Постанова
Іменем України
29 травня 2023 року
м. Київ
справа № 756/4482/16-ц
провадження № 61-3156св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ман Комплекс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Придувалов Василь Вадимович, на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва у складі судді Андрейчука Т. В. від 22 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Вербової І. М., Нежури В. А. від 07 грудня 2022 року, і виходив з наступного.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У березні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Київміськбуд-1» (далі - ПрАТ «Київміськбуд-1»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ман Комплекс» (далі - ТОВ «Ман Комплекс»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого житлового приміщення.
2. На обґрунтування позовних вимог ПрАТ «Київміськбуд-1» зазначало, що воно є власником квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 самоправно зайняв зазначене житлове приміщення та відмовляється звільнити його у добровільному порядку.
3. Ураховуючи викладене, ПрАТ «Київміськбуд-1» просило суд усунути йому перешкоди у володінні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири без надання іншого житлового приміщення.
4. У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПрАТ «Київміськбуд-1», ТОВ «Ман Комплекс», Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: ТОВ «Творча майстерня «Вісак» ТОВ «Сучасний дім-1» (далі - ТОВ «Сучасний дім-1»), ТОВ «Комерційно-виробнича фірма «Ольвіта», про визнання права власності на нерухоме майно, визнання незаконним розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
5. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що працював керівником групи ТОВ «Творча майстерня «Вісак», яке у серпні 2007 року надало йому в постійне користування для облаштування у якості творчої майстерні нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
6. 15 жовтня 2007 року між ним та ТОВ «Творча майстерня «Вісак» укладено договір підряду № 1-13/07, на виконання якого підрядник здійснив ремонт зазначеного нежилого приміщення. Вартість робіт склала 305 355,60 грн, що з урахуванням інфляційних втрат станом на лютий 2016 року становило 820 383,37 грн.
7. Оскільки він користувався зазначеним нежилим приміщенням, ним було укладено договори про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води, водовідведення, а також про користування електричною енергією.
8. Він неодноразово звертався до ТОВ «Творча майстерня «Вісак» з вимогою укласти договір оренди цього нежилого приміщення, проте такий договір підписаний не був.
9. ОСОБА_1 зазначав, що спірне нежиле приміщення є технічним та не може використовуватися як жиле, тому розпорядження Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 15 квітня 2010 року № 241 про переведення цього приміщення до житлового фонду є незаконним.
10. У квітні 2014 року ним отримано від ПрАТ «Київміськбуд-1» вимогу про виселення з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
11. Однак зважаючи на те, що він витратив на ремонт цього приміщення грошові кошти у розмірі 820 383,37 грн ним було запропоновано ПрАТ «Київміськбуд-1» відшкодувати ці витрати. Проте ПрАТ «Київміськбуд-1» йому відмовило.
12. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , в рахунок витрачених ним коштів на ремонт цього об`єкта нерухомості; визнати недійсним розпорядження Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 15 квітня 2010 року № 241 про переведення нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , до житлового фонду; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15 червня 2015 року № НОМЕР_1.
13. Протокольною ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25 липня 2016 року прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 та вирішено розглядати його з основним позовом ПрАТ «Київміськбуд-1».
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
14. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 22 липня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
15. Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 липня 2021 року позов ТОВ «Ман Комплекс» задоволено.
16. Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
17. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
18. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що він є власником квартири АДРЕСА_1 або у законний спосіб набув право користування нею, наприклад, шляхом укладення договору оренди цього житла з його власником.
19. Отже, ОСОБА_1 без жодної правової підстави займає квартиру АДРЕСА_1 та чинить перешкоди його власнику у користуванні цим об`єктом нерухомості, не допускаючи його представників у цю квартиру.
20. 08 вересня 2021 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Придувалов В. В., звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 липня 2021 року.
21. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Придувалов В. В., про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 липня 2021 року залишено без задоволення.
22. Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом взяти участь у судовому засіданні, не подав належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки.
23. Крім того, у заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 не зазначив доказів, які мають значення для справи та можуть призвести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
24. Адвокат Придувалов В. В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову.
25. Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Придувалов В. В. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 липня 2021 року - без змін.
26. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що у цій справі не встановлено обставин зайняття відповідачем спірного приміщення на законних підставах, а відтак ТОВ «Ман Комплекс», як новий власник квартири, вправі вимагати захисту свого порушеного права шляхом виселення ОСОБА_1 із спірної квартири.
27. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не є ані власником спірної квартири, ані її користувачем (орендарем), тобто, користується нею без правових підстав, має інше житло, а саме є власником квартири АДРЕСА_3 , а тому усунення перешкод ТОВ «Ман Комплекс» у користуванні власністю шляхом виселення відповідача з квартири не може вважатись втручанням у його право на повагу до житла.
Узагальнені доводи касаційної скарги
28. 03 березня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Придувалов В. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Ман Комплекс».
29. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Придувалов В. В., зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
30. На обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Придувалов В. В., зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 добросовісно користувався спірним приміщенням, провів за власні кошти його ремонт, уклав відповідні договори з експлуатуючими організаціями та звертався із заявами про укладення з ним договору оренди цього приміщення. Отже, позивач знав, що відповідач користується спірним приміщенням та не заперечував проти такого користування. Вважає, що виселення відповідача є непропорційним втручанням у його право на повагу до його житла.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
31. Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2023 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 756/4482/16-ц, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Придувалов В. В., про зупинення виконання заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 липня 2021 року до закінчення касаційного провадження.
32. 22 березня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
33. 06 квітня 2023 року ТОВ «Ман Комплекс» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому посилається на те, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи достатнім доказам того, що ОСОБА_1 не є ані власником спірної квартири, ані її користувачем (орендарем), тобто, користувався нею без правових підстав, при цьому, має інше житло, а саме є власником квартири, тому усунення перешкод ТОВ «Ман Комплекс» у користуванні власністю шляхом виселення відповідача з квартири не може вважатись втручанням у його право на повагу до житла.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
34. 15 червня 2015 року ПрАТ «Київміськбуд-1» набуло у власність квартиру АДРЕСА_1 .
35. 24 вересня 2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 набуло ТОВ «Ман Комплекс».
36. Квартиру АДРЕСА_1 займає відповідач ОСОБА_1 , не допускаючи у неї власника ТОВ «Ман Комплекс».
37. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
38. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
39. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а також якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
40. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
41. Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
42. У відповідності до приписів статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
43. Статтею 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
44. Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
45. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
46. Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.
47. Згідно зі статтею 109 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частини перша, друга цієї статті).
48. Відповідно до частини третьої статті 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
49. Самоправними визнаються дії, що свідчать про зайняття жилого приміщення особою, яка усвідомлювала, що права на це вона не мала, або зайняла помешкання після відмови відповідного органу в його наданні (без відповідного рішення про надання цього приміщення та ордера на житлове приміщення).
50. Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
51. Згідно із статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
52. Поняття «житло» не обмежується приміщеннями, яке особи законно займають. Чи є конкретне місце проживання «житлом», право на яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.
53. Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві».
54. У пункті 44 рішення від 02 грудня 2010 року в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», заява № 30856/03, ЄСПЛ визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.
55. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20) сформувала висновки про основні принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.
56. Так, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умови, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінено на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.
57. У справі, що переглядається в касаційному порядку, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 вселився до спірної квартири за відсутності передбачених законом підстав.
58. У той же час, матеріали справи містять докази, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 , отже він має інше житло.
59. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
60. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
61. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
62. Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач вселився до спірної квартири без законних підстав і його перебування в цій квартирі порушує права позивача, як власника, на мирне володіння, користування та розпорядження своїм майном. Суди першої та апеляційної інстанцій оцінили виселення відповідача із спірної квартири без надання іншого житлового приміщення на предмет пропорційності переслідуваній легітимній меті у світлі статті 8 Конвенції і дійшли загалом обґрунтованого висновку, що виселення відповідача із спірної квартири не покладає на ОСОБА_1 надмірний тягар, з огляду на те, що він має на праві власності інше житло, а позивач за первісним позовом має повноцінно здійснювати правомочності власника. Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлено відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які суди правильно застосували.
63. Відшкодування вартості поліпшень майна не було предметом розгляду у цій справі.
64. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
65. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.
66. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
67. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Придувалов Василь Вадимович, залишити без задоволення.
2. Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович