№ 756/6952/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 756/6952/17

провадження № 61-432св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт», Київська міська рада, Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація, державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Губерська Наталя Леонідівна,

треті особи: комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва», товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду

від 10 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О.,

Немировської О. В., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт» (далі - ТОВ «Агропрофіт») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення.

Позовна заява мотивована тим, що житловий будинок

АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 січня 2003 року належить на праві власності

ТОВ «Агропрофіт». ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані в квартирі № 8 вказаного будинку, однак самовільно займають ще квартиру № 9 та квартиру № 16 , з яких підлягають безумовному виселенню.

Враховуючи викладене, ТОВ «Агропрофіт» просило суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з квартир АДРЕСА_6 без надання іншого житла із звільненням від особистих речей.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ТОВ «Агропрофіт», Київської міської ради, Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа - комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району

м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва») про визнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні ними шляхом видачі ордеру.

Позовна заява мотивована тим, що 26 квітня 1969 року її мати, ОСОБА_3 відповідно до обмінного ордера № 17832/1087 вселилась у квартиру АДРЕСА_6 . Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради від 26 лютого 1990 року № 210 вказаний будинок переведено до нежитлового фонду та прийнято рішення про відселення мешканців. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2004 року вказане рішення виконавчого комітету скасовано в частині переведення будинку з жилого в нежилий. Після прийняття вказаного рішення частина мешканців будинку виїхала самостійно, інша частина залишилась проживати в цьому будинку як у квартирах, які вони займали на підставі ордерів, так і в інших квартирах, які ніхто не займав. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 14 квітня 1999 року № 550 будинок був переведений у нежилий фонд. Вказане розпорядження в подальшому скасовано органом, який його видав. На підставі рішення Київської міської ради від 02 жовтня 2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва» будинок АДРЕСА_1 віднесено до об`єктів комунальної власності м. Києва. 12 грудня 1994 року було укладено договір купівлі-продажу вказаного будинку між фондом комунального майна Мінського району та Концерном «Релакс», у подальшому цей будинок був проданий товарній біржі нерухомості на підставі договору купівлі-продажу від 23 червня 1997 року, на підставі договору купівлі-продажу від 09 січня 2002 року ПП «Еріо» та на підставі договору від 17 січня 2003 року

ТОВ «Агропрофіт». Про зміну власника будинку його жителів не повідомляли.

На початку травня 2006 року вона уклала з ПП «Еріо» договір оренди майна з правом викупу щодо квартири № 16 а її чоловік - ОСОБА_7 на квартиру № 9 . ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ніяких дій з боку ТОВ «Агропрофіт» щодо усунення перешкод у користуванні належним майном з моменту набуття права власності на будинок не вчинялось.

Зазначаючи про те, що вона з 2006 року відкрито користується квартирами АДРЕСА_6 на підставі договору оренди майна з правом викупу, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право користування вказаними квартирами.

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Губерської Н. Л., треті особи:

ТОВ «Агропрофіт», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва», про визнання дій державного реєстратора протиправними та скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 31 серпня 2017 року, здійснюючи запис у реєстр речових прав на нерухоме майно № 16194844 на підставі договору купівлі-продажу серії № 10-197 від 17 січня 2003 року, за яким за

ТОВ «Агропрофіт» зареєстровано право власності на житловий будинок під літерою «А», загальною площею 942,8 кв. м, який знаходиться по

АДРЕСА_1 , нотаріус порушила вимоги Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки заяву про реєстрацію було подано неналежною особою, а саме: заява про державну реєстрацію прав мала бути подана Київською міською державною адміністрацією, оскільки рішенням Київської міської ради

від 02 грудня 2010 року № 284/5096, згідно з додатком 5, будинок по

АДРЕСА_1 віднесено до об`єктів комунальної власності громади м. Києва; подані документи не давали змоги встановити підстав припинення, зміни або набуття прав на майно, оскільки під час реєстрації були подані документи на реєстрацію багатоквартирного будинку, а саме: не були подані документи на придбання усіх квартир вказаного будинку; при реєстрації речових прав на нерухоме майно існували очевидні суперечності між поданими та вже наявними відомостями, а тому нотаріус, як державний реєстратор був зобов`язаний перевірити подані відомості, хоча б стосовно земельної ділянки, на якій розташований вказаний будинок та яка належала Київській громаді, а за відсутності такої перевірки, що й було допущено нотаріусом, до реєстру речових прав внесено запис про реєстрацію права власності не правомірно, оскільки на момент внесення існує спір про право на таке майно.

Згідно з абзацом шостим пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок), встановлено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Виходячи із вказаного пункту Порядку, нотаріус, як державний реєстратор міг проводити державну реєстрацію прав нерухомого майна, виключно у тому випадку, якщо він проводив нотаріальну дію із Доказаним майно, а згідно даних, які містяться в реєстрі та внесені тим же нотаріусом, таких дій не проводилось, а відповідно підстав внесення запису про державну реєстрацію прав не було на момент їх внесення.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Губерської Н. Л. по проведенню державної реєстрації прав на нерухоме майно - житловий будинок

АДРЕСА_1 за ТОВ «Агропрофіт» противоправними та скасувати запис про право власності на будинок АДРЕСА_1 за

ТОВ «Агропрофіт», який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31 серпня 2016 року за № 16194844.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року в одне провадження було об`єднано позов ТОВ «Агропрофіт» до

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення, з позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агропрофіт», Київської міської ради, Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, третя

особа - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києві» про визнання права користування житловим приміщенням, усуненні перешкод у користуванні ними шляхом видачі ордера та позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Губерської Н. Л., треті особи: ТОВ «Агропрофіт», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва», про визнання дій державного реєстратора протиправними та скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Агропрофіт» відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право користування квартирами АДРЕСА_6 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Губерської Н. Л. по проведенню державної реєстрації права власності ТОВ «Агропрофіт» на нерухоме майно- житловий будинок АДРЕСА_1 . Скасовано запис

№ 16194844 від 31 серпня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесений державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Губерською Н. Л. про реєстрацію права власності ТОВ «Агропрофіт» на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Київської міської ради від 02 жовтня 2010 року №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва», яке є чинним, житловий будинок АДРЕСА_1 віднесено до об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва. Отже, цей будинок знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Києва і питання про виселення осіб, які безпідставно проживають у ньому, належить особам, які представляють інтереси власника (Київська міська рада, Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація). ТОВ «Агропрофіт» не наділено правом на користування чи розпорядження об`єктами комунальної власності.

Визнаючи протиправними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Губерської Н. Л. по проведенню державної реєстрації права власності ТОВ «Агропрофіт» на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , суд виходив із того, що згідно з договором купівлі-продажу від 17 січня

2003 року ТОВ «Агропрофіт» набуто право власності на нежитловий будинок, а тому внесення нотаріусом відомостей про право власності вказаної юридичної особи на житловий будинок не може бути визнано таким, що відповідає положенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Внесення таких відомостей змінює зміст речового права на об`єкт нерухомого майна, яке набуто

ТОВ «Агропрофіт» з нежитлового будинку (за правовстановлюючим документом) на житловий. При цьому той факт, що рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів № 210 від 26 лютого 1990 року в частині переведення будинку АДРЕСА_1 з житлового фонду в нежитловий, не може автоматично змінювати зміст права власності для ТОВ «Агропрофіт», яке набуто на момент, коли вказаний будинок мав статус нежитлового будинку. Крім того, ТОВ «Агропрофіт» до участі в цій справі залучений не було, рішення суду не оскаржувало, а тому суд дійшов висновку, що цим рішенням права товариства не зачіпались.

Визнаючи за ОСОБА_1 право користування квартирами АДРЕСА_6 суд першої інстанції виходив із того, що вона має право користування квартирою АДРЕСА_6 з 15 січня 1984 року. 26 лютого 1990 року рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 210, житловий будинок АДРЕСА_1 переведено до нежитлового фонду. 12 грудня 1994 року Фонд комунального майна Оболонського району м. Києва уклав з концерном «Ралекс» договір купівлі-продажу будинку. 23 червня 1997 року концерн «Ралекс» продав будинок «Товарній біржі нерухомості». 09 січня 2002 року ліквідаційна комісія «Товарної біржи нерухомості» продала будинок ПП «Еріо». 17 січня 2003 року ТОВ «Агропрофіт» на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного із ПП «Еріо», придбало у власність нежитловий будинок АДРЕСА_1 . Мешканці будинку, в тому числі ОСОБА_1 жодним чином не повідомлялись про зміну власника будинку, в якому вони проживають, внаслідок чого нею було укладено договір найму житлового приміщення від 05 травня 2011 року з ПП «Еріо» в особі директора ОСОБА_8 щодо квартири АДРЕСА_5 для проживання з ОСОБА_9 . Крім того, її чоловіком ОСОБА_10 укладено аналогічний договір щодо квартири АДРЕСА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер, права наймача внаслідок його смерті перейшли до його дружини ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції не вбачав підстав визнавати вказані договори неналежними доказами у справі, оскільки, такі договори також укладені з іншими мешканцями, зокрема ОСОБА_2 . Сам по собі факт відсутності у осіб їх оригіналу, не є підставою для визнання таких доказів неналежними. При цьому, суд враховувавши наявність таких договорів, зазначив, що не з`ясовує питання про їх дійсність, не оцінює їх правової природи, не застосовує наслідки щодо укладення таких договорів.

На думку суду, порушення прав ОСОБА_1 призвело до невідворотних наслідків, суттєвих порушень її конституційного права на житло, оскільки в цей час у неї відсутній ефективний спосіб правового захисту, який би забезпечив достатні та належні житлові умови для проживання її та членів її родини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Агропрофіт» задоволено. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову.

Позов ТОВ «Агропрофіт» задоволено. Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з квартир АДРЕСА_6 без надання іншого житла.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Агропрофіт», Київської міської ради, Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва», про визнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні ними шляхом видачі ордеру.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Губерської Н. Л., треті особи: ТОВ «Агропрофіт», комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва», про визнання дій державного реєстратора протиправними та скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, зважаючи на презумпцію правомірності набуття права власності ТОВ «Агропрофіт» нежитлового будинку АДРЕСА_1 , рішення Київської міської ради від 02 грудня 2010 року за № 284/5096 про віднесення указаного будинку до об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва є нікчемним, оскільки не встановивши незаконність набуття ТОВ «Агропрофіт» права власності на будинок

АДРЕСА_1 в судовому порядку, Київська міська рада не мала законного права відносити будинок

АДРЕСА_1 до об`єктів права комунальної власності. Проте, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та при відмові у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агропрофіт» прийшов до помилкового висновку про те, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Києва і питання про виселення осіб, які безпідставно проживають у ньому належить особам, які представляють інтереси власника (Київська міська рада, Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація).

Оцінюючи надані ОСОБА_1 докази на підтвердження ії права користування квартирами АДРЕСА_6 , якими є копії договорів найму житлових приміщень, укладених

05 травня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_10 з ПП «Еріо», суд апеляційної інстанції не визнав їх належними та допустимими, оскільки оригінали вказаних письмових доказів відсутні.

При цьому суд апеляційної інстанції критично оцінив відомості, які вказані у цих договорах, оскільки з 17 січня 2003 року і по час розгляду справи судами власником будинку АДРЕСА_1 є

ТОВ «Агропрофіт», а тому укладення таких договорів ПП «Еріо» було незаконним.

Будинок АДРЕСА_1 є житловим, підпункти «ж» пункт 5.2. договору від 12 грудня 1994 року купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладеного між Фондом майна Мінського району м. Києва та концерном «Ралекс», яким покупець зобов`язаний відселити мешканців будинку, надавши їм за власний рахунок квартири не меншої площі ніж ті, які вони займають у будинку визнано недійсним, унаслідок чого вказана умова є недійсною і для ТОВ «Агропрофіт».

Ураховуючи обставини справи в цій справі, право житлового сервітуту відповідачі, зокрема і ОСОБА_1 , мають відносно користування квартирою АДРЕСА_6 , оскільки вказане право у них виникло на підставі закону, оскільки у квартиру № 8 вони були вселені на підставі ордера. Юридичний факт для встановлення житлового сервітуту на користування квартирами АДРЕСА_6 у відповідачів та ОСОБА_1 відсутній, оскільки будь-яких законних підстав на вселення у зазначені квартири та користування ними у відповідачів не було.

ТОВ «Агропрофіт» є власником будинку

АДРЕСА_1 , відповідачі зайняли квартири № АДРЕСА_6 без правових підстав, визначених чинним законодавством, проживаючи у вказаних квартирах перешкоджають власнику здійснювати права користування та розпорядження ними, унаслідок чого вимоги ТОВ «Агропрофіт» про їх виселення з указаних квартир, підлягають задоволенню без надання іншого житлового приміщення, оскільки вказані особи мають у своєму користуванні квартиру АДРЕСА_6 .

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Губерська H. Л. при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 за ТОВ «Агропрофіт» та внесенні 31 серпня 2016 року запису про право власності на цей житловий будинок до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 16194844, діяла у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку № 1127, а тому відсутні правові підстави для визнання протиправними дій по проведенню державної реєстрації прав на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 за

ТОВ «Агропрофіт» та скасування запису про право власності на указаний житловий будинок, який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31 серпня 2016 року за № 16194844.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та

ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову ТОВ «Агропрофіт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення у повному обсязі; позов

ОСОБА_1 до Київської міської ради, Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи: ТОВ «Агропрофіт», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району

м. Києва» задовольнити; позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Губерської Н. Л., треті особи: ТОВ «Агропрофіт», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району

м. Києва» задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року задоволено. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року до закінчення касаційного провадження у справі.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2020 року справу за позовом

ТОВ «Агропрофіт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення; за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агропрофіт», Київської міської ради, Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва», про визнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні ними шляхом видачі ордеру та за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Губерської Н. Л., треті особи:

ТОВ «Агропрофіт», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» про визнання дій державного реєстратора протиправними та скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження з порушенням вимог статті 345 ЦПК України, оскільки безпідставно поновлено строк на апеляційне оскарження судового рішення та прийнято справу до свого провадження. Суд при розгляді справи не застосував закон, який підлягав застосуванню, зокрема пункт 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», положення статей 181 та 334 ЦК України внаслідок чого обсяг прав ТОВ «Агропрофіт» на об`єкт нерухомого майна, який виник у

2003 році ототожнив із обсягом прав, який виник у останнього в 2016 році, при цьому зазначивши, що дії державного реєстратора, який не встановив наявність та/або відсутність суперечностей між вже зареєстрованими правами та документами. Оцінені судом акти суперечать іншому доказу - списку мешканців будинку АДРЕСА_1 та листу національної поліції, оскільки згідно із вказаних документів, у квартирі № 6 ніхто не проживає, а розміщення відповідачів у квартирах інше, ніж вказане в актах.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Агропрофіт» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у якому воно просило вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Нікітіній Т. П. 26 квітня 1969 року Бюро по обміну житлових приміщень виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих видало ордер № 17832/1087 на вселення до квартири

АДРЕСА_6 . Список осіб, які в`їжджають: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 - дочка (а. с. 52, т. 1).

Відповідно до довідки форми № 3 за № 27144 від 02 вересня 2015 року, у квартирі АДРЕСА_6 зареєстровано наступних осіб: ОСОБА_1 - наймач з 15 січня 1981 року; ОСОБА_3 - мати з 22 серпня 1991 року; ОСОБА_5 - брат з 26 березня 1993 року; ОСОБА_6 - син з 07 грудня 2000 року; ОСОБА_4 - батько з 10 січня 2013 року (а. с. 51, т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради № 210 від 26 лютого 1990 року будинки №№ 9, 10, 11 , 12, 13, 14 , 15 , 17 ,

АДРЕСА_1 переведено в нежитлові та передано їх для розміщення об`єктів соціально-побутового призначення Мінського (на теперішній час - Оболонського) району. Зобов`язано виконавчий комітет Мінської районної ради народних депутатів відселити громадян з будинків по АДРЕСА_1 , зокрема: у 1991 році будинки № № 9,12,14 в кількості 71 родин (178 осіб). Відселення провести за рахунок житлової площі поточного звільнення

(а. с. 24, т. 2).

12 грудня 1994 року Фонд комунального майна Мінського району м. Києва (продавець) та концерн «Ралекс» (покупець) уклали договір купівлі-продажу державного майна, за умовами якого продавець продав, а покупець придбав державне комунальне майно - нежитловий будинок

АДРЕСА_1 . Пункт 5.1. вказаного договору містив умову про зобов`язання покупця відселити мешканців будинку, надавши їм за власний рахунок квартири не меншої площі ніж ті, які вони займають у будинку

(а. с. 199-201, т. 1).

23 червня 1997 року концерн «Ралекс» на підставі договору купівлі-продажу продав будинок АДРЕСА_1 «Товарній біржі нерухомості».

09 січня 2002 року ліквідаційна комісія «Товарної біржі нерухомості» продала ПП «Еіро» АДРЕСА_1 , за пунктом 8 якого покупець зобов`язаний здійснити відселення мешканців.

17 січня 2003 року ПП «Еріо» продало належний йому на праві власності, а ТОВ «Агропрофіт» купило, нежитловий будинок АДРЕСА_1 (а. с. 6-7, т. 1).

У березні 2003 року кілька мешканці квартир АДРЕСА_6 , серед яких і ОСОБА_1 , звернулись до суду з позовом до Фонду комунального майна Оболонського району м. Києва, концерну «Ралекс», Оболонської районної державної адміністрації в

м. Києві, ПП «Еріо», Київської міської державної адміністрації, у якому просили визнати договори купівлі-продажу будинку

АДРЕСА_1 , укладені 12 грудня 1994 року між Фондом комунального майна Мінського району м. Києва та концерном «Ралекс»,

від 23 червня 1997 року, укладеного між концерном «Ралекс» та «Товарною біржою нерухомості», від 09 січня 2002 року, укладеного між ліквідаційною комісією «Товарної біржі нерухомості» та ПП «Еіро» недійсними. Зобов`язано відповідачів надати житло на кожну з чотирьох сімей, що мешкають у квартирах № № 4 та № 8 , з розрахунку 13,65 кв. м на одну особу.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2004 року визнано недійсним підпункт «ж» п. 5.2. договору від 12 грудня 1994 року купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладеного між Фондом майна Мінського району м. Києва та концерном «Ралекс», яким покупець зобов`язаний відселити мешканців будинку, надавши їм за власний рахунок квартири не меншої площі ніж ті, які вони займають у будинку. Визнано недійсним пункт 16 договору від 23 червня 1997 року купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладеного між концерном «Ралекс» та «Товарною біржею нерухомості» в частині зобов`язання покупця відселити мешканців будинку, надавши їм за власний рахунок квартири. Визнано недійсним пункт 8 договору від 09 січня

2002 року купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладеного між ліквідаційною комісією «Товарної біржі нерухомості» та

ПП «Еріо», згідно якого покупець зобов`язаний відселити мешканців будинку, надавши їм, за власний рахунок квартири не меншої площі ніж ті, які вони займають у будинку мешканців.

У задоволенні позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу недійсними в повному обсязі відмовлено. У частині відмови у задоволенні позовних вимог про надання житлового приміщення передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а. с. 186-190, т. 1).

Указане рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2004 року задоволено позов ОСОБА_2 мешканки квартири

АДРЕСА_15 до відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві, начальника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Чайковського В. А., Київської міської державної адміністрації про визнання недійсним у частині рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів № 210, примусову реєстрацію, стягнення моральної шкоди. Визнано недійсним рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів № 210 від 26 лютого 1990 року в частині переведення будинку

АДРЕСА_1 з житлового фонду в нежитловий. Вказане рішення набрало законної сили (а. с. 11-12, т. 1).

При новому розгляді позовних вимог мешканців квартир АДРЕСА_6 , серед яких і ОСОБА_1 до Фонду комунального майна Оболонського району м. Києва, Концерну «Ралекс», Оболонської районної державної адміністрації в м. Києві,

ПП «Еріо», Київської міської державної адміністрації про надання жилих приміщень, які судом апеляційної інстанції 30 січня 2004 року були направлені на новий розгляд, позивачі доповнили свої вимоги та просили суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17 січня 2003 року, укладений між ПП «Еріо» та ТОВ «Агропрофіт»; визнати будинок

АДРЕСА_1 непридатним для проживання; зобов`язати Оболонську районну в м. Києві державну адміністрацію відселити позивачів та надати їм окреме житло; стягнути моральну шкоду.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 січня 2006 року, яке набрало законної сили на підставі ухвали суду апеляційної інстанції

від 16 березня 2010 року, у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено в повному обсязі (а. с. 176-185, т. 1).

При цьому вказаним судовим рішенням установлено, що мешканців будинку АДРЕСА_1 , окрім позивачів, які проживають в двох квартирах № 4 та № 8 , відселено в інші жилі приміщення, а позивачі не погодились на запропоноване їм житло, а тому проживають у цьому будинку (а. с. 178, абзац 4, т. 1).

Враховуючи викладене, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради № 210 від 26 лютого 1990 року в частині зобов`язання виконавчого комітету Мінської районної ради народних депутатів відселити громадян з будинків по АДРЕСА_16 є чинним, але невиконаним.

02 грудня 2010 року за № 284/5096 Київська міська рада, рішенням «Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва»,

будинок АДРЕСА_1 віднесла до об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва (а. с. 202, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 317 319 ЦК України).

ТОВ «Агропрофіт», звертаючись до суду з вимогами про виселення відповідачів з квартир АДРЕСА_6 зазначало, що вказаний житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу від 17 січня 2003 року належить товариству на праві власності. Відповідачі зареєстровані в квартирі № 8 цього будинку, однак самовільно займають ще квартири № 9 та № 16 , з яких підлягають безумовному виселенню.

Відповідно до статті 52 Житлового кодексу УРСР жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Статтею 58 Житлового кодексу УРСР передбачено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами першою, другою статті 95 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оцінюючи надані ОСОБА_1 докази на підтвердження її права користування квартирами АДРЕСА_6 , якими є копії договорів найму житлових приміщень, укладених

05 травня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_10 з ПП «Еріо», суд апеляційної інстанції не визнав їх належними та допустимими, оскільки оригінали вказаних письмових доказів відсутні. При цьому суд апеляційної інстанції критично оцінив відомості, які вказані у цих договорах, оскільки з 17 січня 2003 року власником будинку АДРЕСА_1 є ТОВ «Агропрофіт», а тому укладення таких договорів ПП «Еріо» було незаконним.

Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що будь-які правові підстави вселення та користування квартирами АДРЕСА_6 у відповідачів відсутні.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2004 року визнано недійсним рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 210 від 26 лютого 1990 року в частині переведення будинку АДРЕСА_1 з житлового фонду в нежитловий, а рішенням Апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2004 року визнано недійсним підпункт «ж» пункт 5.2. договору від 12 грудня 1994 року купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладеного між Фондом майна Мінського району м. Києва та концерном «Ралекс», яким покупець зобов`язаний відселити мешканців будинку, надавши їм за власний рахунок квартири не меншої площі ніж ті, які вони займають у будинку.

Апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що будинок АДРЕСА_1 є житловим, підпунктами «ж» пункт 5.2. договору від 12 грудня 1994 року купівлі-продажу будинку

АДРЕСА_1 , укладеного між Фондом майна Мінського району м. Києва та концерном «Ралекс», яким покупець зобов`язаний відселити мешканців будинку, надавши їм за власний рахунок квартири не меншої площі ніж ті, які вони займають у будинку визнано недійсним, унаслідок чого вказана умова є недійсною і для ТОВ «Агропрофіт».

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння (стаття 391 ЦК України).

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпорядження майном були результатом винних дій відповідача чи спричиняли позивачу збитки. Достатньо, щоб такі дії хоча б і не позбавляли власника володіння майном, але об`єктивно порушували його права і були протиправними. Як і віндикаційний, негаторний позов є речово-правовим і може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов`язальних відносин та бути поданим щодо індивідуально-визначеного майна.

Суд апеляційної інстанції, оцінуючи належним чином докази у справі,

ТОВ «Агропрофіт» є власником будинку

У силу приписів статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час вчинення реєстраційних дій) державним реєстратором зокрема є нотаріус.

За частиною другою статті 18 цього ж Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

ТОВ «Агропрофіт» було подано всі необхідні документи для здійснення реєстрації нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1 , технічний паспорт (станом на 06 квітня 2015 року), відповідно до якого і вносилися дані щодо об`єкта, який реєструвався.

Стаття 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить конкретні підстави, які можуть слугувати для відмови в державній реєстрації прав, зокрема: заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Заява про державну реєстрацію прав була подана ТОВ «Агропрофіт» - власником спірного будинку, а на підтвердження набуття права власності нотаріусу було надано договір купівлі-продажу. Отже заява про державну реєстрацію прав подана належною особою, а вказаний договір є достатнім та належним докуменом для встановлення факту набуття речових прав на нерухоме майно.

Позивачі у своєму позові посилалися на абзац шостий пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня

2013 року № 868, згідно з яким нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Однак указаний Порядок № 868 втратив чинність ще з 01 січня 2016 року, а отже, не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки реєстраційні дії вчинялися нотаріусом 31 серпня 2016 року.

Діючі нормативно-правові акти взагалі не передбачають таких норм та вимог.

На підставі викладеного приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Губерська H. Л. при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно житловий будинок

АДРЕСА_1 за ТОВ «Агропрофіт» та внесенні 31 серпня

2016 року запису про право власності на цей житловий будинок до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 16194844, діяла у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку № 1127, а тому відсутні правові підстави для визнання протиправними дій по проведенню державної реєстрації прав на нерухоме майно, житловий будинок АДРЕСА_1 за ТОВ «Агропрофіт» та скасування запису про право власності на указаний житловий будинок по вулиці, який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31 серпня 2016 року за № 16194844.

Доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що знаходиться за межами повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання в касаційній скарзі про передачу вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки спори щодо правомірності проживання у спірному будинку між позивачем та відповідачами тривають ще з 2000 років і не можуть вирішитися жодним судовим рішенням, а тому заявники вважають, що розгляд касаційної скарги спрямований на забезпечення єдиної судової практики розгляду аналогічних справ, колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне.

Вичерпний перелік підстав для передачі справи, яка розглядається у касаційному порядку, на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлений статтею 403 ЦПК України. Відповідне питання про передачу справи згідно зі статтями 403 і 404 ЦПК України вирішує Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду.

Тобто питання прийняття касаційної скарги, відкриття касаційного провадження та передачі справи до Великої Палати Верховного Суду віднесені до повноважень Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду.

З огляду на вказане, у колегії суддів Верховного Суду відсутні підстави для передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з тим, що заявниками не наведено обґрунтованих доводів необхідності передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо поновлення виконання постанови апеляційного суду

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання.

Оскільки суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та

ОСОБА_6 відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України касаційний суд поновлює виконання постанови Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року.

Керуючись статтями 400 402 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович