№ 755/12315/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

08 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 755/12315/21

провадження № 61-2947св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - житлово-будівельний кооператив «Київміськбуд-5»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Київміськбуд-5» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до житлово-будівельного кооперативу «Київміськбуд-5» про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів, визнання незаконними дій.

В обґрунтування позову зазначили, що на підставі договору купівлі-продажу частини нежилих приміщень від 19 лютого 2002 року є власниками нежилого приміщення загальною площею 227,9 кв. м, розташованого на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , з яких частини належать ОСОБА_1 , та частини - ОСОБА_2 . Вказаний будинокперебуває на балансі ЖБК «Київміськбуд-5», членамиякого вони неє.

19 травня 2019 року позачерговими загальними зборами членів кооперативу було прийнято рішення, оформлене протоколом № 02, про встановлення тарифу для власників приміщень першого поверху та власників підвального приміщення у будинку на рівні 11,90 кв. м. У серпні 2019 року відповідач надав ОСОБА_1 для підписання проект договору про надання комунальних послуг № 19013 від 01 травня 2019 року, відповідно до пункту 1.1 якого його предметом є надання кооперативом комунальних послуг у нежитловому приміщенні. Водночас пункт 2.3 договору визначає вартість таких послуг на місяць у розмірі 2 537,08 грн, які фактично і були розраховані, виходячи з тарифу 11,90 грн за кв. м площі нежитлового приміщення, затвердженого рішенням кооперативу.

Враховуючи, що відповідач не є надавачем комунальних послуг (всі комунальні послуги оплачуються позивачами на підставі прямих договорів напряму виконавцям таких послуг, а кооператив виступає лише балансоутримувачем будинку), вказаний проєкт договору не відповідав вимогам законодавства та був повернутий відповідачу без підписання та з рядом зауважень, які відповідачем враховані не були, новий проєкт договору не надавався.

Не зважаючи на це та починаючи з 01 травня 2019 року, відповідач на підставі вказаного рішення кооперативу почав нараховувати їм компенсацію за використання комунікацій будинку, виходячи з ціни 11,90 грн за кв. м. Вказали, що рішення кооперативу та дії по нарахуванню компенсації такого рішення є незаконними, такими, що порушують їх права та інтереси з огляду на те, що вони не є членами кооперативу, рішення кооперативу прийнято за відсутності необхідних економічних розрахунків (кошторису), а компенсація, яка їм нараховується, є необґрунтованою та дискримінаційною, а також з огляду на неможливість встановлення наявності кворуму на загальних зборах кооперативу 19 травня 2019 року.

За таких обставин позивачі просили суд визнати недійсним та скасувати рішення позачергових загальних зборів членів ЖБК «Київміськбуд-5», оформлене протоколом № 02 від 19 травня 2019 року щодо затвердження тарифу для власників приміщень першого поверху та підвальних приміщень у розмірі 11,90 грн за 1 кв. м; визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 травня 2019 року компенсації за використання комунікацій багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 з розрахунку 11,90 грн. за 1 кв. м площі належного їм нежитлового приміщення.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове про задоволення позову.

Визнано недійсним та скасовано рішення позачергових загальних зборів членів ЖБК «Київміськбуд-5», оформлене протоколом від 19 травня 2019 року № 02 щодо затвердження тарифу для власників приміщень першого поверху та підвальних приміщень у розмірі 11,90 грн за 1 кв. м.

Визнано незаконними дії ЖБК «Київміськбуд-5» щодо нарахування громадянам США ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , починаючи з 01 травня 2019 року, компенсації за використання комунікацій багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 з розрахунку 11,90 грн за 1 кв. м площі належного їм нежитлового приміщення загальною площею 227,9 кв. м, розташованого на першому поверсі такого будинку.

Стягнуто з ЖБК «Київміськбуд-5» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 4 540,00 грн на кожного.

У січні 2023 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Грицаєнко О. П. звернулась до суду з заявою, в якій просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 000,00 грн.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року заяву представника позивачів - адвоката Грицаєнко О. П. про розподіл судових витрат у цій справі задоволено. Стягнуто з ЖБК «Київміськбуд-5» на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені у зв`язку з правничою допомогою у розмірі 29 000,00 грн.

Установивши, що за наслідками апеляційного перегляду апеляційну скаргу та позов задоволено у повному обсязі, позивач ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 договір про надання правничої допомоги, сплатив за ці послуги 19 000 грн(решта 10 000 грн підлягає сплаті згідно із актом про надання послуг), представник позивача зазначила про очікувані витрати на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів, і протягом п`яти днів після складання повного тексту постанови апеляційного суду засобами поштового зв`язку разом із заявою про ухвалення додаткового рішення надала докази на підтвердження розміру судових витрат, а відповідач у свою чергу не довів неспівмірності цих витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, неспіврозмірності у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність заяви і необхідність стягнення судових витрат, понесених позивачем в судах першої та апеляційної інстанції, та стягнув із відповідача на користь позивача ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 29 000 грн.

З урахуванням положень статті 270 ЦПК України апеляційний суд не вбачав необхідності викликати сторони для вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення, а тому розглянув дане питання без виклику зазначених осіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

03 березня 2023 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» представник ЖБК «Київміськбуд-5» - адвокат Золотопуп С. В. подав касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року, у якій просить її скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 листопада 2022 року справа № 759/3278/20, від 09 листопада 2022 року справа № 591/5362/18, від 03 жовтня 2019 року справа № 922/445/19, від 21 грудня 2022 року справа № 202/5059/20, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачі не подавали до суду першої інстанції докази понесених судових витрат, як це передбачено частиною першою статті 246 ЦПК України, а тому у суду апеляційної інстанції не було передбачених законом підстав приймати вказані докази та вирішувати питання про розподіл судових витрат.

Стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі становить для відповідача надмірний тягар, оскільки кооператив є неприбутковою організацією.

В порушення норм частини другої статті 246 ЦПК України апеляційний суд не призначив судове засідання для розгляду заяви позивачів про розподіл судових витрат, внаслідок чого відповідач був позбавлений судом апеляційної інстанції можливості подати клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У березні 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.

В обґрунтування доводів відзиву заявник вказала, що сторони мають право подати докази понесених ними судових витрат до суду будь-якої інстанції за умови дотримання вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України, а саме протягом 5 днів з моменту винесення судового рішення судом відповідної інстанції, якщо про це було зроблено відповідну заяву до закінчення судових дебатів, адже суд апеляційної інстанції, розподіляючи такі витрати між сторонами, не обмежується лише витратами, понесеними на стадії апеляційного розгляду, а має повноваження розподілити в тому числі витрати, понесені в суді першої інстанції.

Призначення судового засідання для про розподіл судових витрат не є обов`язковим, а відноситься на розсуд суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 січня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Грицаєнко О. П., направлена засобами поштового зв`язку 23 січня 2023 року, про ухвалення додаткового рішення, в якій представник просила стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 29 000 грн.

Заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення не надійшло.

Апеляційний суд розглянув питання про ухвалення додаткового судового рішення без виклику сторін.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

Тобто докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, процесуальний закон не вимагає.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Компенсація таких витрат здійснюється з дотриманням загальних правил відшкодування витрат на правничу допомогу, зокрема щодо надання одній із сторін права заявити клопотання про зменшення їх розміру, якщо вона вважає їх неспівмірними (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина друга, третя статті 270 ЦПК України).

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина четверта статті 270 ЦПК України).

Частина перша статті 270 ЦПК України містить диспозитивну норму щодо права суду з власної ініціативи, або за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення. Винятком є розподіл судових витрат, який має ініціювати сторона з дотриманням правил статей 133 - 142 246 ЦПК України.

ЦПК України визначає обов`язок суду для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше 20 днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог та ухвалення за наслідком такого судового засідання додаткового рішення (частини друга статті 246 ЦПК України).

Отже, законодавець визначив обов`язок суду призначити заяву сторони про розподіл судових витрат в судове засідання, якщо справа розглядалася з призначенням її до розгляду по суті в судових засіданнях (не в письмовому провадженні), за наслідком проведення якого має бути прийнято відповідне процесуальне рішення (додаткова постанова).

У випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі статті 246 ЦПК України, слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів.

Отже, у процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Таким чином, положення частини четвертої статті 270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).

Також при розгляді цієї заяви суд повинен забезпечити сторонам дотримання принципів змагальності, рівності в судочинстві, реалізацію права сторони «бути вислуханою» як передумови того, що вона була «почута», що є складовою права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України», заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року).

Такі висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22).

У справі, що переглядається, установлено, що апеляційний суд не вбачав необхідності викликати сторін для вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення, а тому розглянув дане питання без виклику зазначених осіб.

Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив право відповідача знати про час і місце судових засідань, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року).

Водночас внаслідок розгляду апеляційним судом заяви про позивача про ухвалення додаткового рішення відповідач також був позбавлений можливості подати клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Виносячи оскаржувану додаткову постанову, суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув, розглянувши справу за відсутності сторін, зокрема і відповідача, щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, чим порушив його конституційне право на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливості надати суду докази та навести міркування з приводу поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, додаткову постанову апеляційного суду - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Оскільки апеляційний суд здійснив розгляд цієї справи з порушенням вимог процесуального закону, що унеможливило ухвалення законного та справедливого судового рішення, то Верховний Суд не здійснює перевірку доводів касаційної скарги по суті заяви про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 400 401 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Київміськбуд-5» задовольнити частково.

Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара