№ 754/7441/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 754/7441/21

провадження № 61-7367св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 листопад 2021 року у складі судді Лісовської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за заповітом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який 15 серпня 2017 року склав заповіт за № 622, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бережанською Н. П., яким померлий заповів на ім`я ОСОБА_1 все своє майно, в тому числі квартиру АДРЕСА_1 .

28 липня 2020 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Бережанської Н. П. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , однак їй було відмовлено у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 строком в один місяць з дня набрання рішенням законної сили.

14 січня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернулась до приватного нотаріуса КМНО Пестич Л. В. із заявою про прийняття спадщини.

18 січня 2021 року постановою приватного нотаріуса КМНО Пестич Л. В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Одночасно вона дізналась, що 15 вересня 2020 року з такою самою заявою до приватного нотаріуса звернулася ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року, позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи позовні вимоги частково та визнаючи за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що після смерті останнього обов`язкову частку у майні спадкодавця має його донька ОСОБА_2 , яка незалежно від змісту заповіту спадкує половину частки, що належала б їй у разі спадкування за законом.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2023 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, провадження № 61-14038св20, від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц, провадження № 61-19401св18, у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що ОСОБА_2 повинна була як спадкоємець за законом звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк, оскільки вона не проживала разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, проте у вказаний строк остання до нотаріуса не звернулась.

Таким чином, заявник вважає, що на момент ухвалення судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 була такою, що спадщину не прийняла й, відповідно, не мала будь-якого права на спадщину, оскільки їй в судовому порядку не було визначено додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Вважає помилковим посилання апеляційного суду на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: житлово-будівельний кооператив «Кристал», приватний нотаріус Пестич Л. В., ОСОБА_1 , про визнання додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування, відповідно до якого ОСОБА_2 встановлено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 тривалістю три місяці.

Зазначає, що вказане рішення місцевого суду скасовано постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, та відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Вказує, що оскільки відповідач не прийняла спадщину після смерті батька, тому у неї відсутні підстави на отримання обов`язкової частки у спадщині при здійснення ОСОБА_1 спадкування за заповітом майна померлого ОСОБА_4 .

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 серпня 2017 року ОСОБА_4 склав заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бережанською Н. П., реєстровий № 622, яким все його майно, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, в тому числі квартиру АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації смерті ГТУЮ у м. Києві.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 .

28 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса КМНО Бережанської Н. П. із заявою про прийняття спадщини за заповітом, але нотаріусом було надано роз`яснення про те, що строк для прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_4 , пропущено, зазначивши, що позивачу необхідно звернутися до суду з позовом для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року у справі № 754/9663/20 визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 строком в один місяць з дня набрання рішенням законної сили. Вказане рішення набрало законної сили.

Зі спадкової справи № 13/2020 убачається, що 06 жовтня 2020 року до приватного нотаріуса КМНО Пестич Л. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась відповідачка ОСОБА_2 , яка є дочкою померлого, що підтверджується свідоцтвом про народження від 22 травня 1955 року, серія НОМЕР_2 .

Постановою від 06 листопада 2020 року приватний нотаріус КМНО Пестич Л. В. відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 , з підстав пропуску встановленого законодавством строку для прийняття спадщини та потребує встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року у справі № 754/13144/20 за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: житлово-будівельний кооператив «Кристал», приватний нотаріус Пестич Л. В., ОСОБА_1 , про визнання додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування, позов задоволено частково.

Встановлено ОСОБА_2 додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задоволено.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування залишено без задоволення. Вказане судове рішення набрало законної сили.

18 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса КМНО Пестич Л. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 .

Постановою від 18 січня 2021 року приватний нотаріус КМНО Пестич Л. В. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За правилами статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до частини першої статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Судами встановлено, що 15 серпня 2017 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким все його майно, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, в тому числі квартиру АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_1 .

В подальшому, після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом, проте їй було відмовлено у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

У січні 2021 року ОСОБА_1 повторно звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Постановою від 18 січня 2021 року приватний нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно.

З урахуванням вказаних вище обставин ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив із того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до положень статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у майні спадкодавця.

Колегія суддів не може погодитись із вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно з положеннями статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Разом із тим, відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Частиною першою статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що 15 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька.

06 жовтня 2020 року ОСОБА_2 також звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

06 жовтня 2020 року приватним нотаріусом прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 пропустила встановлений законодавством строк для прийняття спадщини.

Також у вказаній постанові нотаріусом вказано, що ОСОБА_2 потребує встановлення додаткового строку для прийняття спадщини в судовому порядку.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_2 на час смерті ОСОБА_4 постійно з останнім не проживала, під час звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини їй нотаріусом повідомлено, що вона пропустила встановлений законодавством строк для прийняття спадщини й, відповідно, відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

З наведеного вбачається, що хоча ОСОБА_2 за законом і має право на обов`язкову частку у спадщині, однак вона її не прийняла у встановленому законом порядку, тобто втратила право на її отримання.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги частково, дійшли помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 відповідно до положень статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у майні спадкодавця, оскільки остання в установлений законодавством строк не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, рішенням, яке набрало законної сили, їй відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання додаткового строку для прийняття спадщини, тому ОСОБА_2 не може вважатися особою, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 , у зв`язку із порушенням вимог статей 1269 1270 ЦК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 в силу положень статті 1272 ЦК України вважається такою, що не прийняла спадщину, тому висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі є помилковими.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки обставини справи встановлені судами повно, досліджено усі наявні у справі докази, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 листопад 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бережанською Наталією Павлівною 15 серпня 2017 року за реєстровим номером 622, на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта