у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 червня 2019 року змінено.
Абзац 3 та 4 резолютивної частини викладено у наступній редакції.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у розмірі 1 300 грн щомісячно, починаючи з 11 квітня 2018 року і до досягнення повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
у розмірі 1 300 грн щомісячно, починаючи з 11 квітня 2018 року і до досягнення повноліття.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, враховуючи матеріальний стан відповідача, наявність інших осіб на утриманні та прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей у визначеному розмірі.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про розірвання шлюбу до апеляційного суду не оскаржувалось, тому перегляду в касаційному порядку на підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фєтісов Є. П., просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визначення розміру аліментів і залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин вимоги статті 182 СК України, врахував матеріальний стан відповідача та його реальну спроможність сплачувати аліменти у визначеному в позовних вимогах розмірі, тому постанова підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням вимог матеріального права.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 13 березня 2002 року ОСОБА_1 перебувала
у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , в якому народилось двоє синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_8 , батьком якої є ОСОБА_2 ,
а матір`ю - ОСОБА_3 .
Згідно з довідкою від 23 жовтня 2018 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є студентом 1 курсу денного відділення Коледжу Київського національного університету технологій та дизайну. Термін навчання
з 01 вересня 2018 року по 30 червня 2022 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про права дитини (далі - Конвенція ООН про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі статтею 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтями 18, 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Вирішуючи питання стягнення аліментів, суд виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо своєї дитини, передбаченого статтею 141 СК України, а також приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, відповідно до статті 3 Конвенції ООН про права дитини.
Відповідно до статті 80 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 81 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про розмір стягнутих аліментів, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що відповідач має малолітню дитину, яка перебуває на його утриманні, та врахувавши матеріальний стані відповідача та прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, апеляційний суд обґрунтовано визначив розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей у сумі 1 300 грн.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд невірно застосував норми матеріального права при визначення розміру аліментів, є необґрунтованими з огляду на наступне
Зобов`язуючи матеріально забезпечувати неповнолітніх дітей, закон враховує і інтереси батьків, зокрема, їх матеріальний стан та перебування на їх утриманні інших неповнолітніх дітей.
Отже, враховуючи матеріальний стан відповідача, зокрема, відсутність на час розгляду справи постійної роботи та стабільного заробітку, перебування на утриманні останнього малолітньої дитини, ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_6 , та цивільної дружини, ОСОБА_3 , яка не отримує самостійний дохід у зв`язку з доглядом за малолітньою дитиною, з урахуванням принципу справедливості та розумності, стягненню підлягають аліменти на утримання кожної дитини у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
На думку судової колегії судове рішення, що переглядається, є достатньо мотивованим.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фєтісов Євген Павлович, залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк