№ 756/17499/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

22 березня 2021 року

м. Київ

справа № 756/17499/17

провадження № 61-3373св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», що є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Актив+»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» на постанову Київського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Актив+» (далі - ТОВ «ФК «Актив+») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11232520000, у відповідності до якого остання отримала кредит у розмірі 32 772,00 долари США, зі строком погашення не пізніше 10 жовтня 2014 року.

Відповідно до додаткової угоди № 2 до договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 10 жовтня 2007 року № 11232520000, укладеної 23 лютого 2009 року, сторонами узгоджено, що кінцевою датою погашення кредиту є 10 жовтня 2016 року.

20 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») укладено договір факторингу № 17, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № 11232520000, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

30 листопада 2016 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК «Актив+» укладено договір про відступлення права вимоги № 279/ФК-16.

Позивач вказував, що кредитор виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, проте відповідач умови кредитного договору не виконує, що призвело до виникнення заборгованості, зокрема, станом на 27 грудня 2017 року заборгованість відповідача за кредитом становить 491 933,33 грн.

Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «ФК «Актив+» за договором про надання споживчого кредиту від 10 жовтня 2007 року № 11232520000 заборгованість у розмірі 491 933,33 грн та судовий збір у розмірі 7 379,00 грн.

23 листопада 2018 року ТОВ «Глобал Спліт» подало до суду першої інстанції клопотання про заміну сторони у цивільному процесі її правонаступником, мотивоване тим, що 16 жовтня 2018 року між ТОВ «Глобал Спліт» та ТОВ «ФК «Актив+» укладено договір факторингу № 1610/ФК-21, за умовами якого право грошової вимоги за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № 11232520000, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , перейшло до ТОВ «Глобал Спліт». У зв`язку з наведеним товариство просило суд позивача у справі ТОВ «ФК «Актив+» замінити на правонаступника ТОВ «Глобал Спліт».

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року замінено ТОВ «ФК «Актив+» як позивача у справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості на правонаступника ТОВ «Глобал Спліт».

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 18 жовтня 2019 року позов задоволено повністю. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» заборгованість за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № 11232520000 в сумі 491 933,33 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» судовий збір в сумі 7 379,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню з неї на користь позивача. Також суд першої інстанції посилався на те, що підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності немає, так як строк дії кредитного договору визначений сторонами до 10 жовтня 2016 року, позивач звернувся в суд із позовом 29 грудня 2017 року, тобто в межах трирічної позовної давності, а тому доводи представника відповідача про наявність підстав для застосування до вказаних позовних вимог позовної давності є помилковими.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 18 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення наступного змісту. У задоволенні позову ТОВ «ФК «Актив+», правонаступником якого є ТОВ «Глобал Спліт», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Глобал Спліт» на користь держави 11 068,50 грн судового збору, що підлягав сплаті за подачу апеляційної скарги.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за тілом кредиту розмірі 491 933,33 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості ґрунтується на вимогах закону. Водночас апеляційний суд врахував, що ТОВ «Агенція по управлінню заборгованістю», діючи на підставі договору про надання послуг від 26 вересня 2012 року № 4, укладеного з АТ «УкрСиббанк» та додаткової угоди № 1 до нього від 26 вересня 2013 року, надіслало відповідачу ОСОБА_2 досудову вимогу, отриману нею 01 липня 2014 року, а також те, що всі дії, вчинені ПАТ «УкрСиббанк», є чинними для ТОВ «Глобал Спліт», як нового кредитора, зокрема, і дії щодо надіслання досудової вимоги про дострокове погашення заборгованості та щодо пред`явлення банком позову про стягнення заборгованості в судовому порядку, який в подальшому залишено без розгляду.

Оскільки з позовом до ОСОБА_2 ТОВ «ФК «Актив+», правонаступником якого є ТОВ «Глобал Спліт», звернулося до суду лише 27 грудня 2017 року, тобто з пропуском трирічної позовної давності, який сплинув 01 серпня 2017 року, що з урахуванням частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для відмови у позові, тому доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів апеляційного суду, про пропуск позивачем позовної давності є обґрунтованими.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У лютому 2020 року ТОВ «Глобал Спліт» звернулося засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою (у березні 2020 року - уточненою касаційною скаргою) на постанову Київського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження оскаржуваної постанови заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме - застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі № 668/8830/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявник зазначає, що у зв`язку з укладенням сторонами додаткової угоди від 23 лютого 2009 року № 2 до договору про договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 10 жовтня 2007 року № 11232520000, якою визначено термін повернення кредиту не пізніше 10 жовтня 2016 року, початком позовної давності слід вважати 10 жовтня 2016 року, а з позовом позивач звернувся 29 грудня 2017 року, тобто в межах трирічної позовної давності; зміна умов договору щодо дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором не має місця у даних спірних правовідносинах, оскільки не відбулася. Також відповідно до вимог частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, про що свідчить платіж ОСОБА_1 від 18 квітня 2017 року в розмірі 186,48 доларів США.

Станом на дату розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу ТОВ «Глобал Спліт» від відповідача не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 21 лютого 2020 року касаційна скарга ТОВ «Глобал Спліт» передана на розгляд судді-доповідачу Сердюку В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2020 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 02 березня 2020 року про надання строку для усунення недоліків) задоволено заяву ТОВ «Глобал Спліт» та поновлено строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року, відкрито касаційне провадження у справі (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 756/17499/17 із Іванківського районного суду Київської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У квітні 2020 року матеріали справи № 755/6962/19 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2020 року № 2230/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 вересня 2020 року касаційна скарга ТОВ «Глобал Спліт» та матеріали справи № 756/17499/17 передані на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексумежах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанційустановлено, що 10 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11232520000, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 32 772,00 доларів США з цільовим призначенням на придбання автомобіля, зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 12,0 % річних за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, яка після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування підлягає перегляду, зі строком повернення не пізніше 10 жовтня 2014 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору та/або відповідної угоди сторін.

Згідно з умовами підпункту 6.1.2 договору кредиту банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з підпунктом 1.2.2 договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати заборгованості за кредитом, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

У відповідності до пункту 6.2 договору кредиту в разі застосування банком права, передбаченого підпунктом 6.1.2 договору, порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової сплати плати за кредит є наступним, а саме:

банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою позичальника;

терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов`язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту за умови, що:

а) банк направив за адресою позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобов`язань позичальника за договором та/або «кредитним договором» та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит;

б) позичальник не усунув зазначених банком порушень зобов`язань позичальника за договором протягом 31 календарного дня з дати одержання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку.

23 лютого 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 10 жовтня 2007 року № 11232520000, відповідно до пункту 3 якої сторони домовилися про зміну кінцевого терміну повернення кредиту за договором та встановили, що позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 10 жовтня 2016 року, якщо тільки не буде встановлений інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Агенція по управлінню заборгованістю», діючи на підставі договору про надання послуг від 26 вересня 2012 року № 4, укладеного з АТ «УкрСиббанк» та додаткової угоди № 1 до нього від 26 вересня 2013 року, надіслало відповідачу ОСОБА_2 20 червня 2014 року досудову вимогу, в якій зазначено, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору від 10 жовтня 2007 року № 11232520000 станом на 02 червня 2014 року заборгованість становить 38 908,78 доларів США, що еквівалентно 462 141,54 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 23 361,26 доларів США, що становить 277 474,86 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 12 685,74 доларів США, що становить 150 675,69 грн; заборгованість (пеня) - 2 861,78 доларів США, що становить 33 990,99 грн. У зв`язку з чим банком запропоновано ОСОБА_2 погасити вказану заборгованість та роз`яснено, що в разі незадоволення вказаної вимоги банк буде вимушений стягувати з неї заборгованість за кредитом шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення боргу.

Вказана досудова вимога надана суду першої інстанції відповідачем із зазначенням, що отримала цю вимогу 01 липня 2014 року. Факт надіслання досудової вимоги позивачем не оспорювався. Доказів на спростування факту одержання досудової вимоги 01 липня 2014 року стороною позивача суду не надано.

У зв`язку з невиконанням позичальником досудової вимоги від 20 червня 2014 року в строк до 31 липня 2014 року та непогашенням поточної та простроченої заборгованості в розмірі 38 908,78 доларів США, що еквівалентно 462 141,54 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 23 361,26 доларів США, що становить 277 474,86 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 12 685,74 доларів США, що становить 150 675,69 грн; заборгованість (пеня) - 2 861,78 доларів США, що становить 33 990,99 грн, 19 серпня 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 14 листопада 2014 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12 лютого 2015 року позовну заяву ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача.

20 квітня 2015 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (клієнт) та ПАТ «УкрСиббанк» (фактор) укладено договір факторингу № 17, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, без права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачено умовами первинних договорів, та визначені в реєстрі боржників. Отже, відповідно до умов вказаного договору право грошової вимоги за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № 11232520000, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

30 листопада 2016 року між до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (клієнт) та ТОВ «ФК «Актив+» ( фактор) укладено договір про відступлення права вимоги № 279/ФК-16, за умовами якого права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, без права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами первинних договорів та визначені в реєстрі боржників.

З Витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 30 листопада 2016 року № 279/ФК-16 слідує, що ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 10 жовтня 2007 року № 11232520000 має борг за тілом кредиту в розмірі 491 933,33 грн, за відсотками - 375 694,87 грн, а всього заборгованість становить 867 628,20 грн.

З цим позовом до ОСОБА_2 ТОВ «ФК «Актив+» (правонаступником якого є ТОВ «Глобал Спліт») звернулося до суду 27 грудня 2017 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № 11232520000 станом на 27 грудня 2017 року відповідач має заборгованість за тілом кредиту в сумі 23 361,26 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 491 933,33 грн, заборгованість за відсотками в сумі 17 654,77 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 370 694,87 грн, загальна заборгованість становить 41 016,03 доларів США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 862 628,20 грн.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 07 березня 2018 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстровано шлюб та після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_1 ».

16 жовтня 2018 року між ТОВ «Глобал Спліт» та ТОВ «ФК «Актив+» укладено договір факторингу № 1610/ФК-21, відповідно до якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, без права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачено умовами первинних договорів, та визначені в реєстрі боржників.

З Витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 16 жовтня 2018 року № 1610/ФК-1 слідує, що за ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 10 жовтня 2007 року № 11232520000 обліковується борг за тілом кредиту в розмірі 23 361,26 доларів США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 652 437,15 грн, борг за відсотками в сумі 17 654,77 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 493 065,35 грн, й загальна сума боргу в валюті кредиту становить 41 016,03 доларів США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 1 145 502,50 грн.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року замінено позивача у справі з ТОВ «ФК «Актив+» на його правонаступника - ТОВ «Глобал Спліт».

З боку відповідача заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог позивача (а. с. 84 - 88 т. 1).

Нормативно-правове обґрунтування

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530 631 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України). Згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов`язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до умов договору кредиту сторони встановили як строк кредитування (пункт 1.2 договору кредиту, пункт 3.1 додаткової угоди № 2 до нього), так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням заборгованості (Графік погашення кредиту (Додаток № 1) до договору кредиту).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Отже, якщо за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов`язання.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (зазначено в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Пред`явивши відповідачу досудову вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов`язання.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що:

відповідач свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 10 жовтня 2007 року № 11232520000 належним чином не виконувала (останній платіж за тілом кредиту здійснено 25 червня 2010 року, за відсотками - 11 лютого 2013 року), у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 23 361,26 доларів США (491 933,33 у гривневому еквіваленті);

кредитором надіслано досудову вимогу про стягнення заборгованості, отриману ОСОБА_2 01 липня 2014 року;

банком, з урахуванням положень підпункту 6.1.2 договору кредиту, на власний розсуд змінено строк виконання основного зобов`язання з 10 жовтня 2016 року на 01 серпня 2014 року (32 календарний день з дати одержання позичальником вимоги, що так і залишилась не виконаною) і саме з цієї дати почався перебіг трирічної загальної позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем;

ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12 лютого 2015 року позовну заяву ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача, що не зупиняє перебігу позовної давності;

вчинені ПАТ «УкрСиббанк» дії щодо позичальника, з урахуванням статті 512 ЦК України (кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)) та статті 514 ЦК України (до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом), відносяться і до нового кредитора - ТОВ «ФК «Актив+», правонаступником якого є ТОВ«Глобал Спліт»;

а з позовом ТОВ «ФК «Актив+» звернулося лише у грудні 2017 року, тобто з пропуском встановленої статтею 257 ЦК України позовної давності,

тому апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно застосувавши норму частини четвертої статті 267 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову через пропуск позивачем позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, та пов`язану із цим необхідність скасування рішення суду першої інстанції, що помилково задовольнив позовні вимоги у повному розмірі.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що позов подано у межах трирічної позовної давності, а також те, що між сторонами не відбулась зміна умов договору кредиту щодо дострокового виконання зобов`язань за ним, не знайшли своє підтвердження та відхиляються колегією суддів.

Посилання заявника на переривання перебігу позовної давності, про що свідчить платіж відповідача від 18 квітня 2017 року в розмірі 186,48 доларів США, було предметом розгляду апеляційного суду, який надав вказаному правильну правову оцінку, зокрема зазначивши, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме відповідачем і саме на погашення заборгованості за кредитом внесені вказані кошти. Зазначені доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що в силу положень статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

У справі № 668/8830/15-ц (провадження № 61-24759св18) згідно з постановою Верховного Суду від 07 червня 2018 року, на яку посилається заявник, досліджуючи надані позивачем розрахунок заборгованості та виписку по рахунку, апеляційним судом установлено, що останній платіж у сумі 500 грн відповідачем здійснено у серпні 2012 року, шляхом внесення нею сум на погашення заборгованості за кредитним договором, а факт здійснення вказаного платежу також не заперечувався і самим відповідачем, отже, обставини цієї справи відрізняються від справи, що переглядається в касаційному порядку, а тому таке посилання ТОВ«Глобал Спліт» не може бути підставою для висновку про переривання позовної давності та свідчити про необхідність скасування оскаржуваної постанови.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновку суду апеляційної інстанції про відмову у позові.

Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі рішення судом апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).Оскаржувана постанова відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик