ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 755/12056/22

провадження № 61-570св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Житлово-будівельний кооператив «Арсеналець-3», Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Самборським Євгеном Олексійовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Нежури В. А., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житлово-будівельний кооператив «Арсеналець-3» (далі - ЖБК «Арсеналець-3»), Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Позов мотивований тим, що з 2000 року ОСОБА_1 призначений на посаду голови правління ЖБК «Арсеналець-3». Позивач є людиною похилого віку, пенсіонер, хворіє. 20 липня 2021 року позивач підписав заяву про звільнення з посади голови правління ЖБК «Арсеналець-3» за власним бажанням, яку надіслав члену правління - голові наглядової ради кооперативу ОСОБА_2 . Проте жодної ініціативи розгляду заяви позивача членами правління не було. Загальними зборами ЖБК «Арсеналець-3» питання щодо звільнення позивача із займаної посади розглянуто не було. 19 вересня 2022 року, як голова правління, він підписав наказ про звільнення з посади голови правління ЖБК «Арсеналець-3» за власним бажанням з 20 вересня 2022 року.

22 вересня 2022 року позивач отримав рішення про відмову у державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін до відомостей про юридичну особу у зв`язку з тим, що ним подано не повний пакет документів.

Позивач вважав, що така відмова порушує його права, оскільки через пенсійний вік він не може бути примушений до праці.

Просив суд:

визнати трудові відносини між ним та ЖБК «Арсеналець-3» припиненими у зв`язку із звільненням із займаної посади голови правління за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України;

зобов`язати Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 , як голови правління ЖБК «Арсеналець-3», та шляхом внесення до реєстру запису «трудові відносини припинено за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що процедура звільнення голови правління з посади чітко прописана в статуті ЖБК «Арсеналець-3». Згідно з пунктом 57 статуту загальні збори членів ЖБК «Арсеналець-3» є вищим органом управління. Загальні збори, зокрема, обирають правління та ревізійну комісію ЖБК. Однак позивачем не надано належних та допустимих доказів дотримання передбаченого законодавством порядку звільнення голови правління, забезпечення позивачем скликання і організацію загальних зборів ЖБК, до порядку денного якого включено питання про переобрання голови правління, та неможливість зібрання загальних зборів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 року скасовано. Провадження у справі закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом ЖБК «Арсеналець-3». Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права. Реалізація учасниками юридичної особи корпоративних прав на участь в її управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління юридичною особою або позбавлення таких повноважень на управління юридичною особою. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Відповідно до пунктів 66-68 статуту ЖБК «Арсеналець-3» виконавчим органом кооперативу є правління, яке зі свого складу обирає голову правління. ОСОБА_1 порушив питання щодо припинення його повноважень, як голови правління ЖБК «Арсеналець-3», тобто члена та голови виконавчого органу ЖБК «Арсеналець-3», що вказує на те, що спір виник стосовно припинення його корпоративних прав та інтересів, а тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закриттю.

Аргументи учасників справи

10 січня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки апеляційного суду суперечать встановленим фактичним обставинам справи. Позивач не є членом ЖБК «Арсеналець-3», а виконував лише функцію найманого працівника. Відносини, що виникли між ЖБК «Арсеналець-3» та позивачем є трудовими та підлягають захисту відповідно до КЗпП. Закриття провадження у справі порушує права позивача на ефективний спосіб захисту.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права - пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 є керівником ЖБК «Арсеналець-3».

ЖБК «Арсеналець-3» діє на підставі статуту, який затверджено загальними зборами ЖБК «Арсеналець-3» від 20 червня 2022 року.

Згідно з пунктом 57 статуту загальні збори членів ЖБК «Арсеналець-3» є вищим органом управління. Загальні збори, зокрема, обирають правління та ревізійну комісію ЖБК.

Відповідно до пунктів 66-68 статуту ЖБК «Арсеналець-3» виконавчим органом кооперативу є правління, яке зі свого складу обирає голову правління.

20 липня 2021 року позивач підписав заяву про звільнення його з посади голови правління ЖБК «Арсеналець-3» за власним бажанням.

19 вересня 2022 року позивачем як головою правління підписано наказ про звільнення його з посади голови правління ЖБК «Арсеналець-3» за власним бажанням з 20 вересня 2022 року

22 вересня 2022 року рішенням державного реєстратора Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації відмовлено у державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін до відомостей про юридичну особу у зв`язку з тим, що позивачем подано неповний пакет документів.

Позиція Верховного Суду

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

У пункті 3 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження

№ 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження

№ 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження

№ 12-143гс19).

Відповідно до частини першої статті 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 94 ГК України кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначені Законом України «Про кооперацію».

Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності (абзац третій статті 2 Закону України «Про кооперацію»).

Відповідно до частини першої, другої статті 15 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, у тому числі, утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу.

Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу (частина перша статті 16 Закону України «Про кооперацію»).

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту. За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22) зроблено такі висновки:

«25. Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

26. Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

27. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17).

28. Велика Палата Верховного Суду з огляду на чинне правове регулювання не погоджується з доводом позивача про те, що спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі статті 38 КЗпП України є трудовим. Помилковим є твердження позивача про те, що спір стосується реалізації ним як працівником виключно права на працю.

30. З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

50. На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення.

51. У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

54. Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.

55. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

56. Суди першої й апеляційної інстанцій зрозуміли загальну спрямованість практики Великої Палати Верховного Суду, критерії розмежування корпоративних (тобто тих, що, зокрема, пов`язані з управлінням підприємством) і власне трудових спорів і правильно застосували норми процесуального права, зробивши висновок про те, що спір слід розглядати за правилами господарського судочинства.

57. Велика Палата Верховного Суду погоджується із судами у тому, що вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд».

Суди встановили, що ОСОБА_1 є головою правління (керівником) ЖБК «Арсеналець-3». Відповідності до пунктів 66-68 статуту ЖБК «Арсеналець-3» виконавчим органом кооперативу є правління, яке зі свого складу обирає голову правління. ОСОБА_1 просить визнати припиненими трудові відносини між ним та ЖБК «Арсеналець-3» як голови виконавчого органу ЖБК «Арсеналець-3». Тому, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, які пов`язані з управлінням юридичною особою, цей спір виник з корпоративних відносин у цьому кооперативі, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи, а наявність трудових правовідносини в такому спорі не є визначальною з метою вирішення питання про його юрисдикційність.

За таких обставин апеляційний суд зробив загалом правильний висновок про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закриттю.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко