Постанова

Іменем України

27 січня 2020 року

м. Київ

справа № 755/8391/19

провадження № 61-17723св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частини майна.

Одночасно із поданням позовної заяви ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила зупинити продаж арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви зазначала, що квартира АДРЕСА_1 придбана сторонами в період перебування у зареєстрованому шлюбі.

11 травня 2019 року їй стало відомо, що приватним виконавцем при здійсненні примусового виконання у виконавчому провадженні № 30287151 про стягнення з її чоловіка ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 19 921 доларів США накладено арешт на вказану вище квартиру та спірна квартира виставлена на продаж з публічних торгів.

У випадку продажу з публічних торгів квартири існують ризики невиконання можливого рішення суду про задоволення позову.

ОСОБА_1 вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення її порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких вона звернулася до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 .

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову є визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та її поділ між сторонами, а тому між сторонами існує спір та існує реальна можливість відчуження спірного майна та загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд не пересвідчився в тому, чи дійсно між сторонами виник спір та чи існує реальна загроза невиконання (утруднення виконання) можливого рішення суду про задоволення позову, застосований судом вид забезпечення позову не відповідає позовним вимогам.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у жовтні 2019 року, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року скасувати і справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки не дослідив які саме права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , яка не є учасником справи, було вирішено ухвалою суду першої інстанції, та зроблено хибний висновок про наявність у ОСОБА_3 права на апеляційне оскарження.

Також заявник вказував, що апеляційний суд за відсутності будь-яких належних та допустимих доказів зробив висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну квартиру порушило, порушує або може порушити законні права та інтереси ОСОБА_3 .

Узагальнені доводи пояснення на касаційну скаргу

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшло пояснення ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Мотивуючи пояснення, заявник зазначила, щоапеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються як на доводах, викладених у апеляційній скарзі, так і на встановлених апеляційним судом фактичних обставинах справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 755/8391/19 з Дніпровського районного суду м. Києва. Відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що 05 жовтня 2011 року Подільським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на примусове виконання рішення суду щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 19 921 доларів США, що еквівалентно 534 480,43 грн.

У провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Суліми О. О. перебуває виконавче провадження № 30287151.

16 квітня 2019 року приватним виконавцем накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд , та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії тощо. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 124 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статті 18 ЦПК України, статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» рішення суду підлягає обов`язковому виконанню та посадова особа, уповноважена на виконання судового рішення зобов`язана здійснити всі необхідні дії для цього у розумний строк.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, яка передбачає диспозитивність судового процесу, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, апеляційний суд виходив із того, що у поданій заяві про забезпечення позову, представник позивача ОСОБА_4 просив зупинити продаж арештованого майна, а саме спірної квартири, право спільної власності на яку позивач просила визнати суд. Натомість, вийшовши за межі вимог, суд першої інстанції наклав арешт на спірну квартиру, що не узгоджується з вимогами представника позивача, викладеними у заяві.

Крім того, накладаючи арешт, суд першої інстанції не пересвідчився, чи дійсно між сторонами виник спір та чи існує реальна загроза невиконання (утруднення виконання) можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки спірна квартира є власністю відповідача за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2011 року, а позовну заяву про поділ майна подано представником позивача 27 травня 2019 року, тобто вже після арешту спірної квартири, який було накладено 16 квітня 2019 року в межах виконавчого провадження по виконанню рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 19 921 доларів США в іншій цивільній справі.

При цьому не взяв до уваги суд першої інстанції й інтереси інших осіб, а саме, стягувача за іншим виконавчим провадженням, незважаючи на те, що у заяві про застосування заходів забезпечення позову, заявник посилається на зазначені обставини та факт призначення публічних торгів з продажу спірної квартири з посиланням на інформацію з офіційного веб-сайту ДП «СЕТАМ», роздруківка з якого додана до позовної заяви.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду та вважає, що підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні, така постанова прийнята на підставі повно і всебічно досліджених матеріалів справи, судом правильно застосовано норми матеріального права та дотримано норм процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки таке судове рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 401 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ю. Бурлаков Судді:В. М. Коротун М. Є. Червинська