Постанова
Іменем України
22 березня 2023 року
м. Київ
справа № 756/110/21
провадження № 61-12028 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Сенс Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Сенс Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк», банк),про стягнення банківського вкладу, процентів, неустойки, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 2010 року він неодноразово розміщував кошти в іноземній валюті на депозитних рахунках у банківській установі - Мінському відділенні Київської міської філії публічного акціонерного банку «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), за якими кошти банком йому поверталися.
29 вересня 2010 року він у Мінському відділенні Київської міської філії ПАТ «Укрсоцбанк» уклав договір № 014/3991-DR2681 банківського вкладу (вклад «Класичний»), відповідно до умов якого вніс на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 180 000 доларів США на строк з 29 вересня 2010 року до 01 квітня 2011 року та фіксованою процентною ставкою 6,70 % річних.
Протягом строку дії депозитних договорів з огляду на значний розмір розміщуваних ним коштів в іноземній валюті на депозитних рахунках, він постійно отримував консультації та обслуговувався окремим банківським працівником (менеджером), який займався його клієнтським супроводом, а саме ОСОБА_2 , яка працювала в установах ПАТ «Укрсоцбанку» з 17 липня 2008 року, у тому числі на керівній посаді банківського відділення, в якому обслуговувались його рахунки.
ОСОБА_2 , користуючись його довірою, з березня 2011 року повідомляла про автоматичну пролонгацію вказаного вище депозитного договору на нові терміни (6-12 місяців) з реінвестуванням (капіталізацією) нарахованих відсотків.
За наявними банківськими (касовими) документами, а саме заявами на видачу готівки, засвідченими його підписом, підтверджується часткове зняття ним у 2014 році з депозитного рахунку коштів на суму 16 580 доларів США.
Також наявними банківськими (касовими) документами, а саме заявами на видачу готівки, засвідченими його підписом, підтверджується часткове зняття ним у 2017 році з депозитного рахунку коштів на суму 26 500 доларів США.
Таким чином, загальна сума коштів, видана йому через касу банківської установи ПАТ «Укрсоцбанк», складає 43 080 доларів США.
У січні 2019 року він у Дарницькому відділенні AT «Укрсоцбанк» отримав виписку по особовому рахунку за період з 26 березня 2011 року по 08 січня 2019 року, з якої убачається, що залишок його коштів складав 871,50 доларів США.
У подальшому ОСОБА_2 пояснила, що вона вводила його в оману та зловживала довірою, оскільки неодноразово з 2011 року, використовуючи підроблені документи, без його відома знімала кошти з депозитного рахунку, відкритого на його ім`я, у готівковій формі через касу очолюваної нею банківської установи та використовувала їх для власних потреб.
02 квітня 2019 року він звернувся до Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення. За його заявою порушено кримінальне провадження № 12019100050003138 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190 та частиною четвертою статті 358 КК України.
17 грудня 2020 року Оболонським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві було повідомлено ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190 та частиною четвертою статті 358 КК України.
За останнім договором банківського вкладу (вклад «Класичний») від 29 вересня 2010 року № 014/3991-DR2681 кошти йому не поверталися, за винятком сум, які ним були самостійно отримані через касу банку у 2014 році та у 2017 році.
12 вересня 2019 року Національний банк України надав дозвіл на реорганізацію шляхом приєднання AT «Укрсоцбанк» до AT «Альфа-Банк».
Унаслідок реорганізації AT «Альфа-Банк» став правонаступником усіх прав та обов`язків AT «Укрсоцбанк» стосовно його клієнтів та контрагентів. AT «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набув усіх прав за переданими йому активами, а також обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.
05 жовтня 2020 року він направив на ім`я Голови правління AT «Альфа-Банк» заяву з клопотанням провести службове розслідування діяльності працівників відділення ПАТ «Укрсоцбанк» у період з 2011-2018 роки щодо обслуговування коштів, розміщених ним на депозитних рахунках, відкритих в ПАТ «Укрсоцбанк», про результати якого повідомити у встановленому законом порядку; а також повернути належний йому залишок вкладу (депозиту) у розмірі 138 480,88 доларів США та відсотків, розмір яких необхідно визначити, виходячи з умов депозитного договору та вимог закону.
За останнім договором банківського вкладу від 29 вересня 2010 року він вніс на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 180 000 доларів США на строк з 29 вересня 2010 року по 01 квітня 2011 року з фіксованою процентною ставкою у розмірі 6,70 % річних, у 2014 році ним отримано - 16 580 доларів США, а в 2017 році - 26 500 доларів США. Отже, неповернутою залишилась частина вкладу у розмірі 136 920 доларів США.
За період з 29 вересня 2010 року до 01 квітня 2011 року йому мають бути нараховані проценти, виходячи з процентної ставки 6,70 % річних.
Крім того, на підставі положень статті 625 ЦК України на його користь підлягають стягненню за період з 05 жовтня 2020 року по 05 січня 2021 року (92 дні) - 1081,06 доларів США.
Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на його користь підлягає стягненню з банку за період з 05 жовтня 2020 року по 05 січня 2021 року (92 дні) - пеня у розмірі 11 218 519,56 грн, виходячи з еквіваленту простроченої суми 142 966,52 доларів США. Вказаними протиправними діями відповідача йому завдано моральної шкоди.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд:
- стягнути з АТ «Альфа-Банк» на його користь заборгованість за договором банківського вкладу (вклад «Класичний») від 29 вересня 2010 року № 014/3991-DR2681 у загальному розмірі 144 047,58 доларів США, що складається з суми основного неповернутого банківського вкладу у розмірі 136 920 доларів США; суми відсотків у розмірі 6 046,52 доларів США, 3 % річних у розмірі 1 081,06 доларів США, а також суму пені у розмірі 11 218 519,56 грн;
- нарахування 3 % річних та пені слід здійснювати до моменту виконання рішення суду з урахуванням положень частини другої статті 625 ЦК України та частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»;
- стягнути з банку моральну шкоду у розмір 50 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року у складі судді Майбоженко А. М. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували внесення грошових коштів на депозит у розмірі 180 000 доларів США, у тому числі ощадної книжки або сертифікату, квитанції, другого примірника прибуткового касового документа, чи іншого документа який би підтверджував внесення грошових коштів. Представник позивача посилався на те, що кошти були внесені в безготівковій формі з власного поточного рахунку, проте у справі відсутні докази безготівкового зарахування коштів.
Укладені ОСОБА_1 депозитні договори мали строковий характер та не передбачали їх пролонгації. З цих підстав, враховуючи принцип свободи договору, визначений положеннями статті 627 ЦК України, доводи ОСОБА_1 про те, що він вважав укладені договори банківського вкладу пролонгованими на невизначений строк, суд першої інстанції вважав необґрунтованими.
Сплата нарахованих процентів здійснювалася одночасно з поверненням суми депозиту 01 квітня 2011 року шляхом перерахування відповідних сум на рахунок вкладника 2620/ НОМЕР_1 , відкритий у Київській міській філії ПАТ «Укрсоцбанк».
Позивачем надано виписку по особовому рахунку № НОМЕР_2 за період з 26 березня 2011 року по 08 січня 2019 року. Районний суд дійшов висновку про те, що з цієї виписки не вбачається можливим встановити, які саме кошти, на підставі яких депозитних договорів були повернуті ОСОБА_1 . При цьому у першій операції за цей період - 30 березня 2011 року проведено виплату депозитів до закінчення терміну дії договору у сумі 169 959,63 доларів США (дата та номер договору при цьому не зазначені).
Оригінали заяв про видачу готівки за період з 03 березня 2011 року по 27 грудня 2013 року знищені у зв`язку з закінченням строку їх зберігання. Платіжні доручення і меморіальні ордери за період 2011-2014 знищені з тих самих причин.
Згідно з випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 до 27 грудня 2013 року по рахунку ОСОБА_1 проводилося ряд банківських операцій і станом на цю дату, залишок коштів складав 10 205,58 доларів США. Вказана виписка не підтверджує те, що це кошти, скеровані на рахунок ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням строку дії саме договору депозиту від 29 вересня 2010 року. До такого висновку суд першої інстанції дійшов, враховуючи те, що з моменту формування виписки, проведені операції містили як зарахування коштів, у тому числі по депозитним договорам, які за реквізитами не співпадають з договором від 29 вересня 2010 року, так і про зняття коштів. Перевірити те, ким саме знімались кошти з рахунку ОСОБА_1 за період до 27 грудня 2013 року суд позбавлений можливості, оскільки заяви про видачу готівки, платіжні доручення та меморіальні ордери знищені за закінченням строку зберігання.
Банківські операції по рахунку після 27 грудня 2013 року також містять відомості про зарахування коштів, їх зняття, проте надана виписка не підтверджує факт невиконання відповідачем, як правонаступником АТ «Укрсоцбанк», своїх зобов`язань щодо повернення суми депозиту та відсотків, які виникли на підставі договору депозиту від 29 вересня 2010 року.
Об`єктом дослідження висновку почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 03 червня 2020 року № 17-3/441, який наданий позивачем й проведений у межах кримінального провадження, стосується подій, які відбувались після 27 грудня 2013 року, й свідчить про те, що частина коштів, отриманих готівкою - отримувалась ОСОБА_1 , оскільки саме ним підписані заяви про видачу готівки, а інші невідомою особою. Висновком вказаної почеркознавчої експертизи підтверджено факт підробки депозитних договорів та заяв на видачу готівки, не спростовує висновків суду, що викладені вище, а також не вказує на невиконання АТ «Укрсоцбанк» своїх зобов`язань за депозитним договором від 29 вересня 2010 року, оскільки об`єктом дослідження не були і не могли бути з огляду на їх знищення оригінали заяв про видачу готівки, меморіальні ордери і платіжні доручення за період з моменту закінчення дії останнього депозитного договору, що є предметом дослідження у цій справі і до 27 грудня 2013 року.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу (вклад «Класичний») від 29 вересня 2010 року № 014/3991-DR2681 основний неповернутий банківський вклад у розмірі 136 920 доларів США; відсотки у розмірі 6 046,52 долари США; 3 % річних у розмірі 1 081,06 доларів США, пеню у розмірі 474 467,92 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» судовий збір на користь держави у розмірі 4 790,85 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що виписками з історії операцій вкладника - ОСОБА_1 по рахунку № НОМЕР_3 за період з 26 березня 2010 року по 07 березня 2011 року зафіксовано банківські операції у валюті долар США, що свідчить про рух коштів за рахунком № НОМЕР_4 .
Аналіз руху коштів відповідно до виписок з історії операцій свідчить про те, що розміщення коштів у розмірі 180 000 доларів США на депозитний рахунок від 29 вересня 2010 року відбулося шляхом безготівкового зарахування з попереднього депозиту на суму 179 000 доларів США згідно з договором банківського вкладу (вклад «Капітал») від 29 червня 2010 року № 014/2720-DR2083, укладеного зі строком дії з 29 червня 2010 року до 29 вересня 2010 року (невключно).
Таким чином, виписка з історії операцій за рахунком ОСОБА_1 від 26 січня 2021 року, яка засвідчена АТ «Альфа-банк» та надана суду безпосередньо відповідачем, є підтвердженням безготівкового зарахування коштів у розмірі 180 000 доларів США.
Банк вказаних обставин не спростував, проте посилався на виконання перед ОСОБА_1 зобов`язань за усіма депозитними договорами без надання відповідних доказів.
Апеляційний суд вказав про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факту невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення депозиту, оскільки згідно з принципом змагальності сторін на відповідача, який стверджує про виконання зобов`язання, покладається обов`язок доведення цієї обставини.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача у частині стягнення із АТ «Альфа-Банк» заборгованості за договором № 014/3991-DR2681 банківського вкладу (вклад «Класичний») від 29 вересня 2010 року у загальному розмірі 144 047,58 доларів США, яка складається із суми основного неповернутого банківського вкладу у розмірі 136 920 доларів США, суми відсотків у розмірі 6 046,52 долари США, є обґрунтованими.
За порушення терміну повернення вкладу на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» з відповідача на користь позивача у межах заявлених позовних вимог підлягає стягненню сума пені у розмірі 474 467,92 грн, базою нарахування якої є сума відсотків 6 046,52 долари США, що еквівалентно 171 908,61 грн. Крім того, з банку на підставі частини другої статті 625 ЦК України підлягає стягненню 1 081,06 доларів США за період з 05 жовтня 2020 року по 05 січня 2021 року.
У частині відшкодування моральної шкоди апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість таких вимог, оскільки вони не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ «Сенс Банк» просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 756/110/21 з Оболонського районного суду м. Києва.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Справу передано судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутні докази, які б підтверджували факт внесення позивачем саме 180 000 доларів США за договором банківського вкладу від 29 вересня 2010 року № 014/3991-DR2681
Надана позивачем виписка по банківському рахунку за період з 26 березня 2011 року по 08 січня 2019 року не містять інформацію про внесення ним 180 000 доларів США саме за договором банківського вкладу від 29 вересня 2010 року № 014/3991-DR2681.
Копія договору на вклад «Вільні кошти» від 28 січня 2010 року № 263051022686, укладеного між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») і копія платіжного доручення в іноземній валюті від 28 січня 2010 року підтверджують лише те, що ОСОБА_1 перерахував кошти на депозит у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Тобто, позивач не надав підтверджуючого документа на внесення ним коштів у ПАТ «Укрсоцбанк» за спірним договором банківського вкладу від 29 вересня 2010 року № 014/3991-DR2681, при цьому надає підтверджуючий документ (платіжне доручення) про внесення коштів 28 січня 2010 року на депозитний договір в іншому банку.
Суд апеляційної інстанції проігнорував доводи банку про те, що висновок почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 03 червня 2020 року № 17-3/441 не підтверджує те, що можливе підроблення документів мало місце саме щодо операцій з грошовими коштами за договором банківського вкладу від 29 вересня 2010 року № 014/3991-DR2681. Об`єктом експертизи не були і не могли бути, з огляду на їх знищення, оригінали заяв про видачу готівки, меморіальні ордери і платіжні доручення за період з моменту закінчення дії договору банківського вкладу від 29 вересня 2010 року № 014/3991-DR2681, тобто з 01 квітня 2011 року і до 27 грудня 2013 року.
Таким чином, висновки апеляційного суду про те, що до 27 грудня 2013 року кошти зі свого рахунку знімав не позивач, гуртуються на припущеннях, оскільки жодного підтвердження цьому немає.
Висновок почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 03 червня 2020 року № 17-3/441 може підтверджувати суму депозиту 60 611 доларів США, а не 144 047,58 доларів США, яку апеляційний суд стягнув з банку на користь позивача, керуючись виключно припущенням про те, що до 2014 року з рахунку позивача знімалися кошти іншою особою.
Щодо колишнього начальника відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Пітек В. В. не ухвалено судом вирок, тобто її вина щодо вчинення кримінального правопорушення за частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України і факти отримання коштів не встановлені. Без ухвалення остаточного судового рішення у кримінальній справі неможливо установити обставини цієї справи.
Апеляційний суд не звернув увагу на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 23 січня 2020 року у справі № 756/441/20 щодо розгляду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві Артамонова М. А., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 Вербановським В. В., про надання тимчасового доступу до документів у кримінальному провадженні № 12019100050003138, з якої вбачається, що у листопаді 2012 року, перед тривалим закордонним відрядженням (на 1 рік), з метою запобігання можливого блокування банківським регулятором та урядом доступу населенню до валютних депозитів, ОСОБА_1 надав начальнику відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Пітек В. В. письмовий дозвіл на зняття належних йому коштів з депозитного рахунку та поміщення їх до депозитного банківського сейфу (до банківської ячейки). Протягом травня-листопада 2017 року ОСОБА_1 частково знімав кошти із депозитного рахунку на загальну суму 53 300 доларів США. Проте зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги позивач стверджував те, що знімав у 2014 році 16 580 доларів США та у 2017 році 26 500 доларів США, тобто загалом 43 080 доларів США, що не відповідає сумі, яка вказана у матеріалах кримінального провадження. Крім того, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали нотаріально посвідчений договір позики від 14 січня 2019 року на суму 200 000 доларів США строком до 12 травня 2019 року. Позивач не заперечував вказаний факт при розгляді цієї справи, такий договір на теперішній час є чинним та не визнаний судом недійсним.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 березня 2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір банківського рахунку № 014/1403-РR351. Предметом якого є відкриття банком клієнту поточних рахунків у гривнях (№ 26201027422860/0), доларах США (№ 26201027422860/1), Євро (№26201027422860/2) та надання послуг з розрахунково-касового обслуговування (а.с. 18-20, т. 1).
26 березня 2010 року позивач уклав з ПАТ «Укрсоцбанк» договір № 014/1404-DR956 банківського вкладу (вклад «Капітал»), згідно з умовами якого позивач вносить на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 75 000 доларів США на строк з 26 березня 2010 року до 26 червня 2010 року (невключно) з фіксованою процентною ставкою 9,25 % річних (а.с. 21-22, т. 1).
26 березня 2010 року позивач уклав з ПАТ «Укрсоцбанк» договір № 014/1405-DR957 банківського вкладу (вклад «Капітал»), відповідно до умов якого позивач вносить на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 104 000 доларів США на строк з 26 березня 2010 року до 26 червня 2010 року (невключно) з фіксованою процентною ставкою 9,25 % річних (а.с. 23-24, т. 1).
29 червня 2010 року позивач уклав з ПАТ «Укрсоцбанк» договір № 014/2720-DR2083 банківського вкладу (вклад «Капітал»), відповідно до умов якого позивач вносить на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 179 000 доларів США на строк з 29 червня 2010 року до 29 вересня 2010 року (невключно) з фіксованою процентною ставкою 6,7 % річних (а.с.25-26, т. 1).
29 вересня 2010 року позивач уклав з ПАТ «Укрсоцбанк» договір № 014/3991-DR2681 банківського вкладу (вклад «Класичний»), згідно з умовами якого позивач вносить на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 180 000 доларів США на строк з 29 вересня 2010 року до 01 квітня 2011 року (невключно) та фіксованою процентною ставкою 6,7 % річних (а.с.27-28, т. 1).
З заяв на видачу готівки від 02 квітня 2014 року № FJB1409200400006; від 03 квітня 2014 року № FJB1409300400011; від 07 квітня 2014 року № FJB1409700400009; від 08 квітня 2014 року № FJB1409800400013; від 09 квітня 2014 року № FJB1409900400011; від 10 квітня 2014 року № FJB1410000400013; від 11 квітня 2014 року № FJB1410100400012; від 15 квітня 2014 року № FJB1410500400029; від 16 квітня 2014 року № FJB1410600400035; від 17 квітня 2014 року № FJB1410700400061; від 18 квітня 2014 року № FJB1410800400031; від 22 квітня 2014 року № FJB1411200400006; від 23 квітня 2014 року № FJB1411300400009; від 18 серпня 2014 року № FJB1723000400010; від 06 жовтня 2017 року № FJB1727900400012; від 28 листопада 2017 року № FJB1733200400029 убачається, що отримувачем коштів у цих заявах вказаний ОСОБА_1 , у графі підпис отримувача наявний підпис, виконаний рукописним способом (а.с.37-52, т. 1).
Згідно з висновком почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 03 червня 2020 року № 17-3/441, здійсненого у кримінальному провадженні від 26 квітня 2019 року № 12019100050003138, підписи у графі «Підпис отримувача» у заявах на видачу готівки № FJB1409200400006, № FJB1733200400029, № FJB1727900400012, № FJB1723000400010, № FJB1411300400009, № FJB1411200400006, № FJB1410800400031, № FJB1410700400061, № FJB1410600400035, № FJB1410500400029, № FJB1410100400012, № FJB1410000400013, № FJB1409900400011, № FJB1409800400013, № FJB1409700400009, № FJB1409300400011 виконані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 53-56, т. 1).
Згідно з вказаними виписками з історії операцій вкладника ОСОБА_1 по рахунку НОМЕР_3 за період від 26 березня 2010 року по 07 березня 2011 року зафіксовано банківські операції (а.с. 94-95, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ «Сенс Банк» підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана постанова апеляційного суду вищезазначеним вимогам закону не відповідає.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72
ЦК України), якщо інше не встановлено главою 71 ЦК України або не випливає із суті договору банківського вкладу (частина третя статті 1058 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516).
За змістом положень статей 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Отже, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку. Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.
Виходячи з положень статті 1059 ЦК України, пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 29 січня 2014 року в справі № 6-149 цс 13 та від 29 жовтня 2014 року № 6-118 цс 14, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-997 цс 16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16 (провадження № 14-64 цс 19).
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону не встановим, якими саме доказами у розумінні закону підтверджено факт внесення позивачем коштів за спірним договором банківського від 29 вересня 2010 року № 014/3991-DR2681, у тому числі ощадною книжкою, сертифікатом, квитанцією, другим примірником прибуткового касового документа, проте суд керувався виключно випискою з історії операцій вкладника - ОСОБА_1 по рахунку № НОМЕР_3 за період з 26 березня 2010 року по 07 березня 2011 року.
Апеляційний суд у порушення зазначених положень закону належним чином не перевірив доводів відповідача про те, що висновок почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 03 червня 2020 року № 17-3/441, проведеної у кримінальному провадженні, може підтверджувати суму депозиту 60 611 доларів США, проте суд автоматично на припущеннях дійшов висновку про стягнення 144 047,58 доларів США, оскільки, начебто до 2014 року з рахунку позивача знімалися кошти іншою особою, не зазначивши якими саме доказами підтверджується цей факт.
Оригінали заяв про видачу готівки, меморіальні ордери і платіжні доручення з моменту закінчення дії договору банківського вкладу від 29 вересня 2010 року № 014/3991-DR2681, тобто з 01 квітня 2011 року до 27 грудня 2013 року були знищені, таким чином, вони не могли бути об`єктом експертизи.
Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що відсутній вирок суду відносно колишнього начальника відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 , а саме вина останньої за частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України і факти отримання коштів не встановлені.
З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції
у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.
Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець