Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 755/15170/16-ц

провадження № 61-22001 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 04 травня 2017 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання кредитних послуг, у зв`язку з чим підписала заяву від 04 лютого 2009 року, згідно з якою отримала кредит у розмірі 1 700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві.

Позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконувала, унаслідок чого станом 31 серпня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 11 286 грн 61 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 1 496 грн 12 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 6 294 грн 94 коп., заборгованість за пенею та комісією у розмірі 2 720 грн, штраф (фіксована частина) у розмірі 250 грн, штраф (процентна складова) у розмірі 525 грн 55 коп.

Ураховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідача вказану суму кредитної заборгованості, а також понесені банком судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року у складі судді Ластовки Н. Д. у задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банком не надано доказів оформлення та укладання між сторонами та, відповідно, отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів і Пам`ятки клієнта, щоб в сукупності із заявою свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. За умовами заяви позичальника остання разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач була ознайомлена саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг. Позивачем не надано суду доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 04 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором від 04 лютого 2009 року у розмірі 11 286 грн 61 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 1 496 грн 12 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 6 294 грн 94 коп., заборгованість за пенею та комісією у розмірі 2 720 грн, штраф (фіксована частина) у розмірі 250 грн, штраф (процентна складова) у розмірі 525 грн 55 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, підписавши 04 лютого 2009 року анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач була повідомлена про зміст цих Умов і Правил та про розміщення їх тексту на офіційному сайті ПАТ КБ «Приватбанк», про що зазначено у самій анкеті-заяві. Матеріали справи не містять доказів оспорення відповідачкою факту укладення кредитного договору, відкриття їй рахунку та отримання кредитної картки. Позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконувала, унаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої визначено відповідно до умов договору та вимог закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 755/15170/16-ц з Дніпровського районного суду м. Києва.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2021 року зазначену справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що її підпису Умови та Правила надання банківських послуг, тарифів та пам`ятки клієнта не містять. Тому вважала безпідставним твердження суду про те, що дія вказаних документів розповсюджується на неї лише через те, що вона підписала анкету-заяву про приєднання до них.

Вказувала, що договір про надання кредитного ліміту, укладений нею 04 лютого 2009 року, а позов поданий банком 05 жовтня 2016 року, тому банком пропущено строк позовної давності, а на п`ятирічний строк позовної давності, передбачений Умовами та правил надання банківських послуг, вона згоди не давала.

Також вказувала, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, оскільки за адресами, куди судами направлялися повістки ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ), вона не була зареєстрована на час розгляду справи. Починаючи з 01 листопада 2016 року вона зареєстрована по АДРЕСА_3 , тому вона була позбавлена можливості брати участь в судових засіданнях.

При касаційному перегляді справи просить врахувати її заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності, передбачених статте 267 ЦК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2020 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Відтак, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з підписаною 04 лютого 2009 року ОСОБА_1 заяви вона отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконувала, унаслідок чого станом 31 серпня 2016 року виникла заборгованість, яка за розрахунком банку становила 11 286 грн 61 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 1 496 грн 12 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 6 294 грн 94 коп., заборгованість за пенею та комісією у розмірі 2 720 грн, штраф (фіксована частина) у розмірі 250 грн, штраф (процентна складова) у розмірі 525 грн 55 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідач у касаційній скарзі вказує на те, що вона не була належним чином повідомлена про дату та час судових засідань у суді першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Застосовуючи вказані норми права, апеляційний суд не звернув уваги на таке.

Згідно зі статтею 158 ЦПК України 2004 року розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Перевіряючи явку в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, суд установлює, чи повідомлені ті, хто не з`явився, про час і місце судового засідання з дотриманням вимог закону, чи вручені особам, які беруть участь у справі, судові повістки в строк, визначений частиною четвертою статті 74 ЦПК України 2004 року.

За змістом статті 74 ЦПК України 2004 року судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки - повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Заочний розгляд справи у суді відповідно до статті 224 ЦПК України 2004 року проводиться за відсутності належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи відповідача.

Судом установлено, що відомості щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій у матеріалах справи відсутні. Відповідач не отримувала копії позовної заяви та копії заочного рішення суду першої інстанції.

В матеріалах справи також відсутні відомості про отримання нею копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами, як і відомості про належне її повідомлення про призначення справи до судового розгляду.

В обґрунтування доводів касаційної скарги, відповідач зазначала, що з 01 листопада 2016 року (тобто на час відкриття провадження у справі) вона зареєстрована по АДРЕСА_3 , тому вона була позбавлена можливості брати участь в судових засіданнях. На підтвердження вказаних обставин нею додано до касаційної скарги копію її паспорту.

Проте, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення, не перевірив, чи наявні докази належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Таким чином, судом апеляційної інстанції допущено порушення частини першої статті 411 ЦПК України, що є підставою для скасування судового рішень і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід звернути увагу на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18), зокрема пункт 58, в якому визначено, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції, у тому випадку, якщо відповідач забажає використати право, надане їй частиною четвертою статті 267 ЦК України.

Крім того, вирішуючи спір по суті, суду апеляційної інстанції слід звернути увагу на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 04 травня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович