ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 754/4816/16-ц
провадження № 61-12св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_10 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Поливач Л. Д., Матвієнко Ю. О., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 2003 року до травня 2008 року вона проживала однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_2 .
Вказувала, що з 29 січня 1981 року до 29 березня 2001 року вона перебувала з ОСОБА_2 у шлюбі, у якому народились дочка ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після розірвання шлюбу вони продовжили проживати у квартирі
АДРЕСА_1 , а починаючи з 2002 року, їх відносини знову набули характеру сімейних.
Під час спільного проживання вона не працювала, займалася домашнім господарством, а ОСОБА_2 повністю забезпечував сім`ю. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, друзі та знайомі вважали їх однією сім`єю.
У 2004 році вони побудували будинок у селі Іванковичі Васильківського району Київської області, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 . Заявник брала участь у погодженні проекту будинку, придбанні будівельних матеріалів та контролювала будівництво. Після завершення будівництва вони проводили разом час у вказаному будинку.
У подальшому сімейні відносини почали псуватися, оскільки заявник дізналася, що у ОСОБА_2 є стосунки з іншою жінкою, з якою він має намір зареєструвати шлюб. Вказані обставини ОСОБА_2 повідомив їй
у травні 2008 року, після чого вони перестали проживати разом.
Заявник вказувала, що метою звернення із цією заявою є захист її майнових прав та інтересів щодо спільної сумісної власності подружжя.
За таких обставин просила суд встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без шлюбу з 2003 року до травня
2008 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року, ухваленим у складі судді Лісовської О. В., заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без шлюбу у період з 2003 року до травня 2008 року включно.
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з доведення належними і допустимими доказами факту проживання
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без шлюбу у вказаний період.
Справа переглядалась в апеляційному порядку неодноразово.
Останньою постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року задоволено апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_5 , рішення Деснянського районного суду міста Києва
від 26 квітня 2016 року скасовано.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу залишено без розгляду.
Роз`яснено ОСОБА_1 право подати позов на загальних підставах.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Залишаючи без розгляду заяву, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та до ухвалення судового рішення за наслідками її розгляду було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про поділ майна, встановлення факту проживання однією сім`єю за той самий проміжок часу, який заявлений ОСОБА_1 у даній справі, а також заявлено позовну вимогу про поділ нерухомого майна, яке, за посиланням ОСОБА_1 , придбано за спільні з ОСОБА_2 кошти.
Апеляційний суд зазначив про наявність спору між ОСОБА_2 і ОСОБА_2 щодо поділу спільного майна подружжя, а метою встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу у цій справі ОСОБА_1 визначила вирішення у майбутньому спору про поділ із заінтересованою особою цього ж майна.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про існування між заінтересованою особою та ОСОБА_2 майнового спору, що унеможливлює розгляд заяви про встановлення юридичного факту у порядку окремого провадження, метою вирішення якої ОСОБА_1 вказала намір вирішити у майбутньому спір про поділ сумісно нажитого із ОСОБА_2 майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року і залишити в силі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про існування між учасниками справи спору про право, оскільки у заяві про встановлення факту відсутні посилання на майнові претензії до заінтересованої особи, в тому числі, і щодо житлового будинку у селі Іванковичі Васильківського району Київської області, про поділ якого у ОСОБА_2 та
ОСОБА_2 виник спір.
На думку заявника, розгляд Васильківським міськрайонним судом Київської області справи № 362/7078/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та
ОСОБА_7 про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння і за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя не може бути перешкодою для розгляду заяви про встановлення юридичного факту у цій справі, оскільки ОСОБА_8 не є учасником справи № 362/7078/15-ц та не має відношення до спору, що виник між сторонами у вказаній справі.
Висновок апеляційного суду про існування спору про право спростовується також тим, що, отримавши рішення Деснянського районного суду міста Києва
від 26 квітня 2016 року, яке набрало законної сили, заявник не зверталась із позовом про визнання права власності на вказаний житловий будинок або про його поділ.
Також заявник вважає, що суд апеляційної інстанції не мотивував висновку, яким чином рішення суду першої інстанції у цій справі впливає на права, обов`язки або інтереси ОСОБА_7 , яка не брала участі у справі.
Крім того, апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, через три роки після його прийняття, порушив принцип правової визначеності, який є одним із суттєвих елементів верховенства права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Касаційний суд не вбачає підстав для прийняття та врахування додаткових пояснень, поданих ОСОБА_1 у січні 2021 року, і заперечень на додаткові пояснення, подані представником ОСОБА_7 у лютому
2021 року, оскільки подання таких процесуальних документів на стадії касаційного перегляду справи ЦПК України не передбачено, а право на доповнення касаційної скарги обмежене строком на касаційне оскарження, яке ОСОБА_1 пропустила.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У березні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 29 січня 1981 зареєстрували шлюб, який розірвано 29 березня 2001 року.
Апеляційний суд встановив, що 3 червня 2008 року укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2018 року у справі № 362/7078/15-ц, зокрема, ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільним сумісним майном та його поділ, а також у задоволенні позову до ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про встановлення факту, визнання договору недійсним та витребування майна з незаконного володіння.
Зі змісту вказаного рішення суд апеляційної інстанції встановив, що предметом спору у справі № 362/7078/15-ц є позовні вимоги ОСОБА_7 про встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_7 з 20 жовтня 1997 року та визнання спільним майном подружжя житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_2 , визнання недійсним договору з його продажу та витребування з незаконного володіння 1/2 частки цього будинку.
Постановою апеляційного суду Київської області від 4 липня 2018 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2018 року залишено без змін з посиланням на обставини, встановлені рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року у даній справі, а саме, що ОСОБА_7 з 2003 року до травня 2008 року проживав однією сім`єю з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини третьої статті 235 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно з пунктом 5 частини першої та частиною другою статті 256 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт (частина перша статті 259 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).
У порядку окремого провадження може бути розглянута заява про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, про проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з метою охорони прав та інтересів особи, яка звертається з такою заявою, або створення їй умов для здійснення її особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Встановлення факту не повинно пов`язуватися з наступним вирішенням спору про право та впливати на обсяг цивільних прав та обов`язків в інших правовідносинах третіх осіб, які не були залучені до участі у справі як заінтересовані особи. Інакше така заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а відповідний факт, за наявності спору про право, має бути встановлений у справі в порядку позовного провадження.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 7 листопада
2018 року у справі № 638/2475/13-ц (провадження № 61-14906св18).
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу необхідно
ОСОБА_1 для вирішення питання узаконення її майнових прав та інтересів, тобто встановлення режиму спільної сумісної власності на нерухоме майно, що набуто за час їх спільного із ОСОБА_7 проживанням однією сім`єю без шлюбу, про що заявник зазначила у заяві про встановлення факту.
Зі змісту заяви про встановлення факту апеляційний суд встановив, що серед витрат, які здійснені заявником спільно із ОСОБА_7 , стало спільне будівництво у 2004 році будинку, розташованого на
АДРЕСА_2 . Також
ОСОБА_1 зазначала, що хоча вказаний будинок оформлений на ОСОБА_7 , вона сама безпосередньо брала участь у погодженні проекту житлового будинку, обирала будівельні матеріали, які використовувалися у будівництві, та користувалась будинком разом з ОСОБА_7 .
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року у зв`язку з наявністю відповідних спорів з ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя, в тому числі, і житлового будинку на
АДРЕСА_2 .
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права, за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Суд апеляційної інстанції установив, що метою звернення із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу є встановлення у судовому порядку обставин, необхідних для захисту права спільної сумісної власності одного з подружжя, зокрема, права власності заявника на житловий будинок на АДРЕСА_2 .
Звернувшись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 зазначила про наявність у неї спору із ОСОБА_7 ,
в тому числі, і щодо факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу
з 20 жовтня 1997 року, та визнання спільним майном подружжя вказаного житлового будинку.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що встановлення факту у даній справі пов`язано з наступним вирішенням спору про право, та впливає на обсяг цивільних прав і обов`язків в інших правовідносинах третіх осіб, які не були залучені до участі у справі як заінтересовані особи.
Встановивши наявність спору про право, апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та залишив заяву ОСОБА_1 , подану в порядку окремого провадження, без розгляду.
Висновки апеляційного суду узгоджуються із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 639/489/18 (провадження № 1162св19).
Доводи касаційної скарги про те, що у заяві про встановлення факту вона не зазначала про майнові претензії щодо спільного майна подружжя (житлового будинку), спростовуються обставинами, зазначеними нею у заяві про встановлення факту, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку.
Посилання заявника про помилковість висновку апеляційного щодо існування спору про право з посиланням на справу № 362/7078/15-ц, так як вона не є учасником цієї справи, відхиляються касаційним судом, оскільки у вказаній справі предметом розгляду, серед іншого, є встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в період з 20 жовтня 1997 року до реєстрації ними шлюбу (3 червня 2008 року). Предметом доведення у цій справі є факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з 2003 року до травня 2008 року.
Встановивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 заявляють вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_9 в один і той же період, в який останній набув у власність житловий будинок, апеляційний суд дійшов правильного висновку про існування спору про право.
Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про відсутність у постанові апеляційного суду мотивів щодо вирішення судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_7 , оскільки такі спростовуються змістом постанови апеляційного суду.
Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність висновку суду апеляційної інстанції про існування спору право і, як наслідок, залишення без розгляду заяви про встановлення факту, поданої в порядку окремого провадження. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук