ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 755/3459/15-ц
провадження № 61-18749св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Іванової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позову вказував, що 4 лютого 2013 року уклав з відповідачем договір позики, за умовами якого він передав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 159 860 грн, що еквівалентно 20 000 доларів США, згідно з курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день підписання договору. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пінчук О. В.
Відповідно до умов договору відповідач зобов`язувався повернути кошти
до 4 лютого 2015 року, однак зобов`язання не виконав.
За таких обставин позивач просив суд стягнути з відповідача 20 000 доларів США, що еквівалентно 462 600 грн згідно з курсом НБУ на день пред`явлення позову.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31 березня
2015 року позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 20 000 доларів США, що еквівалентно 462 600 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 січня 2019 року ОСОБА_2 відмовлено у поновленні строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року. Заяву
ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду
м. Києва від 31 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики залишено без розгляду.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 був обізнаним про розгляд справи судом та ухвалення 31 березня 2015 року заочного рішення за результатами розгляду даної справи. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем пропущено строк подання заяви про перегляд заочного рішення і, як наслідок, залишив вказану заяву без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва
від 18 січня 2019 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що доказів вручення ОСОБА_2 копії заочного рішення матеріали справи не містять. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі від 17 лютого 2015 року, копії позовної заяви з додатками, як і відсутні докази належного повідомлення відповідача про час, дату та місце судових засідань, які проводились у даній справі.
Апеляційний суд зазначив, що копію заочного рішення від 31 березня 2015 року у справі № 755/3459/15 відповідач отримав 19 грудня 2018 року, тому процесуальний строк подання заяви про перегляд заочного рішення у даній справі почався у відповідача 20 грудня 2018 року. Тому, звернувшись 28 грудня 2018 року із заявою про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року, ОСОБА_2 не пропустив строк, визначений законом на подачу заяви про перегляд заочного рішення.
Крім того, апеляційний суд вказував, що, залишивши заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення без розгляду, суд фактично позбавив відповідача, який не отримував до 19 грудня 2018 року копію заочного рішення, права на апеляційне оскарження цього рішення, гарантованого йому Конституцією України. Суд помилково дійшов висновку про те, що відповідачем подано заяву про перегляд заочного рішення з пропуском процесуального строку, оскільки строк подання такої заяви обраховується не з того часу, коли особі стало відомо про таке судове рішення, а з часу отримання відповідачем копії заочного рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною
скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2019 року і залишити в силі ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 січня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків апеляційного суду про те, що відповідач не пропустив строк звернення із заявою про перегляд заочного рішення, оскільки суд першої інстанції вжив усіх можливих заходів для повідомлення відповідача як про дату, час і місце розгляду справи, так і про ухвалення у справі заочного рішення, шляхом направлення судової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання - квартира АДРЕСА_1 .
На думку заявника, суд апеляційної інстанції не врахував, що статтею 74 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час ухвалення заочного рішення судом першої інстанції, встановлено, що у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою зареєстрованого місця проживання, за якою направлено судову повістку, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Заявник вважає, що апеляційний суд не дослідив причини пропуску відповідачем строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та не надав оцінки обставинам щодо поважності пропуску такого строку.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У червні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 був відсутнім у судовому засіданні
31 березня 2015 року, в якому Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення. Копія заочного рішення від 31 березня 2015 року направлена відповідачу за адресою:
АДРЕСА_2 , проте поштове відправлення повернулося до суду без вручення адресату із відміткою «адресат вибув».
Також апеляційний суд встановив, що 19 грудня 2018 року ОСОБА_2 ознайомився із матеріалами цивільної справи № 755/3459/15-ц та у цей же день отримав копію заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києві від 31 березня 2018 року.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до статті 228 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Відповідно до статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у § 34 рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, §§ 22,23).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад (принципів) судочинства (стаття 129 ЦПК України, пункт 8 частини третьої
Встановивши, що ОСОБА_2 19 грудня 2018 року отримав копію заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що процесуальний строк подання заяви про перегляд заочного рішення у даній справі почався у
ОСОБА_2 20 грудня 2018 року, тому, звернувшись із такою заявою 28 грудня
2018 року, він не пропустив визначений законом строк подання заяви про перегляд заочного рішення.
Доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків апеляційного суду про те, що відповідач не пропустив строк звернення із заявою про перегляд заочного рішення, оскільки суд першої інстанції вжив усіх можливих заходів для вручення відповідачу копії судового рішення відхиляються касаційним судом, оскільки строк подання заяви про перегляд заочного рішення обраховується не з часу, коли особі стало відомо про таке судове рішення, а з часу отримання відповідачем копії заочного рішення суду.
Посилання заявника на неврахування апеляційним судом статті 74 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час ухвалення заочного рішення судом першої інстанції, є безпідставними, оскільки касаційним судом не встановлено порушення вказаної норми процесуального права судом апеляційної інстанції.
Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про ненадання апеляційним судом оцінки обставинам та підставам пропуску відповідачем строку для подання заяви про скасування заочного рішення, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач такий строк не пропустив.
Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.
Касаційний суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі, поданої до Верховного Суду
у вересні 2020 року, у зв`язку із втратою актуальності касаційною скаргою, так як зазначені у вказаній заяві обставини в силу статті 396 ЦПК України не є підставою для закриття касаційного провадження.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов