Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 756/9582/14-ц

провадження № 61-7463св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шевченко О. Д.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року у складі судді Диби О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, посилаючись на те, що 02 травня 2018 року з автоматизованої системи виконавчого провадження йому стало відомо, що на виконанні в Оболонському районному відділі державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Оболонський РВ ДВС міста Києва) перебуває виконавче провадження ВП № 45477462 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 листопада 2014 року йому як боржнику не направлялася, що позбавило його можливості виконувати рішення суду в добровільному порядку. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Оболонського РВ ДВС міста Києва щодо ненадіслання йому постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 листопада 2014 року серії ВП № 45477462 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що постанова про відкриття виконавчого провадження та дії державного виконавця відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Державний виконавець відкрив виконавче провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження не рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а простою кореспонденцією не призвело до порушень прав та інтересів боржника.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що жодного підтвердження направлення або вручення державним виконавцем копії постанови про відкриття виконавчого провадження йому як боржнику засобами поштового зв`язку матеріали виконавчого провадження не містять. Аналіз статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника, та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання судового рішення. Отже, у разі з`ясування факту неотримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду міста Києва.

13 червня 2019 року справа № 756/9582/14-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Судами встановлено, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 вересня 2014 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Присуджено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини доходу щомісячно, починаючи з 08 липня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця Оболонського РВ ДВС міста Києва Шевченко О. Д. від 17 листопада 2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 45477462 з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/3950/14, виданого на підставі вищевказаного рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на дитину.

Згідно із супровідним листом від 17 листопада 2014 року № 3762/3 (а. с. 98) копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлялася за зареєстрованим місцем проживання боржника ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 . Проте жодного підтвердження направлення вказаної постанови або її вручення боржнику засобами поштового зв`язку матеріали виконавчого провадження не містять.

Згідно з частиною четвертою статті 82 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (далі - Закон № 606-ХIV), рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 25 Закону № 606-ХIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону № 606-ХIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Виходячи з аналізу вказаної статті, боржник має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.

Разом з тим, порушення державним виконавцем порядку надіслання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів саме по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, проте ненаправлення виконавцем в установленому законом порядку постанови про відкриття виконавчого провадження може бути підставою для визнання неправомірними таких дій (бездіяльності) державного виконавця.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не застосували вищенаведені правові норми, які регулюють спірні правовідносини, та не врахували, що сам по собі супровідний лист до постанови про відкриття виконавчого провадження із зазначенням адреси боржника не є належним доказом на підтвердження факту надсилання такої постанови ОСОБА_1 та дотримання державним виконавцем вимог частини першої статті 31 Закону № 606-ХIV. Неповідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження свідчить про обмеження його права на добровільне виконання рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права порушено норми процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення скарги.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (стаття 452 ЦПК України).

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 352,40 грн, а за подання касаційної скарги - 384,20 грн, всього - 736,60 грн, які підлягають стягненню з Оболонського РВ ДВС міста Києвана його користь.

Керуючись статтями 141, 400, 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо ненаправлення боржнику ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 листопада 2014 року ВП № 45477462 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Стягнути з Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_1 736 (сімсот тридцять шість) грн 60 коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук