Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 756/10674/19

провадження № 61-11106св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач -Комунальнє підприємство «Київтранспарксервіс»,

третя особа - виконуючий обов`язки директора Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року у складі судді Майбоженко А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», третя особа: виконуючий обов`язки директора Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» ОСОБА_4 про нарахування та виплату надбавки до заробітної плати, скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Оболонського районного суду

м. Києва від 27 лютого 2019 року його поновлено на посаді начальника відділу паркування Служби паркування КП «Київтранспарксервіс». З 01 березня

2019 року він приступив до виконання своїх посадових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, з якою був ознайомлений в 2015 році. Протягом березня-липня поточного року він сумлінно виконував свої посадові обов`язки, а також доручення начальника адміністративного управління, про що складав службові записки. Доручення начальника управління виходили за межі посадових обов`язків позивача, а саме передбачали здійснення заходів, не передбачених посадовою інструкцією та включали обстеження паркувальних майданчиків, які знаходяться поза межами обслуговування позивача (Оболонського району).

Відповідно до додатку № 10 до Колективного договору йому мала бути встановлена доплата за розширення зони обслуговування та збільшення обсягу робіт. Розмір такої доплати мав складати 166 080,00 грн.

Наказом директора КП «Київтранспарксервіс» № 47 від 10 травня 2019 року «Про скорочення штату працівників та внесення змін до організаційної структури та штатного розпису КП «Київтранспарксервіс» позивача попереджено про скорочення його посади та наступне звільнення.

Наказом № 99-к від 12 лютого 2019 року позивача звільнено з посади начальника відділу паркування в Оболонському району у зв`язку з скороченням штату.

З дня попередження про звільнення відповідачем введено нові штатні одиниці, звільнялись інші працівники. Створені та звільнені посади позивачу запропоновані не були, чим знехтувано переважене право позивача про залишення на роботі. При його звільненні не було отримано згоду профспілкового органу.

З урахуванням зазначеного, просив суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за розширення зони обслуговування

у розмірі 166 080,00 грн, скасувати наказ №99-к від 12 липня 2019 року, поновити його на посаді начальника відділу паркування Оболонського району м. Києва КП «Київтранспарксервіс», стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 червня

2020 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Судові рішення мотивовані тим, що КП «Київтранспарксервіс» при звільненні позивача дотримано вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України, займана позивачем посада начальника паркування служби паркування в Оболонському районі була єдиною у штатному розписі, від запропонованої вакантної посади позивач відмовився.

Позивач не є членом первинної профспілкової організації

КП «Київтранспарксервіс», заяви про вступ до профспілкової організації Підприємства не подавав, участі в діяльності профспілкової організації не брав, відповідні внески до організації не сплачував, а тому згода виборного органу первинної профспілкової організації для його звільнення не потрібна.

Відповідно до організаційної структури підприємства, що затверджена

01 березня 2019 року начальник відділу паркування в Оболонському районі» напряму підпорядковується заступнику директора з безпеки. Доводи позивача щодо виконання доручень начальника адміністративного управління як на підставу для нарахування надбавки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Наявність значної кількості службових записок та контрольних листків огляду паркувальних майданчиків поза межами Оболонського району не вказують на те, що роботодавець уповноважив позивача на виконання таких дій, що зумовлювало б виплату йому надбавки за розширення зони обслуговування. Підстав для здійснення доплати за розширення зони обслуговування судом не встановлено.

Аргументи учасників справи

27 липня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги

в повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач був звільнений з посади начальника відділу паркування в Оболонському районі м. Києва на підставі наказу № 99-к від 12 липня 2019 року у зв`язку з скороченням штату, єдиною підставою для звільнення зазначений наказ № 47 від 10 травня 2019 року, який не передбачає фактичного скорочення. З`ясування чи дійсно у відповідача мало місце скорочення штату працівників є обов`язком суду, тому не з`ясування цих обставин судами першої та апеляційної інстанції призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Фактичне скорочення штатної одиниці начальник відділу паркування Оболонського району відбулось на підставі наказу КП «Київтранспарксервіс» від 12 липня 2019 року № 61 (а.с. 117) , пункт перший якого має наступний зміст: «внести зміни до штатного розпису та організаційної структури, а саме скоротити з 15 липня 2019 року одну штатну одиницю - начальник відділу паркування

в Оболонському районі м. Києва». Тобто фактичне прийняття рішення адміністрацією підприємства відбулось 12 липня 2019 року і передбачало скорочення штатної одиниці з 15 липня 2019 рогу, а позивач був звільнений

12 липня 2019 року.

Наявна вакантна посада водія не пропонувалась позивачу не зважаючи на його переважне право (стаж роботи), чим порушено вимоги статті 40 42 КЗпП України.

Порушено процедуру звільнення за частиною першою статті 40 КЗпП України, не отримано згоди первинної профспілкової організації.

Невиплачена винагорода за фактично виконану роботу (розширення зони обслуговування), чим порушено Закон України «Про оплату праці», стаття 97 КЗпП України та колективний договір КП «Київтранспарксервіс». Суд першої та апеляційної інстанції не надав жодної оцінки доводам позивача і доказу (організаційній структурі підприємства аркуш справи 116), а також обставинам викладеним у відповіді на відзив, що позивач з організаційною структурою ознайомлений не був. Позивач, виконуючи роботу передбачену посадовою інструкцією в інших районах міста, добросовісно розраховував на доплату

в зв`язку з фактичним розширенням зони обслуговування. Працівник не може нести відповідальність за неналежне виконання адміністрацією підприємства своїх обов`язків. Доводи судів першої та апеляційної інстанції, що доплата встановлюється на підставі наказу директора, який його не уповноважував на виконання роботи з розширеною зоною обслуговування, не є мотивованими тому, що порушення умов колективного договору з боку керівництва не може бути підставою для не виплати винагороди за фактично виконану і прийняту роботодавцем роботу. Слід зазначити, що позивачу надавали відповідні усні доручення щодо виконання роботи поза межами Оболонського району, доказами цього є те, що його табелювали, приймали виконану роботу та відсутні з боку його безпосереднього керівництва будь-які зауваження.

У жовтні 2020 року КП «Київтранспарксервіс» подало до суду відзив, у якому просило оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.

Відзив мотивовано тим, що судами з`ясовано, що позивача звільнено 12 липня 2019 року у зв`язку з скороченням штату працівників (пункт перший статті 40 КЗпП України) на підставі наказу від 10 травня 2019 року. Скорочено єдину посаду начальника відділу паркування Оболонського району м. Києва

КП «Київтранпарксервіс», яку займав позивач, а тому в нього не виникає переважного права перед іншими начальниками відділів паркування інших районів міста на залишення на роботі. Факт ліквідації структурних підрозділів відповідача є формою зміни в організації виробництва і праці у вказаній юридичній особі. Скорочення чисельності та штату працівників є самостійною ознакою змін в організації виробництва і праці, яка не обов`язково повинна поєднуватись з випадками, переліченими в пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Суд апеляційної інстанції також врахував висновок Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2019 року (справа № 235/2833/16-а).

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що позивач не є членом первинної профспілкової організації КП «Київтранспарксервіс», заяви про вступ до профспілкової організації підприємства не подавав, участі в діяльності профспілкової організації не брав, відповідні внески до організації не сплачував, а тому згода виборного органу первинної профспілкової організації для його звільнення не потрібна.

Судами правильно встановлено, що власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним

у постанові від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17. Інші вакантні посади в період з 10 травня 2019 року по 12 липня 2019 року, які б могли бути запропоновані позивачу з урахування освіти, фаху та стажу роботи були відсутні. Щодо посади водія автотранспортних засобів (легкового автомобілю), на яку

30 травня 2019 року було прийнято ОСОБА_3 суди зазначили те, що згідно

з посадовою інструкцією на посаду водія призначається особа, яка має середню професійно-технічну освіту, пройшла спеціальну підготовку за типовими навчальними планами і програмами підготовки водіїв автотранспортних засобів категорії «В» та має водійське посвідчення з категорією транспортного засобу «В». Стаж роботи за фахом не менше 6 місяців.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій Верховний Суд у постанові від

28 серпня 2019 року винесеній у справі № 761/37621/16-ц зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що у відповідача на момент скорочення позивача були наявні вакантні посади, які відповідали кваліфікації позивача, однак вони навіть не були запропоновані позивачу. Проте в даній справі судами з`ясовано, що на момент скорочення позивача у відповідача вакантні посади

в період з 10 травня 2019 року по 12 липня 2019 року, які б могли бути запропоновані позивачу з урахування освіти, фаху та стажу роботи були відсутні, а від посади «робітника з благоустрою відділу організації роботи відведених паркувальних майданчиків» позивач відмовився, що підтверджується його особистим підписом.

Скорочення позивача відбулося в п`ятницю 12 липня 2019 року, оскільки днем звільнення вважається останній робочий день. Посада позивача станом цю дату була ним зайнята, тому відповідно до наказу № 61 від 12 липня 2019 року «Про внесення змін до штатного розпису КП «Київтранспарксервіс» і затвердження його в новій редакції» вказана посада виведена зі штату підприємства

в понеділок 15 липня 2019 року.

Щодо доводів стосовно того, що суд першої та апеляційної інстанції не надали жодної оцінки доводам позивача, що позивач не був ознайомлений

з організаційною структурою та мав право на доплату у зв`язку з фактичним розширенням зони обслуговування, то судами було встановлено відсутність підстав для здійснення доплати за розширення зони обслуговування. Згідно

з пункту 3.17. Колективного договору в межах фонду оплати праці встановлювати працівникам підприємства доплати та надбавки до тарифних ставок і посадових окладів згідно переліку, визначеного в додатку № 10 до колективного договору. Вказаним додатком чітко передбачено, що вказані види доплат не застосовуються для керівних працівників, посади яких визначені державним класифікатором професій ДК 003 95, та їх заступників. До особи, уповноваженої на встановлення надбавок працівника службової записки щодо встановлення такої надбавки позивачу не надходило. Прохань з боку позивача щодо встановлення надбавок та доплат до підприємства також не було.

У зв`язку з відсутністю зазначеного подання, а також відповідних наказів підстав для нарахування позивачу надбавки до заробітної плати не має.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений

у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі

№ 761/37621/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 725/3265/18, від 20 липня 2020 року у справі № 235/3377/19).

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Київської міської ради від 26 червня 2007 року № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві»

КП «Київтранспарксервіс» визначене єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві.

З метою мінімізації корупційних ризиків в системі паркування на відведених паркувальних майданчиках в м. Києві, відповідно до доручення Київського міського голови Кличка В.В. від 17 липня 2017 року № 18165/1 та наказу

КП «Київтранспарксервіс» від 08 серпня 2017 року № 194 «Про внесення змін до фінансово-господарської діяльності КП «Київтранспарксервіс» з 10 серпня

2017 року припинено прийняття готівкових коштів контролерами на паркувальних майданчиках та запроваджено оплату на існуючій мережі відведених майданчиків для паркування виключно в безготівковому вигляді (паркомати, смс-оплата, оплата за допомогою мобільного додатку та онлайн через систему ГІОЦ), а також абонементних талонів на паркування (місячні та квартальні), які можна придбати на підприємстві та онлайн через portmone.com.

Такі посади як «паркувальник», «контролер» або аналогічні посади у штатному розписі відсутні з 2017 року.

В свою чергу, посадовою інструкцією Начальника паркування Служби паркування визначено завдання та обов`язки Начальника відділу, а саме Начальник відділу:

-аналізує та контролює щоденні та щомісячні звіти по готівковим надходженням;

-керує роботою працівників відділу, організовує їх ефективну роботу;

-вживає заходи щодо забезпечення відділу кваліфікованими кадрами, найкращого використання знань та досвіду працівників;

-здійснює облік робочого часу працівників відділу та подає табель обліку використання робочого часу начальнику служби паркування для погодження;

-забезпечення додержання правил і норм охорони праці та протипожежної безпеки працівниками відділу;

-здійснює ефективний контроль і виконання планових завдань відповідно до затверджених тарифів;

-здійснює контроль за виконанням виробничих завдань працівниками відділу;

-постійно здійснює контроль за зовнішнім виглядом контролерів та за дотриманням ними вимог щодо носіння форменого одягу;

-постійно здійснює контроль за роботою контролерів з паркування транспортних засобів;

-готує та надає необхідну інформацію для підготовки відповідей на скарги та пропозиції власників автотранспортих засобів, населення;

-бере безпосередньо участь у складанні місячних планових завдань та перспективного плану розвитку мережі паркування транспортних засобів, дільниць, майданчиків;

-здійснює облік видачі та реалізації контролерами талонів на паркування;

-здійснює ведення облікової відомості надходжень грошових коштів від паркувальної діяльності під порядкового відділу паркування, згідно

з затвердженою формою відомості та забезпечує здачу грошових коштів до каси підприємства.

Займана позивачем посада Начальника паркування Служби паркування була єдиною у штатному розписі Підприємства.

Наказом КП «Київтранспарксервіс» від 10 травня 2019 року № 47, на виконання доручення голови Київської міської державної адміністрації Кличка В. В. від

17 липня 2017 року № 18165/1, враховуючи наказ від 08 серпня 2017 № 194 «Про внесення змін до фінансово-господарської діяльності КП «Київтранспарксервіс», керуючись пунктом 1 статті 40 КЗпП України, частиною третьою статті 64 ГК України внесено зміни до штатного розпису та організаційної структури

КП «Київтранспарксервіс» з 12 липня 2019 року, скоротивши одну штатну одиницю - начальника відділу паркування в Оболонському районі і відповідно до чинного законодавства України, не пізніше ніж за 2 (два) місяці, попередити працівника про можливе його вивільнення та запропонувати працівнику, що підлягає під скорочення штату, переведення, за його згодою, на іншу вакантну посаду. У разі відмови від переведення або браку вільних посад підготувати документи для скорочення відповідних працівників та звільнення їх за пунктом

1 статті 40 КЗпП України.

Згідно особової картки працівника ОСОБА_1 та копії диплому він отримав базову вищу освіту за напрямком підготовки «Економіка і підприємства» та здобув кваліфікацію бакалавра з маркетингу.

З огляду на відсутність роботи за відповідною професією чи спеціальністю на підприємстві, 10 травня 2019 року відповідно до статті 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 письмово повідомлено про скорочення його посади

з одночасним пропонуванням продовжити роботу на посаді робітника

з благоустрою відділу організації роботи відведених паркувальних майданчиків.

Позивач від запропонованої посади відмовився, що підтверджується його особистим підписом.

Інші вакантні посади в період з 10 травня 2019 року по 12 липня 2019 року, які

б могли бути запропоновані позивачу з урахування освіти, фаху та стажу роботи на підприємстві були відсутні.

Позивач не є членом первинної профспілкової організації

КП «Київтранспарксервіс», заяви про вступ до профспілкової організації Підприємства не подавав, участі в діяльності профспілкової організації не брав, відповідні внески до організації не сплачував.

Наказом КП «Київтранспарксервіс» від 12 липня 2019 року № 99-к «Про припинення трудового договору» ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу паркування у Оболонському районі у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України на підставі наказу № 47 від 10 травня 2019 року та попередження про скорочення посади від 10 травня

2019 року.

Згідно з пунктом 3.17. Колективного договору в межах фонду оплати праці встановлювати працівникам підприємства доплати та надбавки до тарифних ставок і посадових окладів згідно переліку, визначеного в Додатку № 10 до Колективного договору, відповідно до якого за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт доплати одному працівнику максимальними розмірами не обмежуються і визначаються наявністю одержаної економії за тарифними ставками і окладами, які могли

б виплачуватись за умови нормальної чисельності працівників.

Згідно з пунктом 3.20. Колективного договору за виконання працівниками

КП «Київтранспарксервіс» особливо важливої роботи встановлюється надбавка у розмірі до 50 % їх посадового окладу (тарифної ставки) на весь період виконання цієї роботи. Підставою для видання наказу є погоджене з директором підприємства подання, яке готує керівник структурного підрозділу, в якому визначається яку саме особливо важливу роботу виконував працівник на протязі періоду, за який надається надбавка.

Відповідно до організаційної структури Підприємства, яка затверджена

01 березня 2019 року начальник відділу паркування в Оболонському районі напряму підпорядковується Заступнику директора з безпеки.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

У частині шостій статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці,

в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно з частинами першою, другою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва

і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам

з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Згідно з частиною четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 725/3265/18 (провадження № 61-11251св19) зазначено, що «процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору. Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також

з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією. При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2020 року у справі № 235/3377/19 вказано, що «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом

1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно

у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві,

в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. При цьому при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2019 року у справі № 761/37621/16-ц (провадження № 61-34104св18) зроблено висновок, що «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін

в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому

ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України). Одночасно

з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва

і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (ч. 3 ст. 492 КЗпП України). Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Такий правовий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у своїх постановах від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-2487цс15, від 25 травня 2016 року у справі

№ 6-3048цс15».

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються

в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням, зокрема мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову апеляційний суд:

не врахував, що позивач був поновлений на посаді з 01 березня 2019 року на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року у справі № 756/10726/18, тому не перевірив чи в КП «Київтранспарксервіс» дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праві у відповідний період, оскільки скорочена єдина посада позивача, підставою для звільнення зазначений наказ № 47 від 10 травня 2019 року, який не передбачає змін

в організації виробництва і праці та пов?язаного з цим скорочення чисельності або штату працівників;

обмежився посиланням на те, що у відповідача відсутні вакансії, які б могли бути запропоновані позивачу та не з`ясував які були вакантні посади

в КП «Київтранспарксервіс» у період з 10 травня 2019 року до моменту звільнення позивача та чи дійсно всі вакантні посади не відповідали його кваліфікації та спеціальності; не мотивував відхилення доводів позивача, що

у попередженні про звільнення йому не запропоновано вакантну посаду водія.

За таких обставинсуд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін в частині позовних вимог про скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Разом з цим колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неналежної оцінки судами позовних вимог в частині нарахування та виплати надбавки за розширення зони обслуговування, оскільки встановивши, що роботодавець не уповноважував позивача на виконання дій, які зумовлювали б виплату йому надбавки за розширення зони обслуговування, не доведення позивачем підстав для здійснення такої доплати, передбачених у пункті 3.17. колективного договору, суди зробили правильний висновок про відмову у позові в цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в частині відмови

у задоволені позовних вимог про скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в зазначеній частині скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в іншій частині - судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 400 402 410 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

Справу № 756/10674/19 в зазначеній частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року в іншій частині залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук