Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 755/11440/18-ц

провадження № 61-4561св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Жданової В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С .О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Клініка ім. Гальченко В. В.»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Лелекою Ганною Олександрівною, на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка ім. Гальченко В. В.» (далі - ТОВ «Клініка ім. Гальченко В. В.»), в якому просила:

- визнати нечинним та скасувати наказ № 41-к від 21 лютого 2017 року директора ТОВ «Клініка ім. Гальченко В. В.» про звільнення за прогули;

- поновити її на посаді лікаря-психіатра психоневрологічного відділення № 2 ТОВ «Клініка ім. Гальченко В. В.»;

- стягнути з ТОВ «Клініка ім. Гальченко В. В.» на свою користь суму недоотриманого незаконним звільненням з роботи заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 лютого 2017 року до дня прийняття судом рішення, виходячи з розміру середнього заробітку, яка складає 3 500 грн в місяць (з 21 лютого 2017 року до 12 липня 2018 року для проведеного часткового розрахунку складає 17 місяців = 58 645 грн 24 коп., які підлягають стягненню);

- стягнути на свою користь заборгованість по заробітній платі з квітня 2016 року по січень 2017 року в розмірі 21 834 грн 75 коп.

Позовні вимоги мотивовано тим, що звільнення за прогули є незаконним та грубо порушує її трудові права.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Клініка ім. Гальченко В. В.» № 41-к від 21 лютого 2017 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-психіатра психоневрологічного відділення № 2 ТОВ «Клініка ім. Гальченко В. В.». У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря-психіатра психоневрологічного відділення № 2 ТОВ «Клініка ім. Гальченко В. В.» допущено до негайного виконання.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та прийнято в цій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 до ТОВ «Клініка ім. Гальченко В. В.» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Стягнуто з ТОВ «Клініка ім. Гальченко В. В.» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 90 657 грн 41 коп. без врахування податків та інших обов`язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду з заявою про виправлення описки, в якій просила виправити описку, допущену у резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року в справі № 755/11440/18-ц, а саме код «ЄДРПОУ 36854298» ТОВ «Клініка ім. Гальченко В. В.» виправити на код «ЄДРПОУ 36854296».

В обґрунтування заяви зазначала, що при ознайомленні з текстом постанови виявлено описку, а саме невірно вказано код ЄДРПОУ відповідача. Зазначена описка може унеможливити виконання судового рішення.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що описка, допущена позивачем під час складання позовної заяви та апеляційної скарги, не є опискою суду в розумінні статті 269 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лелека Г. О. звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким виправити описку, допущену в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року в справі № 755/11440/18-ц, а саме код «ЄДРПОУ 36854298» ТОВ «Клініка ім. Гальченко В. В.» виправити на код «ЄДРПОУ 36854296».

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на те, що зазначена описка може унеможливити виконання судового рішення.

Відзив до суду касаційної інстанції не поданий

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу №755/11440/18-ц з Дніпровського районного суду міста Києва.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року справу №755/11440/18-ц призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу.

Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Відповідно до вимог статей 175 356 ЦПК України у позовній заяві та в апеляційній скарзі повинні міститися, зокрема, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року стягнуто з ТОВ «Клініка ім. Гальченко В. В.» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 90 657 грн 41 коп. без врахування податків та інших обов`язкових платежів.

Відмовляючи у задоволенні заяви про виправлення описки, апеляційний суд виходив з того, що описка допущена самим позивачем під час складання позовної заяви та апеляційної скарги, а тому не є опискою суду в розумінні статті 269 ЦПК України. Оскільки у позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила код ЄДРПОУ відповідача - 36854298, тому апеляційний суд зазначив саме цей код у резолютивній частині постанови від 11 грудня 2019 року.

Проте апеляційний суд не врахував, що для виконання рішення суду та стягнення з ТОВ «Клініка ім. Гальченко В. В.» зазначених вище сум, необхідно вказати код ЄДРПОУ відповідача, який в рішенні суду апеляційної інстанції є невірним, що унеможливлює виконання рішення суду.

Відповідно до вимог статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З огляду на вказане вище, зазначення правильного коду ЄДРПОУ відповідача є необхідним для виконання рішення суду.

Суд касаційної інстанції звертається до практики ЄСПЛ, який наголосив, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року).

У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).

В даному випадку не можна сказати, що ОСОБА_1 «отримала рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків», оскільки воно не може бути виконано.

Отже апеляційний суд, відмовляючи у виправленні описки в коді ЄДРПОУ відповідача, не врахував, що зазначення неправильного коду унеможливлює виконання рішення суду про стягнення сум, що порушує викладені в рішеннях ЄСПЛ загальні засади судочинства стосовно права особи на доступ до суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до вимог частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення апеляційного суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Лелекою Ганною Олександрівною, задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. ЖдановаСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов