Постанова
Іменем України
29 липня 2022 року
м. Київ
справа № 757/13584/20-ц
провадження № 61-10890св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиагроленд Інвест»,
треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Микола Олександрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2021 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2020 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиагроленд Інвест» (далі - ТОВ «Черкасиагроленд Інвест»), треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко О. А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко М. О., про визнання добросовісним набувачем квартири, яка не підлягає витребуванню, та визнання права власності на квартиру.
Позов обґрунтовано тим, що 19 червня 2019 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Починаючи з 19 червня 2019 року ОСОБА_5 є законним власником квартири, що підтверджується відомостями, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Його право власності на квартиру не визнається та оспорюється відповідачем, який заявив безпідставний позов про витребування квартири.
З огляду на викладене, ОСОБА_5 просив суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 та визнати його добросовісним набувачем цієї квартири, що не підлягає витребуванню на користь ТОВ «Черкасиагроленд».
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2021 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року у справі № 757/39973/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року договір купівлі-продажу квартири, укладений між ТОВ «Черкасиагроленд Інвест» та ОСОБА_2 від 14 червня 2019 року визнано недійсним та витребувано від ОСОБА_1 на користь ТОВ «Черкасиагроленд Інвест» квартиру АДРЕСА_1 . При цьому судом було встановлено, що квартира вибула з власності ТОВ «Черкасиагроленд Інвест» поза його волею, а тому вона підлягає витребуванню у ОСОБА_5 незалежно від того чи є він добросовісним набувачем, чи ні.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання його добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 є неналежним способом захисту.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2021 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У червні 2021 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки обставинам, якими позивач обґрунтовує позовну вимогу про визнання його добросовісним набувачем нерухомого майна;
- суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що договір купівлі-продажу квартири між позивачем та ОСОБА_2 має реальний оплатний характер, а спірна квартира вибула з володіння відповідача внаслідок його волевиявлення, що підтверджується рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Черкасиагроленд Інвест» оформленим протоколом від 07 червня 2019 року № 07/06-2019, яким було надано згоду на відчуження квартири;
- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 359/2045/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 761/40112/17;
- апеляційний суд не врахував, що ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року у справі № 757/39973/19-ц було зупинено, а тому помилково поклав це судове рішення в основу оскаржуваної постанови;
- апеляційний суд дійшов помилково висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є неправильним.
Також у касаційній скарзі заявник виклав клопотання про зупинення дії рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, з огляду на те, що оскаржувані судові рішення можуть мати преюдиційну силу при вирішенні інших справ, у тому числі справи № 757/39973/19-ц.
У серпні 2021 року представник ТОВ «Черкасиагроленд Інвест» - Макіян Д. Г. із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , в якому, зазначив про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Також у серпні 2021 року представник ТОВ «Черкасиагроленд Інвест» - Макіян Д. Г. із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 02 липня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 757/13584/20-ц із Печерського районного суду міста Києва; відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про зупинення дії оскаржуваних судових рішень; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2021 року матеріали справи № 757/13584/20-ц надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 14 червня 2019 року між ТОВ «Черкасиагроленд Інвест», як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 248629980382), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О. А. та зареєстрований в реєстрі за № 5108.
14 червня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О. А., у зв`язку з укладенням вказаного договору прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним № 47372605, відповідно до якого зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , та внесено відповідний запис № 32017122 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
19 червня 2019 року між ОСОБА_2 , як продавцем, та громадянином Федеративної Республіки Німеччини ОСОБА_5 , як покупцем, укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 248629980382). Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М. О. та зареєстрований у реєстрі за № № 1138, 1139.
19 червня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М. О. у зв`язку з укладенням вказаного договору прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним № 47414278, відповідно до якого зареєстровано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , та внесено відповідний запис № 32056156 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
19 червня 2019 року між громадянином Федеративної Республіки Німеччини ОСОБА_5 , як іпотекодавцем, та ОСОБА_9 , як іпотекодержателем, укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М. О. та зареєстрований в реєстрі за № 1144.
30 липня 2019 року ТОВ «Черкасиагроленд Інвест» звернулося до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , громадянина Федеративної Республіки Німеччини ОСОБА_1 , ОСОБА_9 про визнання договорів недійсними та витребування нерухомого майна (справа № 757/39973/19).
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року у справі № 757/39973/19 позов ТОВ «Черкасиагроленд Інвест» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 про визнання договорів недійсними та витребування нерухомого майна задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладеного між ТОВ «Черкасиагроленд Інвест» та ОСОБА_2 від 14 червня 2019 року. Витребувано від громадянина Федеративної Республіки Німеччини ОСОБА_1 на користь ТОВ «Черкасиагроленд Інвест» квартиру АДРЕСА_1 . Скасовано запис № 32056156 від 19 червня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 757/39973/19 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року - без змін.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування
Щодо позовної вимоги визнання позивача добросовісним набувачем квартири
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частинами першою та другою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до статей 317 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до визначеного статтею 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Добросовісність набуття в розумінні статті 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.
Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна від набувача, при цьому випадки такого витребування законодавством обмежуються, зокрема пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що витребування майна можливе в разі його вибуття з володіння власника не з його волі іншим шляхом.
Під час розгляду позову про витребування майна відповідач згідно зі статтею 388 ЦК України має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач).
У такому разі пред`явлення самостійного (чи зустрічного позову) про визнання добросовісним набувачем не вимагається і, крім того, не є належним способом судового захисту (стаття 16 ЦК України), оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна.
Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання його добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 є неналежним способом захисту і задоволенню не підлягає є правильними.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд дійшов помилково висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є неправильним, спростовуються вказаним вище висновком та зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником норм чинного законодавства України.
Аргументи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки обставинам, якими позивач обґрунтовує позовну вимогу про визнання його добросовісним набувачем нерухомого майна, зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували, та не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень.
Щодо позовних вимог про визнання права власності на квартиру
Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту даної правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно.
Тобто у позивача є право власності на певне майно, і має місце факт оспорювання належного позивачу права.
Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 19 червня 2019 року між ОСОБА_2 , як продавцем, та громадянином Федеративної Республіки Німеччини ОСОБА_5 , як покупцем, укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 248629980382). Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М. О. та зареєстрований у реєстрі за № № 1138, 1139.
У липні 2019 року ТОВ «Черкасиагроленд Інвест» звернулося до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 про визнання договорів недійсними та витребування нерухомого майна, зокрема, квартири АДРЕСА_1 . Заперечуючи проти вказаного позову, ОСОБА_5 посилався на те, що він є добросовісним набувачем квартири, оскільки йому не було відомо про відсутність права продажу квартири у ОСОБА_2 , придбання квартири відбулося на підставі оплатного договору, а тому витребування у нього спірної квартири є незаконним.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року у справі № 757/39973/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року, договір купівлі-продажу квартири, укладений між ТОВ «Черкасиагроленд Інвест» та ОСОБА_2 від 14 червня 2019 року визнано недійсним та витребувано від ОСОБА_1 на користь ТОВ «Черкасиагроленд Інвест» квартиру АДРЕСА_1 . При цьому судом було встановлено, що квартира вибула з власності ТОВ «Черкасиагроленд Інвест» поза його волею, а тому вона підлягає витребуванню у ОСОБА_5 незалежно від того чи є він добросовісним набувачем, чи ні.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, у справі, що переглядається, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Доводи касаційної скарги про те, що договір купівлі-продажу квартири між позивачем та ОСОБА_2 має реальний оплатний характер, а спірна квартира вибула з володіння відповідача внаслідок його волевиявлення, що підтверджується рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Черкасиагроленд Інвест»оформленим протоколом від 07 червня 2019 року № 07/06-2019, яким було надано згоду на відчуження квартири, є безпідставними, оскільки рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року у справі № 757/39973/19-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що волевиявлення ТОВ «Черкасиагроленд Інвест», як законного власника, на відчуження спірної квартири не було, і такі обставини в силу положень частини четвертої статті 82 ЦПК України є доведеними.
Посилання у касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 359/2045/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 761/40112/17, Верховний Суд відхиляє, оскільки у наведених заявником постановах суду касаційної інстанції та оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій встановлено різні фактичні обставини справ.
Аргументи касаційної скарги про те, що ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року у справі № 757/39973/19-ц було зупинено, а тому апеляційний суд помилково поклав це судове рішення в основу оскаржуваної постанови, є необґрунтованими, оскільки зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, здійснюється Верховним Судом лише з метою недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала касаційну скаргу та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв`язку з виконанням судового рішення, яке переглядається, але таке зупинення жодним чином не спростовує правильність висновків та обставин викладених у змісті вказаного судового рішення до його перегляду касаційним судом.
Інші доводи касаційної скарги правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Щодо клопотання представника ТОВ «Черкасиагроленд Інвест» - Макіяна Д. Г. про закриття касаційного провадження
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, зокрема якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Враховуючи те, що висновки щодо застосування норм права, що викладені у постановах Верховного Суду на які посилався представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у касаційній скарзі стосуються схожих правовідносин, але ухвалені у різних фактичних обставинах справи, то клопотання представника ТОВ «Черкасиагроленд Інвест» - Макіяна Д. Г. про закриття касаційного провадження на підставі положень частини першої статті 396 ЦПК України задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 396 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиагроленд Інвест» - Макіяна Дмитра Григоровича про закриття касаційного провадження у справі відмовити.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак