№ 756/236/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року

м. Київ

справа № 756/236/23

провадження № 61-4482св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріспі Консалт», Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Міністерство юстиції України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 серпня 2023 року, постановлену у складі судді Ткач М. М., та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріспі Консалт» (далі - ТОВ «Тріспі Консалт»), Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців, Міністерства юстиції України про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Тріспі Консалт» від 20 вересня 2021 року її було обрано та призначено директором цього товариства з 21 вересня 2021 року, що також підтверджує запис в її трудовій книжці та наказ від 21 вересня 2021 року № 2-21.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20 вересня 2022 року керівником ТОВ «Тріспі Консалт» є директор ОСОБА_1 з 21 вересня 2021 року.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20 вересня 2022 року учасниками та бенефіціарними власниками ТОВ «Тріспі Консалт» є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 зазначала, що після призначення її директором ТОВ «Тріспі Консалт», вона, керуючись власними мотивами, прийняла рішення про звільнення з цієї посади, про її намір звільнитися з посади директора відповідним учасникам товариства було відомо вже в червні 2022 року.

3 червня до вересня 2022 року вона неодноразово зверталася до відповідних учасників (кінцевих бенефіціарних власників) з численними зверненнями про бажання звільнитися та вимагала вжити передбачених чинним законодавством заходів.

Отже, відповідно до вимог статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) вона вжила усіх необхідних дій для власного звільнення.

Однак бездіяльність щодо неприйняття рішення про її звільнення з роботи порушує її право, передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України, а також право на вільний вибір праці.

У своїй заяві вона просила звільнити її з посади директора ТОВ «Тріспі Консалт» за власним бажанням, останнім днем роботи визначити 24 вересня 2022 року.

Оскільки з моменту подання нею заяви про звільнення за власним бажанням відповідним учасникам сплинуло передбачені трудовим законодавством 14 днів, вона в порядку частини першої статті 38 КЗпП України розірвала укладений з ТОВ «Тріспі Консалт» трудовий договір.

На підставі статті 38 КЗпП України нею був виданий наказ ТОВ «Тріспі Консалт» від 24 вересня 2022 року № 24/09 про її звільнення. На підставі цього наказу вона залишила роботу в ТОВ «Тріспі Консалт» згідно статті 38 КЗпП України з 25 вересня 2022 року.

Відповідно до відомостей поданого 23 листопада 2022 року до органів податкової служби (звіту) податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 3 квартал 2022 року її було звільнено з посади директора відповідно до наказу від 24 вересня 2022 року N? 24/09.

Отже, фактично її трудові правовідносини з ТОВ «Тріспі Консалт» припинилися з 25 вересня 2022 року та з цього часу вона більше не виконувала обов`язків директора, тому не мала відповідних повноважень для звернення до відповідного державного реєстратора. Новообраний директор мав би здійснити відповідні реєстраційні дії згідно з вимогами чинного законодавства України.

Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців на її усне звернення з вимогою про необхідність внесення у зв`язку зі звільненням з посади директора змін до відомостей про юридичну особу відповіла відмовою та бездіяльністю, посилаючись на відсутності у неї необхідних повноважень директора та неможливості подання нотаріально засвідченого протоколу рішення загальних зборів учасників.

Крім того, на її численні звернення до відповідних учасників з вимогою вийти з нею на зв`язок з метою врегулювання відносно неї правової ситуації, припинити протиправні дії, негайно вжити заходів щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про неї як керівника, жодних відповідей не надходило.

Станом на день звернення з цим позовом за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вона досі обліковується директором ТОВ «Тріспі Консалт».

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- встановити факт, що має юридичне значення, а саме припинення трудових відносин між ТОВ «Тріспі Консалт» та ОСОБА_1 , як керівником, з 25 вересня 2022 року;

- зобов`язати державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації внести зміни до відомостей про юридичну особу - ТОВ «Тріспі Консалт», що міститься в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: виключити запис про керівника (директора) ОСОБА_1 із 25 вересня 2022 року.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року прийнято відмову представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 від частини позовних вимог до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців, Міністерства юстиції України про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії.

Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Тріспі Консалт», Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців, Міністерства юстиції України, в частині позову до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців, Міністерства юстиції України, про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 03 серпня 2023 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Тріспі Консалт», Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців, Міністерства юстиції України про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснено позивачу право на звернення з даними вимогами в порядку господарського судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, як директор Товариства з обмеженою відповідальністю, звернулася до суду із позовом про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії. Отже, даний спір має розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особою, якій довірено повноваження з управління цим товариством.

Таким чином, враховуючи викладене, суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 серпня 2023 року залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 , як директор ТОВ «Тріспі Консалт», звернулася до суду цивільної юрисдикції з позовом, у якому просила встановити факт припинення трудових відносин між товариством та нею, як директором цього товариства.

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Отже, даний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Крім того, суд вважав за необхідне зазначити, що вимогу позивача стосовно виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що вона звернулася до суду з відповідним позовом у цій справі до прийняття постанови Верховним Судом від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (14-113цс22) про відступлення від висновків про розгляд за правилами цивільного судочинства вимог, які стосуються припинення повноважень директора товариства з обмеженою відповідальністю за власним бажанням, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При вирішенні процесуальних питань, в тому числі і щодо закриття провадження у справі, суд застосовує ті процесуальні норми та ті правові висновки, які діють на час вирішення цих питань.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У березні 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просила суд скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року і передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли оскаржувані судові рішення з надмірним формалізмом, оскільки практика Верховного Суду немає зворотної дії у часі, а постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22), посилання на яку містяться в оскаржуваних судових рішеннях, прийнята після відкриття провадження у справі, що переглядається.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2024 року поновлено процесуальний строк для подачі касаційної скарги, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У квітні 2024 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

У справі, що переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 , як директор ТОВ «Тріспі Консалт», звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити факт припинення трудових відносин між товариством та нею, як директором цього товариства.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що даний спір треба розглядати за правилами господарського судочинства.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком судів попередніх інстанції, з огляду на таке.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19), від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16 (провадження № 14-562цс19), від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (провадження № 12-100гс19) (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524цс19) (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20)).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю (частина перша статті 84, частина друга статті 113 ЦК України). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки (частина перша статті 140 ЦК України).

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (частина перша статті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі № 1-2/2010).

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб (речення перше частини другої статті 99 ЦК України). Виконавчий орган товариства є одноосібним (речення перше частини четвертої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад (речення перше частини п`ятої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

У справі, що переглядається в касаційному поряду, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи та сторонами те, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Тріспі Консалт» від 20 вересня 2021 року обрано та призначено директором цього товариства ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої, третьої статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Згідно з частиною першою статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Звільнення з посади директора товариства (відкликання директора) є припиненням повноважень одноосібного виконавчого органу, що відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У разі виявлення директором бажання розірвати трудовий договір із товариством їхнє скликання для розгляду відповідної заяви може залежати від самого директора (пункт 1 частини першої статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до частини тринадцятої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повноваження одноосібного виконавчого органу можуть бути припинені лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасового виконувача його обов`язків; наслідком такого припинення повноважень одноосібного виконавчого органу є припинення відповідного договору, зокрема розірвання трудового договору.

Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21 (пункт 5.15)).

На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення.

У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.

Корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Аналогічні за змістом висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі 448/362/22 (провадження № 14-113цс22).

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, про те, що даний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник