Постанова
Іменем України
27 березня 2020 року
м. Київ
справа № 757/13634/17-ц
провадження № 61-40904св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , відповідачі: Служба безпеки України, Головне управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Служби безпеки України на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року
у складі судді Притули Н. Г. та постанову Апеляційного суду міста Києва
від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченка М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі Закон України № 460-IX).
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області (далі ГУ Служби безпеки України у місті Києві та Київській області), третя особа СБУ, про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що позивач проходив військову службу,
у тому числі, й з січня 2004 року по березень 2009 року у 3 (Третьому) Управлінні центру спеціальних операцій «А» боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів з місцем дислокації у місті Сімферополі АР Крим (далі Управління ЦОС «А»).
Також позивач зазначав, що з 10 листопада 2004 року перебував на квартирному обліку за місцем служби у загальній черзі, а з 30 жовтня
2007 року у списку осіб, які мають право на першочергове забезпечення житлом як учасник бойових дій. Після звільнення зі служби позивач був зареєстрований при 3 (Третьому) Управлінні ЦСО «А» (з дислокацією у місті Сімферополі АР Крим), яке безпосередньо підпорядковувалось СБУ та у зв`язку з анексією АР Крим припинило своє існування. Через тимчасову окупацію АР Крим квартирна справа була видана на руки позивачу та він переїхав проживати до міста Ірпінь Київської області.
22 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до УСБУ у місті Києві та Київській області із заявою про зарахування його на квартирний облік. Проте, УСБУ у місті Києві та Київській області, не розглянувши заяву, повідомили позивача про необхідність звернутися безпосередньо до Служби безпеки Україниіз такою заявою. Проте, 15 березня 2016 року житлово-побутова комісія СБУ (далі ЖБК Служби безпеки України) відмовила у зарахуванні позивача на квартирний облік.
Посилаючись на те, що відмова про зарахування позивача на квартирний облік порушує його житлові права, ОСОБА_1 , з урахуванням збільшених позовних вимог, просив суд визнати незаконними дії Управління Служби безпеки УкраїниУСБУ у місті Києві та Київській області та СБУ щодо відмови у зарахуванні його на квартирний облік, з урахуванням часу перебування на квартирному обліку в УСБУ в АР Крим, з 10 листопада
2004 року у загальній черзі та з 30 жовтня 2007 року у першочерговій черзі; зобов`язати СБУ, ГУ СБУ у місті Києві та Київській області зарахувати ОСОБА_1 на квартирний облік, з урахуванням часу перебування на квартирному обліку в Управління Служби безпеки Українив АР Крим,
з 10 листопада 2004 року у загальній черзі та з 30 жовтня 2007 року
в першочерговій черзі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Протокольною ухвалою Печерського районного суду міста Києва
від 17 травня 2017 року (у складі судді Підпалого В. В.) замінено відповідача ГУ СБУ у місті Києві та Київській області на СБУ.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17 травня 2017 року матеріали цивільної справи № 757/13634/17-ц передано на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва.
Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва
від 15 вересня 2017 року (у складі судді Притули Н. Г.) залучено співвідповідачем ГУ Служби безпеки України у місті Києві та Київській області.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого
2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконними дії Служби безпеки Українищодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 на квартирний облік, з урахуванням часу перебування на квартирному обліку в УСБУ в АР Крим, з 10 листопада
2004 року у загальній черзі та з 30 жовтня 2007 року у першочерговій черзі.
Зобов`язано Службу безпеки України зарахувати ОСОБА_1 на квартирний облік, з урахуванням часу перебування на квартирному обліку в Управлінні Служби безпеки Українив АР Крим, з 10 листопада 2004 року у загальній черзі та з 30 жовтня 2007 року у першочерговій черзі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 19 червня 2018 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що житлові права позивача підлягають відновленню шляхом зарахування його саме на квартирний облік, що ведеться в органах Служби безпеки України, а не шляхом зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік на загальних підставах у виконавчому комітеті міської ради за місцем фактичного проживання. Крім того, відсутні підстави для зобов`язання відповідача Управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області вчиняти дії щодо зарахування позивача на квартирний облік, оскільки рішення про відмову в зарахуванні позивача на квартирний облік приймалось ЖБК ЦУ Служби безпеки України, в підпорядкуванні якого і перебувало управління і в якому перебував на квартирному обліку позивач.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Служба безпеки України просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», поклавши на Службу безпеки України обов`язок забезпечити реалізацію права особи на житло шляхом зарахування на квартирний облік, що не передбачений для Служби безпеки України відповідно до законодавства, а мав би здійснюватися військовими комісаріатами і квартирно-експлуатаційними частинами районів.
Крім того, позивач не позбавлений права звернутися до виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області із заявою щодо зарахування його на квартирний облік за місцем проживання для реалізації його житлових прав.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з січня 2004 року по березень 2009 року
ОСОБА_1 проходив військову службу у 3 (Третьому) Управлінні ЦОС «А» у місті Сімферополі АР Крим та з 10 листопада 2004 року перебував на квартирному обліку за місцем служби у загальній черзі,
а з 30 жовтня 2007 року у списку осіб, які мають право на першочергове забезпечення житлом як учасник бойових дій.
У 2009 році ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас, але продовжував перебувати на квартирному обліку.
22 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Служби безпеки України у місті Києві та Київській області, у якій просив у зв`язку з припиненням діяльності 3 (Третього) Управління ЦОС «А» у місті Сімферополь АР Крим, у якому він перебував на квартирному обліку (після захоплення АР Крим), взяти його на квартирний облік в ГУ СБУ у місті Києві та Київській області зі збереженням часу перебування його на квартирному обліку в Управління Служби безпеки України в АР Крим, з 10 листопада
2004 року у загальній черзі та з 30 жовтня 2007 року у першочерговій черзі.
Листом від 07 травня 2015 року ГУ Служби безпеки України в місті Києві та Київській області повідомило ОСОБА_1 , що для вирішення питання про зарахування його на квартирний облік рекомендовано звернутись з відповідною окремою заявою до Центральної житлово-побутової комісії Служби безпеки України (далі ЦЖПК Служби безпеки України) та подати свою справу квартирного обліку, яку заявник отримав на руки при вибутті з АР Крим.
15 березня 2016 року відбулось засідання ЦЖПК Служби безпеки України.
Відповідно до протоколу засідання ЦЖПК Служби безпеки України № 3 внаслідок тимчасової окупації АР Крим ОСОБА_1 був змушений виїхати на постійне місце проживання до міста Ірпінь Київської області, де з 18 листопада 2014 року зареєстрований один та проживає за договором найму житлового приміщення від 08 листопада 2014 року у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 , яка на підставі договору купівлі-продажу від 05 червня 2014 року належить ОСОБА_2 .
У протоколі також вказано, що відповідно до пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі розформування військової частини, в якій на квартирному обліку перебуває військовослужбовець, він має перебувати на обліку у військових комісаріатах, оскільки наказом Голови Служби безпеки України
від 17 червня 2015 року штат 3 (Третього) Управління ЦСО «А»
(з дислокацією у місті Сімферополі АР Крим) скасовано, тобто, структурний підрозділ, у якому перебував на квартирному обліку ОСОБА_1 на сьогодні не існує.
На запит ОСОБА_1 щодо визначення статусу 3 Управління ЦСО «А» (з дислокацією у місті Сімферополь АР Крим) від 10 січня 2017 року, Департамент господарського забезпечення Служби безпеки України листом від 17 лютого 2017 року повідомила про можливість звернутися йому для зарахування на квартирний облік до органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що спірні правовідносини виникли з приводу взяття позивача на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, із зарахуванням попереднього часу перебування на обліку за попереднім місцем проходження військової служби.
Відповідно до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та з метою встановлення єдиного порядку прийняття на квартирний облік військовослужбовців Служби безпеки України, розподілу та надання їм житлових приміщень наказом Служби безпеки України 06 листопада 2007 року № 792 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень
(далі Інструкція № 792).
Ця Інструкція № 792 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає порядок організації забезпечення та надання житлових приміщень військовослужбовцям особам офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Служби безпеки України, а також особам, звільненим з військової служби в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у Службі безпеки України після звільнення та членам їх сімей, уключаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти під час проходження військової служби, які перебувають на обліку осіб та потребують поліпшення житлових умов (пункт 1.1).
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 792 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державні службовці, службовці та працівники, які проходять службу (працюють) у Службі безпеки України, забезпечуються житловими приміщеннями відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Інструкції № 792 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-побутові комісії утворюються у Центральному управлінні, його підрозділах, а також органах, закладах та установах Служби безпеки України з метою дотримання вимог чинного законодавства при веденні обліку співробітників, які потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей, розподілу та використання житлової площі. Основними завданнями житлово-побутових комісій є: прийняття рішень з питань квартирного обліку і надання житлових приміщень; розгляд рапортів співробітників про зарахування на облік осіб як таких, що потребують поліпшення житлових умов; перевірка житлових умов співробітників; ведення обліку співробітників, які потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей. Рішення житлово-побутових комісій затверджуються: у Центральному управлінні заступником Голови Служби безпеки України, до функціональних обов`язків якого належить координація господарського забезпечення; в органах, закладах та установах Служби безпеки України їх керівником.
Пунктами 3.1, 3.2 Інструкції № 792 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що усі питання, пов`язані із забезпеченням житлом співробітників, вирішуються за місцем перебування їх на обліку як осіб, що потребують поліпшення житлових умов, відповідними житлово-побутовими комісіями Центрального управління, органів, закладів та установ Служби безпеки України. Співробітники визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, відповідно до законодавства України.
Відповідно до пунктів 3.11, 3.13 Інструкції № 792 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) співробітники, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом в іншу місцевість, зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей зі збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
Співробітники, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку до одержання житла з державного житлового фонду.
Пунктом 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно частини першої статті 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Отже, позивачу гарантуються його житлові права у тому обсязі, в якому він набув їх у АР Крим, у тому числі й право на перебування на квартирному обліку органів Служби безпеки України.
Крім того, відповідачі не заперечували, що позивач перебував на квартирному обліку до анексії АР Крим, а також підтвердили, що управління, в якому перебував на квартирному обліку позивач, було безпосередньо підпорядковано Центральному управлінню Служби безпеки України.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що житлові права позивача підлягають відновленню шляхом зарахування його на квартирний облік, що ведеться в органах Служби безпеки України, суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, з 2009 року ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас за станом здоров`я.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про Службу безпеки України» пенсіонери Служби безпеки України знаходяться під захистом держави.
Таким чином, вони мають такі ж права та гарантії згідно з чинним законодавством, як і особи, які проходять військову службу в органах та підрозділах Служби безпеки України.
Посилання в касаційній скарзі на те, що у даному випадку позивач не позбавлений права звернутися до виконавчого комітету Ірпінської міської ради із заявою щодо зарахування його на квартирний облік за місцем проживання і реалізації своїх житлових прав, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» ОСОБА_1 гарантуються його житлові права у тому обсязі, в якому він набув їх в АР Крим, у тому числі й право на перебування на квартирному обліку органів Служби безпеки України, за місцем його теперішнього фактичного проживання.
Житлові права позивача підлягають відновленню шляхом зарахування його саме на квартирний облік, що ведеться в органах Служби безпеки України, а не шляхом зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік на загальних підставах у виконавчому комітеті міської ради за місцем фактичного проживання, як на тому наголошує відповідач.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Служби безпеки України залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого
2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 червня
2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк