Постанова

Іменем України

11 березня 2021 року

м. Київ

справа № 755/5870/19

провадження № 61-14996св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Позовна заява мотивована тим, що 27 березня 2009 року проти неї було порушено кримінальну справу, яка закрита 06 вересня 2018 року у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Вказувала, що оскільки вона незаконно перебувала під слідством та судом понад 10 років, то має право на відшкодування моральної шкоди.

Також, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, зазначила, що держава не відшкодувала їй завдану матеріальну шкоду у порядку та у спосіб, передбачені законом, що стало підставою для звернення до суду із позовом у зв`язку із фактичною бездіяльністю відповідача.

Враховуючи наведене просила суд стягнути з Державної казначейської служби України на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 10 142 674 грн 70 коп. та відшкодувати спричинену моральну шкоду у розмірі 10 000 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 листопада 2019 року у складі судді Савлук Т. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в загальному розмірі 463 203 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року виправлено у мотивувальній та резолютивній частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 листопада 2019 року арифметичну помилку при визначенні загального розміру моральної шкоди, яка визначена в розмірі «463 203 гривні 00 копійок», та зазначено вірну присуджену суму до стягнення «1 141 647 гривень».

Задовольняючи позовні вимоги частково та визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, місцевий суд виходив із того, що моральна шкода в кратному трьом мінімальним розмірам заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом буде достатньою та в повній мірі виходить із засад розумності, поміркованості і справедливості, зважаючи на характер та обсяг моральних страждань, понесених позивачем.

Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивач скористалась правом, передбаченим положеннями статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, на час розгляду справи постанова СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 27 вересня 2019 року є чинною.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 листопада 2019 року в частині відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині.

Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в загальному розмірі 1 500 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Змінюючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що незаконність перебування останньої під слідством та судом встановлено компетентними органами, а тому 1 500 000 грн є достатньою та необхідною компенсацією позивачу її втрат, яких вона зазнала за час перебування під слідством та судом.

Залишаючи рішення місцевого суду в частині позовних вимог щодо майнової шкоди без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення в цій частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 березня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити постанову апеляційного суду та стягнути на її користь 10 000 000 грн.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 468/901/17-ц, провадження № 61-2934св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення в частині відшкодування моральної шкоди, виходив із розміру мінімальної заробітної плати 4 723 грн, проте судом не було враховано, що з 01 вересня 2020 року розмір мінімальної заробітної плати становив 5 000 грн.

Крім того, апеляційний суд не надав належної оцінки обставинам справи, що мали бути обов`язково враховані при визначенні розміру моральної шкоди. Так, вирішуючи справу, суд вказав лише на загальний час перебування її під слідством та судом, при цьому залишив поза увагою протиправну поведінку правоохоронних органів під час досудового слідства. Під час перебування під вартою до неї були застосовані незаконні методи слідства, які полягають у примушуванні до дачі неправдивих показань та написання явки з каяттям під загрозою застосування до її дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , методів, за яких вона може опинитись в місцях позбавлення волі за штучно створеним обвинуваченням у зберіганні та розповсюдженні наркотичних засобів.

Також не було враховано значне погіршення стану здоров`я під час відбування покарання й висновок ТОВ «Київський експертно-дослідницький центр» від 08 листопада 2019 року № 14846.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 березня 2009 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 185 КК України.

27 березня 2009 року ОСОБА_1 була затримана.

03 липня 2009 року ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2010 року ОСОБА_1 була засуджена за частиною п`ятою статті 185 КК України та призначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 червня 2010 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2010 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 09 грудня 2010 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 червня 2010 року змінено.

Виключено з обвинувачення епізод щодо викрадення у ОСОБА_3 у період із квітня по липень 2008 року 310 000 доларів США, що на час вчинення злочину становило 1 501 981 грн, а також таку кваліфікуючу ознаку як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Застосовано статтю 69 КК України та пом`якшено призначене ОСОБА_1 за частиною п`ятою статті 185 КК України покарання до 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного їй майна.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2015 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасовано, призначено у справі судовий розгляд.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2017 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 185 КК України, повернуто керівнику Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області для організації додаткового розслідування, виключивши з обвинувачення епізод щодо викрадення у ОСОБА_3 у період з квітня по липень 2008 року 310 000 доларів США, що на час вчинення злочину становило 1 501 981 грн, а також кваліфікуючої ознаки таємного викрадення чужого майна як вчинення його повторно.

Постановою СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 06 вересня 2018 року кримінальне провадження № 42017111200000741 від 09 листопада 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 185КК України, закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 185 КК України.

На підтвердження розміру моральної шкоди позивачем надано висновок ТОВ «Київський експертно-дослідницький центр» від 08 листопада 2019 року № 14846, згідно якого можливий орієнтований розмір грошової компенсації може становити 1872 МЗП.

Постановою СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київські області від 27 вересня 2019 року стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди? завданої ОСОБА_1 незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в загальному розмірі 9 664 242 грн 00 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що заявником оскаржується судове рішення апеляційного суду лише в частині розміру відшкодування моральної шкоди, а тому в іншій частині судове рішення не переглядається.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент розгляду справи.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15), відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».

Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом 111 місяців, з яких 41 місяць позивач перебувала в умовах ізоляції від суспільства.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що на користь позивача підлягає відшкодуванню моральна шкода в розмірі, кратному трьом мінімальним заробітним платам. Доцільність застосування вказаного коефіцієнта та призначення відшкодування моральної шкоди в розмірі, що перевищує мінімально допустимий, не була спростована в суді апеляційної інстанції. Разом із тим, визначаючи безпосередній розмір моральної шкоди, що підлягала стягненню на користь позивача, суд першої інстанції, правильно визначивши мінімальну заробітну плату у розмірі 4 173 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», невірно провів математичні дії, оскільки розмір відшкодування, кратний трьом мінімальним заробітним платам, становить 1 389 609 грн, а не 1 141 647грн, про що було зазначено судом апеляційної інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції, врахувавши положення статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», характер і обсяг страждань, яких зазнала позивач внаслідок тривалого незаконного перебування під слідством та судом, вважав за необхідне визначити моральну шкоду в розмірі 1 500 000 грн.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що під час розгляду справи апеляційний суд не врахував того, що мінімальний розмір заробітної плати станом на 01 вересня 2020 року був 5 000 грн.

Разом із тим, колегія суддів не погоджується із вказаними доводами касаційної скарги, оскільки розмір мінімальної заробітної плати визначається на час розгляду справи судом першої інстанції, а не на час перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції, незважаючи на те, що останній за результатами перегляду може ухвалити нове судове рішення.

Таким чином, незважаючи на те, що суд апеляційної інстанції помилково застосував при визначенні розміру моральної шкоди мінімальну заробітну плату у розмірі 4 723 грн, визначену відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», наведене не вплинуло на загальний розмір відшкодування, який перевищує допустимий мінімум відшкодування моральної шкоди у вказаній категорії справ.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Також не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом не було враховано протиправну поведінку правоохоронних органів під час досудового слідства, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо посилання заявника у касаційній скарзі про те, що не було враховано висновок ТОВ «Київський експертно-дослідницький центр» від 08 листопада 2019 року № 14846, згідно якого можливий орієнтований розмір грошової компенсації може становити 1872 МЗП, слід зазначити наступне.

Частиною першою, другою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Таким чином, з урахуванням наведених норм процесуального права та встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 1 500 000 грн, дійшов правомірного висновку, що такий розмір відповідає засадам розумності та справедливості.

Крім того, слід зазначити, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її надмірного збагачення за рахунок держави.

Посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновків, які містяться у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 468/901/17-ц, не можуть бути прийняті судом, оскільки оскаржуване судове рішення апеляційного суду не суперечить висновкам, які викладені у вказаній постанові.

Крім того, судове рішення апеляційного суду у зазначеній справі містить належне та переконливе обґрунтування розміру моральної шкоди на користь позивача з урахуванням вимог чинного законодавства, яким це питання врегульовано, а також мотивів, з яких суд виходив.

Таким чином, скасовуючи рішення місцевого суду в частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення в оскаржуваній частині, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір, з якого необхідно виходити при її визначенні, то вимоги касаційної скарги щодо розміру відшкодування моральної шкоди зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович