'
Постанова
Іменем України
30 січня 2020 року
м. Київ
справа № 754/7901/19
провадження № 61-16791св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
заявники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
заінтересовані особи: Подільський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в місті Києві, Вишгородський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Київській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 03 червня 2019 року у складі судді Зотько Т. А., та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Головачова Я. В.,
ВСТАНОВИВ
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із заявою, в якій просили встановити юридичний факт національності щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2019 року, яка залишена без змінпостановою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року, у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Подільський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в м. Києві, Вишгородський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовлено.
Відмовляючи у відкритті провадження в справі, суд першої інстанції виходив із того, що зазначена заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки заявлено вимоги щодо встановлення неправильності відомостей у актових записах про народження, а саме національності, крім того, заявлено вимоги про зобов`язання заінтересованої особи внести виправлення у зазначені актові записи.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У касаційній скарзі, поданій 09 вересня 2019 року ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 03 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року, та направити справу на до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний судом не було застосовано статтю 11, частину першу статті 35 Конституції України, які в обов`язковому порядку повинні були бути застосовані до спірних правовідносин. Крім того, апеляційний судом не було застосовано положення частини першої статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні», а також невірно застосовано положення частини першої статті 293 ЦПК України та частина друга статті 315 ЦПК України. Також судом не було застосовано положення статті 11 Закону України «Про національні меншини», а також частина перша статті 3 Рамкової конвенції ООН «Про захист національних меншин», ратифікованої в Україні законом від 09 грудня 1997 року № 703/97-ВР.
Аргументи учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду від учасників справи не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрито касаційне оскарження та витребувано справу.
26 вересня 2019 року матеріали цивільної справи № 754/7901/19 надійшли до Верховного Суду та 03 жовтня 2019 року передані судді-доповідачу.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із заявою внесення змін до актових записів у графі «національності» для впорядкування документів та для реалізації особистих прав, підтвердження свого особистого єврейського походження їхнього роду по лінії бабусі та для вчинення подальших дій, пов`язаних із зближенням з єврейським народом, отримання відповідних документів, які б свідчили про приналежність до зазначеної нації та давали б можливість скористатися пільгами, які гарантуються особам єврейського походження.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Вказана норма не передбачає можливості розгляду у порядку окремого провадження заяв про встановлення факту національності. Хоча зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік справ, не є вичерпним, проте за змістом вищенаведених норм процесуального права суд може встановлювати факти, які тягнуть для заявника певні правові наслідки.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18 зроблено висновок, що «Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу. Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила, зокрема, в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18. Таким чином, у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності цей спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі».
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що в обраний заявником спосіб такі обставини не встановлюються і не можуть розглядатись у порядку окремого провадження в порядку цивільного судочинства, оскільки заявники просять встановити факт неправильності даних, викладених в актових записах (а саме національності), а крім того, заявники в порядку окремого провадження просять суд зобов`язати заінтересовану особу по даній справі внести зміни до відповідних актових записів.
Висновки Верховного Суду
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 03 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат