ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року

м. Київ

справа № 756/8785/22

провадження №51-5819 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12022100050001050 від 02 листопада 2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Переможинці Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 .

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання увиді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з визначенням іспитового строку тривалістю 1 рік.

У ОСОБА_7 , у невстановлені час, день та місці, виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання без мети збуту особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання без мети збуту особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах, ОСОБА_7 у невстановленому місці незаконно придбав та розпочав зберігати при собі, а саме помістив під поясом у підклад своїх шортів темно - синього кольору у які він був одягнутий, без мети збуту особливо небезпечну психотропну речовину у великих розмірах. У подальшому 28.06.2022 року у ході здійснення особистого обшуку ОСОБА_7 в присутності понятих добровільно надав для вилучення 4 (чотири) зіп - пакети із вмістом кристалоподібної речовини світло - жовтого кольору, а саме психотропною речовиною. У ході досудового розслідування встановлено, що надана на дослідження речовина світло - жовтого кольору, яка знаходилась у чотирьох зіп - пакетах, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP ( 1 - феніл-2-піролідин-1-ілпентан-1он).

Загальна маса PVP ( 1 - феніл-2-піролідин-1-ілпентан-1он) в речовині дорівнює 5,350 г.

PVP (1 - феніл-2-піролідин-1-ілпентан-1он), згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 "Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" (зі змінами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1298 від 2 грудня 2009 року), "Список № 2 особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено" в "Таблиці 2", є особливо небезпечною психотропною речовиною.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання без мети збуту особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року вирок Оболонського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини ОСОБА_7 , вважає ухвалу Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

На обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що:

- суд першої інстанції всупереч п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального права, не вирішивши питання про стягнення процесуальних витрат за проведення експертизи речовин у кримінальному провадженні, які, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягали стягненню з обвинуваченого;

- судом апеляційної інстанції вимоги законодавства в цій частині також проігноровані та фактично не надано відповіді на доводи прокурора щодо невирішення питання щодо стягнення з обвинуваченого коштів за проведення експертизи у дохід держави, чим порушено вимоги ст. 419 КПК України;

- на його думку, усунути вказані порушення можливо лише в ході нового апеляційного розгляду шляхом зміни вироку.

Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила подану касаційну скаргу задовольнити з підстав, у ній наведених, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати, направивши кримінальне провадження на новий апеляційний розгляд.

Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора. При цьому захисник також зауважував, що в матеріалах провадження міститься копія квитанції від 26 червня 2023 року про сплату ОСОБА_7 суми процесуальних витрат на залучення експерта.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті, при вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Правильність висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення, доведеності вини засудженого, правильності кваліфікації його дії у касаційній скарзі прокурора не оспорюється, а тому судом касаційної інстанції не перевіряється.

Що стосується тверджень прокурора щодо наявності істотного порушення вимог кримінального процесуального закону з боку суду першої інстанції, що виразилося у залишенні поза увагою вирішення питання про розподіл процесуальних витрат та неусуненні судом апеляційної інстанції вказаного недоліку, чим, на думку прокурора, порушено вимоги ст. 419 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

При цьому, відповідно до ч.1ст. 126 КПК визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Також, згідно з п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання щодо того, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються рішення щодо процесуальних витрат.

Як убачається з вироку, місцевий суд дійсно, ухвалюючи вирок, не прийняв рішення щодо процесуальних витрат та не мотивував відсутність розподілу процесуальних витрат з боку суду, при цьому, Суд звертає увагу на наявність у матеріалах кримінального провадження довідки про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні №12022100050001050 від 28 червня 2022 року та доходить висновку про відсутність обґрунтованих підстав, на залишення поза увагою місцевим судом питання про розподіл процесуальних витрат, саме з огляду на відсутність документального підтвердження проведення та вартості такої експертизи.

Крім того, колегія суддів суду апеляційної інстанції, надаючи оцінку доводу апеляційної скарги прокурора в цій частині, погодилась із доводами прокурора про відсутність рішення суду з приводу процесуальних витрат, водночас, зауважила, що такий формальний недолік ніяким чином не вплинув і не міг вплинути на законність та обґрунтованість вироку, а тому не міг вважатись істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону у розумінні ст.412 КПК України, оскільки таке питання може бути вирішене під час виконання вироку в порядку, передбаченому ст. 537 КПК України, у тому числі за клопотанням прокурора, відтак, доводи касаційної скарги про залишення поза увагою апеляційного суду мотивів апеляційної скарги прокурора є неприйнятними, оскільки суд апеляційної інстанції надав оцінку таким доводам, на підставі якої, дійшов висновку про залишення рішення місцевого суду без зміни.

Верховний Суд погоджується із висновками колегії суддів апеляційного суду та вважає за необхідне зазначити про таке.

Зокрема, статтею 438 КПК України визначено підстави для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи судом касаційної інстанції.

Частиною 1 статті 412 КПКвстановлено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

З урахуванням вказаних положень кримінального процесуального закону, колегія суддів зауважує, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17, провадження N 13-47 кс 20), невирішення питання про розподіл процесуальних витрат не може бути єдиною підставою для скасування прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень, оскільки не є істотним порушенням вимог КПК та не впливає на вирішення питання кримінально-правової кваліфікації, доведеності винуватості і призначення покарання.

Вирішення питання про розподіл процесуальних витрат полягає у висновку суду про стягнення або відмову у стягненні певної грошової суми, яка є процесуальними витратами у розумінні КПК. Залишення клопотання учасника провадження про розподіл процесуальних витрат без розгляду не є вирішенням судом питання про розподіл процесуальних витрат. Це питання може вирішити відповідно до положень ч. 5 ст. 534 КПК суд, який виніс рішення без вирішення питання про розподіл процесуальних витрат.

Тому враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги що:

- відповідно до ч. 5 ст. 534 КПК України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом;

- згідно з п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв`язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу;

- єдиним питанням, яке прокурор порушує у касаційній скарзі та зауважує як вагому підставу для скасування рішення суду апеляційної інстанції, є залишення поза увагою питання про розподіл процесуальних витрат місцевим судом,

відсутні підстави для висновку про те, що у цьому випадку допущено таке істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

При цьому, доводи прокурора щодо єдиної можливості усунути вказані порушення шляхом призначення нового апеляційного розгляду та подальшої зміни вироку, колегія суддів вважає такими, що з огляду на вищезазначене, в цілому не спростовують обґрунтованості судового рішення суду апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу і на те, що в матеріалах справи міститься квитанція від 26 червня 2023 року про сплату ОСОБА_7 суми витрат пов`язаних із залученням експерта у кримінальному провадженні в розмірі 1132,70 грн.

Таким чином, за результатами перегляду ухвали Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 у касаційному порядку, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її скасування.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити прокурору, що він не позбавлений можливості звернутися із відповідним клопотанням до суду першої інстанції з метою вирішення питання про розподіл процесуальних витрат, які мали бути вирішені судом під час прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні, з огляду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду висловлений у постанові від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17, провадження N 13-47 кс 20).

Відповідно до ст. 436 КПК України, суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України, для його скасування або зміни.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції залишити без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3