ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 756/7260/18

провадження № 61- 20992 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба в справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року в складі колегії суддів Мараєвої Н. Є., Заришняк Г. М., Желепи О. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 та просила позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути на її користь аліменти на дитину в розмірі 20 000 грн щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду й до досягнення дитиною повноліття

В обґрунтування своїх вимог позивач указувала, що з 07 лютого 2007 року до 12 грудня 2012 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого вони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У 2011 році ОСОБА_2 покинув сім`ю й ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не підтримує жодних зв`язків із донькою. Від знайомих та з соціальних мереж ОСОБА_1 дізналася, що відповідач часто перебуває за межами України на відпочинку та по роботі.

Малолітня дочка проживає з матір`ю та знаходиться на повному її утриманні.

Батько не займається вихованням своєї доньки, не піклується про стан її здоров`я, не надає навіть мінімальної матеріальної допомоги, не дбає про фізичний та духовний розвиток дитини, не спілкується з дитиною.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24 червня 2019 року позов задоволено частково:

- позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн щомісяця, починаючи з 06 червня 2018 року й до досягнення дитиною повноліття.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Оскільки дитина перебуває на повному утриманні матері, з урахуванням принципів розумності та справедливості, відсутності доказів щодо дійсного майнового становища відповідача, наявні підстави для зобов`язання батька сплачувати аліменти на дитину в розмірі, необхідному та достатньому для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 червня 2019 року в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що рішення суду першої інстанції в частині позбавлення відповідача батьківських прав є необґрунтованим, оскільки сам по собі висновок органу опіки та піклування з рекомендацією про позбавлення батьківських прав не є достатньою підставою для застосування такого крайнього заходу, окрім того матеріалами справи підтверджується, що відповідач працює за кордоном України, що не дає йому можливості особисто бути присутнім і брати участь у житті доньки. Пояснення відповідача свідчать про його свідоме бажання виконувати батьківські обов`язки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21 листопада 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 указує, що відповідач не цікавиться життям і не бере участь у вихованні та забезпеченні доньки, що свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків, що також зазначено у висновку органу опіки та піклування, який надав рекомендацію на позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки.

Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, а в частині часткового задоволення позовної вимоги про стягнення аліментів у касаційному порядку не оскаржується, тому Верховним Судом не переглядається.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу до Верховного Суду від інших учасників справи не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що з 07 лютого 2007 року до 12 грудня 2012 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася донька ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки та характеристики ОСОБА_3 , наданих спеціалізованою школою м. Києва № 252, мати приділяє належну увагу вихованню доньки. Батько жодного разу навчальний заклад не відвідував, навчанням та вихованням доньки не цікавився.

Згідно з інформацією, наданою ДЮШС №13, ОСОБА_3 займається у відділенні художньої гімнастики. Мати цікавиться спортивними досягненнями доньки, відвідує спортивні заходи та батьківські збори. Батько жодного разу в спортивній школі не з`являвся, успіхами дитини не цікавиться.

Відповідно довідки, наданої КНП «ЦМПСД №1» Оболонського району, медичний заклад із дитиною відвідує мати, приводить дочку на щорічне обстеження та консультації до лікарів. Батько з сім`єю не проживає, в медичний заклад з приводу з`ясування стану здоров`я доньки не звертався.

Згідно з висновком комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 04 вересня 2018 року № 104-7961 Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування рекомендує позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 .

У письмових поясненнях представника позивача, поданих до суду першої інстанції, зазначено, що ОСОБА_1 після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 відмовилася надати можливість йому як батьку спілкуватися з дитиною, на телефонні дзвінки не відповідала, після розлучення позивачка вимагала від відповідача не втручатися в духовний та емоційний стан розвитку дочки.

Представник відповідача в апеляційній скарзі зазначав, що ОСОБА_2 ніколи не відмовлявся від своєї дочки та має наміри спілкуватися з дитиною, не відмовляється від матеріального утримання дитини, проте мати дитини відмовилася надати йому реквізити банківського рахунку, на який він міг би перераховувати кошти на утримання дочки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідає зазначеним вимогам закону.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікаваної Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 27 Конвенції передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Аналогічні положення щодо виховання дітей та спілкування з їх батьками містяться у розділах 8, 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства».

Сімейним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини й протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батька, матері батьківських прав щодо дитини здійснюється виключно за наявності передбачених законом підстав та є крайнім заходом впливу на відповідну особу в разі неможливості врегулювання спірних правовідносин іншим шляхом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України в цій редакції обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Апеляційний суд, із урахуванням найкращих інтересів дітей та відсутності доказів на підтвердження винної поведінки й свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також відсутності інших передбачених частиною першою статті 164 СК України підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї позовної вимоги в даній справі.

Аналогічна позиція щодо застосування норм матеріального права викладена в постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 487/5912/17 (провадження № 61-45708св18), від 25 квітня 2020 року в справі № 296/7848/16-ц (провадження № 61-43695св18), від 11 квітня 2019 року в справі № 750/2395/17 (провадження № 61-45949св18).

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на обставини чи докази про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно доньки відповідає її якнайкращим інтересам, а тому не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки встановлених апеляційним судом обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба в справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук