Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 757/24984/18

провадження № 61-19636св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Національна поліція України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Національної поліції України на постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - Регіональний сервісний центр МВС України в м. Києві), Національної поліції України про визнання права власності на транспортний засіб, усунення перешкод у реалізації права користування власністю шляхом зобов`язання поновити реєстрацію транспортного засобу.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між ним та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу автомобіля марки «Тойота», який надалі був вилучений відповідачем внаслідок проведення слідчих дій. Він не є підозрюваним, обвинуваченим чи цивільним позивачем у вказаному кримінальному провадженні. Право власності на спірний автомобіль набуто ним у встановленому законом порядку, а тому підстави для накладення заборони на проведення реєстраційний дій із цим транспортним засобом відсутні, у зв`язку з чим просив визнати за ним право власності на спірний автомобіль, усунути перешкоди у користуванні транспортним засобом та зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС України в м. Києві відновити за ним реєстрацію зазначеного автомобіля.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві, Національної поліції України про визнання права власності на транспортний засіб та усунення перешкод у реалізації права користування власністю шляхом зобов`язання відповідача поновити реєстрацію транспортного засобу закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач фактично просить суд зняти арешт із спірного автомобіля, а обмеження у здійсненні права власності позивача відбулися при проведенні досудового розслідування у порядку кримінального судочинства згідно з постановою слідчого, оцінку правомірності процесуального документа, ухваленого у порядку кримінального судочинства, не можна надавати у порядку цивільного судочинства, оскільки порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності органу досудового розслідування передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) передбачений.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2019 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що предметом цього позову є визнання права власності та усунення перешкод у користуванні власністю, а не скасування арешту на майно, накладеного в межах кримінального провадження, а тому цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У листопаді 2019 року Національна поліція України звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року та залишити в силі ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що право власності позивача порушене шляхом накладення арешту на спірний автомобіль у кримінальному провадженні, суд у разі задоволення позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні транспортним засобом має скасувати арешт, накладений на спірний автомобіль, а тому справа підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.

У грудні 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Регіональний сервісний центр МВС України в м. Києві просив касаційну скаргу Національної поліції України задовольнити, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 18 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу автомобіля марки «Тойота», який зареєстрований в установленому порядку, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 .

22 серпня 2016 року постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України майора поліції ОСОБА_3 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12015100060002625 автомобіль марки «Тойота».

08 листопада 2016 року інспектором Біляївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області оглянуто та вилучено спірний автомобіль марки «Тойота» на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29 червня 2016 року у справі № 757/41493/16-к про арешт транспортного засобу.

16 травня 2018 року на адресу ОСОБА_1 надійшов лист з Регіонального сервісного центру МВС України в місті Києві від 25 квітня 2018 року № 31/26-5463, яким повідомлено, що за зверненням старшого слідчого ГСУ НП України Зінорука М. М. щодо скасування реєстрації автомобіля «Тойота» та у зв`язку із встановленням факту знищення та підроблення ідентифікаційних номерів складових частин цього автомобіля та перереєстрації зазначеного транспортного засобу на ОСОБА_4 з використанням підробленого документа, прийнято рішення скасувати реєстрацію автомобіля з 28 січня 2015 року у межах кримінального провадження.

Відповідно до статей 55 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (наприклад, постанова Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 201/9139/18 (провадження

№ 14-321цс19).

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.

Згідно зі статтею 174 КПК України інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку, якщо такий спір є спором цивільним. У разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17-ц.

Арешт майна - це тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.

Отже, арешт, накладений в межах кримінальної справи, є заходом забезпечення кримінального провадження, застосованим згідно з нормами КПК України і його скасування відбувається в порядку, визначеному статтею 174 КПК України.

Аналогічних за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 335/12096/15-ц, від 23 травня 2018 року у справі № 569/4374/16-ц.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки спірне питання має розглядатися в порядку, визначеному КПК України.

Посилання апеляційного суду на те, що цей спір має розглядатися у порядку цивільного судочинства, оскільки у позовній заяві зазначені лише вимоги щодо визнання права власності, усунення перешкод та відсутні вимоги про зняття арешту, є помилковим.

Накладення арешту на спірне майно стало передумовою для звернення позивача до суду за захистом його прав. Позивач не погоджується з наявністю підстав для накладення відповідних заборон у ході досудового розслідування, а тому незалежно від власного формулювання позивачем суті його вимог ці вимоги, які по суті є вимогами про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються прав позивача, мають вирішуватися у порядку, передбаченому КПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги Національної поліції України та скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції, то з ОСОБА_1 на користь Національної поліції України підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 1 921 грн.

Керуючись статтями 400 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної поліції України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року скасувати.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2019 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної поліції України 1 921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) - витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко