ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2024 року

м. Київ

справа № 755/13068/21

провадження № 61-731св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Забарна Юлія Миколаївна, на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Нежури В. А., Соколової В. В., від 24 липня 2023 року і виходив з наступного.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з січня 2017 року він проживав з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

3. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4 .

4. З січня 2020 року вони розірвали фактичні шлюбні стосунки та почали проживати окремо один від одного. Дитина залишилася проживати з матір`ю.

З квітня по жовтень 2020 року у них була домовленість з відповідачкою про його участь у вихованні доньки, яка з 17:30 год. п`ятниці до 07:30 год. понеділка проживала разом з ним. Однак, надалі відповідачка відмовилась залишати доньку у нього, посилаючись на наявність нових стосунків з іншим чоловіком.

5. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року з нього на користь відповідачки стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , починаючи

з 30 листопада 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

6. Відповідно до розпорядження Голови Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 17 лютого 2021 року № 94 визначено його участь у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 у формі спілкування з малолітньою дочкою щонеділі з 10:30 год. 20:30 год., в інші дні - за домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 .

7. Зазначав, що спочатку відповідачка належним чином виконувала розпорядження державної адміністрації та надавала йому можливість приймати участь у вихованні дочки та бачитися з нею. Однак, 11 квітня 2021 року у нього виник конфлікт з новим співмешканцем ОСОБА_2 , що стало причиною виклику поліції. Фактично з цього часу він позбавлений можливості спілкування та побачення з донькою.

8. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: зобов`язати

ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити наступний порядок участі позивача у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , а саме: систематичні побачення кожної першої та третьої п`ятниці з 17:30 год. до понеділка 07:30 год. з ночівлею за місцем проживання батька: кв. АДРЕСА_1 , з правом забирати та відводити доньку ОСОБА_4 з дошкільних та шкільних закладів без присутності матері; систематичні побачення кожної другої та четвертої середи з 17:30 год. до понеділка 07:30 год. з ночівлею за місцем проживання батька: кв. АДРЕСА_1 , з правом забирати та відводити доньку ОСОБА_4 з дошкільних та шкільних закладів без присутності матері; спільний відпочинок дочки та батька у день народження дитини та святкові дні (Новий рік, Різдво, Пасха, День Конституції, День Незалежності України, Покрова ) з 13 год. до 18 год. за місцем проживання батька: кв. АДРЕСА_1 , без присутності матері; спільний відпочинок дочки з батьком - половину осінніх канікул, зимових та весняних канікулярних днів, а також половину одного літнього канікулярного місяця.

Стислий виклад позиції відповідачки

9. ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що розпорядженням Дніпровської районної державної адміністрації в м. Києві від 17 лютого 2021 року № 100 було визначено місце проживання малолітньої дочки сторін ОСОБА_4 разом нею, а розпорядженням Дніпровської районної державної адміністрації в м. Києві від 17 лютого 2021 року № 94 визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої

ОСОБА_4 та визначені дні та години побачень. Зазначений графік вважає таким, що найкраще відповідає інтересам дитини та є достатнім для налагодження відносин між батьком та дочкою.

10. Запропонований позивачем графік побачень вважала таким, що суперечить інтересам дитини, її віку, статі та буде відривати її від нормального, звичного для неї середовища.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

12. Встановлено наступний порядок побачень батька ОСОБА_1 з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності матері ОСОБА_2 : кожної другої та четвертої середи місяця з 17:30 год. до 20:00 год.; кожної першої та третьої п`ятниці місяця з 17:30 год. до 20:00 год. суботи; щорічно влітку на оздоровлення

30 днів поспіль та половину осінніх, зимових та весняних канікул щорічно без присутності матері ОСОБА_2 ; щорічно у день народження ОСОБА_4 з 13:00 год до 20:00 год у присутності матері ОСОБА_2 ; в інші дні за спільною домовленістю між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

13. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

14. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з огляду на наявність у позивача можливості та бажання приймати активну участь у вихованні дитини, виконувати свої батьківські обов`язки, а також існуючий між сторонами конфлікт, наявні підстави для визначення судом способів участі у вихованні дитини. Визначаючи порядок побачень батька з дитиною, суд першої інстанції зазначив про врахування висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та інтересів малолітньої дитини.

15. Постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволеночастково. Змінено рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року в частині встановленого судом порядку побачень батька ОСОБА_1 з малолітньою ОСОБА_4 .

16. Встановлено наступний порядок побачень батька ОСОБА_1 з малолітньою ОСОБА_4 , без присутності матері ОСОБА_2 : щонеділі з 10:30год.до 20:30 год.; в інші дні за домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 , в іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року залишено без змін.

17. Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що органом опіки та піклування було визначено, як за заявою позивача, так і за запитом суду, участь ОСОБА_1 у вихованні його малолітньої дитини ОСОБА_4 , який відповідає інтересам дитини, її ставленню та ступеню прив`язаності до батька. Доказів того, що висновок органу опіки та піклування є необґрунтованим, не відповідає інтересам дитини чи наявна необхідність більш широкої участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкування з малолітньою ОСОБА_4 судом не встановлено. Наголошено на тому, що вказаний графік може бути змінений за позовом позивача або відповідачки, за наявності доказів на підтвердження того, що це буде відповідати інтересам дитини.

18. Постановою Верховного Суду від 22 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

19. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що наявні підстави, передбачені пунктом 5 частини першої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України для обов`язкового скасування судового рішення апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд, у зв`язку з розглядом справи без участі та належного повідомлення ОСОБА_1 .

20. Постановою Київського апеляційного суду від 24 липня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Змінено рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року

в частині встановленого судом порядку побачень батька ОСОБА_1

з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

21. Встановлено наступний порядок побачень батька ОСОБА_1 з малолітньою ОСОБА_4 без присутності матері

ОСОБА_2 : щонеділі з 10:30 год. до 20:30 год; в інші дні за домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 ; на час перебування дитини за межами України визначено порядок виконання рішення суду шляхом відеоконференцзв`язку між батьком та дитиною у визначений судом час. Обов`язок забезпечення відеоконференцзв`язку за місцем знаходження дитини покладено на матір ОСОБА_2 .

22. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва

від 22 червня 2022 року залишено без змін.

23. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють позивача ОСОБА_1 можливості регулярно спілкуватися з дитиною, у зв`язку з чим наявні підстави для визначення судом способів його участі у вихованні дитини. Однак, визначаючи порядок зустрічей батька з донькою, суд першої інстанції не взяв до уваги графік побачень, який був запропонований органом опіки та піклування і є обґрунтованим, враховує інтереси дитини та ступінь її прив`язаності до позивача. Доказів, які б вказували на необхідність визначення більш широкого графіку участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою позивач не надав. Окрім того, враховуючи обставини, пов`язані із запровадженням в Україні воєнного стану, виїзд відповідачки з дитиною закордон, суд апеляційної інстанції вважав за можливе на час перебування дитини за межами України визначити порядок виконання рішення суду шляхом відеоконференцзв`язку між батьком та дитиною у визначений судом час, обов`язок забезпечення якого покласти на ОСОБА_2 .

Узагальнені доводи касаційної скарги

24. 12 січня 2024 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Забарна Ю. М., через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2023 року у частині визначення на час перебування дитини за межами України порядку виконання рішення суду шляхом відеоконференцзв`язку між батьком і дитиною у визначений судом час та покладення на матір забезпечення відеоконфенцзв`язку за місцем знаходження дитини.

25. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1829цс15, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 904/1478/15,

від 06 червня 2018 року у справі № 522/21465/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 2-749/11/2229, від 10 червня 2019 року у справі № 350/426/16-ц,

від 05 квітня 2023 року у справі № 210/529/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки. Крім того посилається на те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог та розглянув нову позовну вимогу (спілкування батька з донькою за допомогою відеоконференцзв`язку, згідно з визначеним графіком), чим фактично змінив спосіб захисту права. Зауважує, що суд першої інстанції не застосовував до спірних правовідносин положення статті 267 ЦПК України щодо відстрочення виконання рішення суду про визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дітей на період дії в Україні воєнного стану. Водночас, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати її інтересам, в порядку статті 435 ЦПК України, статті 33 Закону України «Про виконавче провадження».

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27. Ухвалою Верховного Суду від 23 січня2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

28. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 755/13068/21, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Забарна Ю. М., про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 24 липня 2023 року до закінчення касаційного провадження.

29. 14 лютого 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

30. 18 лютого 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Березка Р. М., через підсистему «Електронний суд» подав відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

31. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що позовною вимогою у справі, що переглядається у касаційному порядку, було зобов`язання відповідачки не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, а також встановлення способу участі одного з батьків у вихованні дитини. Зауважує, що згідно з приписами статті 159 СК України саме суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

32. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах з січня 2017 року.

33. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька - ОСОБА_4 .

34. З січня 2020 року сторони проживають окремо. Малолітня ОСОБА_4 проживає зі своєю матір`ю ОСОБА_2 .

35. Відповідно до розпорядження голови Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 17 лютого 2021 року за № 94 було визначено участь ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 у формі спілкування з малолітньою донькою щонеділі з 10:30 год. до 20:30 год., інші дні - за домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 .

36. Відповідно до висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації щодо участі батька у вихованні малолітньої дитини від 14 січня 2022 року № 103/313/41/3, орган опіки та піклування вважає за можливе визначити участь батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої ОСОБА_4 у формі спілкування з малолітньою донькою щонеділі з 10:30 год. до 20:30 год., в інші дні за домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

37. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

38. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

39. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

40. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

41. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

42. Захист інтересів дитинизнаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

43. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

44. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

45. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

46. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

47. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

48. У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

49. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

50. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

51. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

52. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

53. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

54. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

55. Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

56. Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

57. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.

58. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

59. Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

60. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

61. Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

62. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

63. Встановивши, що між сторонами справи - батьками малолітньої ОСОБА_4 існує спір щодо участі батька у вихованні доньки, який не вдалося вирішити у позасудовому порядку, орган опіки та піклування, з урахуванням одержаних відомостей при обстеженні умов проживання дитини, її батьків та їх соціально-психологічних характеристик,суд апеляційної інстанції визначив графік побачень позивача зі своєю дочкою. Доказів на підтвердження того, що такий графік спілкування батька з дитиною буде суперечити інтересам дитини не встановлено.

64. При визначенні порядку участі батька у вихованні дочки судом апеляційної інстанції обґрунтовано ураховано вік дитини, ступінь її прив`язаності до кожного з батьків, а також обставини, зумовлені введенням в Україні воєнного стану.

65. Колегія суддів зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Водночас, відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов`язків з виховання дитини.

66. З огляду на доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ОСОБА_2 не погоджується лише з визначеним судом апеляційної інстанції способом участі батька у вихованні дитини та здійснення їх спілкування у період перебування дитини за кордоном, посилаючись на вихід за межі заявлених позовних вимог.

67. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

68. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, а також застосувати спосіб захисту порушеного права, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

69. Слід також враховувати, що самостійне застосування судом при прийнятті рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17).

70. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , з урахуванням положень статті 159 СК України, просив суд встановити порядок його участі у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 . Суд апеляційної інстанції, встановивши наявність у позивача перешкод у спілкуванні з донькою, врахувавши висновок органу опіки та піклування щодо доцільних способів участі батька у вихованні дитини, а також оцінивши фактичні обставини справи на момент її розгляду в суді апеляційної інстанції, зумовлені, зокрема введенням в Україні воєнного стану, дійшов правильного висновку про необхідність та можливість забезпечення участі батька у вихованні дочки також і під час тимчасового перебування останньої з матір`ю за межами України.

71. Колегія суддів зауважує, що тимчасовий виїзд дитини за кордон не може обмежувати право батька на спілкування з дитиною, яке з огляду на наявність технічної можливості та згоди батька з таким порядком, повинно реалізовуватися з метою підтримки сталих стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком.

72. Посилання заявниці на те, що зазначений порядок участі батька у вихованні дочки не був заявлений у позові, що, на її думку, свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та вихід за межі позовних вимог, колегія суддів відхиляє. Суд апеляційної інстанції розглянув справу у межах заявлених позовних вимог про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, а також про визначення порядку участі батька у вихованні малолітньої дитини, врахувавши, як положення статті 159 СК України, так і фактичні обставини справи на час її розгляду, застосувавши той спосіб захисту прав позивача, який відповідає сучасним реаліям, є ефективним та спрямований на забезпечення найкращих інтересів дитини.

73. Доводи касаційної скарги щодо необхідності подання окремого позову про зміну способу і порядку виконання рішення суду щодо застосування відеоконференцзв`язку є безпідставними.

74. У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків або одного з них та їх небажанням чи неможливістю винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку у найкращих інтересах своїх дітей. Батьки ОСОБА_4 не змогли погодити між собою порядок участі батька у вихованні дитини, отже цей порядок визначив суд у межах своїх повноважень, врахувавши всі обставини справи у сукупності, у тому числі і введення в Україні режиму воєнного стану, тимчасовий виїзд дитини за межі України.

75. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що за обставин справи, що переглядається в касаційному порядку, забезпечення стабільного періодичного контакту батька і дитини шляхом використання відеоконференцзв`язку спрямоване на забезпечення інтересів та права дитини на спілкування з обома батьками.

76. Водночас, відповідачка не позбавлена можливості у разі зміни обставин, які б підтверджували наявність негативного впливу визначеного судом графіку спілкування дитини з батьком на нормальний розвиток дитини, а також у випадку доведення, що таке спілкування відбувається не в інтересах дитини, на звернення до суду з позовом про зміну встановленого способу участі батька у вихованні доньки.

77. З огляду на зазначене, висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, слід визнати обґрунтованими та такими, що не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

78. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

79. При цьому, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

80. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

81. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Забарна Юлія Миколаївна, залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович