Постанова
Іменем України
08 травня 2023 року
м. Київ
справа № 755/17829/18
провадження № 61-2938 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Ващенко Марина Георгіївна,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвокат Матюшко Вадим Володимирович,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Тетяна Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Матюшка Вадима Володимировича, на рішення Деснянського районного суду м. Києва у складі судді Грегуля О. В. від 30 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П. від 07 лютого 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Т. В. (далі - приватний нотаріус КМНО Змисловська Т. В.), у якому просив суд визнати недійсним заповіт
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 1474, посилаючись на те, що спадкодавець зазначений заповіт не підписував.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер
ОСОБА_3 , який є його батьком. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 та на кв. АДРЕСА_2 .
Вказував, що він є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, оскільки його батько на час смерті у шлюбі не перебував, інших дітей не мав, його батьки померли.
05 жовтня 2018 року під час звернення до П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини стало відомо, що після смерті ОСОБА_3 уже відкрита спадкова справа, а відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 05 жовтня 2018 року спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , була заведена і зберігається
у приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_5.
Позивач зазначав, що 10 жовтня 2018 року він звернувся до приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_5., яка повідомила його, що до неї звернувся
ОСОБА_2 , якому ОСОБА_3 заповів усе своє майно, а також повідомила позивача, що оспорюваний заповіт було посвідчено саме нею. ОСОБА_2 є його сином, проте з дружиною - ОСОБА_1 він не живе більше 24 роки, а його сина, тобто онука, дід не згадував і не хотів про нього чути.
Також вказував, що заповіт, складений 15 серпня 2018 року від імені
ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5, є підробленим, зокрема, тому що в день його складання та підписання спадкодавець перебував на стаціонарному лікуванні в Київському міському клінічному онкологічному центрі, а саме з 13 серпня 2018 року.
Крім того, зазначав, що приватний нотаріус КМНО Змисловська Т. В. вказаний заповіт всупереч вимогам частини другої статті 1247 ЦК України,
пункту 14 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України
від 11 травня 2011 року № 491 та пункту 2.5 частини Положення про Спадковий реєстр не зареєструвала у спадковому реєстрі в день його посвідчення і зробила це лише 14 вересня 2018 року о 16:42 год., а об 17:17 год. цього дня внесла до Спадкового реєстру відомості щодо дублікату заповіту, що дає обґрунтовані підстави, що 15 серпня 2018 року ніякого заповіту ОСОБА_3 не складав та не підписував. Указаний оригінал заповіту ні представнику,
ні позивачу нотаріус не показала.
Під час зустрічі його представників з ОСОБА_2 та його матір`ю було надано для огляду нотаріально посвідчену копію дубліката заповіту
ОСОБА_3 і повідомлено, що оригінал заповіту разом з іншими документами вони забрали наступного дня після смерті з його квартири. Заповіт зберігається в юридичній фірмі, яка надає їм правову допомогу з приводу оформлення спадщини.
Також позивач звертав увагу на те, що його батько - ОСОБА_3 , ніколи не спілкувався з ОСОБА_2 та його матір`ю, а відповідно не міг знати відомості, які зазначені в дублікаті заповіту, а саме: ім`я та по батькові спадкоємця, дата його народження, РНОКПП, серію і номер паспорта, ким
і коли виданий, а також місце реєстрації спадкоємця.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянского районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним заповіт від 15 серпня 2018 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 1474.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір
у розмірі 704 грн.
Судові рішення судів мотивовані тим, що врахувавши матеріали справи та надані докази, суди зазначили, що було відсутнє вільне волевиявлення заповідача на складання заповіту від 15 серпня 2018 року. При цьому, суди врахували висновок від 01 вересня 2021 року № 1740/21-32, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, відповідно до якого рукописний текст: «текст цього заповіту, до підписання, мною в голос прочитаний» і рукописний запис: « ОСОБА_3 » у графі: «Підпис» у заповіті
від 15 серпня 2018 року, посвідченому приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 і зареєстрованому в реєстрі № 1474 виконано не
ОСОБА_3 , а іншою особою, та висновок експертів за результатами проведеної додаткової судової почеркознавчої експертизи від 08 вересня
2022 року № 16686/16687/22-32, яким встановлено, що підпис від імені
ОСОБА_3 у графі: «Підпис» у заповіті від 15 серпня 2018 року, посвідченому приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 і зареєстрованому в реєстрі № 1474, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.
Суди керувалися положеннями статей 203, 205, частиною другою
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Матюшко В. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права,просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 755/17829/18
з Деснянського районного суду м. Києвата надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
21 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2023 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Матюшка В. В., про зупинення дії рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року задоволено й зупинено дію вказаного судового рішення.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Матюшка В. В., мотивована тим, що судами не було враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 201/15019/14-ц (провадження
№ 61-22773 св 19) щодо застосування статті 113 ЦПК України про призначення додаткової і повторної експертизи.
Вказує, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, чим позбавив відповідача права на змагальність судового процесу та на спростування проведеної судової почеркознавчої експертизи. При цьому, вказує, що проведені експертизи
від 01 вересня 2021 року № 1740/21-32 та від 08 вересня 2022 року
№ 16686/16687/22-32 є необґрунтованими, неповними, вони суперечать матеріалам справи та порядку призначення й проведення експертиз, оскільки експерт під час проведення експертизи не мав в розпорядженні необхідної кількості порівняльного матеріалу, як визначено пунктом 1.8 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових екпертиз та експертних досліджень, Інструкції про призначення та проведення судових експертних досліджень та пункту 1.1.54 Методики почеркознавчої експертизи.
Інших доводів касаційна скарга не містить.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року до Верховного Суду подано відзив від представника
ОСОБА_1 - адвоката Ващенко М. Г., на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та з дослідженням наданих доказів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на таке: судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив заявникові у задоволенні клопотання про проведення експертизи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Матюшка В. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є батьком позивача у справі - ОСОБА_1
(а. с. 11-12, т. 1).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить: квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 .
05 жовтня 2018 року під час звернення до П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 стало відомо, що після смерті ОСОБА_3 уже відкрита спадкова справа,
а відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 05 жовтня 2018 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , заведена і зберігається у приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_5.
З 13 серпня 2018 року по 22 серпня 2018 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується медичною документацією, наданою Київським міським онкологічним центром (а. с. 222-237, т. 1).
Відповідно до заповіту від 15 серпня 2018 року ОСОБА_3 усе своє майно заповів ОСОБА_2 . Заповіт посвідчений нотаріально приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за № 1474. Одночасно,
у змісті заповіту рукописним текстом вказано: «Текст цього заповіту, до підписання, мною в голос прочитаний» у графі: «Підпис» поставлено підпис
і зазначено « ОСОБА_3 » (а. с. 111, т. 1).
ОСОБА_2 є онуком ОСОБА_3 .
Згідно з висновком судової посмертної почеркознавчої експертизи
від 01 вересня 2021 року № 1740/21-32, рукописний текст: «Текст цього заповіту, до підписання, мною в голос прочитаний» і в графі: «Підпис» запис:
« ОСОБА_3 », виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою
(а. с. 155-158, т. 2). Експертиза була призначена ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19 лютого 2021 року за клопотанням представника позивача.
Згідно з висновком додаткової судової посмертної почеркознавчої експертизи від 08 вересня 2022 року № № 16686/16687/22-32, підпис від імені
ОСОБА_3 у графі: «Підпис» у заповіті від 15 серпня 2018 року, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою (а. с. 241-244, т. 2). Експертиза була призначена ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12 січня 2022 року за клопотанням представника позивача. При цьому представник відповідача також просив призначити повторну посмертну експертизу (а. с. 212-214, т. 2), проте в судове засідання не з`явився.
За змістом статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно з частинами першою, другою статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких
є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, висновкам двох експертиз в сукупності з іншими доказами, суд першої інстанції, з висновками якого яким погодився й апеляційний суд,
дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки оспорюваний заповіт не було підписано
спадкодавцем - ОСОБА_3 , що свідчить про те, що волевиявлення останнього не було вільним і не відповідало його волі відповідно частини другої статті 1257 ЦК України.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що судами в оскаржуваних рішеннях не було враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 квітня
2021 року у справі № 201/15019/14-ц (провадження № 61-22773 св 19).
У зазначеній постанові сформовано висновок про те, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Первинною є експертиза, при проведенні якої об`єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.
В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення
і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв`язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи.
Відповідно до частини другої статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Таким чином, процесуальним законом передбачено дві підстави для призначення судом повторної експертизи, а саме: у випадку, якщо висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.
Враховуючи, що висновки двох експертиз повністю узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами, яким була надана належна правова оцінка як судом першої, так і апеляційної інстанцій, а експерт ОСОБА_4 у судовому засіданні 12 січня 2022 року підтримала та обґрунтовано роз`яснила свій висновок, надавши відповіді на запитання суду, про що зазначено в судових рішеннях, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Матюшка В. В., про призначення ще однієї повторної експертизи.
При цьому Верховний Суд зазначає, що належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.
Судові експертизи у цій справі проведені атестованим судовим експертом, яка має відповідну освіту, необхідну для проведення такої експертизи, при цьому висновок експертизи відповідає вимогам чинного законодавства, не містить недоліків, які б породжували сумніви у правильності та обґрунтованості зроблених висновків, узгоджуються з іншими доказами, які надані у цій справі.
Аналогічних висновків за аналогічних обставин справи дійшов Верховний Суд
у постанові від 29 грудня 2022 року у справі № 686/15304/19-ц (провадження
№ 61-11528 св 22).
Суди, встановивши, що оспорений заповіт не було підписано спадковдавцем, відповідно волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Ураховуючи викладене, посилання касаційної скарги на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 201/15019/14-ц (провадження № 61-22773 св 19) є необґрунтованими, оскільки вони зроблені
у справі за інших фактичних обставин та доказування.
Інших доводів касаційна скарга не містить, а наведені - не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у судових рішеннях, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки та містять посилання на факти,
що були предметом дослідження судами, а переоцінювати докази Верховний Суд не може в силу закону.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року зупинено дію рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку, тому слід поновити виконання вказаного судового рішення суду першої інстанції.
Оскільки касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката
Матюшка В. В., залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Матюшка Вадима Володимировича, залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць