Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 755/1605/18

провадження № 61-542св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Копитко Богдан Васильович,

заінтересована особа (стягувач)- ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду

м. Києва від 01 жовтня 2018 року у складі судді Чех Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Мельника Я. С., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Копитка Б. В., стягувач: ОСОБА_2 .

Скаргу мотивовано тим, що Дніпровським районним судом м. Києва

07 березня 2013 року було видано виконавчий лист № 755/2132/2013 про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 , на утримання сина ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів, щомісячно, починаючи з 01 лютого 2013 року і до досягнення дітьми повноліття.

17 січня 2018 року старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Копитко Б. В. надано

довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, що станом

на 01 червня 2017 року борг становить 6 715 796 грн 33 коп.

Окрім того, в той же день державний виконавець ухвалив постанову про арешт майна боржника, якою наклав арешт на майно, що йому належить, а саме: частки статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Магік» (далі - ТОВ «Магік») (розмір внеску 600 000 грн), товариства з обмеженою відповідальністю «Лекос» (далі - ТОВ «Лекос»)(розмір внеску

5 425 000 грн).

Вважав, що державний виконавець дійшов неправильного висновку про наявність у нього заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 6 749 906 грн 80 коп., виходячи з матеріалів виконавчого провадження, з огляду на те, що 14 липня 2017 року на адресу служби від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій вона вказала, що ним начебто отримано дохід у розмірі 40 617 669 грн 30 коп. в якості оплати залишкової вартості майнових прав ТОВ «Лекос» та

ТОВ «Магік» від ОСОБА_5 , що на думку стягувача, підтверджується копією заяви від 25 квітня 2017 року.

На адресу приватного нотаріуса державний виконавець надіслав вимогу про надання інформації про факт отримання доходу та надання копій документів.

Приватний нотаріус повідомив державного виконавця, що 25 травня

2017 року була вчинена нотаріальна дія, а саме засвідчення справжності підпису на заяві ОСОБА_1 .

Вважає дії державного виконавця неправомірними, а постанову про арешт майна незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 про визначення заборгованості зі сплати аліментів та стягнення боргу, тому питання щодо розміру боргу по аліментам визначається в судовому порядку, а державний виконавець має бути учасником цього процесу.

Крім того, вказані кошти не є ні заробітком, ні доходом у розумінні статей 81 183 СК України, та не входять до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, а отже, нарахування та стягнення аліментів з таких грошових коштів чинним законодавством не передбачено.

Не є підтвердженням отримання доходу заява ОСОБА_2 , оскільки приватним нотаріусом посвідчено лише справжність його підпису, а не факт отримання коштів.

Крім того, враховуючи прожитковий мінімум для дитини у віці від 6 до

18 років та вимоги статті 183 СК України, максимальний розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина мав би становити 17 777 грн.

Просив врахувати і те, що якщо припустити отримання ним доходу в розмірі 40 617 669 грн 30 коп., нарахування на стягнення аліментів має проводиться з урахуванням сплати податків та зборів.

Вважає, що заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Рішенням суду від 28 липня 2017 року було встановлено наявність переплати аліментів у сумі 34 032 грн 54 коп.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця Копитка Б. В., що стосується визначення за ним (боржником) заборгованості у виконавчому провадженні № 37075732, станом на 01 червня 2017 року у розмірі 6 715 796 грн 33 коп., та зобов`язати здійснити перерахунок заборгованості по аліментам без врахування суми коштів у травні 2017 року у розмірі 40 617 669 грн 30 коп., визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт майна боржника

від 17 січня 2018 року, якою накладено арешт на частки статутного капіталу ТОВ «Магік» та ТОВ «Лекос» у межах суми звернення стягнення у розмірі

6 715 796 грн 33 коп., зобов`язати державного виконавця направити інформацію про скасування постанови про накладення арешту та відкликати її з виконання.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2018 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність спору в суді щодо визначення заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для не виконання державним виконавцем судового рішення по стягненню аліментів. Не прийняв суд до уваги посилання скаржника на

статтю 183 СК України, оскільки вказана норма стосується порядку визначення розміру аліментів у позовному провадженні та наказному провадженні. У цьому випадку розмір аліментів є визначеним. Крім того, посилання на те, що розмір аліментів не може бути більше десяти прожиткових мінімумів, суд не прийняв до уваги, оскільки ця норма стосується саме визначення розміру аліментів у наказному провадженні, а не порядку їх стягнення. В цьому випадку розмір аліментів становить

1/6 частину доходів ОСОБА_1 , та не може бути меншим ніж

30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд першої інстанції погодився з доводами скаржника про те, що виконавець здійснив розрахунок суми, яка підлягає стягненню в рахунок сплати аліментів без врахування податків і зборів, як ще передбачено ПК України. Однак, враховуючи спосіб захисту, обраний скаржником, ця обставина не впливає на задоволення вимог скаржника. Крім того, посилання скаржника на це, є підтвердження ним самим, що ці кошти є доходом, і з них слід відрахувати податки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстав для визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов`язання здійснити перерахунок боргу по аліментам без врахування коштів у розмірі

40 617 669 грн 30 коп., немає.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що районний суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої скарги, оскільки оскаржувані рішення, дії державного виконавця були прийняті, вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», в межах його (державного виконавця) повноважень.

Зазначені заявником вимоги щодо зобов`язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів без врахування суми коштів у травні 2017 року у розмірі 40 617 669 грн 30 коп., направити інформацію про скасування постанови про накладення арешту та відкликати її з виконання, окрім іншого, не ґрунтуються на вимогах постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6

від 07 лютого 2014 року.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, довідка-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складена державним виконавцем 17 січня 2018 року, як вважав суд апеляційної інстанції, до числа недійсних не віднесена у відповідності до положень зазначеної норми матеріального права, а тому є правомірною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову, яку його скаргу задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2020 року справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Копитка Б. В., стягувач:

ОСОБА_2 , призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що кошти, на які державний виконавець виніс постанову про накладення арешту, не є ні заробітком, ні доходом у розумінні статей 81 183 СК України та не входять до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146, а, отже, нарахування та стягнення аліментів з таких грошових коштів чинним законодавством не передбачено.

Судом апеляційної інстанції довідка-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складена державним виконавцем 17 січня 2018 року віднесена до правочинів, в той час, як на думку заявника така довідка є актом індивідуальної дії, та не є правочином.

На момент здійснення суб`єктом оскарження розрахунку та видачі

довідки-розрахунку на розгляді суду перебував спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів, який виник між стягувачем та боржником, у зв`язку з чим до компетенції державного виконавця не належало визначення розміру заборгованості, оскільки щодо вказаного предмету був наявний судовий спір.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 березня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 755/2132/2013-ц щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 01 лютого 2013 року і до їх повноліття в розмірі 1/3 частини доходів всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а. с. 8, т. 1).

18 березня 2013 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві

Янковською У. В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 755/2132/2013-ц щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/3 частини усіх видів доходів, щомісячно

(а. с. 126, т. 1).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_5 у розмірі 6 063 555 грн 70 коп. у межах вказаної суми звернуто стягнення на виділену частину майна ТОВ «Лекос» пропорційно частці учасника товариства ОСОБА_1 у статутному капіталі в розмірі 25 % та виділену частину майна ТОВ «Магік» пропорційно частці учасника товариства ОСОБА_1 у статутному капіталі в розмірі 50 % (а. с. 49-50, т. 1).

Вартість часток товариств була оцінена у 93 362 450 грн (а. с. 53, т. 1).

У зв`язку з відсутністю учасників торгів, які тричі не відбулися, згідно норм Закону України «Про виконавче провадження», ОСОБА_5 державним виконавцем було запропоновано отримати у власність належні

ОСОБА_1 частки товариств за ціною 46 681 244 грн, сплативши на рахунок відділу різницю в сумі 40 617 669 грн 30 коп. (а. с. 55, т. 1).

25 травня 2017 року приватний нотаріус посвідчив підпис ОСОБА_1 про те, що він отримав від ОСОБА_5 40 617 669 грн 30 коп., як залишкову вартість оцінки майнових прав ТОВ «Лекос» (25 %) та ТОВ «Магік» (50 %), в яких він виступає як учасник (засновник) зазначених господарюючих суб`єктів (а. с. 59-60, т. 1).

16 червня 2017 року у виконавчому провадженні № 52535322 ухвалено постанову про передачу майна ТОВ «Лекос» (25 %) та ТОВ «Магік» (50 %) стягувачу - ОСОБА_5 у рахунок погашення боргу ОСОБА_1 у розмірі 6 063 555 грн 70 коп. (а. с. 61-64, т. 1).

16 червня 2017 року складено акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу (а. с. 65-68, т. 1).

На це майно 24 червня 2017 року ОСОБА_5 видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, і того ж дня її право власності було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав (а. с. 69-73, 74-81, т. 1).

14 липня 2017 року державному виконавцю, в провадженні якого перебуває на виконанні виконавчий на стягнення аліментів з ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 було подано заяву про здійснення перерахунку аліментів, в якій остання повідомила, що боржником 25 липня 2017 року від ОСОБА_5 був отриманий дохід у розмірі 40 617 669 грн 30 коп. в якості оплати залишкової вартості майнових прав ТОВ «Лекос» та ТОВ «Магік».

Про факт отримання від ОСОБА_5 доходу приватним нотаріусом Метелеця О. О. була посвідчена заява ОСОБА_1 № 564 (а. с. 9, т. 1).

15 вересня 2017 року державним виконавцем направлено вимогу приватному нотаріусу щодо надання інформації та документів, які підтверджують факт отримання ОСОБА_1 доходу у розмірі

40 617 669 грн 30 коп. від ОСОБА_5 (а. с. 11, т. 1).

30 жовтня 2017 року приватний нотаріус Метелеця О. О. повідомив виконавця, що 25 травня 2017 року ним дійсно вчинялася нотаріальна дія, а саме засвідчення справжності підпису на заяві ОСОБА_1 (а. с. 12, т. 1).

У заяві ОСОБА_1 , підпис якого посвідчив приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Метелеця О. О, зазначено, що він

( ОСОБА_1 ) цією заявою стверджує, що отримав від ОСОБА_5

40 617 669 грн 30 коп., як залишкову вартість оцінки майнових прав

ТОВ «Лекос» в розмірі 25 % та ТОВ «Магік» в розмірі 50 %, в яких він виступає як учасник (засновник) (а. с. 59-60, т. 1).

17 січня 2018 року державним виконавцем Копитко Б. В. складено

довідку-розрахунок по аліментам, де зазначено, що станом на 01 січня

2017 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 відсутня, переплата по сплаті аліментів становить 34 110 грн 47 коп.

Станом на 01 червня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів аліментів становить 6 715 796 грн 33 коп. (а. с. 13, т. 1).

Відповідно до таблиці нарахування та сплати аліментів у січні 2017 року державним виконавцем нараховані аліменти з пенсії (1 333 грн 79 коп.) в сумі

(1/6 частина з урахування 30 % прожиткового мінімуму ) 506 грн 70 коп., сплачено 427 грн 93 коп., залишок боргу 78 грн 77 коп., у лютому 2017 року нараховано з пенсії (1 333 грн 79 коп.) 506 грн 70 коп., сплачено 427 грн

93 коп., залишок боргу 78 грн 77 коп., у березні 2017 року з пенсії

(1 333 грн 79 коп.) нараховано 506 грн 70 коп., сплачено 427 грн 93 коп., залишок боргу 78 грн 77 коп., з дивідендів (104 650 грн) нараховано

17 441 грн 67 коп., сплачено 17 441 грн 67 коп., залишок боргу - нуль, у квітні 2017 року з пенсії (1 333 грн 79 коп.) нараховано 506 грн 70 коп., сплачено

427 грн 93 коп., залишок боргу 78 грн 77 коп., з дивідендів (455 812 грн

50 коп.) нараховано 75 968 грн 75 коп., сплачено 75 968 грн 75 коп., залишок боргу - нуль, у травні 2017 року нараховано з пенсії (1 333 грн 79 коп.)

533 грн 10 коп., сплачено 427 грн 93 коп., залишок боргу 105 грн 17 коп., з дивідендів (120 750 грн) нараховано 20 125 грн, сплачено 20 125 грн, залишок боргу - нуль, з іншого доходу (40 617 669 грн 30 коп.) нараховано

6 769 611 грн 55 коп., сплачено 20 125 грн, залишок боргу 6 749 486 грн 55 коп.

17 січня 2018 року державний виконавець ухвалив постанову про арешт майна боржника в межах звернення стягнення 6 715 796 грн 33 коп. на частки статутного капіталу ТОВ «Магік» та ТОВ «Лекос» (а. с. 14, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У частині першій статті 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Аналіз положень СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів.

ЦК України також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

У пункті 12 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів визначені види доходів, з яких не провадиться утримання аліментів, перелік яких є вичерпним.

Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (пункт 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів).

Частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається зокрема і дохід від операцій з майном, розмір якого визначається відповідно до статті 172 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 172.1 статті 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного року протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельні ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення. Та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки,не оподатковуються. Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане платником у спадщину.

Таким чином, положення пункту 172.1 статті 172 ПК України містить виключення із загального правила, визначеного підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо визначення будь-якого доходу отриманого резидентами або нерезидентам від будь-яких видів діяльності на території України, зокрема, доходу, отриманоговід продажу рухомого та нерухомого майна, який підлягає оподаткуванню.

Отже, доходи боржника, які звільнені від оподаткування, не належать до бази відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, які підлягають стягненню у виконавчому провадженні.

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.

Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів.

Натомість, грошовий дохід, який є просто еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, не повинен враховуватись під час визначення розміру аліментів.

Тлумачення наведених вище норм права дав підстави Верховному Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду для висновку, що виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 січня 2021 року у справі

№ 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що матеріали справи не містять будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що отримані ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 40 617 669,30 грн від ОСОБА_5 не є доходом, дійшов такого висновку передчасно, оскільки належним чином не дослідив чи є зазначена сума коштів грошовим доходом, чи ця сума є грошовим еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, який не повинен враховуватись під час визначення розміру аліментів.

При цьому судами не було перевірено доводів заявника щодо розміру нарахування йому державним виконавцем заборгованості по несплаті аліментів та правильність такого нарахування.

Крім того, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2020 року у справі № 755/11446/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 40 567 669,30 грн.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з положеннями статей 447 451 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що зазначені заявником вимоги щодо зобов`язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів без врахування суми коштів у травні 2017 року у розмірі

40 617 669 грн 30 коп., направити інформацію про скасування постанови про накладення арешту та відкликати її з виконання, окрім іншого, не ґрунтуються на вимогах закону та не узгоджується з роз`ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07 лютого 2014 року. Зазначений спосіб захисту прямо передбачений частиною другою статті 451 ЦПК України та є ефективним.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості досліджувати докази, з`ясовувати обставини справи, необхідні для прийняття рішення, перешкоджає ухваленню нового судового рішення, а тому справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалена з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович