№ 755/15406/16-ц - Судова практика України

Постанова

Іменем України

07 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 755/15406/16-ц

провадження № 61-18165св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «Сапсан»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптєлова Оксана Ростиславівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий пасаж»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація щастя» на постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційних скарг ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація щастя» ( далі - ТОВ «Корпорація щастя») на постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «Сапсан» (далі - ТОВ «КВВФ «Сапсан») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптєлова О. Р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» (далі - ТОВ «Сапсан-СП»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий пасаж» (далі - ТОВ «Дитячий пасаж»), про визнання недійсним договору іпотеки і договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з клопотанням про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання недійсними договору іпотеки від 09 липня 2013 року та договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 22 липня 2013 року.

Заявниця своє клопотання мотивувала тим, що ухваленим у справі № 755/29239/13 рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2013 року, частково скасованим рішенням Апеляційного суду міста Києва від 14 травня 2014 року, яке набрало законної сили, уже вирішено спір між цими сторонами, про цей самий предмет і з цих самих підстав, а саме: товариству відмовлено у визнанні недійсними договорів, чинність яких оспорюється у цій справі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі у зазначеній частині позовних вимог відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підстави позову і склад учасників у цій справі та у справі № 755/29239/13 є різними, тому правових підстав для закриття провадження не встановлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції про відмову у закритті провадження у справі не відноситься до переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, тому помилково відкрите апеляційне провадження підлягає закриттю.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У жовтні 2019 року ОСОБА_3 , ТОВ «Корпорація щастя» подали до Верховного Суду касаційні скарги, у яких, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просили скасуватипостанову суду апеляційної інстанцій та передати справу до апеляційного суду.

Касаційні скарги мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження у справі, порушив норми процесуального права.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Дитячий пасаж» просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_3 .

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційні скарги до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі в частині оскарження постанови Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Корпорація щастя» в частині оскарження постанови Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року.

04 листопада 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала на розгляді цивільна справа за позовом ТОВ «КВВФ «Сапсан» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптєлова О. Р., ТОВ «Сапсан-СП», ТОВ «Дитячий пасаж», про визнання недійсним договору іпотеки і договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з клопотанням про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання недійсними договору іпотеки від 09 липня 2013 року та договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 22 липня 2013 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі у зазначеній частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила її до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 5 жовтня 2017 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Відповідно до частини другої статті 292 ЦПК України у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги, ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 293 цього Кодексу.

У частині першій статті 293 ЦПК України у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги, було передбачено перелік ухвал суду першої інстанції, які могли бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня ухвала про відмову у задоволені клопотання про закриття провадження.

Зазначене кореспондується із змістом частини першої статті 353 ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційним судом, що містить перелік ухвал суду першої інстанції, які могли бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не могла бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду по суті спору.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 293 ЦПК України у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги; частина друга статті 353 ЦПК Україниу редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційним судом).

У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (частина друга статті 293 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій). Аналогічні приписи містяться і у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК Україниу редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційним судом.

Таким чином, право на апеляційне оскарження ухвал суду учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення щодо суті спору й окремо від такого рішення. Аргументи учасників процесу стосовно наявності підстав для закриття провадження у справі мають розглядатися судом, якому такі аргументи заявлені.

Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі (зокрема права на апеляційне оскарження ухвал про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі), до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду ухвал, не вказаних у частині першій статті 293 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання апеляційної скарги, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи міг спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у частині другій статті 293 ЦПК України у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги (пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК Україниу редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційним судом).

Аналогічні правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду по суті спору ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18).

За таких обставин, оскільки ОСОБА_2 оскаржила до апеляційного суду ухвалу, яка не підлягала оскарженню окремо від рішення суду по суті спору, і суд апеляційної інстанції помилково відкрив апеляційне провадження у справі, то висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства.

Доводи, наведені на обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування ухваленої апеляційним судом постанови, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Зокрема, наведені у касаційній скарзі доводи ОСОБА_3 , аналогічні доводам апеляційної скарги ОСОБА_2 , які були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація щастя» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило