№ 755/8613/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 755/8613/21

провадження № 61-9518 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача- адвокат Роспотнюк Владислав Олександрович,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвокат Кушнарьов Євгеній Вікторович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Роспотнюка Владислава Олександровича, на рішення Дніпровського районного суду

м. Києва від 13 червня 2022 року у складі судді Гончарука В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Рейнарт І. М., Ратнікової В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання

та стягнення коштів, у якому просила: розірвати договір довічного утримання, укладений між нею та ОСОБА_2 26 серпня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус КМНО) Худовою Ю. О.; стягнути

з ОСОБА_2 на свою користь 45 000,00 грн щомісячних платежів, 30 000,00 грн моральної шкоди, 25 000,00 грн матеріальної шкоди, а всього - 100 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 26 серпня 2020 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого вона (відчужувач) передала, а ОСОБА_2 (набувач) набувала у власність квартиру

АДРЕСА_1 взамін на виконання визначених договором зобов`язань

із забезпечення відчужувача утриманням довічно.

Відповідно до пункту 7 указаного договору набувач зобов`язався довічно утримувати відчужувача, тобто забезпечувати грошовими ресурсами,

на які відчужувач буде самостійно себе забезпечувати харчуванням, одягом, лікарськими засобами тощо. Сторони погодили, що утримання оцінюється

у 5 000,00 грн на місяць, які будуть щомісяця надаватися відчужувачу

до 20 числа поточного місяця включно поштовим переказом або готівкою під розписку, або на банківський рахунок.

Пунктом 13 договору встановлено підстави для розірвання договору

за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови

від добровільного розірвання - у судовому порядку.

Позивач указувала, що ОСОБА_2 систематично не виконувала умови договору, своєчасно не вносила щомісячні платежі, порушувала умови пункту 7 договору, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті обов`язкових місячних платежів у розмірі 45 000,00 грн, зокрема:

із серпня 2020 року по квітень 2021 року.

Зазначеними протиправними діями набувача за договором довічного утримання їй завдано моральну шкоду, яка полягає у її моральних

та душевних стражданнях, яку вона оцінила у 30 000,00 грн.

Крім того, працівником ОСОБА_4 , яка була найнята ОСОБА_2 для догляду за нею, було викрадено у неї побутову техніку та інші речі, загальною вартістю 25 000,00 грн, яка також підлягає стягненню

на її користь з ОСОБА_2 .

З урахуванням наведеного, ОСОБА_3 просила суд її позов задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 червня 2022 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для розірвання оспорюваного договору, так як відповідачем виконувалися його умови, позивачу передавалися грошові кошти, на підтвердження чого надано належні та допустимі доказами, зокрема, копії розписок.

Районний суд указав, що позивачем не доведено, що вона не отримувала щомісячні платежі, не мала змоги самостійно розпоряджатися вказаними коштами, як і вчинення відповідачем протиправних дій відносно неї,

які потягли за собою втрату її майна.

З урахуванням встановлених районним судом обставин належного виконання відповідачем умов оспорюваного договору, відсутні правові підстави для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанцій

Постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 червня 2022 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції,

так як ОСОБА_1 не довела, що ОСОБА_2 допустила істотне порушення умов договору довічного утримання, не виконувала взяті на себе зобов`язання, а також позивач не довела, що щомісячні платежі вона

не отримувала, а їх отримували інші особи й вона не мала змоги самостійно розпоряджатися грошовими коштами.

Апеляційний суд урахував, що на підтвердження виконання своїх зобов`язань, передбачених пунктом 7 договору довічного утримання

від 26 серпня 2020 року, відповідачем надано копії квитанцій щодо сплати житлово-комунальних послуг за березень, квітень, травень, червень

2021 року, наданих за адресою проживання позивача, а також акти звірки взаєморозрахунків за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, постачання та відведення холодної води, утримання будинку та прибудинкової території, вивезення відходів з липня 2020 року

по червень 2021 року, з яких вбачається здійснення оплати вказаних послуг кожного місяця та відсутність заборгованості.

Крім того, відповідачем надано копії квитанцій про направлення поштового грошового переказу ОСОБА_1 на відповідні грошові суми 30 листопада 2020 року, 01 грудня 2020 року, 07 травня 2021 року, 03 червня 2021 року,

07 липня 2021 року, а також копії підписаних ОСОБА_1 розписок

про отримання нею від ОСОБА_2 щомісячного грошового утримання: 26 серпня 2020 року, 03 жовтня 2020 року, 03 листопада

2020 року, 03 грудня 2020 року, 04 січня 2021 року, 25 січня 2021 року,

05 лютого 2021 року, 18 лютого 2021 року, 04 березня 2021 року.

У вказаних розписках зазначено, що позивач не має жодних претензій щодо виконання умов вищезазначеного договору.

При цьому згідно з пунктом 10 договору довічного утримання

при відправленні грошового переказу на поштове відділення за місцем проживання відчужувача коштів відповідно до пунктів 7, 8 цього договору, зобов`язання набувача за цим договором за відповідний місяць вважаються виконаними у повному обсязі.

Апеляційний суд зазначив, що оскільки ОСОБА_1 не довела порушення відповідачем умов вказаного договору, підстави для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди відсутні. Позивачем також не надано доказів на обґрунтування позовної вимоги про стягнення з відповідача

25 000,00 грн матеріальної шкоди.

Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на те, що судом першої інстанції не було вирішено її заяву від 08 червня 2022 року

про відмову від позовних вимог у частині стягнення з відповідача

на її користь 100 000,00 грн.

Надаючи оцінку відповідним посиланням апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень статті 206 ЦПК України, вказав, ОСОБА_1 у своїй заяві від 08 червня 2022 року не зазначала

про те, що їй відомі та вона усвідомлює наслідки відмови від частини позовних вимог, а вона не приймала участі у судому засіданні й суд першої інстанції не мав можливості роз`яснити їй наслідки відповідних процесуальних дій.

У суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 указував,

що остання просить розірвати договір, а тому відмовляється від інших позовних вимог. Проте апеляційний суд зробив висновок про відсутність підстав для прийняття відмови від позову ОСОБА_1 у відповідній частині позовних вимог, оскільки позивачу не було роз`яснено правові наслідки відмови від позову, закриття провадження у справі і неможливість повторного звернення із зазначеними вимогами.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2022 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Роспотнюк В. О., просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення,

яким позов ОСОБА_1 у частині розірвання договору довічного утримання задовольнити. Провадження у частині вирішення позовних вимог про стягнення коштів закрити.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389

ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу

із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву

на касаційну скаргу.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2022 року справу призначено

до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними

у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій

не врахували, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 1 групи,

стан її здоров`я з березня 2020 року погіршився, вона перестала

самостійно пересуватися й потребує постійного стороннього догляду. ОСОБА_2 не виконує взяті на себе за зобов`язання за договором довічного утримання від 26 серпня 2020 року, зокрема, у частині сплати щомісячних платежів, передбачених пунктом 7 договору, а для виконання договірних зобов`язань направляла сторонніх осіб, що є істотним порушенням умов договору.

Вирішуючи спір, суди помилково ототожнили поняття «майнового утримання» та «догляду». При цьому надані відповідачем квитанції відправлення поштових переказів не підтверджують факт отримання позивачем грошових коштів, а в наданих розписках зазначено цільове призначення щомісячного грошового утримання - оплата праці доглядальниці. Тому вони не є належними доказоми у справі, так як грошові кошти за ними не передавалися ОСОБА_1 .

Крім того, між сторонами у справі відбулося смс-листування з приводу необхідності позивача отримувати по 1 000,00 грн, з визначених у договорі 5 000,00 грн, для особистого утримання, у тому числі, для придбання продуктів харчування, на що відповідачем належним чином

не відредаговано.

Висновки апеляційного суду, які стосуються оцінки пункту 10 договору щодо відправлення грошового переказу на поштове відділення за місцем проживання відчужувача, вказують на формальне тлумачення судом положень договору, які не забезпечують реального виконання набувачем договірних обов`язків.

ОСОБА_1 не має наміру у подальшому отримувати від відповідача допомогу, послуги, кошти, сторони не можуть знайти порозуміння,

не роблять кроків, спрямованих на вирішення проблеми. ОСОБА_2 не надала доказів належного виконання нею умов договору довічного утримання.

Посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у подібних,

на думку заявника касаційної скарги, справах, які безпідставно

не враховано судами при вирішенні спору.

Крім того, один із суддів колегії суду апеляційної інстанції висловив окрему думку при вирішенні свору, що додатково вказує на необхідність Верховним Судом усунути суперечності щодо застосування норм права у спірних правовідносинах.

При цьому суд першої інстанції не відреагував на заяву позивача

про відмову від частини позовних вимог, а суд апеляційної інстанції

не виправив указане процесуальне порушення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Кушнарьова Є. І.,

в якому останній просить визнати поважними причини пропуску процесуального строку для подання відзиву.

Розглянувши наведені представником відповідача у відзиві на апеляційну скаргу причини пропуску строку для його подання, Верховний Суду дійшов висновку про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску відповідачем строку на подання відзиву, а тому поновлює його

і приймає відзив представника відповідача до розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача вказує про те,

що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Худовою Ю. О. та зареєстрований у реєстрі за номером 333 (а. с. 7-9).

Згідно з пунктом 1 указаного договору ОСОБА_1 (відсужувач) передає

у власність, а ОСОБА_2 (набувач) отримує у власність

квартиру АДРЕСА_1

та зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням довічно

на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 7 договору набувач зобов`язується довічно утримувати відчужувача, тобто забезпечувати грошовими ресурсами, на які відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами тощо. Сторони домовилися, що утримання оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 5 000,00 грн на місяць, які будуть щомісячно надаватися відчужувачу способом, вказаним у пункті 8 даного договору.

Крім вищезазначеної суми, набувач зобов`язаний щомісячно оплачувати житлово-комунальні послуги за квартиру у строки, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того,

з ким вони укладені.

Згідно з пунктом 8 договору довічного утримання грошове утримання буде щомісячно виплачуватися, починаючи з моменту укладення цього договору до 20 числа поточного місяця включно, поштовим переказом за адресою: АДРЕСА_2 ,

або готівкою на руки під розписку, або на вказаний банківський рахунок.

У випадку зміни способу отримання щомісячного грошового утримання

чи банківських реквізитів, відчужував зобов`язаний вчасно (за 15 днів

до сплати наступного платежу) в письмовій формі повідомити

про це набувача за адресою:

АДРЕСА_3 . Сума грошового щомісячного утримання підлягає індексації у порядку визначеному законом. Несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору.

Відповідно до пункту 9 договору відчужувач засвідчує, що визначене сторонами щомісячне грошове утримання є достатнім для матеріального забезпечення відчужувача і не потребуватиме подальшого перегляду сторонами.

Пунктом 10 договору передбачено, що при відправленні грошового переказу на поштове відділення за місцем проживання відчужувача коштів відповідно до пунктів 7, 8 цього договору, зобов`язання набувача за цим договором за відповідний місяць вважаються виконаними в повному обсязі. У разі неотримання поштового переказу відчужувачем після його надходження на поштове відділення за місцем проживання відчужувача, набувач має право отримати цей грошовий переказ після його повернення відправнику, і взяти ці кошти на відповідальне зберігання. Набувач зобов`язаний виплатити вищезазначені не отримані відчужувачем кошти

за зверненням відчужувача.

Пунктом 12 договору визначено, що істотними умовами договору є вчасна проплата щомісячних платежів і довічне право на проживання відчужувача у вказаній квартирі. Разом із правом проживання у квартирі, відчужувач приймає на себе обов`язок її зберігання та підтримання в належному стані. Відчужувач несе повну відповідальність за шкоду спричинену його діями третім особам в процесі використання квартири для свого проживання.

Указаний договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однієї зі сторін - у судовому порядку (пункт 13 договору).

На підтвердження виконання своїх зобов`язань, передбачених пунктом 7 договору довічного утримання від 26 серпня 2020 року, ОСОБА_2 надала копії квитанцій про сплату житлово-комунальних послуг за березень, квітень, травень, червень 2021 року, наданих за адресою проживання ОСОБА_1 :

АДРЕСА_4 , а також акти звірки взаєморозрахунків за послуги

з централізованого опалення, постачання гарячої води, постачання

та відведення холодної води, утримання будинку та прибудинкової території, вивезення відходів із липня 2020 року по червень 2021 року, з яких вбачається здійснення оплати вказаних послуг кожного місяця

та відсутність заборгованості (а. с. 68-100, 140-143).

ОСОБА_2 надано копії квитанцій про направлення поштового грошового переказу ОСОБА_1 30 листопада 2020 року на суму

14 900,00 грн, 01 грудня 2020 року на суму 1070,00 грн, 07 травня 2021 року на суму 5 000,00 грн, 03 червня 2021 року на суму 5 000,00 грн, 07 липня

2021 року на суму 5 000,00 грн (а. с. 66-67).

ОСОБА_2 надано копії підписаних ОСОБА_1 розписок

про отримання нею від ОСОБА_2 щомісячного грошового утримання, а саме: 26 серпня 2020 року - 5 984,00 грн, 03 жовтня

2020 року - 5 000,00 грн, 03 листопада 2020 року - 5 000,00 грн, 03 грудня 2020 року - 5 000,00 грн, 04 січня 2021 року - 5 000,00 грн, 25 січня

2021 року - 1 000,00 грн, 05 лютого 2021 року - 5 000,00 грн, 18 лютого

2021 року - 1 000,00 грн, 04 березня 2021 року - 5 000,00 грн.

У розписках зазначено, що ОСОБА_1 не має претензій щодо виконання умов вищезазначеного договору (а. с. 57-65).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Роспотнюка В. О., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання

про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,

які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,

частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного

у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанційвідповідають.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві)

у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

У статті 749 ЦК України закріплено обов`язки набувача за договором довічного утримання (догляду), якими можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина перша цієї статті).

За змістом пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку

з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків

за договором є повернення до відчужувача права власності на майно,

яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).

Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

26 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Худовою Ю. О. (а. с. 7-9), за умовами якого ОСОБА_1 (відчужувач) передає у власність, а ОСОБА_2 (набувач) отримує

у власність квартиру

АДРЕСА_1 та зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах цього договору (пункт 1 договору).

Відповідно до пункту 7 указаного договору набувач зобов`язується довічно утримувати відчужувача, тобто забезпечувати грошовими ресурсами,

на які відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами тощо. Сторони домовилися, що утримання оцінюється ними за спільною згодою у розмірі 5 000,00 грн на місяць,

які будуть щомісячно надаватися відчужувачу способом, вказаним у пункті 8 даного договору.

з ким вони укладені.

Відповідно до пункту 8 договору довічного утримання грошове утримання буде щомісячно виплачуватися, починаючи з моменту укладення цього договору до 20 числа поточного місяця включно, поштовим переказом

за адресою: АДРЕСА_2 ,

або готівкою на руки під розписку, або на вказаний банківський рахунок.

У випадку зміни способу отримання щомісячного грошового утримання

чи банківських реквізитів, відчужував зобов`язаний вчасно (за 15 днів

до сплати наступного платежу) в письмовій формі повідомити

про це набувача за адресою:

Згідно з пунктом 9 договору відчужувач засвідчує, що визначене сторонами щомісячне грошове утримання є достатнім для матеріального забезпечення відчужувача і не потребуватиме подальшого перегляду сторонами.

Пунктом 10 договору сторонами передбачено, що при відправленні грошового переказу на поштове відділення за місцем проживання відчужувача коштів відповідно до пунктів 7, 8 договору, зобов`язання набувача за цим договором за відповідний місяць вважаються виконаними у повному обсязі. У разі неотримання поштового переказу відчужувачем після його надходження на поштове відділення за місцем проживання відчужувача, набувач має право отримати цей грошовий переказ після його повернення відправнику, і взяти ці кошти на відповідальне зберігання. Набувач зобов`язаний виплатити вищезазначені не отримані відчужувачем кошти за зверненням відчужувача.

Пунктом 12 договору визначено, що істотними умовами договору є вчасна проплата щомісячних платежів і довічне право на проживання відчужувача у вказаній квартирі. Разом із правом проживання в квартирі, відчужувач приймає на себе обов`язок її зберігання та підтримання в належному стані. Відчужувач несе повну відповідальність за шкоду спричинену його діями третім особам в процесі використання квартири для свого проживання.

Пунктом 13 договору передбачено, що вказаний договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов

і відмови від добровільного розірвання однієї зі сторін - у судовому порядку.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 посилалася

на те, що ОСОБА_2 не виконує взяті на себе за договором довічного утримання зобов`язання, зокрема, у частині сплати щомісячних платежів, що, на її думку, є підставою для його розірвання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування

не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку

як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення

або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, виходили із того, що позивачем не надано доказів істотних порушень відповідачем умов укладеного

між сторонами договору довічного утримання, у тому числі, що вона

не отримувала щомісячні платежі, чи їх отримували інші особи. Вказане

є процесуальним обов`язком саме позивача (статті 12 81 ЦПК України).

Судами встановлено, що відповідач виконувала умови укладеного

між сторонами договору. На підтвердження виконання своїх зобов`язань, передбачених пунктом 7 договору довічного утримання від 26 серпня

2020 року, ОСОБА_2 надала копії квитанцій щодо сплати житлово-комунальних послуг, наданих за адресою проживання позивача, а також акти звірки взаєморозрахунків за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, постачання та відведення холодної води, утримання будинку та прибудинкової території, вивезення відходів, з яких вбачається здійснення оплати вказаних послуг кожного місяця

та відсутність заборгованості.

Крім того, відповідачем надано копії квитанцій про направлення поштового грошового переказу ОСОБА_1 на відповідні грошові суми, а також копії підписаних ОСОБА_1 розписок про отримання нею щомісячного грошового утримання за оспорюваний нею період. У вказаних розписках зазначено, що позивач не має жодних претензій щодо виконання умов вищезазначеного договору (а. с. 57-65).

Ці докази судами належним чином оцінені, згідно з правилами, передбаченими статтею 89 ЦПК України.

При цьому судами надано належну правову оцінку положенням укладеного між сторонами договору, у тому числі пункту 10 договору, за яким

при відправленні грошового переказу на поштове відділення за місцем проживання відчужувача коштів відповідно до пунктів 7, 8 договору, зобов`язання набувача за цим договором за відповідний місяць вважаються виконаними у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, надавши належну оцінку наданим сторонами доказам, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_2 належним чином виконувала умови договору довічного утримання.

Отже, доводи щодо невиконання відповідачем умов договору довічного утримання спростовуються матеріалами справи, вони були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах:

від 26 серпня 2021 року у справі № 521/17385/17 (провадження

№ 61-8411св21), від 01 вересня 2021 року у справі № 761/21191/19 (провадження № 61-4400св21).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 не довела порушення відповідачем умов указаного договору, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення її позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

При цьому суди вірно вказали й про те, що позивачем також не надано доказів на обґрунтування позовної вимоги про стягнення з відповідача

25 000,00 грн матеріальної шкоди.

Крім того, колегія суддів уважає правильними висновки судів у частині оцінки заяви позивача від 08 червня 2022 року про відмову від позовних вимог у частині стягнення з відповідача на її користь 100 000,00 грн, оскільки така заява зазначена під умовою задоволення позову

про розірвання договору довічного утримання, а тому могла бути прийнята до уваги.

Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій відповідної судової практики Верховного Суду, оскільки у наведених справах та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини та доказування позовних вимог. Верховний Суд наголошує,

що у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази

з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Верховний Суд також ураховує, що ОСОБА_1 уже зверталася до суду

з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Пенсіон-ЮА», ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус КМНО Худова Ю. О., товариство з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», про розірвання договору довічного утримання (справа № 755/1750/19). Постановою Верховного Суду від 06 травня 2020 року

у справі № 755/1750/19 (провадження № 61-21536св19), з урахуванням усіх фактичних обставин спору, разом із іншим, залишено без змін судове рішення суду апеляційної інстанції у частині задоволення позову

ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 знову просить суд розірвати договір довічного утримання, посилаючись

на невиконання уже іншим набувачем своїх договірних зобов`язань.

У поданих заявах позивач указує, що фактично знову уклала договір довічного утримання з товариством з обмеженою відповідальністю «Пенсіон-ЮА», з яким, на її думку, пов`язана ОСОБА_2 . Проте, вказані посилання не мають правового значення для вирішення спору,

так як ОСОБА_1 не довела порушення відповідачем умов договору довічного утримання.

При цьому Верховний Суд бере до уваги і умови договору довічного утримання від 26 серпня 2020 року, укладеного між сторонами, за якими обов`язком відповідача є виключно і лише пересилання позивачу грошових коштів, які відповідачем належним чином здійснювалися, іншого утримання

від відповідача умови договору не містять.

Таким чином, висновки судів у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судами під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону,

які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89

ЦПК України судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться

до незгоди з висновками судів і переоцінки доказів, що у силу вимог

статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини указав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення

та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення, оскільки надана оцінка всім важливим аргументам сторін.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -

без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,

на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416

ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення,

а оскаржувані судові рішення - без змін, розподіл судових витрат касаційним судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400 410 416 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Роспотнюка Владислава Олександровича, залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 червня 2022 року

та постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець