Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

місто Київ

справа № 755/4056/17

провадження № 61-10682св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Федерація академічного веслування України,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року у складі судді Гончарука В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2019 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у березні 2017 року звернувся до суду із позовом про визнання недійсними рішень позачергового Конгресу Федерації академічного веслування України (далі - ФАВУ), оформлених протоколом від 04 лютого 2017 року та протоколом від 23 червня 2017 року.

Позов обґрунтовував тим, що ФАВУ є всеукраїнською громадською організацією фізкультурно-спортивного спрямування, створеною відповідно до законів України «Про об`єднання громадян» та «Про фізичну культуру і спорт» на засадах колективного членства. Відповідно до статті 7 статуту ФАВУ здійснює управління веслуванням через органи: Конгрес, Рада Федерації, Виконком. Відповідно до статті 8 статуту вищим органом управління ФАВУ є Конгрес. Повноваження щодо прийняття рішень має Конгрес, скликаний відповідно до вимог статуту. Рішення, ухвалені Конгресом з порушенням вимог статуту, є недійсними. Частиною третьою статті 8 Статуту визначено, що Конгрес вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше 2/3 обраних делегатів.

Відповідно до протоколу засідання ради ФАВУ від 22 серпня 2012 року кількісний склад членів ФАВУ становить 52 делегати (з правом голосу). 04 лютого 2017 року у м. Миколаєві відбувся позачерговий Конгрес ФАВУ, ініційований президентом ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 10 статуту ФАВУ, на якому було зареєстровано 48 делегатів, тобто 2/3 від 48 голосів делегатів становить 32 голоси.

Під час засідання Конгресу група осіб (делегатів Конгресу), порушивши затверджений раніше порядок денний, вчинила активні дії для зриву Конгресу, відсторонивши від процедури голосування президента ФАВУ та усунувши від прийняття рішень значну групу зареєстрованих легітимних делегатів, змусивши їх залишити Конгрес. Групою осіб на свій розсуд призначено секретаря, головуючого на Конгресі. Залишились на засіданні 34 особи. Було поставлено на голосування список питань порядку денного, який раніше не був доведений до відома делегатів Конгресу, що є порушенням частини третьої статті 10 статуту ФАВУ. У тому числі, поставлене питання про висловлення недовіри Президенту ФАВУ ОСОБА_1 . Кількість осіб, які проголосували за висловлення недовіри Президенту ФАВУ, склала 18 делегатів, що не є необхідною кількістю для прийняття рішень. Крім того, іншим рішенням було призначено на посаду Президента ФАВУ особу у статусі виконуючого обов`язки - ОСОБА_2 . Позивач вважає, що дії делегатів та зазначені рішення, які були зафіксовані у протоколах, є нелегітимними та такими, що суперечать вимогам законодавства.

Стислий виклад заперечень відповідачів

Представник ФАВУ в судове засідання надала заяву про визнання позову.

Треті особи проти задоволення позову заперечували в повному обсязі, зазначаючи, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах законодавства та є надуманими.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що оскаржувані рішення, які ухвалені на позачерговому Конгресі ФАВУ, оформлені протоколом від 04 лютого 2017 року та на позачерговому Конгресі, оформлені протоколом від 23 червня 2017 року, прийняті відповідно до вимог статуту ФАВУ та не суперечать вимогам чинного законодавства України.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у травні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди не надали належної оцінки положенням статуту ФАВУ, внаслідок чого дійшли необґрунтованого висновку про відповідність його положенням оскаржуваних рішень. У статті 10 статуту відсутні норми, які б давали право делегатам від осередків, колективних членів ФАВУ вносити пропозиції до порядку денного позачергового Конгресу. Оскаржуваними рішеннями вирішено питання, які не були включені до порядку денного, а отже, вони є незаконними. Крім того, протокол від 04 лютого 2017 року взагалі не підписаний головою Конгресу. Заявник також посилається на те, що суди безпідставно не взяли до уваги той факт, що відповідач визнав позов.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 03 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що статут ФАВУ затверджений Конфедерацією засновників Федерації академічного веслування України на Установчих зборах 04 січня 1992 року. Нова редакція статуту затверджена Конфедерацією засновників ФАВУ 12 червня 1997 року, із змінами, затвердженими позачерговою Конференцією ФАВУ 04 лютого 2006 року. Статут зареєстрований Міністерством юстиції України 18 грудня 1997 року (зі змінами, внесеними згідно із наказом від 30 травня 2007 року № 316/54).

Наказом ФАВУ від 22 вересня 2016 року на посаду Президента ФАВУ призначено ОСОБА_1 відповідно до рішення позачергового Конгресу ФАВУ від 19 квітня 2014 року.

04 лютого 2017 року у м. Миколаєві відбувся позачерговий Конгрес Громадської організації ФАВУ. Згідно з протоколом № 1 позачергового Конгресу ФАВУ були присутні голова Конгресу ОСОБА_1 , секретар Конгресу ОСОБА_4 та 34 делегати.

На порядок денний винесено ряд питань, а саме: звіт про діяльність ФАВУ і виконавчого комітету ФАВУ у 2016 році та основні завдання на 2017 рік; звіт ревізійної комісії за 2016 рік; про зміни та доповнення до статуту ФАВУ; звіт про діяльність головних тренерів та старшого тренера з резерву штатної збірної команди, національних збірних команд України з веслування академічного у 2016 році; про ротацію членів виконавчого комітету ФАВУ; різне.

Під час проведення з`їзду та розгляду питання під найменуванням «Різне» делегатом ОСОБА_5 запропоновано розглянути питання щодо висловлення недовіри керівному складу ФАВУ та президенту федерації ОСОБА_1 та на голосування з`їзду було поставлено питання щодо позбавлення повноважень президента ФАВУ ОСОБА_1 та усього керівного складу федерації.

З приводу цього питання проголосували 34 делегати, з яких: 18 делегатів проголосували «за», 13 - «проти», 3 - «утримались».

На підставі цього голосування ухвалено рішення про позбавлення повноважень президента ФАВУ ОСОБА_1 та усього керівного складу федерації.

У подальшому вирішені питання щодо скликання позачергового виборчого конгресу ФАВУ з метою обрання нового президента ФАВУ та нового керівного складу федерації, за що проголосували 34 делегати. Вирішили скликати позачерговий виборчий конгрес ФАВУ на 18 квітня 2017 року у м. Дніпрі та призначено виконуючих обов`язки президента ФАВУ та відповідальних за проведення ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . Проголосовано та покладено виконання обов`язків президента ФАВУ на ОСОБА_2 та на ОСОБА_3 - ведення поточної роботи ФАВУ на період до 18 квітня 2017 року з наданням їм права підпису.

Після голосування щодо висловлення недовіри президенту ФАВУ ОСОБА_1 останній перестав брати участь у голосуванні.

Відповідно до статуту Рада ФАВУ вправі включити до порядку денного також інші питання, що належать до компетенції чергового Конгресу.

Також статтею 20 статуту ФАВУ передбачено, що рішення на засіданнях ради ФАВУ приймаються простою більшістю голосів членів ради, обраних Конгресом. За рівної кількості голосів під час голосування вирішальний голос має головуючий.

Також статтею 18 статуту передбачено, що засідання ради ФАВУ вважається повноважним, якщо на ньому присутні 2/3 від загальної кількості членів, включаючи президента.

Оспорювані рішення ухвалювалися більшістю голосів учасників Конгресу, а також на засіданнях були присутні більше ніж 2/3 членів, при цьому 04 лютого 2017 року був присутній і президент федерації.

Оцінка аргументів касаційної скарги

Перевіряючи законність та обґрунтованість постановлених у справі рішень, Верховний Суду зробив такі висновки.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині першій статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Таким чином, суди загальної юрисдикції мають розглядати справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне та суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Виникнення спірних правовідносин у справі зумовлено незгодою позивача з рішеннями позачергового Конгресу Федерації академічного веслування України про позбавлення повноважень президента ФАВУ ОСОБА_1 та про призначення на посаду президента ФАВУ інших осіб у статусі виконуючих обов`язки.

Стаття 12 ГПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом та розгляду справи судом першої інстанції, як і стаття 20 цього Кодексу у чинній на цей час редакції, визначають коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема й справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За статтею 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку.

За приписами статті 81 ЦК України юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

Статтею 85 ЦК України визначено, що непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюється законом.

У частині третій статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання»

(тут і далі - в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) визначено, що громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи, тобто це одна з організаційно-правових форм громадських об`єднань в Україні; громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Згідно зі статтею 87 ЦК України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

У пункті 2 статуту Громадської організації ФАВУ визначено, що громадська організація ФАВУ є неприбутковою громадською організацією.

Відповідно до пункту 6 статуту ФАВУ є юридичною особою з моменту реєстрації в установленому порядку, а згідно з чинним законодавством може від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, мати обов`язки, бути позивачем та відповідачем в суді, господарському, адміністративному, або третейському суді, мати майно на правах власності, мати самостійний баланс, відкривати рахунки в установах банків, мати печатку, бланки та штампи із своїм найменуванням та іншу символіку.

Згідно із пунктом 7.1 статуту ФАВУ здійснює управління веслуванням через такі органи: Конгрес, Рада Федерації, Виконком.

Відповідно до пункту 8.1 статуту вищим органом управління ФАВУ є Конгрес, а за пунктом 11.1 головою конгресу є президент, або, за його відсутності, перший віце-президент.

Відповідно до статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, а також предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством (президією). Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

З огляду на викладене припинення повноважень президента ФАВУ ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала правові висновки з приводу юрисдикції спорів про оскарження рішень уповноважених органів товариства учасниками цього товариства, зокрема, у своїх постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 361/1478/17 (провадження № 14-301цс19), від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16 (провадження № 14-562цс19) та від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17

(провадження № 14-115цс20), підстав відступати від яких колегія суддів не встановила.

Позивачем у цій справі оскаржуються рішення позачергового Конгресу ФАВУ про позбавлення повноважень президента ФАВУ ОСОБА_1 та про призначення на посаду президента ФАВУ інших осіб у статусі виконуючих обов`язки, тобто предметом спору у цій справі є права учасників товариства на участь в управлінні ним, тобто корпоративні права. Відповідно спір є таким, що виникає з корпоративних відносин та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до зазначених вимог закону.

Зважаючи на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій розглянули в порядку цивільного судочинства справу, спір у якій виник із корпоративних правовідносин, а отже її вирішення належить до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) зазначено, що «зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Законом № 460-IX внесено зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі». Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 8 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції».

Оскільки Верховний Суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-ІХ роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, пунктом 5 частини першої статті 409, частинами першою та другою статті 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Федерації академічного веслування України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсними рішень позачергового Конгресу Федерації академічного веслування України закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко