ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2020 року

Київ

справа № 755/12148/18

адміністративне провадження № К/9901/65607/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 755/12148/18

за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України

за касаційною скаргою адвоката Хомича Івана Олександровича, який діє в інтересах відповідача громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1

на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року, ухвалене суддею Яровенко Н.О.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року, ухвалену колегією у складі суддів: головуючого судді Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

1. У серпні 2018 року Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві (далі - позивач, ГУ ДМС в місті Києві) звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просило:

1.1. прийняти рішення про примусове видворення з території України громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

1.2. затримати з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на шість місяців.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11 серпня 2018 року у ході проведення профілактичних заходів з виявлення іноземців та осіб без громадянства, які нелегально перебувають на території України співробітниками Національної поліції за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 22 (хостел) був виявлений громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться в Україні без наявних законних підстав та документів, які б надавали право законного перебування його на території України. Громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснив, що на територію України він прибув в липні 2018 року в пошуках притулку. Кордон України перетнув на ділянці з Російською Федерацією поза пунктом пропуску через державний кордон. Паспортного документа немає. В результаті проведеної перевірки встановлено, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на території України без будь яких документів та законних підстав, які б надавали право останньому знаходитись в Україні. Тому представник позивача просить суд видворити з території України громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та затримати його з метою ідентифікації та забезпечення видворення його за межі України строком на шість місяців, звернувши рішення до негайного виконання.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року, позовну заяву ГУ ДМС України в місті Києві до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 , про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України задоволено.

3.1. Примусово видворено з України громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3.2. Затримано з метою ідентифікації громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на шість місяців.

4. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 грубо порушив встановлений порядок перебування іноземних громадян на території України, а саме - проживання без документів на право проживання в Україні, то він має бути видворений за межі України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

5. 06 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Хомича Івана Олександровича, який діє в інтересах відповідача громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про скасування рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 755/12148/18, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

6. Касаційна скарга скаржника обґрунтована тим, що відповідно до приписів статті 26 та статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI обов`язковою передумовою для звернення до суду з позовом щодо примусового видворення є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення. Суди вирішуючи справу по суті, не встановили, що при прийнятті рішення про примусове повернення відповідача в країну походження не було залучено перекладача, відповідачу не роз`яснено його права та не було надано можливості звернутися за правовою допомогою. Оскільки відповідач знаходився у Миколаївському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, то лише 25 жовтня 2018 року зміг звернутися за правничою допомогою, що унеможливило оскарження ним цього рішення у порядку та строки, передбачені законодавством.

6.1. Крім того, рішення про примусове повернення відповідача в країну походження було винесено 11 серпня 2018 року, тобто в день його виявлення та затримання. Вказане рішення зобов`язано відповідача виконати у строк до 12 серпня 2018 року, проте з 11 серпня 2018 року по 14 серпня 2018 року відповідач утримувався працівниками поліції та міграційної служби, а тому був позбавлений можливості виконати рішення про примусове його повернення в країну походження самостійно та у встановлений строк. Також, відповідач посилається на те, що працівниками ГУ ДМС у м. Києві неналежним чином виконано покладені на них обов`язки, оскільки, в порушення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI ними не було протягом 24-х годин з моменту прийняття рішення про примусове повернення відповідача повідомлено прокурора про прийняття вказаного рішення. Також, скаржник зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині участі відповідача в судовому засіданні, можливості користуватися послугами перекладача та адвоката тощо.

7. 06 листопада 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шарапа В.М., суддів Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.

8. Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.

9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року № 722/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шарапи В.М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 12 березня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

11. 05 грудня 2018 року від ГУ ДМС України в місті Києві надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просить касаційну скаргу скаржника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін. Вказує на те, що при оформленні рішення про примусове повернення був присутній перекладач ОСОБА_3 , вказане рішення було вручено відповідачу в той же день про що свідчить його підпис. Твердження представника відповідача щодо незаконного утримання працівниками ГУ ДМС України в місті Києві після винесення рішення про примусове повернення від 11 серпня 2018 року не підтверджується жодними письмовими або якимись іншими доказами, які свідчили б про неправомірні дії по відношенню до відповідача. 14 серпня 2018 року співробітниками ГУ ДМС України в місті Києві було виявлено та доставлено позивача групу іноземців. Під час з`ясування обставин було встановлено, що серед виявлених іноземців присутній громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 , який не виконав без поважних причин, рішення про примусове повернення від 11 серпня 2018 року та не виїхав в установлений рішенням строк за межі території України. Тому, 14 серпня 2018 року позивачем було складено протокол про адміністративне затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 та було повідомлено центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а також запрошено представника.

11.1. Також зазначають, що 11 серпня 2018 року (субота), дата прийняття рішення про примусове повернення відповідача припало на вихідний день, в суботу та неділю Прокуратура міста Києва не працює, тому їх було повідомлено в перший робочий день, а саме 13 серпня 2018 року (понеділок).

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

12. ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року та є громадянином Народної Республіки Бангладеш.

13. 11 серпня 2018 року в ході проведення заходів направлених на виявлення фактів порушення міграційного законодавства, співробітниками Національної поліції за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 22 був виявлений громадян Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться в Україні без наявних законних підстав та документів, які б надавали право законного перебування його на території України.

14. За порушення правил перебування іноземців в Україні, 11 серпня 2018 року відносно зазначеного громадянина Народної Республіки Бангладеш, було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, у вигляді штрафу в розмірі 1 700, 00 грн.

15. Того ж дня, з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інтересів національної безпеки України чи охорони громадського порядку, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, на підставі положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI відносно громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 позивачем було прийнято рішення про примусове повернення за межі України та зобов`язано покинути територію України у термін до 12 серпня 2018 року. Зазначене рішення було вручене відповідачу в день його прийняття.

16. Правом оскаржити рішення про примусове повернення від 11 серпня 2018 року відповідач не скористався.

17. Позивачем встановлено, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 рішення про примусове повернення з території України не виконав, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VI від 22 вересня 2011 року (далі - Закон №3773-VI).

20. За приписами частини 1 статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

21. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (частина 5 статті 26 Закону №3773-VI).

22. Статтею 30 Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

23. Згідно із статтею 289 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

24. Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, Державна міграційна служба України приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов`язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.

Оцінка Верховного Суду висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

25. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ» (далі - Закон № 460-IX).

26. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

27. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

28. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

29. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

30. За приписами частини 1 статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

32. Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

33. Частиною 1 статті 30 Закону України № 3773-VI передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

34. Отже, вказаною нормою статті встановлено, що примусове видворення з України іноземця на підставі винесеної постанови адміністративного суду застосовується, якщо рішення про примусове повернення не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин.

35. Крім того, із змісту наведеної норми слідує, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до прийнятого рішення про примусове повернення іноземець повинен був самостійно залишити територію України, тобто виїхати до будь-якої країни світу, в строк зазначений у рішенні - не пізніше 12 серпня 2018 року.

37. Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ухилявся від виконання цього рішення.

38. В касаційній скарзі представник відповідача зазначає, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 не міг добровільно виконати рішення про примусове повернення в країну походження, оскільки був одразу затриманий працівниками міграційної служби та поміщений у Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України.

39. Проте судами першої та апеляційної інстанції не надано належної оцінки цим обставинам.

40. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

41. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

42. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

43. За наведених обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.

44. Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 755/12159/18 при вирішенні аналогічного спору.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

45. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

46. Згідно частини 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

47. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх не встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

48. Таким чином, з огляду на приписи частини 2 статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

49. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно з`ясувати обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, викладені Верховним Судом у цій постанові у розділі "Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи", всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

50. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу адвоката Хомича Івана Олександровича, який діє в інтересах відповідача громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 755/12148/18 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду