Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 757/18448/18
провадження № 61-865св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року у складі судді Соколова О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів, стягнення сум вкладів, процентів та штрафних санкцій.
Позов мотивовано тим, що між ним та Приватним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») укладено депозитні договори, за умовами яких позивачем внесено грошові кошти. У зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень ПАТ КБ «ПриватБанк» на
території АР Крим та м. Севастополя у 2014 році рахунок позивача безпідставно заблоковано та припинено нарахуванням відсотків. З метою отримання належних позивачу коштів та нарахованих по ним відсотків, позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами про розблокування рахунків, розірвання договорів та видачі коштів. Неможливість отримання позивачем належних йому коштів вимусили позивача звернутися із позовом до суду.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив стягнути з відповідача на свою користь за договорами банківських вкладів: від 18 січня 2010 року
№ SAMDN26000709147423 у сумі 12 736,22 доларів США; від 14 липня 2010 року
№ SAMDN26000711186937 у розмірі 6 025,16 доларів США; від 16 вересня 2010 року
№ SAMDN01000711912425 у розмірі 8 545,07 доларів США; від 18 січня 2011 року
№ SAMDN26000713718567 у розмірі 11 955,81 доларів США; від 12 лютого 2013 року № SAMDN25000732991511 у розмірі 37 396,19 доларів США; від 25 квітня 2013 року
№ SAMDN80000734856077 у розмірі 61 116,03 доларів США.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу від 18 січня 2010 року № SAMDN26000709147423 у сумі 12 736,22 доларів США.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу від 14 липня 2010 року № SAMDN26000711186937 у розмірі 6 025,16 доларів США.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу від 16 вересня 2010 року № SAMDN01000711912425 у розмірі 8 545,07 доларів США.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу від 18 січня 2011 року № SAMDN26000713718567 у розмірі 11 955,81 доларів США.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу від 12 лютого 2013 року № SAMDN25000732991511 у розмірі 37 396,19 доларів США.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу від 25 квітня 2013 року № SAMDN80000734856077 у розмірі 61 116,03 доларів США.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що закриття банком свого відділення не є підставою для припинення договірних відносин між ним і його вкладником, та не впливає на обов`язок банку щодо виплати клієнту грошових коштів розміщених на депозитних рахунках та відсотків, а оскільки відповідач не повернув кошти позивачу, внесенні ним на банківські рахунки, чим порушив права та інтереси позивача,тому вимоги про стягнення грошових коштів, внесених позивачем на депозити, відсотків та 3 % річних за користування коштами вкладника, є обґрунтованими.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Печерського районного суду
м. Києва від 19 серпня 2019 року змінено в частині розподілу судових витрат. Зменшено визначену судом стягнуту суму судового збору з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави з 34 677,00 грн до 8 810,00 грн. В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача сум вкладів, відсотків та 3 % річних, проте змінив рішення в частині розподілу судових витрат.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту укладення договорів банківських вкладів та зарахування коштів на рахунки, оскільки доказами зарахування коштів є оригінали договорів банківських вкладів та оригінали квитанцій про внесення грошових коштів на банківські рахунки, які позивачем не надавалися.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», у якому заявник просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а у касаційній скарзі не наведено підстав для їх скасування.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А. від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
27 лютого 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
У зв`язку з увільненням від роботи на період мобілізації до Збройних Сил України
в Сили територіальної оборони судді Калараша А. А., на підставі розпорядження
від 18 травня 2022 року № 601/0/226-22 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» цивільну справу передано судді Верховного Суду Ступак О. В. як судді-доповідачеві. Визначено склад колегії у складі суддів Верховного Суду: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон).
У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» подана до Верховного Суду у січні 2020 року, то вона підлягає розгляду у порядку визначеному в ЦПК України у редакції до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлені судами обставини
18 січня 2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений депозитний договір № SAMDN26000709147423, на виконання якого, на рахунок
№ НОМЕР_1 позивачем внесено 10 000,00 доларів США (а. с. 11), що підтверджується квитанцією (а. с. 12).
За умовами укладеного депозитного договору від 18 січня 2010 року
№ SAMDN26000709147423 банк сплачує позивачу проценти за вкладом у розмірі
11, 5 % річних.
14 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений депозитний договір № SAMDN26000711186937, на виконання якого, на рахунок
№ НОМЕР_2 позивачем внесено 5 000,00 доларів США (а. с. 19).
За умовами укладеного депозитного договору від 14 липня 2010 року
№ SАMDN26000711186937 банк сплачує позивачу проценти за вкладом у розмірі
7 % річних.
16 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений депозитний договір № SAMDN01000711912425, на виконання якого, на рахунок
№ НОМЕР_3 позивачем внесено 7 000,00 доларів США, (а. с. 14) що підтверджується квитанцією (а. с. 15).
За умовами укладеного депозитного договору від 16 вересня 2010 року
№ SAMDN01000711912425 банк сплачує позивачу проценти за вкладом у розмірі
7,75 % річних.
18 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений депозитний договір № SAMDN26000713718567, на виконання якого, на рахунок
№ НОМЕР_4 позивачем внесено 10 000,00 доларів США (а. с. 21).
За умовами укладеного депозитного договору від 18 січня 2011 року
№ SAMDN26000713718567 банк сплачує позивачу проценти за вкладом у розмірі
6% річних.
12 лютого 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений депозитний договір № SAMDN25000732991511, на виконання якого, на рахунок
№ НОМЕР_5 позивачем внесено 30 000,00 доларів США (а. с. 21).
За умовами укладеного депозитного договору від 12 лютого 2013 року
№ SAMDN25000732991511 банк сплачує позивачу проценти за вкладом у розмірі
10 % річних.
25 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений депозитний договір № SAMDN80000734856077, на виконання якого, на рахунок
№ НОМЕР_6 позивачем внесено 50 000,00 доларів США (а. с. 17), що підтверджується квитанцією.
За умовами укладеного депозитного договору від 25 квітня 2013 року
№ SAMDN80000734856077 банк сплачує позивачу проценти за вкладом у розмірі
8 % річних.
У зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень ПАТ КБ «ПриватБанк» на території АР Крим та м. Севастополя у 2014 році, рахунок позивача безпідставно заблоковано та припинено нарахування відсотків.
04 квітня 2018 року позивач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із письмовою заявою про розірвання договорів банківського вкладу.
Листом від 20 квітня 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомив, про неможливість виконання вимог позивача.
10 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача повторно та зазначив про видачу коштів через касу будь-якого відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», також просив надати належним чином завірену виписку про рух коштів на рахунку. Ця заява зареєстрована у ПАТ КБ «ПриватБанк» за вх. 354919, що підтверджується відтиском штампу на заяві.
Листом від 02 травня 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомив, про неможливість виконання вимог позивача.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Відповідно до пункту 7 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня
2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції. Договір банківського рахунка, договір банківського вкладу та договір рахунка умовного зберігання (ескроу) укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Банк зобов`язаний надати клієнту в спосіб, визначений банком і клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем, примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення. Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею відповідного документа або ощадного (депозитного) сертифіката.
Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладання договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки
(у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Отже, за змістом наведених норм письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Така правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України
від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14.
Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав
Відповідно до пункту 5 постанови Правління Національного банку України
від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» заборонено банкам України відкривати відокремлені підрозділи на території АР Крим і міста Севастополя. Банкам, у перелік яких входить і ПАТ КБ «ПриватБанк», зобов`язано припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території АР Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Встановивши факт укладення між сторонами договорів банківських вкладів і внесення позивачем грошових коштів у заявленому розмірі, що підтверджено належними та допустимими доказами, недоведеності відповідачем виконання умов договір, укладених з позивачем в частині повернення вкладів, суди дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача сум депозитів, відсотків та 3 % річних.
Верховний Суд погоджується із висновками судів і про те, що припинення діяльності відділення банку на території АР Крим не є підставою припинення договірних відносин між сторонами та не звільняє банк від відповідальність за невиконання взятих на себе зобов`язань за договорами.
Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту укладення договорів банківських вкладів та зарахування коштів на рахунки, оскільки доказами зарахування коштів є оригінали договорів банківських вкладів та оригінали квитанцій про внесення грошових коштів на банківські рахунки, які позивачем не надавалися, не заслуговують на увагу, оскільки позивач довів факт укладення між сторонами договорів банківських вкладів та внесення грошових коштів у заявлених розмірах шляхом надання копій відповідних документів, посвідчених представником позивача. Надання стороною до суд копій документів, посвідчених особисто чи представником, відповідає положенням частини восьмої статті 43 ЦПК України.
Банком не спростовані ані факт укладення депозитних договорів з позивачем, ані факт неповернення грошових коштів за вимогою вкладника.
Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, тому суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення залишенню без змін.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року у незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний