Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 755/9451/18

провадження № 61-12981 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - адвокат Войтенко Катерина Валеріївна;

відповідач - комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва»;

третя особа - Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року у складі судді Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва»), третя особа - Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання права власності за набувальною давністю.

Позовна заява мотивована тим, що у 2003 року він переїхав на постійне місце проживання до свого дядька, ОСОБА_3 , у квартиру АДРЕСА_1 , оскільки останній хворів, потребував стороннього догляду та допомоги.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після смерті дядька він залишився проживати у вказаній квартирі, вважаючи її своїм спадковим майном.

Зазначав, що з 16 травня 2004 року по 26 січня 2016 року відкрито, безперервно володів спірним майном, сплачував витрати по його утриманню, у тому числі і комунальні послуги.

Пізніше йому стало відомо, що квартира АДРЕСА_1 не була приватизована, ОСОБА_3 був її наймачем на підставі ордеру від 22 грудня 1990 року № 12299. Фактично спірне житлове приміщення знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Києва та перебуває у віданні КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва».

Зазначав, що з метою реалізації свого права на проживання у спірній квартирі звертався до відповідача щодо зміни договору найму, в чому йому було відмовлено, а також до суду з позовом про зміну договору житлового найму та визнання членом сім`ї померлого наймача та з позовом про визнання права користування житловим приміщенням, у задоволенні яких було відмовлено.

Вважав, що має законні сподівання для набуття права власності на спірне житло за набувальною давністю, оскільки після смерті дядька більше 11 років проживав у спірній квартирі, вважав її своїм майном та сплачував усі необхідні витрати на її утримання.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року у складі судді Катющенко В. П. клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про заміну первісного відповідача належним та залучення третьої особи залишено без розгляду.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час підготовчого судового засідання, проведеного за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , судом з`ясовувались питання, визначені статтею 197 ЦПК України, у тому числі і щодо вступу у справу інших осіб, необхідності залучення співвідповідачів, заміни неналежного відповідача. Разом з тим, звертаючись з клопотанням про залучення співвідповідача, заміну неналежного відповідача належним та залучення у зв`язку з цим до участі в справі третьої особи, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не зазначила поважних причин, які перешкоджали їй заявити таке клопотання під час підготовчого провадження, та не надала належних та достовірних доказів того, що про обставини заміни неналежного відповідача їй стало відомо вже після закриття підготовчого провадження, що є підставою для залишення клопотання без розгляду у відповідності до частини другої статті 222 ЦПК України

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду від 27 травня 2019 року повернута скаржнику.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України. Ухвала про залишення без розгляду клопотання щодо заміни первісного відповідача належним до цього переліку не відноситься, що є підставою для повернення апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 755/9451/18-ц із Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року, оскільки не встановив обставин постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Так, судом першої інстанції фактично була постановлена ухвала за результатами розгляду клопотання щодо заміни сторони у справі. Згідно з пунктом 28 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

На підставі вказаного, апеляційний суд безпідставно вважав, що ухвала суду про залишення без розгляду клопотання щодо заміни первісного відповідача належним, не переглядається в апеляційному порядку та помилково повернув апеляційну скаргу.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року залишено без розгляду клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про заміну первісного відповідача належним та залучення третьої особи, подане в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», третя особа - Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання права власності за набувальною давністю.

Не погоджуючись з ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 оскаржила це судове рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 повернуто заявнику.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо відрішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

У частині першій статті 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.

Ухвала про залишення без розгляду клопотання про заміну первісного відповідача належним у вказаному переліку відсутня.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України). Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац п`ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

Отже, ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду клопотання про заміну первісного відповідача належним не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду, яким спір має бути вирішений по суті.

Ухвала про залишення без розгляду клопотання про заміну первісного відповідача належним від 27 травня 2019 року постановлена до ухвалення рішення суду по суті спору, а тому її можливо оскаржити в апеляційному порядку одночасно з оскарженням такого судового рішення.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Оскільки справа по суті розглянута судами не була, а ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду клопотання про заміну первісного відповідача належним не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відповідно до вимог пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).

Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 522/18296/14-ц (провадження № 14-62цс19).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.

Доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції фактично була постановлена ухвала за результатами розгляду клопотання про заміну сторони у справі, яка відповідно до пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України може бути оскаржена окремо від рішення суду, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

Так, підстави та процесуальний порядок залучення до участі у справі співвідповідача, заміна неналежного відповідача, як учасників справи, регулюється положеннями статті 51 ЦПК України.

Крім того, відповідно до частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Відповідно до частини другої статті 222 ЦПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Звертаючись з клопотанням, представник позивача просила залучити співвідповідача, замінити неналежного відповідача належним та залучити у зв`язку з цим до участі у справі третю особу. Отже, ухвала суду першої інстанції від 27 травня 2019 року постановлена за результатами розгляду клопотання представника позивача про залучення співвідповідача, заміну неналежного відповідача належним та залучення третьої особи, тобто з процесуальних питань, та не є ухвалою про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво), оскарження якої окремо від рішення суду передбачено пунктом 28 частини першої статті 353 ЦПК України.

Отже, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а є лише незгодою заявника з його змістом та особистим тлумаченням нею норм права.

Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, ухвалу апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 406, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович