Постанова

Іменем України

21 травня 2025 року

м. Київ

справа № 756/9533/21

провадження № 61-14720св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Пророка В. В.,

суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за договором позики,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богдан Олена Олександрівна, на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року прийняту у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог учасників справи

1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути заборгованість за договором позики від 21 серпня 2014 року у розмірі 54 100 доларів США, 138 904,53 грн - три відсотки річних та 365 427,75 грн ? інфляційних втрат.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

2. Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 14 лютого 2022 року позов задовольнив частково.

2.1. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики у розмірі 7 100 доларів США, що еквівалентно 199 652 грн, та судові витрати у розмірі 1 996,52 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

3. Ухвалою від 11 вересня 2023 року Київський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року.

4. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення, тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, виходячи з вимог частини другої статті 358 ЦПК України. При цьому поважність причин пропуску такого строку значення не має. Крім того, заявник не навів обґрунтування того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск ним строку на звернення до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богдан О. О., на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

6. Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано справу з суду першої інстанції.

7. 30 листопада 2023 року справа № 756/9533/21 надійшла до Верховного Суду.

8. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 січня 2024 року призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В., на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д.

9. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 756/9533/21 визначений Пророк В. В. , судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Ситнік О. М.

10. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2024 року призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями на підставі службової записки судді Пророка В. В.

11. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 жовтня 2024 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 756/9533/21 визначений Пророка В. В., судді, які входять до складу колегії: Петрова Є. В., Литвиненко І. В.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує відповідну ухвалу апеляційного суду на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

13. Ліневич Ю. В. вказує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 2 частини другої статті 358 ЦПК України, таких обставин, як ненаправлення районним судом учаснику справи судового рішення під час воєнного стану України; незабезпечення судом принципу правової визначеності - недотримання строків та порядку направлення судового рішення було зумовлено діями (бездіяльністю) суду першої інстанції під час воєнного стану; пропуск строку на апеляційне оскарження через виникнення обставин непереборної сили і з вини суду.

14. Крім того, заявник зазначає, що апеляційним судом порушено статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі ? Конвенція) - право на доступ до правосуддя та не застосовано практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме висновок ЄСПЛ у справі «Мушта проти України», в якому зазначено, що застосування процесуальних обмежень судом апеляційної інстанції не було очевидним та передбачуваним для позивача і, тому, не відповідає юридичній визначеності.

15. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, у тому числі у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.

(2) Позиція інших учасників справи

16. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

17. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

18. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

19. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких ? не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ: від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» та інші).

20. При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах для всіх учасників процесу, а не лише для відповідача, передбачених вимогами законодавства, яке регулює вирішення відповідних процесуальних питань.

21. ЄСПЛ зауважив, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції, якщо це не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

22. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ вказує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).

23. Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеження, встановлені державами - членами Ради Європи, вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 2004 року у справі «Нешев проти Болгарії»).

24. У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти росії»).

25. Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

26. Відповідно до статті 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

27. Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

28. Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

29. Тлумачення вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

30. Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

31. Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє посилання заявника на те, що судом апеляційної інстанції було необґрунтовано відмовлено у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, оскільки такий строк є присічним і поновленню не підлягає.

32. У цьому аспекті дослідженню підлягають лише дві умови, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, а саме: а) чи подано апеляційну скаргу особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

33. Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Богдан О. О. знали про розгляд справи №756/9533/21 в суді першої інстанції, були присутніми в судовому засіданні 14 лютого 2022 року під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

34. Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі ? ЄДРСР), вбачається, що рішення Оболонського районного суду міста Києва ухвалено 14 лютого 2022 року, надіслано до ЄДРСР 15 лютого 2022 року та оприлюднено 17 лютого 2022 року.

35. ОСОБА_1 отримав копію судового рішення лише 23 травня 2023 року.

36. З апеляційною скаргою на рішення Оболонського районного суду міста Києва, ухвалене 14 лютого 2022 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Богдан О. О. звернувся 22 червня 2023 року, тобто після спливу одного року з дня ухвалення судового рішення.

37. Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 посилався на обставини непереборної сили ? здійснення повномасштабного військового вторгнення рф в Україну, введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану, який діє до теперішнього часу, що зумовило пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду понад рік.

38. Верховний Суд зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

39. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22).

40. Непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона, хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що це не є звичайною обставиною, яка, хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не входить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною (постанова Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 947/28840/21).

41. З огляду на викладене, ОСОБА_1 не довів існування обставин непереборної сили, які у зв`язку із запровадження на території України воєнного стану перешкоджали йому здійснити всі необхідні процесуальні дії для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою.

42. Крім того, ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження обставин непереборної сили, які унеможливили йому подати апеляційну скаргу до початку запровадженням на території України воєнного стану, а саме з 17 лютого 2022 року до 24 лютого 2022 року.

43. Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити наступне.

44. У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 336/10821/21 викладено висновок, що «особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами».

45. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

46. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

47. Отже, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу самостійно цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

48. Позивач, будучи ініціатором судового розгляду справи, насамперед має активно без зловживання використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді такої справи.

49. Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи в суді першої інстанції, брав участь в судових засіданнях, зокрема 14 лютого 2022 року, проте з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду звернувся лише 22 червня 2023 року, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до положень частини другої статті 358 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга подана більше ніж через рік після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

50. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права, були предметом дослідження в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

52. Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

53. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богдан Олена Олександрівна, залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров