Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 756/14949/15
провадження № 61-7935св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,
учасники справи за первісними позовними вимогами:
позивач - акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
учасники справи за зустрічними позовними вимогами:
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідач - акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року у складі судді Яценко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Головачова Я. В., Нежури В. А., у справі за позовом акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання поруки припиненою,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року акціонерне товариства «УкрСиббанк» (далі -
АТ «УкрСиббанк») через представника за довіреністю Васильченко С. О. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 20 грудня 2006 року між
АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11099334000 у розмірі 137 000,00 дол. США, а 17 серпня 2011 року - додаткову угоду № 1 до вказаного договору щодо зміни схеми погашення кредиту.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту 20 грудня 2006 року ОСОБА_1 уклала з банком договір іпотеки № 33374, за яким передала в іпотеку квартиру
АДРЕСА_1 . Також 20 грудня 2006 року для забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 78609.
У зв`язку з невиконанням зобов`язань АТ «УкрСиббанк» направляло в досудовому порядку відповідачам вимогу про погашення простроченої заборгованості, проте вказана вимога була проігнорована.
Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, АТ «УкрСиббанк» остаточно просило суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 68 698,50 дол. США, з яких: кредитна заборгованість - 32 279,32 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 6 571,73 дол. США, заборгованість по процентам за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін відповідно до статті 625 ЦК України - 29 847,45 дол. США. Також просило стягнути заборгованість по сплаті пені у розмірі 82 717,46 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.
У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до АТ «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання поруки припиненою.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 посилався на положення частини першої статті 559 ЦК України та вказував, що як поручитель не надавав своєї згоди на нарахування подвійної процентної ставки, передбаченої в пункті 5 додаткової угоди № 1 від 17 серпня
2011 року, укладеної між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .
Короткий зміст клопотання про залишення первісного позову без розгляду
26 лютого 2021 року відповідач ОСОБА_1 подала заяву про залишення первісного позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
Заява мотивована тим, що позов від імені АТ «УкрСиббанк» подано особою, яка не мала повноважень на ведення справи, оскільки довіреність від імені АТ «УкрСиббанк» підписана директором із питань простроченої заборгованості та розвитку продуктів споживчого кредитування
АТ «УкрСиббанк» Жюльєном Ніколя Матьє Кальваром, який на момент підписання такої довіреності (01 жовтня 2015 року) не мав на це повноважень.
Відповідно до Статуту АТ «УкрСиббанк» в редакції від 21 квітня 2015 року ОСОБА_4 як директор з питань простроченої заборгованості та розвитку продуктів споживчого кредитування має право передавати свої повноваження шляхом видачі довіреностей лише після внесення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (п. 14.4 Статуту).
Разом із тим, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22 жовтня 2015 року серед осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори, відсутній підписант ОСОБА_4 .
Реєстраційною карткою (форма 4) підтверджено внесення даних про ОСОБА_4 лише 07 грудня 2015 року, а тому саме із зазначеної дати у вказаної особи з`явилися повноваження підписувати довіреності.
Таким чином, на думку ОСОБА_1 , оскільки відомості про ОСОБА_4 не було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на дату видачі довіреності (01 жовтня 2015 року) та на дату звернення до суду із позовом (23 листопада 2015 року), він не мав повноважень на підписання такої довіреності, а Васильченко С. О., відповідно, не мала повноважень на подання позовної заяви.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 просила суд задовольнити заяву та залишити позов АТ «УкрСиббанк» без розгляду із застосуванням правового механізму, передбаченого частиною другою статті 257 ЦПК України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, клопотання ОСОБА_1 задоволено, первісний позов
АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.
Залишаючи позовну заяву АТ «УкрСиббанк» без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, посилаючись на положення пунктів 1, 2 частини першої статті 257 ЦПК України, вважав, що позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Висновок судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що із витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на запити № 21343250, № 1000378830 та № 225801157341 вбачається, що станом на 01 жовтня 2015 року (на момент видачі спірної довіреності) відомості про ОСОБА_4 відсутні. При цьому із реєстраційною карткою про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, із метою внесення відомостей про ОСОБА_4 як про особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, АТ «УкрСиббанк» звернулося лише 07 грудня 2015 року. З огляду на встановлені обставини, на думку судів, останній не мав повноважень на видачу довіреності на представництво інтересів АТ «УкрСиббанк».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16 серпня 2022 року АТ «УкрСиббанк» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2022 року поновлено
АТ «УкрСиббанк» строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Оболонського районного суду м. Києва.
У вересні 2022 року справу № 756/14949/15-ц передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень зазначено порушення норм процесуального права, а саме: положення статей 82 89 95 257 263 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами помилково оцінено повноваження директора з питань простроченої заборгованості та розвитку продуктів споживчого кредитування АТ «УкрСиббанк», який за посадою має право передавати свої повноваження шляхом видачі довіреності (у тому числі з правом передоручення), що прямо передбачено пунктами 14.4, 14.5 Статуту АТ «УкрСиббанк». У цьому випадку основним є реалізація повноважень саме за фактом перебування особи на посаді, а не за фактом внесення відомостей про таку особу як підписанта до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Чинне законодавство не пов`язує момент набуття повноважень посадової особи із внесенням інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не передбачає прямого обов`язку внесення відомостей про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, а тому відсутність таких даних у реєстрі не позбавляє ОСОБА_4 його повноважень за посадою на підставі наказу
від 30 вересня 2015 року № 384-ВК та Статуту АТ «УкрСиббанк».
Судами не враховано, що на повноваження представника за довіреністю розповсюджується презумпція правомірності правочину. У цьому випадку довіреність від 01 жовтня 2015 року № 30-2/44579 на ім`я Васильченко С. О. видана від імені АТ «УкрСиббанк» його уповноваженою особою, скріплена печаткою та в розумінні одностороннього правочину є правомірною.
Крім того, на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відомості про ОСОБА_4 були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із вказівкою про наявність такого права з 01 жовтня 2015 року, що також свідчить про необґрунтованість висновків судів.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ «УкрСиббанк», у якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, які ухвалено із дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги є безпідставними та спрямовані на переоцінку доказів у справі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності повноважень на ведення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 23 листопада 2015 року від імені АТ «УкрСиббанк» подано позовну заяву, підписану Васильченко С. О. , яка діє на підставі довіреності від 01 жовтня 2015 року № 30-2/44579 (а. с. 2-4, т. 1).
Відповідно до вказаної довіреності АТ «УкрСиббанк» в особі директора з питань простроченої заборгованості та розвитку продуктів споживчого кредитування АТ «УкрСиббанк» Жюльєна Ніколя Матьє Кальвара, діючого на підставі Статуту, цією довіреністю уповноважило провідного юрисконсульта відділу аналізу та ініціювання примусового стягнення Управління організації виконавчих та позасудових процесів Департаменту зі стягнення боргів
АТ «УкрСиббанк» Васильченко С. О. від імені АТ «УкрСиббанк» представляти інтереси банку, зокрема, в усіх місцевих судах (а. с. 48-50, т. 1).
Відповідно до наказу АТ «УкрСиббанк» від 30 вересня 2015 року № 384-ВК «Про кадрові питання» вирішено прийняти на роботу ОСОБА_4 з 01 жовтня 2015 року до 24 вересня 2016 року (включно) на посаду директора з питань простроченої заборгованості та розвитку продуктів споживчого кредитування АТ «УкрСиббанк» (а. с. 30, т. 2).
Відповідно до пунктів 14.4. та 14.6. Статуту АТ «УкрСиббанк» в редакції
від 21 квітня 2015 року директор з питань простроченої заборгованості та розвитку продуктів споживчого кредитування, відомості про якого внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, має право без довіреності представляти банк в усіх українських та іноземних судах, а також передавати свої повноваження шляхом видачі довіреностей (в тому числі з правом передоручення) на представництво банку в судах (а. с. 7-28, т. 2).
Із витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на запити № 21343250, № 1000378830 та № 225801157341 судами встановлено, що станом на 01 жовтня 2015 року відомості про ОСОБА_4 у вказаному реєстрі відсутні (а. с. 45-47, 231, 232-237, т. 1).
07 грудня 2015 року АТ «УкрСиббанк» звернулося до державного реєстратора із реєстраційною карткою про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з метою внесення відомостей про
ОСОБА_4 як про особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори. Дата обрання - 01 жовтня 2015 року (а. с. 238, 239, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши наведені у касаційні скарзі доводи, врахувавши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають вказаним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається
ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та статті 10 ЦПК України зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини
і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись із урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (рішення від 20 червня
2000 року у справі «FRYDLENDER v. FRANCE», заява № 30979/96, § 43).
У справі, що переглядається, залишаючи позовну заяву АТ «УкрСиббанк» без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, посилаючись на положення пунктів 1, 2 частини першої статті 257 ЦПК України, вважав, що позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. При цьому висновки судів мотивовано тим, що станом на 01 жовтня 2015 року (на момент видачі спірної довіреності на ім`я Васильченко С. О. , якою подано позов у цій справі від імені АТ «УкрСиббанк») відомості про ОСОБА_4 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні, а тому, на думку судів, останній не мав повноважень на видачу довіреності на представництво інтересів АТ «УкрСиббанк».
Колегія суддів із зазначеним висновком не погоджується з огляду на таке.
Сутність та правова природа загального цивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.
Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.
Юридична сила довіреності не залежить від отримання згоди на її видачу з боку представника. Повноваження виникає незалежно від згоди останнього, а правильно оформлена довіреність дійсна у будь-якому разі, тому що повноваження, яке виникає у представника, не зачіпає його майнових або особистих немайнових прав. При цьому здійснення цього повноваження залежить від представника, бо він сам вирішує, чи використати довіреність для здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), чи відмовитися від неї (постанова Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 360/1742/18).
За своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16).
Відповідно до частини першої статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).
Частинами першою та другою статті 238 ЦК України встановлено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.
У справі, що переглядається, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом АТ «УкрСиббанк» від 30 вересня 2015 року № 384-ВК «Про кадрові питання» вирішено прийняти на роботу ОСОБА_4 з 01 жовтня 2015 року до 24 вересня 2016 року (включно) на посаду директора з питань простроченої заборгованості та розвитку продуктів споживчого кредитування АТ «УкрСиббанк».
Відповідно до пунктів 14.4. та 14.6. Статуту АТ «УкрСиббанк» директор з питань простроченої заборгованості та розвитку продуктів споживчого кредитування, відомості про якого внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, має право без довіреності представляти банк в усіх українських та іноземних судах, а також передавати свої повноваження шляхом видачі довіреностей (в тому числі з правом передоручення) на представництво банку в судах.
Довіреністю від 01 жовтня 2015 року № 30-2/44579 АТ «УкрСиббанк» в особі директора з питань простроченої заборгованості та розвитку продуктів споживчого кредитування АТ «УкрСиббанк» Жюльєна Ніколя Матьє Кальвара, діючого на підставі Статуту, цією довіреністю уповноважило провідного юрисконсульта відділу аналізу та ініціювання примусового стягнення Управління організації виконавчих та позасудових процесів Департаменту зі стягнення боргів АТ «УкрСиббанк» Васильченко С. О. від імені АТ «УкрСиббанк» представляти інтереси банку, зокрема, в усіх місцевих судах, яка на підставі вказаного документа звернулася до суду із цим позовом.
Посилаючись на те, що АТ «УкрСиббанк» звернулося до державного реєстратора із реєстраційною карткою про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з метою внесення відомостей про
ОСОБА_4 як про особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, лише 07 грудня 2015 року, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що у відповідному реєстрі датою обрання вказано саме
01 жовтня 2015 року.
Законодавець не пов`язує момент набуття повноважень посадової особи із внесенням інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не передбачає прямого обов`язку внесення відомостей про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, а тому відсутність таких даних не позбавляє ОСОБА_4 його повноважень за посадою на підставі наказу від 30 вересня 2015 року
№ 384-ВК та Статуту АТ «УкрСиббанк». У цьому випадку основним є реалізація повноважень саме за фактом перебування особи на посаді, а не за фактом внесення відомостей про цю особу як про підписанта до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Схожий за змістом висновок про наявність повноважень ОСОБА_4 щодо представництва від імені юридичної особи як підписанта та особи, яка відповідно до Статуту АТ «УкрСиббанк» має право передачі своїх повноважень шляхом видачі довіреності (з 01 жовтня
2015 року), викладено в постановах Верховного Суду від 13 лютого
2019 року у справі № 569/10347/16-ц, від 31 березня 2021 року у справі
№ 697/381/15-ц.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення без розгляду позовної заяви у зв`язку з відсутністю повноважень у Васильченко С. О. (яка діяла на підставі довіреності від 01 жовтня
2015 року № 30-2/44579) на ведення справи, що призвело до обмеження реалізації права позивача на судовий захист, а суд апеляційної інстанції,
в свою чергу, відповідно до своїх процесуальних повноважень зазначені порушення не усунув.
З урахування вказаних порушень, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, що є підставою для їх скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Щодо клопотання про розгляд справи за участю сторони
08 листопада 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду клопотання про розгляд справи за участю заінтересованих осіб, у якому просить суд здійснювати розгляд касаційної скарги за її участю у судовому засіданні.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Абзац другий частини першої вказаної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.
Верховний Суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
З огляду на вказане, а також ураховуючи те, що сторони у справі вже надали аргументи щодо поданої касаційної скарги, ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ «УкрСиббанк», доводи якого належно вивчені та оцінені Верховним Судом під час касаційного перегляду справи, оскільки судом касаційної інстанції не ухвалювалося рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності колегія суддів не вбачає, а тому підстави для розгляду справи за участю представника ОСОБА_1 відсутні.
Отже, оскільки доводи про розгляд справи за участю сторін у справі є непереконливими, тому відсутня необхідність виклику осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, у зв`язку із чим у задоволенні клопотання слід відмовити.
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційніскарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
У зв`язку із наведеним, з метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме: щодо забезпечення справедливого розгляду справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за участю заінтересованих осіб відмовити.
Касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий А. І. Грушицький
Судді: І. В. Литвиненко
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
В. В. Пророк