Постанова

Іменем України

05 березня 2020 року

м. Київ

справа № 756/5330/17

провадження № 61-40303св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство «Київтранспарксервіс»,

представник відповідача - Бондар Юлія Василівна,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Оболонського районного суду м. Києва

від 13 лютого 2018 року та додаткове рішення Оболонського районного суду

м. Києва від 13 квітня 2018 року у складі судді Тітова М. Ю. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2018 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Головачова Я. В., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Київтранспарксервіс», третя особа -

ОСОБА_2 , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 20 березня 2017 року директором підприємства «Київтранспарксервіс» був виданий наказ № 152-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу паркування в Оболонському районі м. Києва, у зв`язку з реорганізацією підприємства та скороченням штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою для звільнення є наказ від 12 січня 2017 року № 6, наказ від 19 січня 2017 року № 19-к, попередження про скорочення посади

від 19 січня 2017 року. З 18 лютого 2017 року по 17 березня 2017 року ОСОБА_1 перебував у відпустці, від керівництва комунального підприємства пропозицій про переведення на аналогічну посаду в реорганізованому підприємстві не надходило.

Таким чином, звільнення відбулось з порушенням статей 42-1 49-2 141 КЗпП України.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ комунального підприємства «Київтранспарксервіс» від 20 березня 2017 року № 152-к, поновити його на посаді начальника відділу надання послуг з паркування комунального підприємства «Київтранспарксервіс», стягнути з комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду у розмірі

100 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого

2018 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу паркування в Оболонському районі м. Києва комунального підприємства «Київтранспарксервіс».

Стягнуто з комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 106 766 грн 92 коп., 5 000 грн моральної шкоди та 640 грн судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року стягнуто з комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на користь держави судовий збір у розмірі 1 067 грн 67 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у комунальному підприємстві «Київтранспарксервіс» не відбулись зміни в організації виробництва і праці, пов`язані зі скороченням штату працівників, а тому звільнення позивача з цих підстав є незаконним, у зв`язку з чим останній підлягає поновленню на роботі. Разом з тим, відсутні підстави для скасування наказу від 20 березня 2017 року № 152-к про звільнення позивача з роботи, оскільки це є виключною компетенцією відповідача, а не суду. Також, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача становить 106 766 грн 92 коп., а тому вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення у розмірі 5 000 грн.

Що стосується вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, то суд вважав їх необґрунтованими, оскільки Кузьмін Д. В. не є адвокатом. Крім того, суд не вбачав підстав для стягнення витрат, пов`язаних з вчиненням процесуальних дій у розмірі 320 грн, оскільки доказів здійснення відповідних витрат позивачем не надано.

Крім того, додатковим рішенням суд стягнув з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 067 грн 67 коп.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2018 року апеляційні скарги комунального підприємства «Київтранспарксервіс» залишено без задоволення. Рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у комунальному підприємстві «Київтранспарксервіс» не відбулось змін в організації виробництва і праці, пов`язані із скороченням штату працівників, а тому звільнення позивача з цих підстав є незаконним. При цьому, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання сторони відповідача на наявність у позивача дисциплінарного стягнення, відсутність необхідного освітньо-кваліфікаційного рівня, як на причину звільнення, оскільки в наказі про звільнення позивача такі обставини не зазначались.

Колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції про те, що звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним, у зв`язку з чим були наявні правові підстави для поновлення позивача на роботі на посаді начальника відділу паркування в Оболонському районі м. Києва комунального підприємства «Київтранспарксервіс».

Підстави для скасування наказу від 20 березня 2017 року № 152-к про звільнення позивача з роботи були відсутні, оскільки це є виключною компетенцією відповідача, а не суду, з чим погодився суд апеляційної інстанції.

Як вірно встановлено в ході розгляду справи, період вимушеного прогулу позивача тривав з 21 березня 2017 року по 13 лютого 2018 року, тобто 226 робочих днів. Відтак, судом першої інстанції правильно розраховано загальну суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, що становить 106 766 грн 92 коп., без виключення сум відрахування на податки та інші обов`язкові платежі. Вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції, виходячи з вимог статті 23 ЦК України, а також із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач у зв`язку з порушенням його трудових прав, правильно визначився щодо наявності підстав для задоволення вимог у цій частині, крім того, з розміром моральної шкоди в сумі 5 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,

комунальне підприємство «Київтранспарксервіс», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що помилковим є висновок судів про те, що на підприємстві не відбулось скорочення штату працівників, зокрема новий штатний розпис був зумовлений організацією роботи за новими процедурами та виведенням підприємства зі збитків. Відповідно до організаційної структури комунального підприємства «Київтранспарксервіс» служба паркування була ліквідована, відділи з надання послуг з паркування виведені з-під підпорядкування начальника служби та функціонують відокремлено.

Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, то воно було ухвалено без виклику відповідача, що є порушенням статей 128 270 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом від 22 січня 2015 року № 26-к ОСОБА_1 на підставі його заяви прийнято на роботу в комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» на посаду провідного спеціаліста відділу контролю якості надання послуг та виконання робіт (а. с. 31, т. 1).

Наказом від 10 березня 2015 року № 140-к ОСОБА_1 на підставі його заяви переведено на посаду начальника відділу паркування в Оболонському районі служби паркування (а. с. 32, т. 1).

Наказом від 21 липня 2016 року № 308-к за неналежне виконання завдань та обов`язків, а саме обов`язку вимагати від підпорядкованих працівників підприємства дотримання трудової та виробничої дисципліни, незадовільний стан знань, обов`язкових для використання в роботі, ОСОБА_1 оголошено догану (а. с. 33, т. 1).

Наказом від 12 січня 2017 року № 06 затверджено та введено в дію з 19 січня 2017 нову структуру комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та штатний розпис у новій редакції (а. с. 37, т. 1).

Наказом від 19 січня 2017 року № 19-к створено комісію для інформування в термін до 20 січня 2017 року про скорочення посад шляхом вручення письмових попереджень, зокрема, начальнику відділу паркування в Оболонському районі служби паркування ОСОБА_1 (а. с. 48-52, т. 1).

19 січня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що його посада скорочується, запропоновано продовжити роботу на посаді контролера

(а. с. 53).

Згідно акта від 19 січня 2017 року, ОСОБА_1 повідомлено про зміни в організації виробництва і праці, запропоновано продовжити роботу на посаді контролера (а. с. 54).

Наказом № 152-К про припинення трудового договору від 20 березня

2017 року, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу паркування в Оболонському районі служби паркування на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників

(а. с. 55, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга комунального підприємства «Київтранспарсервіс» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно із статтею 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до положень пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України можна дійти висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Разом з тим, частина третя статті 49-2 КЗпП України закріплює обов`язок роботодавця працевлаштувати працівника, посаду якого скорочено, за наявності його згоди, на посаду, що відповідає його професії чи спеціальності.

У січні 2017 року комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» з метою підвищення ефективності і оптимізації управління підприємством затверджено зміни до організаційної структури підприємства та новий штатний розпис. Зокрема, зі штатного розпису виключено структурний підрозділ «Відділи паркування в районах служби паркування», посаду керівника в одному з яких займав позивач.

Разом з тим до нового штатного розпису включено структурний підрозділ «Відділ надання послуг з паркування в районах», а також затверджено посадову інструкцію начальника відділу надання послуг з паркування, з якої вбачається, що до начальника відділу надання послуг з паркування передані фактично усі функціональні обов`язки начальника відділу паркування служби паркування, жодних змін, окрім кваліфікаційних вимог до керівника, не відбулося.

Відповідно до штатного розпису, затвердженого у січні 2017 року, відділ надання послуг з паркування в районах налічує 14 штатних одиниць, тоді як відповідно до штатного розпису, затвердженого у жовтні 2016 року, відділ паркування налічував 13 штатних одиниць, що свідчить про збільшення чисельності штату працівників КП «Київтранспарксервіс».

Всі відмінності в посадових обов`язках начальника відділу обумовлені змінами в організації паркувальної діяльності, які відбулися ще до прийняття вище згаданих наказів, тобто, всі добавлені в новій редакції посадові обов`язки та завдання виконувалися начальниками відділів служби паркування.

Враховуючи викладене, суди, на підставі належним чином оцінених доказів поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що у комунальному підприємстві «Київтранспарксервіс» не відбулось змін в організації виробництва і праці, пов`язані із скороченням штату працівників, а тому звільнення позивача з цих підстав є незаконним.

При цьому правильними є висновки судів про те, що скорочення штату передбачає зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. Як вбачається з аналізу штатних розписів до реорганізації та після права та обов`язки працівників не змінилися. В КП «Київтранспарксервіс» не відбулися зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення штату працівників (підстава звільнення позивача). Відповідачем не наведені докази щодо змін в організації виробництва і праці, власник мав можливість перевести працівника на аналогічну новостворену посаду на тому ж підприємстві (створено 14 рівнозначних посад), і позивач мав переважне право на залишення на роботі (понад два роки безперервного стажу).

Оскільки період вимушеного прогулу позивача тривав з 21 березня 2017 року по 13 лютого 2018 року, тобто 226 робочих днів, то судами правильно розраховано загальну суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, що становить 106 766 грн 92 коп., без виключення сум відрахування на податки та інші обов`язкові платежі. Вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, то суди, виходячи з вимог статті 23 ЦК України, а також із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач у зв`язку з порушенням його трудових прав, правильно визначився щодо наявності підстав для задоволення вимог у цій частині, крім того, з розміром моральної шкоди в сумі 5 000 грн.

Доводи касаційної скарги про неповідомлення відповідача про судове засідання від 13 квітня 2018 року суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до частини четвертої статті 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства «Київтранспарксервіс» залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року, додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 квітня

2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 13 червня

2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович