Постанова

Іменем України

14 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 755/16893/16-ц

провадження № 61-20830св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

відповідачі: Київська міська рада, Комунальне підприємство «Київпастранс», Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради,

треті особи: Обслуговуючий кооператив автостоянка «Дружба», Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - ОСОБА_10 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року у складі судді Савлук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 звернулися до суду із позовом до Київської міської ради (далі - КМР), Комунального підприємства «Київпастранс» (далі - КП «Київпастранс»), Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (далі - Департаменту земельних ресурсів, ВО КМР) треті особи: Обслуговуючий кооператив автостоянка «Дружба» (далі - ОКА «Дружба»), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень та державних актів на право користування земельною ділянкою.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що для забезпечення громади мікрорайону місцями для зберігання особистого мото- та автотранспорту, 17 липня 1978 року КМР народних депутатів ухвалено рішення № 1028/19, яким виділено їм спірну земельну ділянку на АДРЕСА_1 , під влаштування стоянки для автомашин, які знаходяться у користуванні окремих громадян, а рішенням Виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів від 11 березня 1980 року № 114 проведено об`єднання автостоянок та створено кооператив із будівництва та експлуатації колективних автостоянок Дніпровського району. Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів від 28 жовтня 1986 року № 80 відведено районному товариству «Автомотолюбитель УРСР» земельну ділянку площею 0,5 га на АДРЕСА_1 , для розширення автостоянки «Дружба». Листом РДТ «Автомотолюбитель УРСР» від 19 липня 1990 року № 31, автостоянка «Дружба» передана Об`єднаному кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський». Розпорядженням Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 28 листопада 2001 року № 140 автостоянці «Дружба» присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 . На базі існуючої автостоянки « Дружба » вони та інші власники автотранспорту, які були членами районного товариства «Автомотолюбитель УРСР» та ОК «Дніпровський», створили ОКА «Дружба».

Проте 15 грудня 2011 року КМР прийняла рішення № 944/7180 про надання КП «Київпастранс» земельних ділянок для реконструкції лінійно-диспетчерської станції, перенесення споруд масло-господарства з прибудовою торговельно-складських приміщень та будівництвом паркінгу на АДРЕСА_3 , яке, на їхню думку, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки вказана земельна ділянка раніше надавалася їм в користування у 1978 та 1986 роках, облаштована ними під автостоянку, вони, як члени ОКА «Дружба» від своїх прав на користування автостоянкою не відмовлялись, підстави для припинення користування цією ділянкою, визначені статтею 141 ЗК України, відсутні, крім того, оскаржуваним рішенням визнано таким, що втратило чинність, їхнє рішення від 17 липня 1978 року № 1028/19, але орган місцевого самоврядування не може сам скасовувати своє попереднє рішення або вносити до нього зміни.

Посилаючись на викладене, позивачі просили визнати незаконним та скасувати рішення КМР від 15 грудня 2011 року № 944/7180 «Про надання та передачу КП «Київпастранс» земельних ділянок для реконструкції лінійно-диспетчерської станції, перенесення споруд масло-господарства з прибудовою торговельно-складських приміщень та будівництвом паркінгу на АДРЕСА_3 », визнати недійсними державні акти на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3346 га, кадастровий номер 8000000000:66:032:0029, від 15 жовтня 2012 року серії ЯЯ №385028 і на право користування земельною ділянкою площею 1,6931 га, кадастровий номер 8000000000:66:032:0028, від 15 жовтня 2012 року серії ЯЯ № 385027, які видані КП «Київпастранс».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що судовими рішеннями у справі № 910/1755/16 встановлено, що листом Республіканського добровільного товариства «Автолюбитель УРСР» від 19 липня 1990 року № 31 автостоянка «Дружба» передана до Об`єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський». Проте чинним на той час земельним законодавством будь-які товариства не були наділені повноваженнями з передачі земельних ділянок юридичним та/або фізичним особам. Навпаки, згідно зі статями 16 20 ЗК УРСР надання земельних ділянок у користування здійснюється у порядку відведення на підставі рішення виконавчого комітету районної або міської ради народних депутатів, надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки, право користування засвідчується відповідним рішенням або актом, отже, лист товариства «Автомотолюбитель УРСР» про передачу автостоянок не може бути правовою підставою для виникнення у позивачів прав на земельну ділянку. За нормами земельного законодавства України, що діяло з 1978 року (часу прийняття КМР рішення № 1028/19) та до часу звернення позивачів з цим позовом до суду, правовою підставою для користування земельною ділянкою є відповідний правовстановлюючий документ, а право таке підлягає державній реєстрації. Проте докази набуття позивачами та/або юридичними особами, учасниками/засновниками яких були б позивачі, спірної земельної ділянки у користування відповідно до чинного законодавства, - відсутні. Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 21 травня 2013 року у справі № 910/5252/13, Об`єднаному кооперативу по будівництву та експлуатації Колективних автостоянок «Дніпровський» вже було відмовлено в задоволенні позову до КМР про визнання недійсним рішення від 15 лютого 2011 року № 944/7180, із підстав неподання позивачем доказів, які б підтверджували, що кооператив «має якісь права на вказану земельну ділянку, що дана земельна ділянка надавалась йому у власність, користування, оренду, що він є правонаступником товариства «Автомотолюбитель УРСР». Більше того, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на час розгляду цієї справи Об`єднаний кооператив по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський» та ОКА «Дружба» є самостійними юридичними особами, останній не є правонаступником першого. Спірна земельна ділянка відведена первинно Дніпровській районній раді народних депутатів, а надалі - районному товариству «Автомотолюбитель УРСР» у короткострокове тимчасове користування, як це було передбачено статтею 20 ЗК Української РСР від 08 липня 1970 року. Отже, фактично в оскаржуваному рішенні VIII сесії VI скликання КМР № 944/7180 йдеться про зміну намірів щодо надання земельних ділянок під розташування автостоянки та прийнято нове рішення, про надання спірних земельних ділянок КП «Київпастранс» для реконструкції лінійно-диспетчерської станції, перенесення споруд маслогосподарства з прибудовою торговельно-складських приміщень та будівництвом паркінгу на АДРЕСА_3 . Враховуючи, що в межах цього спору судом не встановлено факту порушення суб`єктивного цивільного права особи, яка звернулась за його захистом, у зв`язку з чим відсутні підстави для надання оцінки обставинам дотримання позивачами строків позовної давності для звернення з цим позовом до суду, з урахуванням поданої до суду відповідної заяви відповідачів у справі.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що судовими рішеннями у різних справах встановлено, що питання щодо передачі у користування спірної земельної ділянки на АДРЕСА_1 , Об`єднаному кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський», ОКА «Дружба», чи позивачам у порядку, передбаченому законом, не вирішувалось. Чинним на той час земельним законодавством будь-які товариства не були наділені повноваженнями щодо передачі земельних ділянок юридичним та/або фізичним особам, а згідно зі статтями 16 20 ЗК УРСР надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення на підставі рішення виконавчого комітету районної або міської ради народних депутатів, надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки, право користування засвідчується відповідним рішенням або актом, отже, лист товариства «Автомотолюбитель УРСР» про передачу ОКА «Дніпровський» автостоянок сам пособі не підтверджує наявності у позивачів майнових прав на земельну ділянку. Доводи апелянтів про те, що орган місцевого самоврядування не може скасовувати своє попереднє рішення або вносити до нього зміни, якщо за приписами цього рішення виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та інтересів, а суб`єкти цих правовідносин (в цьому випадку - позивачі) заперечують проти їх зміни або припинення, є формальними, оскільки позивачами не доведено самого факту порушення їхніх прав оскаржуваним рішенням міської ради. Посилання апелянтів на те, що оскаржуваним рішенням міської ради порушені й інші їх майнові права щодо розташованого на території автостоянки майна кооперативу, оскільки, на виконання рішення господарського суду, виконавчою службою знищено всю інфраструктуру автостоянки, чим завдано їм значної майнової шкоди, є безпідставними, оскільки згідно зі статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання, а позивачі вимог щодо відшкодування завданої їм матеріальної шкоди не заявляли.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У листопаді 2019 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - ОСОБА_10 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що зі змінами чинного законодавства, ОК БЕКА «Дніпровський» та постійними користувачами автостоянки « Дружба » неодноразово подавались документи для оформлення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , у користування під відкриту автостоянку, а також Комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин» Головного управління земельних ресурсів КМР, оформлений та виготовлений Проект землеустрою згідно з договором від 10 березня 2011 року № 255. Кооперативом, який забезпечує обслуговування позивачів та інших постійних користувачів існуючої автостоянки «Дружба», правонаступником OK БЕКА «Дніпровський» у частині обслуговування вказаної автостоянки, є ОКА «Дружба». Законними користувачами існуючої автостоянки « Дружба » на АДРЕСА_1 , є частина територіальної громади Дніпровського району м. Києва, якій ця земля під конкретні потреби виділялась у 1978 році. У тексті оскаржуваного рішення зазначено, що згадувані в рішенні землі «не надані в користування», але це твердження не відповідає дійсності, оскільки на цій території вже знаходилось об`єднання громадян - постійних користувачів автостоянки « Дружба », які користуються земельною ділянкою з 1978 року, які зареєстрували своє об`єднання у вигляді юридичної особи - кооперативу, відповідно до Закону України «Про кооперацію», а також неодноразово подавали на узгодження документацію щодо цієї земельної ділянки. Тільки 28 серпня 2019 року, під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 42017000000000082, які Київський апеляційний суд витребував у НАБУ в межах розгляду справи № 760/4442/19, вдалося ознайомитись з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 24 листопада 2017 року № 23-ДК/8/АІІ/09/01/-17. Цей документ підтверджує факт незаконного вилучення земельних ділянок за кадастровими номерами: 8000000000:66:032:028 (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,6931 га від 15 жовтня 2012 року серії ЯЯ № 385027), 8000000000:66:032:029 (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3346 га від 15 жовтня 2012 року серії ЯЯ № 385028) та 8000000000:66:032:030 на АДРЕСА_3 . Тобто беззаперечним є той факт, що позивачам та іншим членам кооперативу в 1978 та 1986 році надано в користування земельну ділянку на АДРЕСА_1 під влаштування відкритої стоянки для автомашин, які знаходяться в користуванні окремих громадян. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Рішення Господарського суду м. Києва від 14 червня 2016 року у справі № 910/1755/16 зобов`язано ОКА «Дружба» усунути перешкоди у користуванні КП «Київпастранс земельними ділянками за кадастровими номерами: 8000000000:66:032:028, 8000000000:66:032:029 та 8000000000:66:032:030 на АДРЕСА_3 , шляхом звільнення вказаних земельних ділянок, на яких розміщена та функціонує автостоянка за адресою АДРЕСА_1 , від розташованих на них будинків, будинку з боксами, огорожі, ремонтного боксу, системи освітлення, котла електричного, котла, мотора редуктора, дверей і ґрат, драбини, площадки, шлагбауму, які використовуються для розміщення та експлуатації автостоянки. Вказане рішення залишено Вищим господарським судом України без змін. Питання можливої компенсації позивачам та іншим користувачам автостоянки вирішено не було. Державні акти на право постійного користування земельними ділянками підписані Київським міським головою Черновецьким Л. М . 15 жовтня 2012 року, тобто після припинення повноважень голови КМР.

Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини встановлені судами

Позивачі були членами Українського республіканського добровільного товариства Автомотолюбителів, та у подальшому їм видані перепустки Об`єднаного кооперативу автостоянок Дніпровського району м. Києва автостоянка «Дружба», а 11 липня 2013 року видані перепустки ОКА «Дружба».

Згідно із Статутом Об`єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський», прийнятим Загальними зборами уповноважених членів кооперативу від 18 грудня 1998 року протокол № 1, зареєстрованим Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва 01 березня 1999 року № 04015, Об`єднаний кооператив по будівництву та експлуатації колективних автостоянок по зберіганню транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян, заснований на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів від 11 березня 1980 № 114, є добровільною громадською організацією, створеною громадянами України на базі діючих раніше семи окремих автостоянок, у Дніпровському районі м. Києва, місце знаходження: АДРЕСА_4.

Згідно із Статутом ОКА «Дружба», затвердженим позачерговими загальними зборами членів ОКА «Дружба» протоколом від 20 листопада 2014 року № 03/11-2014, зареєстрованим за № 10671050003019198, ОКА «Дружба» створений колишніми членами районного товариства «Автомотолюбитель УРСР» та членами Об`єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський» на базі діючої автостоянки « Дружба », розташованої на АДРЕСА_1, та на підставі рішення Установчих зборів (протокол від 05 червня 2013 року № 1).

15 грудня 2011 року VIII сесією VI скликання КМР прийнято рішення № 944/7180 «Про надання та передачу КП «Київпастранс» земельних ділянок для реконструкції лінійно-диспетчерської станції, перенесення споруд маслогосподарства з прибудовою торговельно-складських приміщень та будівництвом паркінгу на АДРЕСА_3 .

Зазначеним рішенням, зокрема, надано КП «Київпастранс», за умови виконання пункту 4 цього рішення, у постійне користування земельні ділянки загальною площею 2,02 га для реконструкції лінійно-диспетчерської станції, перенесення споруд маслогосподарства з прибудовою торговельно-складських приміщень та будівництвом паркінгу на АДРЕСА_3 , у зв`язку із закріпленням за ним майна на праві повного господарського відання (наказ Головного управління з питань майна від 10 квітня 2002 року № 30).

Згідно із пунктом 4.5 рішення № 944/7180 необхідно вирішити питання відшкодування відновної вартості зелених насаджень, висновок обстеження зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці (від 25 листопада 2009 року № 966), перенесення існуючої автостоянки та інші питання майнових відносин, в установленому порядку.

Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 15 жовтня 2012 року серії ЯЯ № 385028 підтверджується, що КП «Київпастранс» є постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 0,3346 га, кадастровий номер 8000000000:66:032:0029, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 15 жовтня 2012 року серії ЯЯ № 385027 підтверджується, що КП «Київпастранс» є постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 1,6931 га, кадастровий номер 8000000000:66:032:0028, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

06 серпня 2012 між КМР (орендодавець) та КП «Київпастранс» (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації), про що зроблений запис 15 жовтня 2012 року за № 66-6-00612 у Книзі записів державної реєстрації договорів.

Земельні ділянки за кадастровими номерами: 8000000000:66:032:0028 (площа 1,6931 га) та 8000000000:66:032:0029 (площа 0,3346 га) на АДРЕСА_3 , перебувають у постійному користуванні КП «Київпастранс», згідно із державними актами від 15 жовтня 2012 серії ЯЯ № 385027 та серії ЯЯ № 385028 відповідно, а земельна ділянка 8000000000:66:032:0030 (площа 7 601 кв. м) за тією ж адресою перебуває у строковому платному користуванні (оренді) КП «Київпастранс» на підставі договору оренди земельної ділянки від 06 серпня 2012 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 березня 2009 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 червня 2009 року (справа № 4/463-30/32), у задоволенні позовних вимог Об`єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації Колективних автостоянок «Дніпровський» до КМР та до Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про спонукання вчинити дії, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2009 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21 січня 2010 року (справа № 16/280), позов Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до Об`єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський» про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки - задоволено повністю. Зобов`язано Об`єднаний кооператив по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський» звільнити земельну ділянку площею 14900 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21 травня 2013 року (справа № 910/5252/13), яке в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили, у задоволенні позу Об`єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації Колективних автостоянок «Дніпровський» до КМР про визнання недійсним рішення КМР від 15 лютого 2011 року № 944/7180, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 березня 2017 року (справа № 910/1755/16), позов КП «Київпастранс» до ОКА «Дружба», третя особа - КМР, про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, задоволено частково. Зобов`язано ОКА «Дружба» усунути перешкоди у користуванні КП «Київпастранс» земельними ділянками за кадастровими номерами: 8000000000:66:032:028, 8000000000:66:032:029 та 8000000000:66:032:030 на АДРЕСА_3 , шляхом звільнення вказаних земельних ділянок, на яких розміщена та функціонує автостоянка за адресою АДРЕСА_1 , від розташованих на них будинків, будинку з боксами, огорожі, ремонтного боксу, системи освітлення, котла електричного, котла отоплюваного, мотора редуктора, дверей і грат, драбини, площадки, шлагбауму, які використовуються для розміщення та експлуатації автостоянки. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вказаними судовими рішеннями встановлено:

-рішенням Виконавчого комітету народних депутатів КМР від 17 липня 1978 року № 1028/19 «Про відведення земельної ділянки виконавчому комітету Дніпровської райради народних депутатів під влаштування відкритої автостоянки» відведено Виконавчому комітету Дніпровської райради народних депутатів земельну ділянку на АДРЕСА_1 , площею приблизно 0,5 га в тимчасове користування під влаштування відкритої автостоянки.

-рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради народних депутатів від 11 березня 1980 року № 114 із метою впорядкування будівництва і експлуатації кооперативних колективних автостоянок району, а також приведення їх фінансово-господарській діяльності в сувору відповідність з чинним законодавством, вирішено провести об`єднання автостоянок, у зв`язку з чим створити об`єднаний кооператив по будівництву і експлуатації колективних автостоянок Дніпровського району з одним правлінням кооперативу і однією бухгалтерією з повним підпорядкуванням виконкому.

-рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради народних депутатів від 28 січня 1986 року № 80 «Про відведення земельної ділянки в тимчасове користування для розширення відкритої автостоянки «Дружба» та влаштування індивідуальних транспортних засобів» відведено земельну ділянку площею 0,5 га на АДРЕСА_1, районному товариству «Автолюбитель». Проте це рішення не підтверджує те, що саме позивачу відведено земельну ділянку.»

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), N 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свободпризначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного закономінтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції, рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що судовими рішеннями, які набрали законної сили встановлено, що питання передачі в користування спірної земельної ділянки на АДРЕСА_1 , Об`єднаному кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський», ОКА «Дружба» чи позивачам у цій справі, не вирішувалось, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки встановлені у цих судових рішення обставини підтверджують відсутність прав у позивачів на спірну земельну ділянку. При цьому правильними є висновки судів про те, що чинним на той час земельним законодавством, будь-які товариства не були наділені повноваженнями з передачі земельних ділянок юридичним та/або фізичним особам. Положення статей 16 20 ЗК УРСР передбачали, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення на підставі рішення виконавчого комітету районної або міської ради народних депутатів, надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення цієї ділянки, право користування засвідчується відповідним рішенням або актом, а отже, сам по собі лист товариства «Автомотолюбитель УРСР» про передачу автостоянок не може бути правовою підставою для виникнення у позивачів прав на земельну ділянку.

Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 21 травня 2013 року у справі № 910/5252/13, Об`єднаному кооперативу по будівництву та експлуатації Колективних автостоянок «Дніпровський» відмовлено у задоволенні позову до КМР про визнання недійсним оскаржуваного у цій справі, рішення КМР від 15 лютого 2011 року № 944/7180, із підстав неподання позивачем доказів, які б підтверджували, що кооператив має якісь права на вказану земельну ділянку, що ця земельна ділянка надавалась йому у власність, користування, оренду, що він є правонаступником товариства «Автомотолюбитель УРСР».

Крім того, у пункті 3 рішення Виконавчого комітету КМР народних депутатів від 17 липня 1978 року № 1028/19, яким відвели виконкому Дніпровської районної Ради народних депутатів земельну ділянку на АДРЕСА_1 , у тимчасове користування до її освоєння за призначенням, під влаштування відкритої автостоянки для автомашин, які знаходяться в користуванні окремих громадян, зазначено, що за першою вимогою виконкому міськради звільнити земельну ділянку без будь-якої компенсації з приведенням її в належний стан, а пунктом 2 рішення Виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів від 28 січня 1986 року № 80, згідно із яким відвели районному товариству «Автомотолюбитель УССР» земельну ділянку площею 0,5 га на АДРЕСА_1 , для розміщення автостоянки « Дружба », передбачено, що за першою вимогою міськвиконкому та райвиконкому, районне товариство «Автомотолюбитель УССР» зобов`язане звільнити земельну ділянку автостоянки і привести її в належний санітарний стан.

Вирішуючи питання правомірності звернення позивачів до суду з відповідним позовом, Верховний Суд приходить висновку про відсутність порушених, оспорюваних чи невизнаних прав позивачів, оскільки вони не надали суду доказів порушення їхніх прав прийнятим КМР рішенням від 15 лютого 2011 року № 944/7180, яке було предметом різних судових спорів, йому надана відповідна правова оцінка, зокрема, що вказане рішення відповідає вимогам законодавства. При цьому ні ОКА «Дружба» ні жодному з позивачів окремо, членами якого наразі є позивачі, спірна земельна ділянка у користування у встановленому законом порядку не виділялася, судовими рішеннями встановлено, що спірна земельна ділянка відведена Дніпровській районній раді народних депутатів на підставі рішення виконкому народних депутатів КМР від 17 липня 1978 року № 1028/19, а надалі надавалася районному товариству «Автомотолюбитель УРСР» лише у короткострокове тимчасове користування.

Доводи заявників про те, що оскаржуваним рішенням КМР порушені й інші їхні майнові права щодо розташованого на території автостоянки майна кооперативу, оскільки, на виконання рішення господарського суду, виконавчою службою знищено всю інфраструктуру автостоянки, чим завдано значної майнової шкоди, є безпідставними, оскільки згідно зі статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Крім того, позивачі не позбавлені права звернутися до суду із позовом про відшкодування завданої їм шкоди у визначеному законом порядку.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявниками у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 402 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик