ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 року

м. Київ

справа № 755/9717/22

провадження № 61-9699св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернявська Анастасія Сергіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Палій Альона Віталіївна, на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., від 05 червня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , звернулися до суду з позовом до

ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернявська А. С., про визнання договору дарування нерухомого майна недійсним.

2. Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина, зокрема, на нежитлове приміщення № 257 (літ. А) в будинку АДРЕСА_1 .

3. Позивачам стало відомо, що напередодні своєї смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 подарував вказане приміщення своєму брату (відповідачу у справі) ОСОБА_4 , з яким ніколи не мав приязних стосунків.

4. Вказували, що у серпні 2021 року у спадкодавця під час медичного обстеження було виявлено онкологічне захворювання. Останнім часом ОСОБА_5 проживав окремо від позивачів (своїх синів) та його лікуванням займався відповідач ОСОБА_4 .

5. У жовтні 2021 року ОСОБА_5 було прооперовано, він відвідував лікарню та робив обстеження разом із ОСОБА_4 ..

6. Після операції спадкодавець проживав у свого товариша.

7. Таким чином, про перебіг хвороби, прогнози лікування в останні місяці життя спадкодавця знав лише відповідач, який жодної інформації про стан здоров`я ОСОБА_5 позивачам не повідомляв.

8. ОСОБА_2 вказувала, що про смерть ОСОБА_5 дізналась лише 01 січня 2022 року, після того як зателефонувала відповідачу.

9. З огляду на викладене, позивачі вважають, що відповідач навмисно приховував відомості про стан здоров`я ОСОБА_5 , щоб використовуючи його безпорадним стан, отримати в дар нерухоме майно.

10. З урахуванням вказаних обставин, позивачі просили суд визнати недійсним договір дарування нерухомого майна від 29 грудня 2021 року, укладений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 щодо нежитлового приміщення

АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Чернявською А. С., зареєстрований за номером № 1105.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

11. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Скасовано арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2022 року на спірне майно.

12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не встановив правових підстав, передбачених статтею 225 ЦК України, для визнання недійсним договору дарування нерухомого майна від 29 грудня 2021 року, оскільки матеріали справи не містять доказів для категоричного висновку про абсолютну неспроможність дарувальника ОСОБА_5 розуміти значення своїх дій та/або керувати ними в момент укладення оспорюваного договору дарування нерухомого майна.

13. Постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким визнано недійсним договір дарування нерухомого майна від 29 грудня 2021 року, укладений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 щодо нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською А. С., зареєстрований за номером № 1105.

14. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що позивачами надано достатньо доказів для задоволення позову, оскільки дарувальник ОСОБА_5 на час укладення правочину (29 грудня 2021 року) за станом здоров`я не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, що відповідно до положень статті 225 ЦК України має наслідком визнання правочину недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - адвокат Палій А. В. просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 червня

2024 року та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва

від 04 грудня 2023 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. 05 липня 2024 року представник ОСОБА_4 - адвокат Палій А. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року.

17. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 755/9717/22, які у серпні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення

норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 640/22708/21, від 13 квітня 2023 року у справі

№ 757/30991/18-а, від 14 листопада 2018 року у справі № 359/3849/14-ц,

від 16 травня 2022 року у справі № 127/8183/19, від 27 травня 2022 року у справі № 752/5238/16-ц, від 06 квітня 2022 року у справі № 319/547/20, від 19 січня

2021 року у справі № 227/5540/18, у постановах Верховного Суду України

від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1531цс16, від 29 лютого 2012 року у справі

№ 6-9цс12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Також вважає, що відсутній висновок Верховного Суду, щодо застосування частини п`ятої статті 106 ЦПК України щодо висновку спеціаліста та обов`язкових вимог до такого висновку (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Вказує, що судом апеляційної інстанцій відхилено в якості доказу висновок спеціаліста поданий відповідачем, з підстав відсутності у висновку вказівки на те, що його складено для суду, а спеціаліст попереджений про кримінальну відповідальність. Проте заявник звертає увагу, що висновок спеціаліста не є висновком експерта і на нього не поширюються вимоги статті 106 ЦПК України.

21. При цьому, апеляційний суд прийняв за основу висновок посмертної судово-психіатричної експертизи № 851 від 14 серпня 2023 року лише тому, що експертиза була призначена на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року.

22. Таким чином в матеріалах справи наявні два протилежні висновки щодо стану здоров`я спадкодавця.

Інформація про інші процесуальні звернення у касаційному провадженні

23. 26 серпня 2024 року адвокат Холін А. Б.,як представник ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , подав відзив на касаційну скаргу.

24. Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2024 рокувказаний відзив повернуто без розгляду.

Обставини справи, встановлені судами

25. На підставі договору дарування нерухомого майна від 29 грудня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Чернявською А. С., зареєстрованого в реєстрі за № 1105, ОСОБА_5 , передав безоплатно у власність ОСОБА_4 , належне дарувальнику на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

26. Відповідно до витягу з Реєстру для реєстрації нотаріальних дій справа

№ 02-33, Том № 2, договір дарування нерухомого майна у зв`язку із станом здоров`я ОСОБА_5 посвідчено нотаріусом Чернявською А. С. 29 грудня 2021 року о 14 год 15 хв у Київському міському клінічному онкологічному центрі в м. Києві на вулиці Верховинній, 69.

27. ОСОБА_4 є рідним братом ОСОБА_5 .

28. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 є синами ОСОБА_5 .

29. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30. За даними рахунків та квитанцій, у період із жовтня до грудня 2021 року лікування ОСОБА_5 оплачував він та його брат ОСОБА_4 .

31. Згідно договору замовлення № 23.23781П від 05 лютого 2022 року та довідки про поховання від 06 лютого 2022 року, організацію і оплату поховання ОСОБА_5 здійснив ОСОБА_4 ..

32. До Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 вересня 2022 року внесено відомості щодо кримінального провадження 12022100060001196 за заявою ОСОБА_2 з приводу таємного викрадення майна, яке належить її сину.

33. Згідно з висновком спеціаліста в галузі судової психіатрії, складеним

29 грудня 2021 року сертифікованим лікарем-спеціалістом в галузі судової психіатрії ОСОБА_6 , час дослідження 29 грудня 2021 року, огляд з 10:50 год до 12:15 год у приміщенні Київської міської онкологічної лікарні, Відділення паліативної медицини, палата № 11, « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно даним теперішнього проведеного огляду та наданій медичній документації внаслідок ракової та наркотичної медикаментозної інтоксикації має психічні розлади на рівні органічного астенічного розладу (МКХ-10; F06.6) та легкого когнітивного органічного розладу (МКХ-10; F06.7). Виразність вищевказаних психічних розладів у ОСОБА_5 така, що він здатний за своїм психічним станом брати участь в юридичних діях, правочинах». Окрім проведення огляду ОСОБА_5 та бесіди з ним, була надана медична документація хворого із Київського міського клінічного онкологічного центру за 2021 рік.

34. Відповідно до висновку експертів № 851 від 14 серпня 2023 року, складеного на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року комісією експертів ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України»: « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , у момент укладання договору дарування від 29.12.2021 року виявляв ознаки стану наркотичного сп`яніння на тлі вираженої астенії, соматогенно обумовленої (ракова інтоксикація) (МКХ-10; F11.0); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , у момент укладання договору дарування від 29.12.2021 року не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними».

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

35. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

36. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

37. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

38. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

39. Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

40. Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

41. Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

42. Згідно з частиною першою статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

43. Стаття 225 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Так, відповідно до частини першої цієї статті правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

44. Норми статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд має призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.

45. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц звертав увагу, що підставою для визнання правочину недійсним згідно з частиною першою статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.

46. Тобто, для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, необхідною обставиною є абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

47. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 2-25/11 (провадження № 61-7816св23), від 17 січня 2024 року у справі №301/920/15-ц (провадження № 61-9730св23).

48. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

49. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

50. Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

51. Згідно зі статями 76 77 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

52. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

53. Положення статей 76 102 - 113 ЦПК України визначають висновки експертів як один із засобів встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

54. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

55. Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, (провадження № 14-270цс19).

56. За змістом пункту 2 частини першої статті 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

57. Встановивши, що ОСОБА_5 страждав на онкологічне захворювання, отримував медикаментозне лікування із застосування наркотичних препаратів, оспорюваний правочин укладено за день до смерті дарувальника у приміщенні онкологічної лікарні де він перебував на стаціонарному лікуванні, а відповідно до висновку комісійної судово-психіатричної експертизи № 851 від 14 серпня

2023 року ОСОБА_5 в момент укладення договору дарування від 29 грудня 2021 року не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, апеляційний суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про визнання оспорюваного правочину недійсним з підстав передбачених статтею 225 ЦК України.

58. Верховний Суд погоджується із цим висновком апеляційного суду, який ґрунтується на встановлених у справі обставинах та належній оцінці доказів.

59. З урахуванням встановлених у справі обставин, висновки апеляційного суду по суті вирішення спору, не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 640/22708/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а, від 14 листопада 2018 року у справі № 359/3849/14-ц, від 16 травня 2022 року у справі № 127/8183/19,

від 27 травня 2022 року у справі № 752/5238/16-ц, від 06 квітня 2022 року у справі № 319/547/20, від 19 січня 2021 року у справі № 227/5540/18, у постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1531цс16,

від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12, на які посилався заявник у касаційній скарзі.

60. Щодо наданого відповідачем висновку спеціаліста в галузі судової психіатрії від 29 грудня 2021 року, то апеляційний суд врахував, що цей висновок спеціаліста досліджувався комісією експертів при підготовці висновку комісійної судово-психіатричної експертизи № 851 від 14 серпня 2023 року. При цьому висновок спеціаліста в галузі судової психіатрії від 29 грудня 2021 року, не може вважатися висновком експерта в силу вимог ЦПК України, які пред`являються до такого виду доказів (див. зокрема статті 102 106 108 ЦПК), а як письмовий доказ, не спростовує висновку комісійної судово-психіатричної експертизи № 851

від 14 серпня 2023 року.

61. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц вказав, що хоча висновок експертизи у справі про визнання правочину недійсним з підстав, передбачених статтею 225 ЦПК України, є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особитощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

62. Узагальнені доводи касаційної скарги свідчать про незгоду із оцінкою доказів наданою апеляційним судом та спрямовані на необхідність переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції визначені статтею 400 ЦПК України.

63. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

64. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

65. Оскаржене судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

66. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржуване судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженої постанови апеляційного суду - без змін.

67. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Палій Альона Віталіївна залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников