Постанова
Іменем України
04 березня 2020 року
м. Київ
справа № 755/7381/15-ц
провадження № 61-10577св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В. Штелик С. П.,
учасники справи:
заявник - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», в інтересах якого діє адвокат Петренко Світлана Василівна на постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося із заявою про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 січня 2015 року у справі № 2124/14.
Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 січня 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту № 40.29-48/386 на купівлю автотранспортних засобів від 24 квітня 2008 року та договору поруки № 02-10/534 від 08 жовтня 2009 року в сумі 551 723,06 грн та третейський збір у сумі 5 917,23 грн.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про третейські суди» заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про третейські суди», компетентний суд - місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.
Компетентним судом щодо виконання вищезазначеного рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, який зареєстрований та здійснює розгляд справ за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 15, є Дніпровський районний суд міста Києва.
Боржники рішення до цього часу не виконали, тому відповідно до вимог закону просять видати виконавчий документ про примусове виконання рішення третейського суду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2015 року заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 січня 2015 року у справі № 2124/14 задоволено. Видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 січня 2015 року у справі № 2124/14 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту в сумі 551 723, 06 грн, третейський збір у сумі 5 917 ,23 грн та судовий збір у розмірі 243, 60 грн.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відсутні підстави для відмови у видачі виконавчого документа визначені статтею 389-10 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2015 року скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення третейського суду про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до статті 389-10 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону. Норми вказаної статті узгоджуються із положеннями статті 486 ЦПК України (в редакції, що діяла з 15 грудня 2017 року).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
24 травня 2019 року ПАТ «Укрсоцбанк» надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року у вказаній вище справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
07 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ «Укрсоцбанк».
Справа надійшла до суду касаційної інстанції.
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк».
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла відповідь ПАТ «Укрсоцбанк» на відзив ОСОБА_1 .
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2020 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року вказану справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що доводи суду апеляційної інстанції про непідвідомчість третейському суду вказаної справи, що виключає можливість розгляду судами заяв про видачу виконавчого листа, є необґрунтованими та спростовується правовим висновком, висловленим в окремій думці судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 755/11937/16-ц.
Частиною першою статті 353 України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, а заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Ухвала суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, оскарженню не підлягає.
Відповідачем рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 січня 2015 року у справі № 2124/14 не оскаржувалося, тому відсутні підстави для відмови у видачі виконавчого листа.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що така підстава як непідвідомчість спору суду є самостійною для відмову у видачі виконавчого листа, незалежно від того чи оскаржувалось саме рішення третейського суду та чи визнавалася третейська угода недійсною.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24 квітня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений договір кредиту № 40.29-48\386, за умовами якого йому надано кредит у розмірі 27 090,00 доларів США зі сплатою 8,88 % річних та кінцевим терміном повернення 23 квітня 2015 року. Кредит надано позивачу на автотранспортного засобу (а. с. 6-11).
З метою забезпечення виконання умов кредитного договору № 40.29-48\386, 08 жовтня 2009 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 02-10\534, згідно з яким ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати перед ПАТ «Укрсоцбанк» за виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № 40.29-48\386 (пункт 1.1 договору) (а. с.12-16).
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 січня 2015 року у справі № 2124\14 позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту № 40.29-48\386 від 24 квітня 2008 року у сумі 551 723,06 грн та третейський збір в сумі 5 917,23 грн (а. с. 3-5 ).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
У статті 293 ЦПК України (в редакції на час постановлення ухвали судом першої інстанції) наведено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Відповідно до пункту 33 частини першої статті 293 ЦПК України (в редакції на час постановлення ухвали судом першої інстанції) можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
Згідно із частиною 3 статті 389-11 ЦПК України (в редакції на час постановлення ухвали судом першої інстанції) ухвала суду про відмову у видачі виконавчого листа може бути оскаржена сторонами протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення судом в апеляційному порядку.
Аналогічні положення містяться у статтях 353 487 ЦПК України (в редакції чинній на час апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції).
Відповідно до частини першої статті 487 ЦПК України (в редакції чинній на час апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції) за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду суд постановляє ухвалу про видачу виконавчого листа або про відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
Відповідно до частини третьої статті 487 ЦПК України ухвала суду про відмову у видачі виконавчого листа може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Верховного Суду, який уповноважений розглядати таку апеляційну скаргу як суд апеляційної інстанції у порядку, передбаченому ЦПК України (в редакції чинній на час апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції).
Проте оскарження в апеляційному порядку ухвали про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду нормамиЦПК України, чинного на час ухвалення постанови апеляційним судом не передбачено, як і не було передбачено положеннямиЦПК України на час постановлення ухвали судом першої інстанції.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка висловлена у постанові від 17 лютого 2016 року № 6-2743цс15.
Враховуючи вимоги вищевказаних процесуальних норм, ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2015 року не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Нормами ЦПК України надано право боржнику на оскарження саме рішення третейського суду.
Згідно із частиною 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Підстави для закриття апеляційного провадження вказані у статті 362 ЦПК України. Хоча такої підстави для закриття як помилкове відкриття апеляційного провадження у вказаній статті не зазначено, колегія суддів вважає, що потрібно виходити із аналогії закону відповідно до частини 9 статті 10 ЦПК України.
Доводи відзиву на касаційну скаргу про те, що ЦПК України не містить прямої заборони на оскарження ухвали суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду в апеляційному порядку, а тому вона підлягає оскарженню, є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
В указаних нормах цивільного процесуального законодавства оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду не передбачене.
Проте, відсутність такої можливості не призводить до порушення конституційної засади судочинства - рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та не має наслідком порушення права особи на судовий захист, так як у такому випадку оскарженню підлягає рішення третейського сду або виконавчий лист відповідно до вимог статті 369 ЦПК України.
Нормами ЦПК України стороні третейського спору надано право оскаржити рішення третейського суду (стаття 454 ЦПК України) та/або подати заяву про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (стаття 432 ЦПК України).
Висновок щодо неможливості оскарження ухвали суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 17 лютого 2016 року в справі № 6-2743цс15 та неодноразово підтвердженою Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 16 квітня 2018 року у справі № 910/8253/17, від 17 січня 2019 року у справі № 796/186/2018, від 25 січня 2019 року у справі № 755/6330/16-ц, від 13 травня 2019 року у справі № 6-258/11.
Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним; воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом в такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року).
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав апеляційного суду для перегляду ухвали суду першої інстанції про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
Висновки з результатом розгляду касаційної скарги
Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Ураховуючи наведене, оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, Верховний Суд відповідно до повноважень визначених статтею 411 ЦПК України, в межах вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 402 406 409 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», в інтересах якого діє адвокат Петренко Світлана Василівна, задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. В. Сердюк
С. П. Штелик