ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 754/5252/19
провадження № 61-19186св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, виконавчий орган Київської міської ради, Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу виконавчого органу Київської міської ради на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 травня 2020 року, ухвалене у складі судді Саламон О. Б., та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Саліхова В. В., Шахової О. В., Вербової І. М., та касаційну скаргу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради на рішення Деснянського районного суду
міста Києва від 14 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду
від 24 листопада 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, виконавчого органу Київської міської ради, Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування позову вказував, що він разом з сім`єю зареєстровані та проживають у двокімнатній квартирі
АДРЕСА_1 , житлова площа якої становить 28,9 кв.м.
З 14 лютого 2003 року він з сім`єю у складі чотирьох осіб перебував на квартирному обліку у відділі обліку та розподілу житлової площі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації в черзі на загальних підставах для надання житла. 4 серпня 2010 року висновком Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) йому встановлено другу групу інвалідності та присвоєно статус інваліда війни, після чого з 19 жовтня 2010 року його зареєстровано у чергу за категорією обліку «особи з інвалідністю внаслідок війни (при виконанні обов`язків військової служби)».
Зазначав, що, незважаючи на перебування його у черзі на поліпшення житлових умов та неодноразові звернення до відповідачів, житло йому не надали. Бездіяльність відповідачів щодо надання йому у постійне користування відповідного житлового приміщення призвела до порушення його права на отримання житла з державного житлового фонду.
За таких обставин просив:
- визнати протиправною бездіяльність Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, виконавчого органу Київської міської ради, Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради щодо не розподілу та не надання ОСОБА_1 у постійне користування житлового приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, а також з врахуванням кількості членів його сім`ї;
- зобов`язати Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію вчинити дії з розподілу та надання ОСОБА_1 у постійного користування житлове приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, а також з врахуванням кількості членів його сім`ї;
- зобов`язати виконавчий орган Київської міської ради вчинити дії з розподілу та надання ОСОБА_1 у постійне користування житлове приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, а також з врахуванням кількості членів його сім`ї;
- зобов`язати Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради вчинити дії з розподілу та надання ОСОБА_1 у постійне користування житлового приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, а також з врахуванням кількості членів його сім`ї.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14 травня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність виконавчого органу Київської міської ради, Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради щодо не розподілу та не надання ОСОБА_1 у постійне користування житлового приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, а також з врахуванням кількості членів його сім`ї.
Зобов`язано виконавчий орган Київської міської ради ухвалити рішення про надання ОСОБА_1 у постійне користування житлового приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, а також з врахуванням кількості членів його сім`ї.
Зобов`язано Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради вчинити дії з розподілу та надання ОСОБА_1 у постійне користування житлового приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, а також з врахуванням кількості членів його сім`ї.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ненадання позивачу як інваліду війни житла протягом тривалого часу перебування на обліку є грубим порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, суд першої інстанції зазначив про відсутність у останньої відповідних повноважень та самого житла для надання його позивачу.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційні скарги виконавчого органу Київської міської ради та Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва
від 14 травня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про існування правових підстав для часткового задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У грудні 2020 року виконавчий орган Київської міської радиподав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва
від 14 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду
від 24 листопада 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга виконавчого органу Київської міської ради мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій статей 43,
46 Житлового кодексу (далі - ЖК) Української РСР, пунктів 38, 46 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок
№ 470 від 11 грудня 1984 року, та пункту 12 постанови виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів і президії Київської ради профспілок від 15 липня 1985 року № 582 «Про порядок застосування в місті Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР».
Заявник вказує про неврахування судами попередніх інстанцій того, що чинним законодавством не встановлено переважного права пільгової категорії «інвалід війни (при виконанні обов`язків військової служби)» серед усіх інших категорій, що відносяться до позачергових категорій забезпечення житлом.
На думку заявника, у Київської міської ради немає підстав для вирішення питання щодо поліпшення житлових умов та надання житлової площі
ОСОБА_1 в обхід інтересів інших громадян, які зараховані на квартирний облік раніше, ніж він, та користуються пільгою на позачергове отримання житла, оскільки вказані дії призведуть до порушення прав інших громадян міста Києва.
Зазначає про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 200/5893/18-ц (провадження № 61-3304св19), від 3 квітня 2020 року у справі № 344/8248/17-ц (провадження № 61-40928св18), від 30 січня 2020 року у справі № 335/3599/18 (провадження № 61-11670св19), від 24 лютого 2020 року у справі № 725/3605/19 (провадження № 61-575св20).
Крім того, у грудні 2020 року Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Деснянського районного суду містаКиєва
від 14 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду
від 24 листопада 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради є аналогічними доводам касаційної скарги виконавчого органу Київської міської ради.
Позиція інших учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради, у яких, посилаючись на правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та додержання норм процесуального права, просив касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін. Зазначив, що суди попередніх інстанцій правильно врахували при вирішенні справи висновок Верховного Суду, викладений у постанові
від 18 червня 2018 року у справі № 203/1784/16-ц (провадження
№ 61-18145св18).
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 13 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами і ухвалою цього суду
від 3 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявників про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 200/5893/18-ц (провадження № 61-3304св19), від 3 квітня 2020 року у справі № 344/8248/17-ц (провадження № 61-40928св18), від 30 січня 2020 року у справі № 335/3599/18 (провадження № 61-11670св19), від 24 лютого 2020 року у справі № 725/3605/19 (провадження № 61-575св20).
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з сім`єю у складі чотирьох осіб 14 лютого 2003 року зарахований у чергу на поліпшення житлових умов на загальних підставах у відділі обліку та розподілу житлової площі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.
Відповідно до висновку МСЕК, 4 серпня 2010 року позивачу була встановлена друга група інвалідності та присвоєно статус інваліда війни (при виконанні обов`язків військової служби).
З 19 жовтня 2010 року ОСОБА_1 з сім`єю у складі шести осіб переведений до черги «позачерговиків» у пільгову категорію «особи з інвалідністю внаслідок війни (при виконанні обов`язків військової служби)» і на даний час перебуває у черзі на поліпшення житлових умов в пільговій категорії «Особи з інвалідністю внаслідок війни (при виконанні обов`язків військової служби)» у відділі обліку та розподілу житлової площі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.
З облікової справи № 18254 суди встановили, що на 15 квітня 2019 року номер черговості ОСОБА_1 з сім`єю у списку загальної черги - 2 470;
позачерговиків - 552; за категорією обліку «інваліди війни (при виконанні обов`язків військової служби)» - 19.
Також суди встановили, що на час звернення з позовом ОСОБА_1 як інваліду війни житло не надано.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Умови та порядок отримання позачергового житла ветеранами та інвалідами війни визначені нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також ЖК Української РСР.
Відповідно до статті 31 ЖК Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
Згідно з частиною першою статті 43 ЖК Української PCP громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Частиною першою статті 46 ЖК Української PCP визначено перелік осіб, яким жилі приміщення можуть бути надані поза чергою, зокрема, до таких віднесено осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.
Відповідно до частини третьої статті 46 ЖК Української PCP громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.
Вказане право на отримання житла поза чергою особами з числа учасників бойових дій також закріплено у пункті 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно з пунктом 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них - особам (стаття 7) надаються пільги щодо позачергового забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
Отже, забезпечення житлом таких осіб можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством.
Іншого порядку, ніж дата взяття на облік, у формуванні черговості забезпечення житлом осіб, які користуються певним правом (мають однакові пільги) в черговості одержання таких приміщень, діючим законодавством не встановлено.
Такі висновки викладені Верховним Судом у постановах Верховного Суду
від 4 грудня 2019 року у справі № 200/5893/18-ц (провадження № 61-3304св19), від 3 квітня 2020 року у справі № 344/8248/17-ц (провадження № 61-40928св18), від 30 січня 2020 року у справі № 335/3599/18 (провадження № 61-11670св19) та від 24 лютого 2020 року у справі № 725/3605/19 (провадження № 61-575св20), підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.
Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ненадання позивачу як інваліду війни житла протягом тривалого часу перебування на обліку є грубим порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів.
Апеляційний суд зазначив про недоведення відповідачами належними і допустимими доказами того, що надходження квартир на розподіл між громадянами, які отримають житло за рахунок державного бюджету, було таким, що не давало право на отримання житла позивачу в порядку існування відповідної черги.
Проте обставини щодо неможливості надання позивачу житла в порядку черги спростовуються відомостями з облікової справи № 18254 про те, що на 15 квітня 2019 року номер черговості ОСОБА_1 з сім`єю у списку, зокрема, за категорією обліку «інваліди війни (при виконанні обов`язків військової
служби)» - 19.
Отже, зобов`язуючи виконавчий орган Київської міської ради ухвалити рішення про надання позивачу у постійне користування житлове приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, а також з врахуванням кількості членів його сім`ї, а Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради - вчинити дії з розподілу та надання такого житлового приміщення, суди тим самим порушили права та інтереси інших осіб, які передують позиції позивача у списку позачерговиків.
За таких обставин суди дійшли помилкового висновку про необхідність зобов`язання відповідачів забезпечити позивача житлом у позачерговому порядку з переважним правом на одержання жилого приміщення перед всіма іншими категоріями позачерговиків.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах: від 2 жовтня 2013 року № 6-87цс13, від 4 червня
2014 року № 6-50цс14, від 3 червня 2015 року № 6-390цс15, які є незмінними.
До подібних висновків також дійшла об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 листопада2019 року
у справі № 712/4259/17-ц (провадження № 61-15146сво18).
Помилковими є посилання суду першої інстанції на висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 203/1784/16-ц (провадження № 61-18145св18), оскільки рішення у вказаній справі ухвалено за інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, а саме зазначена справа стосувалась зобов`язання забезпечення житлом сім`ї інваліда, членами якої також є інваліди, що проживають в орендованому за власний рахунок житлі тривалий час (24 роки). При цьому у справі, що переглядається, позивач та члени його сім`ї проживають
у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить до приватного житлового фонду; позивач не зазначає про те, що вказана квартира є орендованою; ОСОБА_2 , який разом зі своєю дружиною та дочкою перебуває у пільговій черзі на отримання житла як член сім`ї позивача, з 31 січня 2011 року є власником квартири АДРЕСА_2 . Отже, предмет спору, сторони у справі, фактичні обставини у справі № 203/1784/16-ц, на яку послався суд першої інстанції, суттєво відрізняються між собою, отже не є подібними.
До аналогічних висновків, визначаючи подібність правовідносин у справі № 203/1784/16-ц правовідносинам у справах № 522/11029/19 та № 522/6826/19, які є подібними тим, що виникли між сторонами у даній справі, дійшов Верховний Суд у постановах від 20 травня 2021 року у справі № 522/11029/19 (провадження № 61-5228св21) та від 3 червня 2021 року у справі № 522/6826/19 (провадження № 61-3778св21).
Згідно зі статтею 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, касаційний суд скасовує рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до виконавчого органу Київської міської ради, Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії і ухвалює в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Аналіз оскарженої постанови апеляційного суду та касаційних скарг свідчить, що рішення суду першої інстанції переглядалося в апеляційному порядку лише у частині вирішення позовних вимог до виконавчого органу Київської міської ради, Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалося, тому не є предметом касаційного перегляду.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», такий підлягає компенсації на користь виконавчого органу Київської міської ради і Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, виконавчому органу Київської міської ради і Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської радинеобхідно компенсувати за рахунок держависудовий збір, сплачений ними за подання апеляційних скарг у розмірі по 1 152,60 грн кожному та касаційних скарг у розмірі по 1 536,80 грн кожному, а всього підлягає відшкодуванню
по 2 689,40 грн.
Керуючись статтями 400 412 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу виконавчого органу Київської міської ради та касаційну скаргу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до виконавчого органу Київської міської ради і Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Судові витрати, понесені виконавчим органом Київської міської ради і Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради у розмірі по 2 689,40 грн кожним, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук