№ 755/6501/15-ц - Судова практика України - Законодавство України

111

Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 755/6501/15-ц

провадження № 61-26468св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Сімоненко В.М.,

суддів -Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є. В., Штелик С.П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

представник позивача - Васильченко Світлана Олександрівна,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року, ухвалене під головуванням судді Гаврилової О.В., та рішення Апеляційного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року, ухвалене у складі колегії суддів Шкоріної О.І., Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 06 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту №11089487000, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит у сумі 55 500,00 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 06 грудня 2027 року, згідно з графіком погашення кредиту, зі сплатою 10,8% річних, погашення яких відбувається з 01 по 06 число кожного місяця наступного за тим, за які були нараховані проценти.

13 червня 2013 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, відповідно до умов якої змінено строки сплати процентів по кредиту з 01 по 25 число кожного місяця.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, 06 грудня 2006 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № 71959.

Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_3 не здійснює платежів для погашення відсотків по кредиту з березня 2014 року, чим порушує взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим 23 грудня 2014 року відповідачам направлені вимоги про погашення заборгованості, однак станом на 13 березня 2015 року дані вимоги залишені без задоволення та на вказану дату заборгованість за кредитним договором становить 39817,05 доларів США та пеня у розмірі 12798,30грн., з яких: 36105,63 доларів США - заборгованість за кредитом; 3711,42 доларів США - заборгованість за процентами; 5041,69грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 7756,61грн. - пеня за прострочення сплати процентів, які позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Посилаючись на те, що відповідачами вказаних вимог Банку виконано не було, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №11089487000 від 06 грудня 2006 року в розмірі 39817,05 доларів США та пеню у розмірі 12798,30 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11089487000 від 06 грудня 2006 року в розмірі 39 817, 05 дол США та пеню в розмірі 12 798, 30 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» в частині позовних вимог до поручителя ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки останній платіж за кредитним договором позичальник ОСОБА_3 здійснив 28 квітня 2014 року, а Банк до суду з позовом звернувся лише 26 березня 2015 року, тому порука ОСОБА_1 за договором поруки припинена на підставі ч. 4 ст.559 ЦК України.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і в цій частині ухвалено нове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1 , як солідарного боржника ОСОБА_3 заборгованість по договору про надання споживчого кредиту в сумі 36 943, 97 дол США та пені в сумі 9 910, 71 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частинні відмови у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» в частині позовних вимог до поручителя ОСОБА_1 та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що враховуючи те, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов`язань шляхом здійснення щомісячних платежів ( згідно з графіком платежів), а за договором поруки відповідальність наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, банк вимогу до поручителя пред`явив поза межами шести місяців за платежами з червня 2014 року по вересень 2014 року ( включно), тому в цій частині слід вважати поруку припиненою. Стосовно щомісячних платежів, починаючи з жовтня 2014 року порука діє і поручитель має нести солідарну відповідальність за невиконання зобов`язань позичальника за кредитним договором.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою і витребувано цивільну справу № 755/6501/15-ц з Дніпровського районного суду м. Києва.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просив суд рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої та апеляційної інстанцій, враховуючи предмет спору, яким є стягнення заборгованості з поручителя, зобов`язані були перевірити, чи не припинилися правовідносини ОСОБА_1 за договором поруки з інших підстав, зокрема на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Судами не було надано правового аналізу тому, що поручитель ОСОБА_1 не був повідомлений про підвищення розміру процентної ставки з 10,80% річних до 21,60% річних та не надав своєї згоди на збільшення процентної ставки шляхом укладення додаткової угоди до Договору поруки, тому за вказаних обставин, в силу ч. 1 ст. 559 ЦК України порука є припиненою.

Доводи інших учасників справи

Відзив ПАТ «УкрСиббанк» на касаційну скаргу мотивовано тим, що помилковими є висновки ОСОБА_1 , що Банк безпідставно підняв процентну ставку на прострочену суму основного боргу збільшену вдвічі від діючої процентної ставки, оскільки рекомендованим листом від 19 лютого 2008 року Банк повідомив ОСОБА_1 про зміну розміру процентної ставки. Окрім того, позичальник був обізнаний в тому, що Банк здійснює нарахування процентів за підвищеною ставкою та жодного разу не заперечив проти такого нарахування.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 06 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11089487000, згідно умов якого Банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник - прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит в іноземній валюті в сумі 55500,00 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором, повернути кредит у повному обсязі не пізніше 06 грудня 2027 року, із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 10,8 % річних за використання кредитних коштів потягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, по закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п.9.2. даного договору, за умови дотримання банком відповідної процедури ( том 1, а.с.6-13).

Позивачем виконано умови Кредитного договору №11089487000 від 06 грудня 2006 року та надано відповідачу ОСОБА_3 кредитні кошти у розмірі 55 500,00 доларів США, що підтверджено випискою про рух коштів та не заперечувалось відповідачами (том 1, а.с.132).

13 червня 2013 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11089487000 від 06 грудня 2006 року, якою сторони домовились, що позичальник зобов`язується сплачувати проценти за договором у строк з 01 по 25 число включно кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти, а також викладено графік погашення кредиту в новій редакції (том 1, а.с.14-16,17).

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань за Договором про надання споживчого кредиту №11089487000 від 06 грудня 2006 року, між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №71959, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №11089487000 від 06 грудня 2006 року, укладеного між кредитором і боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до п. 1.3. Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основаним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісії, відшкодування можливих збитків, сплати штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (п.1.4. договору поруки) (том 1, а.с.18-19).

Відповідно до п.3.1. Договору поруки №71959, цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №8185/8196/16-32 від 17 серпня 2016 року, підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Поручитель» у Договорі поруки №71959 від 06 грудня 2006 року, виконано ОСОБА_1 (том 1, а.с.163-168).

24 грудня 2014 року у зв`язку із невиконанням відповідачами взятих на себе зобов`язань за Договором про надання споживчого кредиту №11089487000 від 06 грудня 2006 року, ПАТ «УкрСиббанк» направив на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 рекомендованою поштовою кореспонденцією письмові вимоги від 23 грудня 2014 року про усунення порушень взятих на себе відповідачами зобов`язань, а у випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання цієї вимоги - достроково повернути кредит та нараховані проценти у повному обсязі. ОСОБА_3 вимога отримана 14 січня 2015 року, доказів отримання вимоги відповідачем ОСОБА_1 матеріали справи не містять(том 1, а.с.20-25).

У зв`язку з неналежним виконанням боржником ОСОБА_3 умов кредитного договору № 11089487000 від 6 грудня 2006 року, станом на 13 березня 2015 року його заборгованість перед банком становила 39817,05 доларів ССША ( еквівалент у гривні 778218,19 грн); заборгованість за процентами - 3711,42 доларів США ( еквівалент у гривні 79995,68 грн); пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом -5041,69 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками - 7756,61 грн ( том 1, а.с.27-37).

Останній платіж за кредитом позичальник ОСОБА_3 здійснив 28 квітня 2014 року. До суду позивач звернувся з позовом 26 березня 2015 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року оскаржуються лише у частині вирішення позовних вимог до поручителя ОСОБА_1 , в іншій частині не оскаржуються, тому касаційному перегляду не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК України.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 10 ЦК України ( у редакції діючий станом до 15 грудня 2017 року) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України ( у редакції діючий станом до 15 грудня 2017 року) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 заперечував проти позову ПАТ «УкрСиббанк» в частині позовних вимог щодо нього, посилаючись на те, що договір поруки він не підписував, а також на те, що порука за договором поруки була припинена на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Посилань у запереченнях проти позову , як на підставу припинення поруки на ч. 1 ст. ст. 559 ЦК України , ОСОБА_1 в суді першої інстанції не надавав, тому з цих підстав припинення поруки судом першої інстанції не розглядалось та обставини справи з цих підстав не встановлювались.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги представник ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції посилався також і на те, що порука припинилася на підставі ч.1 ст.559 ЦК України, оскільки Банк без згоди поручителя підвищив розмір процентної ставки, чим була збільшена відповідальність поручителя.

Визнання припиненою поруки за договором поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України потребує дослідження нових доказів та встановлення нових обставин по справі, що належить тільки до компетенції суду першої інстанції.

Проте, судом першої інстанції вказані обставини не встановлювались, відповідні докази не досліджувались, а суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції тільки в межах вимог та заперечень , які були досліджені судом першої інстанції та позбавлений можливості досліджувати нові докази, окрім тих, неподання яких суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, керуючись ч. 1 ст. 303 ЦПК України ( у редакції діючий станом до 15 грудня 2017 року) суд апеляційної інстанції вказані заперечення та аргументи стосовно припинення поруки за договором поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України під час апеляційного перегляду справи правильно не прийняв до уваги та не переглядав рішення суду з цих підстав, оскільки такі доводи та заперечення не були предметом розгляду судом першої інстанції.

За таких умов, колегія суддів доходить висновку, що доводи касаційної скарги відносно того, що суд першої та апеляційної інстанцій, враховуючи предмет спору, яким є стягнення заборгованості з поручителя, зобов`язані були перевірити, чи не припинилися правовідносини ОСОБА_1 за договором поруки з інших підстав, зокрема на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції розглянув скаргу в межах вимог та заперечень, заявлених у суді першої інстанції .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України ( у редакції, діючий станом на час розгляду касаційної скарги) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутись до суду з відповідним позовом або іншим шляхом, встановленим законодавством, захистити своє порушене право.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до статті 410 ЦПК України ( в редакції яка діяла на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає .

Керуючись статтями 400 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 09 серпня 2017 рокузалишити без змін.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик