ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року

м. Київ

справа № 755/19794/21

провадження № 61-11379св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Дошкільний навчальний заклад № 296

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Дошкільного навчального закладу № 296 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Мостової Г. І., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дошкільного навчального закладу № 296 (далі ДНЗ № 296), в якому просила визнати наказ від 08 листопада 2021 року № 124 про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати незаконним, поновити її на посаді вихователя та керівника гуртка англійської мови, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 57 375,00 грн за 75 робочих днів із 08 листопада 2021 року до 24 лютого 2022 року.

На обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що працює в ДНЗ № 296 на посаді вихователя та керівника гуртка з англійської мови.

Наказом ДНЗ № 296 від 08 листопада 2021 року № 124 вона була відсторонена від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби СOVID-19.

Наказ мотивований тим, що оскільки у неї відсутнє відповідне щеплення, то, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153 та пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (зі змінами), вона підлягає відстороненню від роботи без збереження заробітної плати.

Вважає, що оспорюваним наказом її відсторонено від виконання посадових обов`язків незаконно та необґрунтовано. Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не встановлено обов`язковість щеплення від COVID-19. Також Законом не встановлено порядку відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності зазначеного щеплення. Статтею 43 КЗпП України не передбачено можливості відсторонення працівника з підстав відсутності щеплення від COVID-19.

Посипаючись на наведене, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року у складі судді Хромової О. О. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Дошкільного навчального закладу № 296 від 08 листопада 2021 року № 124 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 ».

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прийняття відповідачем оскаржуваного наказу лише на підставі повідомлень про обов`язкове профілактичне щеплення і відмови позивача робити щеплення є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини другої статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», тому є незаконними.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року відмовлено Дошкільному навчальному закладу № 296 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року в цій справі.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд зазначав, що відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року, оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було надіслане на електронну адресу заявника 24 жовтня 2022 року, вказані ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження про те, що з цим судовим рішенням відповідач ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень, не можуть бути визнані поважними. Апеляційний суд зауважив, що, хоча зазначена відповідачем електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку суд першої інстанції направив копію повного тексту оскаржуваного рішення, не є офіційною, однак, особисто надавши суду такі засоби комунікації, відповідач фактично погодився на доставлення йому процесуальних документів на вказану електронну адресу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28 липня 2023 року ДНЗ № 296 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи та дійшов помилкових висновків про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року.

Апеляційний суд не врахував, що суд першої інстанції порушив визначений законодавством порядок направлення копії судового рішення у справі, чим позбавив відповідача права на своєчасне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, гарантоване Конституцією України.

Оскаржуване судове рішення відповідачу не вручене належним чином, оскільки не доставлене рекомендованим поштовим відправленням з паперовою копією судового рішення, у зв`язку із тим, що офіційної електронної адреси у відповідача немає. Більше того, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі.

Адреса електронної пошти, яка зазначалася відповідачем у відзиві на позовну заяву, запереченнях, клопотанні про ознайомленні із матеріалами справи, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 не є офіційною електронною адресою, тобто адресою електронної пошти, вказаною користувачем (ДНЗ № 296) в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адресою електронної пошти, вказаної в одному з Державних реєстрів.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Витребувано з Дніпровського районного суду міста Києва справу № 755/19794/21 за позовом ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти «Віночок» № 296 про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року справу № 755/19794/21 призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року зупинено касаційне провадження у справі № 755/19794/21 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23).

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2024 року касаційне провадження у справі № 755/19794/21 поновлено.

Фактичні обставини справи

У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що 13 жовтня 2022 року Дніпровський районний суд м. Києва ухвалив рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та визнав незаконним і скасував наказ директора Дошкільного навчального закладу № 296 від 08 листопада 2021 року № 124 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 ».

Під час проголошення судом першої інстанції вступної та резолютивної частини оскаржуваного рішення були присутні, зокрема представник відповідача - Дадіверина О. В. і 24 жовтня 2022 року повний текст оскаржуваного судового рішення було направлено на електронну адресу відповідача, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 12 липня 2023 року Київський апеляційний суд відмовив Дошкільному навчальному закладу № 296 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року в цій справі.

Ухвалу мотивував тим, що вказані заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки оскаржуване рішення суду було надіслане на електронну адресу Дошкільного навчального закладу 24 жовтня 2022 року, про що суд першої інстанції склав відповідну довідку.

Апеляційний суд зазначив, що цю електронну адресу відповідач систематично вказував у своїх процесуальних документах, зокрема у відзиві на позовну заяву, запереченнях, клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи, а також у поданій ним апеляційній скарзі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження ухвали апеляційного суду є посилання заявника на порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

- на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

- на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Право на доступ до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк (рішення ЄСПЛ у справі «Мікулова проти Словаччини» від 06 грудня 2005 року).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 14 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Питання щодо вручення судового рішення врегульовано статтею 272 ЦПК України.

Частинами п`ятою, шостою статті 272 ЦПК України (в редакцій, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі

- в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси,

- або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Отже, визначальним для унормування початку перебігу строку на апеляційне оскарження є вручення повного судового рішення.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).

05 жовтня 2021 року є датою початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний Суд», підсистема відеоконференцзв`язку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до «Електронного кабінету» таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацами другим та п`ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) передбачено, що до «Електронних кабінетів» користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувана (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Особам, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів», документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Отже, процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення: шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Ураховуючи зазначене, можна зробити висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.

Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення).

В розумінні процесуального закону надіслання судового рішення на електронну пошту за адресою, зазначеною заявником в його процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та / або касаційна скарга, заяви / клопотання), в яких наявне прохання про надіслання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням та підтверджувати день вручення.

Якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак це не звільняє суд від обов`язку надіслати учаснику справи повне рішення у спосіб, встановлений процесуальним законом.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23).

У справі, що переглядається, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДНЗ № 296, узяв за основу відомості, вказані у довідці про доставку електронного листа на електронну адресу відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка зазначена у процесуальних документах, зокрема у відзиві на позовну заяву, запереченнях, клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи та апеляційній скарзі, й зазначив, що копія рішення суду першої інстанції отримана 24 жовтня

2022 року, а заявник наполягає на тому, що офіційної електронної адреси не має, клопотання про надсилання рішення суду в електронному вигляді не подавав і копії рішення станом на час подання апеляційної скарги не отримував, про його існування дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 звернула увагу на те, що, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги, суди апеляційної інстанції мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення. Відповідний висновок має бути висловлено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду також прийняла до уваги, що обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.

На час ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі, а саме 13 жовтня 2022 року, підсистеми (модулі) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв`язку розпочали функціонування.

Справу, яка переглядається, суд першої інстанції розглядав за матеріалами в паперовій формі.

Враховуючи вимоги частини одинадцятої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), якою передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Доказів реєстрації ЗДО № 296 у підсистемі «Електронний суд» матеріали справи не містять.

При цьому, в розумінні приписів статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа на електронну адресу (cad296_mir@ukr.net) сама по собі не свідчить про вручення копії рішення суду першої інстанції та за установлених у цій справі обставин не могла використовуватись апеляційним судом як підтвердження відправлення стороні копії рішення суду на офіційну електронну адресу.

З огляду на викладене, у цій справі суд першої інстанції був зобов`язаний надіслати відповідачу рішення у паперовій формі рекомендованим листом, а наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа до електронної скриньки у розумінні статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) не свідчить про належне вручення копії рішення суду відповідачу.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд передчасно відмовив ЗДО № 296 у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення апеляційного суду постановлене без додержання норм процесуального права. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції на етапі вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дошкільного навчального закладу № 296 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов