№ 754/6918/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 754/6918/18

провадження № 61-13774св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Сімоненко В.М.,

суддів -Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Мартєва С. Ю., Штелик С.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - відділ приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу відділу приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Клочко І.В., та на постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про зобов`язання здійснити приватизацію та оформити право власності на житлову кімнату.

З урахуванням уточнень в обґрунтування позовних вимог, позивач посилалась на те, що вона є уповноваженим наймачем кімнати № 231 в гуртожитку по АДРЕСА_1 на підставі ордеру, виданого Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією, власник особового рахунку № НОМЕР_2 . Звернувшись з повним пакетом документів для приватизації кімнати № 231 в гуртожитку до відповідача, отримала відповідь, що не має права на приватизацію зайнятої кімнати, тому що має на праві власності частину приватизованої квартири АДРЕСА_2 .

Позивач зазначала, що оскільки вона не повністю використала житловий чек на приватизацію, не користується часткою приватизованої житлової площі з 03 червня 1992 року з часу розлучення з чоловіком, а кімната № 231 в гуртожитку є єдиним її житлом, в якому вона фактично проживає з 2003 року та зареєстрована, тому вона набула право на приватизацію займаної житлової кімнати відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових законодавчих актів України щодо вдосконалення правового врегулювання забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», п. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», рішення Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року № 15-рп/2010 офіційного тлумачення п. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Позивач остаточно просила ( а.с.84):

- зобов`язати відділ приватизації управління житлово-комунального господарства Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити приватизацію;

- зобов`язативідділ приватизації управління житлово-комунального господарства Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації оформити право власності на житлову кімнату АДРЕСА_1 на підставі поданого пакету оригінальних документів до відділу приватизації.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано відповідача прийняти рішення про передачу житлового приміщення - кімнати АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 з урахуванням надлишкової загальної площі жилого приміщення та видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на житлове приміщення за вказаною адресою.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди виходили з того, що позивач була вселена до спірної кімнати на законних підставах, законність її проживання у кімнаті ніхто не оспорює.

Окрім того, якщо площа займаної квартири, кімнати менше санітарної норми, то громадянин має використати залишок житлового чека для приватизації іншої квартири (будинку) кімнати державного житлового фонду, наймачем якої він є. При цьому одноразовість приватизації житла законодавець обумовив номінальною вартістю житлового чека, а не кількістю квартир (будинків), площа яких відповідає цій вартості і встановленим санітарним нормам. Позивач використала своє право на приватизацію державного житлового фонду лише частково в обсязі 16,45 кв.м. при нормі 23,5 кв.м., тому має право на використання житлового чеку у невикористаній частині.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23 липня 2019 року відділ приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року та на постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою і витребувано із Деснянського районного суду м. Києва цивільну справу №754/6918/18.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просив суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не прийняли до уваги те, що спеціальним Законом, який регулює правовідносини з приводу приватизації житлових приміщень гуртожитку є Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ст. 1 якого створює обмеження щодо осіб, які мають право приватизувати бажане житлове приміщення ( кімнату) у гуртожитку, зокрема якщо у особи є власне житло.

Оскільки судами було встановлено, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності має квартиру у м. Черкаси, тому вказане відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» позбавляє її права на приватизацію спірної кімнати у гуртожитку.

Доводи інших у часників справи

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивовано тим, що Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає право громадянина повністю використати житлові чеки, що прийняли до уваги суди при ухваленні судових рішень у даній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності б/н від 07 квітня 1997 року квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності (а. с. 15).

03 червня 1992 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.18).

ОСОБА_1 із 23 листопада 2007 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 14).

28 липня 2014 року Деснянською районною державною адміністрацією видано ОСОБА_1 ордер на жиле приміщення № 015177 серії Б на право зайняття жилого приміщення площею 17,7 кв.м, яке складається із 1 кімнати в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 . Ордер видано на підставі розпорядження Деснянської районної державної адміністрації від 27 червня 2014 року № 338 (а. с. 12).

11 вересня 2014 року Київським міським бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на кімнату АДРЕСА_1 , згідно якого площа займаної ОСОБА_1 кімнати складає 17,7 кв.м (а. с. 20 - 21).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 січня 2015 року № 321179676, в державному реєстрі відсутні відомості щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 (а. с. 16).

Право ОСОБА_1 на приватизацію було використано не в повному обсязі.

Згідно довідки відділу супроводу оформлення майнових прав та приватизації житла департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради від 05 січня 2013 року № 1, ОСОБА_1 в період реєстрації з 20 травня 1992 року по 12 червня 1992 року та з 06 листопада 1992 року по 14 листопада 2007 року на території АДРЕСА_2 використала своє право на приватизацію державного житлового фонду в обсязі 16,45 кв.м. при нормі 23,5 кв.м. (а. с. 19).

Згідно довідки Територіального відокремленого безбалансового відділення № 10023/034 філії - Черкаського обласного управління Державного ощадного банку України від 09 січня 2015 року № 11/2-04/2-47, ОСОБА_1 в списках громадян, які мають право на отримання приватизаційних паперів за адресою АДРЕСА_2 , відсутня (а. с. 50).

11 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулася до керівника органу приватизації Деснянської адміністрації із заявою, в які просила оформити передачу в приватну власність жилого приміщення в гуртожитку, яке вона займає (а. с. 17).

Листом Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 12 березня 2015 року № 30-966/1 повідомило ОСОБА_1 , що приватизація кімнати АДРЕСА_1 не може бути проведена у порядку та на підставах, встановлених положеннями Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», оскільки ОСОБА_1 на праві спільно часткової власності має квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 7).

Рішенням Київської міської ради ІХ сесії VІ скликання від 24 травня 2012 року № 596/7933 залишено гуртожитки, що є об`єктами комунальної власності територіальної громади м. Києва, зазначені в додатку до цього рішення, у статусі «гуртожиток» та дозволено приватизацію їх жилих приміщень. Районним в м. Києві державним адміністраціям доручено здійснити приватизацію жилих приміщень гуртожитків, зазначених у п. 1 цього рішення, в установленому законом порядку. Зокрема, в Деснянському районі м. Києва таким гуртожитком є будинок по АДРЕСА_1 , в кімнаті № 231 якого зареєстроване місце проживання позивача.

Займана позивачем кімната у гуртожитку належить до об`єктів приватизації та не входить до переліку тих об`єктів, які не підлягають приватизації.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Окрім того, якщо площа займаної квартири, кімнати менше санітарної норми, то громадянин має використати залишок житлового чека для приватизації іншої квартири (будинку) кімнати державного житлового фонду, наймачем якої він є. При цьому одноразовість приватизації житла законодавець обумовив номінальною вартістю житлового чека, а не кількістю квартир (будинків), площа яких відповідає цій вартості і встановленим санітарним нормам. Позивач використала своє право на приватизацію державного житлового фонду лише частково в обсязі 16,45 кв.м. при нормі 23,5 кв.м, тому має право на використання житлового чеку у невикористаній частині.

Колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Згідно із преамбулою Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, цей Закон регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, сфера дії цього Закону поширюється на громадян, у тому числі військовослужбовців і працівників Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, осіб рядового і начальницького складу та працівників Міністерства внутрішніх справ України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, рятувальників та членів їхніх сімей, які не мають власного житла, більше п`яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону. Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Отже, спеціальний закон, який регулює правовідносини в сфері приватизації жилих приміщень у гуртожитках, в частині здійснення приватизації таких приміщень відсилає до загального Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», який правильно було застосовано судом першої та апеляційної інстанцій до спірних правовідносин.

Відповідно до п. 10, 13 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав реалізації прав мешканців гуртожитків» невикористане право на приватизацію - невикористане повністю або частково право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду за житловими чеками відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Особи, які не мають власного житла, - мешканці гуртожитку та члени їхніх сімей, у яких немає будь-якого житла на праві власності на території України, розмір якого з розрахунку на одну особу є більшим за розмір, встановлений для визнання їх такими, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до статті 34 Житлового кодексу Української РСР.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється, в тому числі, шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Офіційне тлумачення даної статті викладене в рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2010 від 10 червня 2010 року, згідно якого в аспекті конституційного звернення положення пункту 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: - громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю;- у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; - у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; - весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

В ході розгляду справи судами було встановлено, що в наслідок приватизації в 1997 році ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , квартири АДРЕСА_2 загальною площею 65,8 кв.м, ОСОБА_1 використала свій житловий чек лише у розмірі 16,45 кв.м, що свідчить про те, що право на приватизацію в межах житлового чеку ОСОБА_1 було використано не в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 має право на приватизацію житлової кімнати 231 по АДРЕСА_1 , безоплатно в межах залишку неотриманої площі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав реалізації прав мешканців гуртожитків» позивач не мала права на приватизацію житлового приміщення в гуртожитку у зв`язку з наявністю у неї іншого житла, оскільки такі посилання не узгоджуються з нормами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2010 від 10 червня 2010 року.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 400 ЦПК України колегія суддів виходить за межі доводів касаційної скарги щодо підстав відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відділу приватизації Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації оформити право власності на спірну житлову на підставі поданого пакету документів з огляду на наступне.

Звертаючись до суду з даним позовом, з урахуванням уточнень до нього, позивач остаточно просила суд зобов`язати відділ приватизації управління житлово-комунального господарства Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити приватизацію та зобов`язати оформити право власності на житлову кімнату АДРЕСА_1 на підставі поданого пакету оригінальних документів до відділу приватизації.

Стосовно першої позовної вимоги суди дійшли правильного висновку, що позивач має право на приватизацію, а приватизаційний орган зобов`язаний здійснити приватизацію спірного житлового приміщення за позивачем, однак при цьому зобов`язали відповідача прийняти рішення про передачу житлового приміщення - кімнати АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 , тобто суди попередніх інстанцій вирішили позовні вимоги, які не були заявлені позивачем у даній справі.

Окрім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги щодо зобов`язання оформити право власності на житлову кімнату АДРЕСА_1 на підставі поданого пакету оригінальних документів до відділу приватизації не передбаченим ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав.

Проте, всупереч встановленому висновку, суд першої інстанції зобов`язав відповідача видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на житлове приміщення за вказаною адресою.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позовних вимог про зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на житлове приміщення за вищевказаною адресою ОСОБА_1 не заявляла.

Таким чином, судами в порушення вимог ст. 13 ЦПК України було задоволено позовні вимоги, які не було заявлено позивачем у даній справі.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» прийняття рішення про приватизацію житлового приміщення та в яких саме обсягах, на підставі якого в подальшому видається свідоцтво про право власності, належить до компетенції органу приватизації. У разі незгоди з рішенням органу приватизації, позивач має право його оскаржити у судовому порядку.

Таким чином, обраний спосіб захисту, шляхом зобов`язання органу приватизації оформити права власності на підставі наданих документів, не відповідає ст. 16 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу приватизації управління житлово-комунального господарства Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про зобов`язання орган приватизації оформити право власності на житлову кімнату АДРЕСА_1 слід відмовити, оскільки обраний спосіб захисту не відповідає ст. 16 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції на вказане не звернув уваги та не виправив вказані процесуальні помилки суду першої інстанції , що призвело до постановлення судових рішень, які не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи те, що судами достатньо та повно встановлено обставини справи, необхідні для ухвалення судового рішення по справі, однак при цьому було неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Зобов`язати відділ приватизації управління житлово-комунального господарства Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити приватизацію кімнати АДРЕСА_1 ОСОБА_1 безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека.

У задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 до відділу приватизації управління житлово-комунального господарства Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про зобов`язання оформити право власності на житлову кімнату АДРЕСА_1 слід відмовити.

Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені нею за подання позовної заяви пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 704,80 грн.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відділу приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відділу приватизації Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про зобов`язання здійснити приватизацію та оформити право власності на житлову кімнату задовольнити частково.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу приватизації Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про зобов`язання оформити право власності на житлову кімнату відмовити.

Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору 704,80 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик