№ 755/1250/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 755/1250/18

провадження № 61-4304св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Орган приватизації житла Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2018 року у складі судді Яровенко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Українець Л. Д., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Органу приватизації житла Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Органу приватизації житла Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Позовну заяву мотивовано тим, що вони проживають у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 та є власниками житлових кімнат, площею 8,4 кв. м, та 12,1 кв. м, в цій квартирі.

У березні 2017 року вони звернулися до Органу приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації з проханням здійснити доприватизацію житла та оформити передачу їм у власність кімнати, площею 17,1 кв. м, в цій квартирі, що належить до комунальної власності і не заселена, оскільки вони повністю не використали своє право на безоплатну приватизацію житла.

Рішенням Органу приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 22 серпня 2017 року їм відмовлено в приватизації зазначеної кімнати.

У подальшому Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація та Київська міська державна адміністрація листами від 19 жовтня 2017 року, від 18 грудня 2017 року підтримали рішення органу приватизації, зазначивши, що правових підстав для надання їм зазначеної кімнати немає.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вважають, що органом приватизації неправильно застосовано чинне законодавство України, що порушує їх право на приватизацію житла.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили скасувати рішення Органу приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 22 серпня 2017 року № 43-1065 про відмову в приватизації кімнати, площею 17,10 кв. м, в квартирі АДРЕСА_1 та зобов`язати Орган приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації здійснити доприватизацію зазначеної кімнати за невикористані частини житлових чеків згідно з їх заявою.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Суди виходили із того, що квартира АДРЕСА_1 призначена для спільного заселення, а кімната, площею 17,10 кв. м, в цій квартирі в користування позивачам не надавалася, на квартирному обліку за місцем проживання позивачі не перебувають, тому відповідач правомірно відмовив їм у задоволенні їхньої заяви про приватизацію квартири.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просили скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно застосували вимоги Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) до спірних правовідносин, оскільки приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Також судами попередніх інстанцій не враховано те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не було використано всі приватизаційні житлові чеки під час приватизації кімнат площею 8,4 кв. м, та 12,1 кв. м, в квартирі АДРЕСА_1 .

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від Органу приватизації житла Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації не надходив.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2018 року залишено без руху для усунення недоліків.

У квітні 2019 року заявниками у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2018 року і витребувано із Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу № 755/1250/18.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

У 2008 році ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приватизували частину комунальної квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 20 серпня 2008 року Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками в рівних долях 56/100 частин квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з технічним паспортом квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат: перша кімната, площею 17,1 кв. м; друга кімната, площею 8,4 кв. м; третя кімната, площею 12,1 кв. м.

Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 16 березня 2017 року після приватизації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кімнат, площею 8,4 кв. м та 12,1 кв. м, в квартирі АДРЕСА_1 , залишок коштів за житловими чеками становить 1,53 грн кожного.

24 березня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Управління житлово-комунального господарства Дніпровської у м. Києві районної державної адміністрації із заявою про оформлення передачі їм у приватну власність кімнати, площею 17,1 кв. м, в комунальній квартирі АДРЕСА_1 .

Листом Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 21 квітня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 роз`яснено порядок та підстави доприватизації житла, зазначено, які документи слід надати та куди необхідно звернутися з відповідною заявою. Також в цьому листі Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація вказала, що на квартирному обліку для отримання житла за місцем реєстрації у Дніпровському районі м. Києва ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебувають.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно зверталися до Дніпровської у м. Києві районної державної адміністрації із заявою про оформлення передачі їм у приватну власність кімнати, площею 17,1 кв. м, в комунальній квартирі АДРЕСА_1 .

Листом від 09 червня 2017 року Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація повідомила, що за даними відділу обліку та розподілу житлової площі Дніпровської районної державної адміністрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, не перебувають. Оскільки родині ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 20,5 кв. м житла (по 10,25 кв. м на одну особу), а норма житлової площі, що надається громадянину, встановлюється в розмірі від 9,0 кв. м до 13,65 кв. м на одну особу та не більше однієї кімнати на особу, то правових підстав для надання родині ОСОБА_1 додатково ще однієї кімнати, житловою площею 17,1 кв. м, з видачою ордеру немає.

16 серпня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Дніпровської у м. Києві районної державної адміністрації із заявою про оформлення передачі їм у приватну власність кімнати, площею 17,1 кв. м, в комунальній квартирі АДРЕСА_1 .

Рішенням Органу приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 22 серпня 2017 року № 43-1065 відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у приватизації 17,1 кв. м житлової площі квартири спільного заселення за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що заявники не перебувають на квартирному обліку для отримання житла за місцем реєстрації в Дніпровському районі м. Києва.

Крім того, на виконання пункту 1 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11 вересня 2014 року № 1017 «Про деякі питання розподілу житлової площі в місті Києві» районні в місті Києві державні адміністрації зобов`язані передавати Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) всі житлові приміщення, що звільнилися і перебувають у власності територіальної громади міста Києва.

Листами від 19 жовтня 2017 року та від 18 грудня 2017 року Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація та Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що кімната, площею 17,1 кв. м, в квартирі АДРЕСА_1 13 липня 2017 року передана Департаментом будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації під службове житло для вирішення житлових питань Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва».

Розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 31 липня 2017 року № 424 зазначену кімнату включено до складу житла Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» та буде розподілено підприємством в установленому порядку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої, четвертою та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (частина перша статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Статтею 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація здійснюється, зокрема, шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно.

Якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.

Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Отже, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що правом на приватизацію житлових приміщень державного житлового фонду можуть бути наділені наймачі таких приміщень та члени їх сім'ї або які перебувають на обліку поліпшення житлових умов.

Порядок надання житлової площі в будинках державного житлового фонду регламентовано ЖК Української РСР.

Відповідно до статті 54 ЖК Української РСР та пункту 67 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, ізольоване жиле приміщення, що звільнилось в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов, надається йому, а в разі відсутності такого наймача - іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі. Якщо ізольоване приміщення, що звільнилося, не може бути передано наймачеві, якій проживає в цій квартирі, його надають іншим особам у загальному порядку.

Статтею 42 ЖК Української РСР передбачено, що жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтею 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Ураховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про те, що обов`язковими передумовами реалізації позивачами їх права на оформлення у приватну власність кімнати, площею 17,1 кв. м, в квартирі АДРЕСА_1 є потреба позивачів, зокрема, в поліпшенні житлових умов; їх перебування на обліку потребуючих поліпшення житлових умов; внесення до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов; надання позивачам в користування спірної кімнати.

При цьому, єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер (стаття 58 ЖК Української РСР), однак він у позивачів відсутній.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано позивачами і матеріалами справи те, що квартира АДРЕСА_1 призначена для спільного заселення. Кімната, площею 17,1 кв. м, у цій квартирі в користування позивачам не надавалася. 24 березня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Управління житлово-комунального господарства Дніпровської у м. Києві районної державної адміністрації із заявою про оформлення передачі їм у приватну власність кімнати, площею 17,1 кв. м, що звільнилася в комунальній квартирі АДРЕСА_1 .

Листом Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 21 квітня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 роз`яснено порядок та підстави доприватизації житла, зазначено, які документи слід надати та куди необхідно звернутися із відповідною заявою. Також в цьому листі Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація зазначила, що на квартирному обліку для отримання житла за місцем реєстрації у Дніпровському районі м. Києва ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебувають.

Станом на 19 квітня 2017 року повідомлень про наявність вільної житлової площі у квартирі АДРЕСА_1 до відділу обліку та розподілу житлової площі Дніпровської районної державної адміністрації не надходило.

Листом від 09 червня 2017 року Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація повідомила, що за даними відділу обліку та розподілу житлової площі Дніпровської районної державної адміністрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, не перебувають. Оскільки родині ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 20,5 кв. м житла (по 10,25 кв. м на одну особу), а норма житлової площі, що надається громадянину, встановлюється в розмірі від 9,0 кв. м до 13,65 кв. м на одну особу та не більше однієї кімнати на особу, правових підстав для надання родині ОСОБА_1 додатково ще однієї кімнати, житловою площею 17,1 кв. м, з видачою ордеру немає.

Листами від 19 жовтня 2017 року та від 18 грудня 2017 року Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація та Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомила ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що кімната, площею 17,1 кв. м, в квартирі АДРЕСА_1 13 липня 2017 року передана Департаментом будівництва та житлового забезпечення до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації під службове житло для вирішення житлових питань працівників житлового комунального господарства та побутового обслуговування населення.

Відповідно до частини першої статті 57 ЖК Української РСР рішення виконавчого комітету районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради народних депутатів з питань обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень може бути оскаржено до виконавчого комітету вищестоящої ради.

Згідно з частиною четвертою статті 54 ЖК Української РСР у разі відмови в наданні жилого приміщення, що звільнилося, у випадках, передбачених цією статтею, спір може бути вирішено в судовому порядку.

Однак відмова Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації у надані спірної кімнати у користування позивачів ними не оскаржувалася, та на час розгляду цієї справи позивачі на квартирному обліку для отримання житла за місцем реєстрації у Дніпровському районі м. Києва не перебувають.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову за безпідставністю.

Доводи касаційної скарги є ідентичними апеляційній скарзі та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець