Постанова

Іменем України

26 березня 2020 року

м. Київ

справа № 755/3197/17

провадження № 61-8873св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Дніпровське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України, подану Іоновою Галиною Олександрівною, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року у складі судді Чех Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Чобіток А. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 19 жовтня 2012 року відповідачем було протиправно порушено щодо позивача, як власника та генерального директора ПП «ВДК «Дім», кримінальну справу за частиною першою, другою статті 172 КК України, кримінальне провадження від 21 листопада 2012 року № 1201200004000005.

19 жовтня 2012 року щодо нього порушена кримінальна справа № 04-33441 за частиною першою статті 199 КК України, кримінальне провадження

№ 42013110040000307 від 29 березня 2013 року.

Вказані кримінальні справи були порушені відповідачем на замовлення високопосадових осіб України з метою змусити його припинити проводити під стінами Національного банку України мирні мітинги, які він проводив, як голова громадської організації «Асоціація захисту прав вкладників» та громадської організації «Захист Українського Народу».

25 жовтня 2012 року відповідачем було проведено обшук орендованих

ПП «ВДК «Дім Вина «СКАЛА» нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , і незаконно, без рішення суду, погодження на це прокурора, без опису, вилучено комп`ютерну техніку, кадрову та бухгалтерську документацію, алкогольні вироби.

21 листопада 2012 року відповідач повідомив йому про підозру у скоєнні злочину за частиною першою, другою статті 172 КК України, взяв розписку про невиїзд.

22 травня 2013 року йому було вручено обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 21 листопада 2012 року № 1201200004000005, та передано матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом від 22 травня 2013 року на розгляд Дніпровського районного суду міста Києва.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 червня 2013 року обвинувальний акт № 1201200004000005 був повернутий прокурору для усунення недоліків.

10 квітня 2014 року відповідачем прийнято постанову про закриття кримінального провадження за № 42013110040000307 від 29 березня

2013 року у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року (справа № 755/11467/13-к) його було виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення передбаченого частиною першою та другою статті 172 КК України.

21 грудня 2016 ухвалою Апеляційного суду міста Києва прокурору відмовлено у скасуванні вироку суду.

Упродовж розгляду справи по сфабрикованому обвинуваченню, він (позивач) знаходився в дуже тяжкому морально-психологічному та подавленому стані, значно втратив зір, втратив свідомість та отримав перший мікроінсульт, підірвав здоров`я, у зв`язку з чим був змушений відвідувати лікарів, та не мав достатнього часу займатися бізнесом, який став збитковим. На нього посипалися скарги, позови з боку постачальників, тощо. Виконавча служба на поточні рахунки та майно фірми наклала арешт. Вилучення комп`ютерної техніки паралізувало роботу підприємства. Відповідачем було організовано нібито продаж алкогольних напоїв неповнолітній особі, у зв`язку з чим з

18 жовтня 2012 року по 18 грудня 2012 року було позбавлено ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Він втратив авторитет, довіру та імідж у покупців, зазнав значної фінансової шкоди, яку практично не можливо відновити. Для захисту своїх прав він був змушений самостійно писати сотні різних заяв, листів, клопотань, скарг та звертатися для захисту своїх прав до різних організацій, проводити публічні мирні заходи, мітинги на вулицях та площах міста Києва.

Незаконними та протиправними діями відповідача, як органу досудового слідства, йому завдано моральної шкоди, оскільки з 19 жовтня 2012 року по 21 грудня 2016 року він незаконно знаходився під слідством. Внаслідок зазначеного йому було завдано моральних втрат, страждань.

ОСОБА_1 просив стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі

1 382 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада

2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів на користь ОСОБА_1 500 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач зазнав моральних страждань внаслідок незаконного знаходження під слідством та судом у вчинені кримінальних правопорушень. Розмір моральної шкоди, завданої позивачу суд визначив в сумі 500 000,00 грн. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення судом першої інстанції, яка становила 3 723,00 грн. При цьому судом було враховано тривалість перебування позивача під слідством і судом (понад 50 місяців).

Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року апеляційні скарги Кухаревської Н. О. , яка діє від імені та в інтересах Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Іонової Г. О., яка діє від імені та в інтересах Державної казначейської служби України, залишено без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада

2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційні скарги Кухаревської Н. О. , яка діє від імені та в інтересах Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Іонової Г. О., яка діє від імені та в інтересах Державної казначейської служби України, без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. При цьому апеляційний суд вказав, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди відповідає обсягу моральних страждань та характеру порушень, вимогам розумності та справедливості.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

02 травня 2019 року представник Державної казначейської служби України - Іонова Г. О. через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано те, що позивач подав численні позовні заяви з приводу свого притягнення до відповідальності та вже отримав відшкодування моральної шкоди у кримінальній справі (провадженні).

Судами не враховано пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»

від 06 грудня 2016 року.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дніпровського районного суду міста Києва.

Зупинено виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва

від 15 листопада 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від

10 квітня 2019 року до закінчення касаційного провадження.

У липні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника Державної казначейської служби України - Іонової Г. О. на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до частини п`ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, частини п`ятої статті 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від

02 грудня 2015 року справа № 6-2203цс15.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги

Встановивши обставини справи, здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють дані правовідносини, здійснивши підрахунок розміру відшкодування завданої моральної шкоди за час перебування позивача під слідством і судом, який проведено у відповідності до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» з урахуванням роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000,00 грн.

Щодо доводів касаційної скарги

Викладені в касаційній скарзі доводи з посиланням на Закон України

від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким установлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат і що вона застосовується в розмірі 1 600,00 грн, на увагу не заслуговують, оскільки зазначений Закон не містить посилань на те, що його положення поширюються на виплати, що здійснюються відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яким передбачено, що розрахунковою величиною є саме мінімальна заробітна плата, розмір якої згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» становить

3 723,00 грн.

Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі аргументи заявника про те, що на розгляді у судах перебувають позовні заяви з аналогічними вимогами (справи № № 755/11836/16-ц, 755/9398/16-ц, 755/4625/17, 755/5051/17, 755/18147/16-ц, 755/2762/19), оскільки згідно правил частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва

від 15 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду

від 10 квітня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скаргапідлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховних Суд поновлює виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва

від 15 листопада 2018 року та постанови Київського апеляційного суду

від 10 квітня 2019 року.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Державної казначейської служби України - Іонової Галини Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада

2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва

від 15 листопада 2018 року та постанови Київського апеляційного суду

від 10 квітня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев