№ 756/11935/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 756/11935/22

адміністративне провадження № К/990/13232/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 січня 2023 року, постановлену у складі судді Шролик І.С. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Беспалова О.О. (доповідач), Ключковича В.Ю., Парінова А.Б.,

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив скасувати постанову серії ДПО18 № 691084 від 15 вересня 2021 року, винесену інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом Данилко О.Б. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом зазначення інших поважних причин пропуску строку звернення з позовом та посилання на відповідні письмові докази.

2.1. Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 уже звертався до суду з цим же позовом, однак рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2022 року скасоване ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року, а позов ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.

2.2. Суд також зазначив, що обставини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, наведені ним у клопотанні щодо того, що у період з 15 вересня 2021 року по 25 вересня 2021 року він перебував на лікуванні в готелі «Три сини і донька 5*» ТОВ «Золота Баня», вже були розглянуті судом апеляційної інстанції та визнані неповажними, а доказів перебування на лікарняному клопотання не містить.

3. На виконання ухвали 30 грудня 2022 року на офіційну електронну адресу суду, а також 02 січня 2023 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків. В обґрунтування поданої заяви представник зазначає, що 14 грудня 2022 року разом з позовною заявою до суду подано клопотання про поновлення строків звернення до суду із позовом. В клопотанні вказано, що у період з 27 вересня 2021 року по 29 жовтня 2021 року позивач перебував на лікарняному. Зазначає, що 16 грудня 2022 року позивачем отримано виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми 027/о. З вказаної виписки вбачається, що ОСОБА_1 з 27 вересня 2021 року по 29 жовтня 2021 року хворів на COVID-19. З наведених підстав вважає, що позивач пропустив встановлений строк звернення до суду з поважних причин, а тому наявні підстави для його поновлення.

4. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12 січня 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі частини другої статті 123 КАС України.

5. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції критично віднісся до виписки з медичної карти амбулаторно хворого від 16 грудня 2021 року, копія якої надана представником позивача, оскільки в даній виписці не зазначений період перебування хворого на лікуванні, та з неї не можна встановити на якому саме лікуванні у період з 27 вересня 2021 року по 29 жовтня 2021 року перебував позивач - на амбулаторному чи стаціонарному. Натомість, виписка містить лише інформацію про те, що ОСОБА_1 з 27 вересня 2021 року по 29 жовтня 2021 року хворів на COVID-19. Крім того, суд зазначив, що представником позивача не обґрунтовано, що перешкоджало йому надати вказану виписку та/або навіть зазначити про перебування позивача на лікуванні при розгляді справи №756/16891/21.

5.1. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, вказав, що погоджується з доводами апелянта, що за загальновідомими даними перебіг хвороби COVID-19 є складним та безперечно може бути підставою для визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними, поряд із цим спірна постанова винесена 15.09.2021 року, відтак, строк на звернення до суду з адміністративний позовом, становить десять днів, з урахуванням вихідних та святкових днів сплинув 27.09.2021 року.

5.2. Разом з тим, щодо перебування позивача на лікуванні в готельному комплексі «Три сини та донька» з 15.09.2021 року по 25.09.2021, суд апеляційної інстанції вказав, що доводи в обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду з цього приводу наводились позивачем при зверненні до суду з первинним позовом і суд зазначив, що позивачем не надано доказів щодо проходження ним у цей період лікування, зокрема стаціонарного, яке б об`єктивно унеможливлювало своєчасне звернення до суду з цим позовом. Крім того, суд апеляційної інстанції також вказав, що жодних медичних документів, зокрема листка непрацездатності, позивачем суду не надано. Такі докази також не надано і при повторному зверненні до суду вже з даним позовом.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

6. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

7. У скарзі він просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

8. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що з 15.09.2021 по 25.09.2021 позивач перебував на лікуванні, а з 27.09.2021 по 29.10.2021 хворів на СОVID-19 (тяжкий перебіг).

8.1. Так, позивач зазначає, що з 15 вересня 2021 року по 25 вересня 2021 року він перебував на лікуванні у медичному центрі ТОВ «Владо» - «Три сини та донька», який знаходиться в смт. Східниця, Львівської області у віддалені від міста, де він через погане самопочуття проходив курс лікування, в тому числі щоденні крапельниці, що унеможливило виїхати до міста та знайти кваліфікованих спеціалістів у галузі права, отримати професійну правничу допомогу та відповідно укласти Договір про надання правової допомоги та звернутися до суду для оскарження постанови. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: довідкою про перебування у комплексі «Три сини та донька» з 15.09.2021 по 25.09.2021; ультразвуковим дослідженням від 17.09.2021; результатами дослідження №2792283 від 20.09.2021; результатами дослідження № 219686 від 20.09.2021; результатами дослідження № Z19646 від 17.09.2021.

8.2. Також скаржник вказує, що в подальшому, з 27 вересня 2021 року по 29 жовтня 2021 року він хворів на COVID-19 (важкий перебіг); позагоспітальну двобічну полісегментарну пневмонію ДН І; постковідний синдром; гіпертонічну хворобу II ст, 2 ст, р2; гіпертонічний криз. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми № 027/о від 16.12.2022. Зазначив, що загальновідомим є факт про тяжкий перебіг при захворюванні на коронавірусну хворобу COVID-19 та обмеження пересування осіб, які хворіють з метою запобігання її поширенню, а тому у даний період позивач ніяк не міг звернутися до суду для захисту своїх прав, оскільки хворів на COVID-19 (важкий перебіг).

8.2.1. Крім того, позивач звертає увагу, що під час розгляду Оболонським районним судом міста Києва справи №756/16891/21 надані суду докази причини пропуску строку звернення до суду, були визнані поважними, крім того, позовну заяву було задоволено, а тому не було необхідності для надання додаткових доказів при первинному зверненні до суду. Крім того, позивачем було отримано Виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми №027/о тільки 16 грудня 2022 року, тобто вже після закінчення розгляду справи №756/16891/21, а тому, неможливо було надати таку виписку в рамках справи №756/16891/21. Позивач надав таку довідку вчасно у справі №756/11935/22 на підтвердження свої доводів, викладених в заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом.

8.3. Також позивач вважає помилковими твердження судів про те, що обставини перебування в готельному комплексі «Три сипи та донька» в період з 15 вересня 2021 року по 25 вересня 2021 року були надані та досліджувались судом в рамках справи №756/16891/21, оскільки суди не звернули увагу, що в рамках справи №756/16891/21 суди досліджували обставини причин пропуску строку звернення до суду без додаткових доказів, які наявні в матеріалах цієї справи № 756/11935/22, а саме: виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми № 027/о від 16.12.2022; ультразвукового дослідження від 17.09.2021; довідки від 16.12.2022; результатів дослідження №2792283 від 20.09.2021; результатів дослідження № 219686 від 20.09.2021; результатів дослідження №219646 від 17.09.2021. Тобто, суд лише формально послався на висновок Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №756/16891/21, однак ним належним чином не досліджені та не проаналізовані докази поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом, що надані позивачем в межах справи №756/11935/22.

8.4. Позивач звертає увагу, що Оболонським районним судом міста Києва у справі №756/16891/21 надані суду докази для поновлення строку були визнані поважними. Погане самопочуття через яке позивач перебував на лікуванні та подальша хвороба на СОVID-19 є причинами, що відносяться до обставин непереборної сили та обставин, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк, що підтверджуються відповідними доказами. Зазначив, що схожий висновок міститься також у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 810/2549/18.

9. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

IV. Джерела права й акти їх застосування

10. Відповідно статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

11. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

11.1. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

11.2. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

12. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

13. Частиною другою статті 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

14. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

15. Згідно з частинами першою, другою статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

V. Оцінка Верховного Суду

16. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що за приписами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

17. Інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності в адміністративно-процесуальних відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

18. Вказані висновки неодноразово були застосовані Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постановах від 17 липня 2019 року у справі №821/2004/17, від 20 травня 2020 року у справі №826/14598/16 та від 18 серпня 2022 року у справі № 240/41471/21.

19. У постанові від 24 вересня 2019 року по справі №420/6389/18 Верховний Суд зауважив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

20. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

21. Як слідує з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.09.2021 інспектором взводу №1 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Данилко О.Б. прийнято постанову від 15.09.2021 серії ДПО18 № 691084, якою на позивача за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

22. 04.11.2021 позивач, вважаючи таку постанову незаконною, вперше звернувся до суду з цим позовом.

23. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2022 року у справі №756/16891/21 позивачу поновлено строк звернення до суду з позовом та задоволено його позовні вимоги, скасовано постанову серії ДПО18 № 691084 від 15.09.2021 та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення.

24. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 06 грудня 2022 року у вказаній справі, рішення суду першої інстанції скасовано, а позов ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду із позовом.

25. Залишаючи позов без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем та його представником не наведено належних обґрунтувань поважності причин пропуску строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

26. Звертаючись до суду з даним позовом повторно, позивач вказує, що строки звернення до суду з даним позовом ним пропущено у зв`язку із хворобою.

27. Зокрема, позивачем додано копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, датованою 16 грудня 2022 року, відповідно до якої позивач з 27 вересня 2021 року по 29 жовтня 2021 року хворів на COVID-19. Крім того зазначено, що у період з 15.09.2021 року по 25.09.2021 позивач також був позбавлений можливості звернутись до суду з даним адміністративним позовом, оскільки перебував на лікуванні в готельному комплексі «Три сини та донька», що знаходиться у віддаленій місцевості.

28. Проте, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними.

29. Разом з тим, суди попередніх інстанцій не досліджували доказів, наданих позивачем на підтвердження його доводів про те, що він перебував на лікуванні в готельному комплексі «Три сини та донька». Суди з цього приводу зазначили, що вказані обставини вже були розглянуті судом апеляційної інстанції у справі №756/16891/21 та визнані неповажними.

30. Проте, Суд зазначає, що при розгляді справи №756/16891/21 суд апеляційної інстанції лише вказав, що у довідці, яку позивач надає на підтвердження тих доводів, що він у період з 15.09.2021 по 25.09.2021 він перебував на лікуванні в готелі «Три сини і донька 5*» ТОВ «Золота Баня», відсутні жодні відомості щодо проходження ним лікування, а тому вказані докази та доводи позивача він до уваги не приймає. При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив твердження представника позивача про те, що він потребує додаткового часу для надання відповідних доказів.

31. Разом з тим, при повторному зверненні до суду позивач вказав, що він додатково звернувся до установ, в яких проходив лікування для додаткового підтвердження таких обставин у відповідний період.

32. Так, позивачем було зазначено, що з 15 вересня 2021 року по 25 вересня 2021 року він через погане самопочуття проходив курс лікування у медичному центрі ТОВ «Владо» - «Три сини та донька», в тому числі щоденні крапельниці, що унеможливило виїхати до міста та знайти кваліфікованих спеціалістів у галузі права, отримати професійну правничу допомогу та відповідно укласти Договір про надання правової допомоги та звернутися до суду для оскарження постанови. На підтвердження вказаних обставин він надав наступні докази, а саме: довідку про перебування у комплексі «Три сини та донька» з 15.09.2021 по 25.09.2021; ультразвукове дослідженням від 17.09.2021; результати дослідження №2792283 від 20.09.2021; результи дослідження № 219686 від 20.09.2021; результи дослідження № Z19646 від 17.09.2021.

33. Проте судами попередніх інстанцій вказаним доказам оцінка не надавалася, не дивлячись на те, що вказані обставини не досліджувалися при розгляді справи №756/16891/21.

34. Також судами не було надано оцінки обставинам, якими позивач пояснює неможливість надання вказаних доказів при первинному зверненні до суду з цим позовом.

35. Щодо доданої позивачем копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, датованої 16 грудня 2022 року, відповідно до якої позивач з 27 вересня 2021 року по 29 жовтня 2021 року хворів на COVID-19, то як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, за загальновідомими даними перебіг хвороби COVID-19 є складним та безперечно може бути підставою для визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними.

36. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновків суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу.

37. Відповідно до статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

38. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

39. Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції).

40. З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року («Bellet v. France», заява № 23805/94, § 36)).

41. Окрім того, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

42. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55 Конституції України).

43. У рішенні від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France» (заява № 35787/03) ЄСПЛ звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

44. Також ЄСПЛ зазначив, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

45. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

46. З огляду на викладене, у розглядуваній правовій ситуації суд першої інстанції, вирішуючи питання про поновлення строку на звернення до суду, не з`ясував обставини, що мають визначальне значення для правильного вирішення спірного питання, що, в свою чергу, призвело до передчасного висновку про застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.

47. Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48. Отже, Верховний Суд позбавлений можливості надати правову оцінку наведеним вище доводам скаржника, оскільки судами попередніх інстанцій з цього питання не встановлювалися обставини справи та не досліджувалися наявні у справі докази.

49. Частиною 1 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

50. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржені судові рішення скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття позовного провадження.

VІ. Судові витрати

51. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 січня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Оболонського районного суду м. Києва на стадії вирішення питання щодо відкриття позовного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді В.Е. Мацедонська

Ж.М. Мельник-Томенко