Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 757/27564/20-ц
провадження № 61-7903св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2021 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (далі - ТОВ «ФК «Фінілон»), про захист прав споживача та стягнення грошових коштів.
Позовна заява мотивована тим, що між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» 07 серпня 2012 року у відділенні на території АР Крим було укладено договір банківського вкладу № SАМDN01000727715002, за умовами якого він передав, а банк прийняв грошові кошти, як вклад у сумі 100 000 доларів США, строком до 07 серпня 2013 року під 10 % річних та видано ощадну (електронну) книжку. 24 вересня 2013 року він збільшив вклад на 100 000 доларів США шляхом переведення грошових коштів з іншого депозитного рахунку. Всього на депозитному рахунку № НОМЕР_1 було розміщено 200 000 доларів США.
08 травня 2020 року він направив банку заяву про розірвання договору з 15 травня 2020 року та виплати суми вкладів з відсотками. Проте, банк відмовляється у добровільному порядку виконувати умови договору і повертати належні йому кошти та відсотки за користування ними.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь вклад за договором № SАМDN01000727715002 (Вклад «Депозит «VIP») від 07 серпня 2012 року у сумі 200 000 доларів США та відсотки за вказаним договором у розмірі 128 678,69 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2021 року, з урахуванням ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2021 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу у розмірі 200 000 доларів США та відсотки у розмірі 95 726,19 доларів США за договором № SАМDN 01000727715002 від 07 серпня 2012 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 доведено факт укладення з банком договору банківського вкладу, а, враховуючи те, що банк належно не виконав своїх зобов`язань за вказаним договором, наявні підстави для стягнення суми вкладу та нарахованих відсотків.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2021 року - без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
При цьому, апеляційний суд відхилив посилання банку на те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, а також перевірив та підтвердив розрахунок районного суду щодо розміру стягуваних відсотків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Верховного Суду, АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що АТ КБ «ПриватБанк» не є належним відповідачем за вимогами позивача, оскільки внаслідок укладення між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (далі - ТОВ «ФК «Фінілон») договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року та переведення боргу за зобов`язаннями банку щодо виплати коштів за депозитним договором, який є предметом спору у цій справі, АТ КБ «ПриватБанк» не несе зобов`язань за таким договором, а ТОВ «ФК «Фінілон» є новим боржником за цим договором. Вважає, що належним відповідачем у справі є ТОВ «ФК «Фінілон».
Також вважає, що суди надали неправильну оцінку доказам при нарахуванні відсотків за користування депозитними коштами.
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційну скаргу
У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шаламова О. В., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що доводи банку є безпідставними, такими, що не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
05 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» у відділенні на території АР Крим було укладено договір банківського вкладу № SАМDN01000727715002, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв грошові кошти, як вклад у сумі 100 000 доларів США, строком до 07 серпня 2013 року під 10 % річних та видано ощадну (електронну) книжку.
24 вересня 2013 року позивач збільшив вклад на 100 000 доларів США шляхом переведення грошових коштів з іншого депозитного рахунку.
Всього на депозитному рахунку № НОМЕР_1 було розміщено 200 000 доларів США.
08 травня 2020 року ОСОБА_1 направив банку заяву про розірвання договору з 15 травня 2020 року та виплати суми вкладів з відсотками.
Крім того, 17 листопада 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФК «Фінілон» уклали договір про переведення боргу, відповідно до умов якого ПАТ КБ «ПриватБанк» переводить на ТОВ «ФК «Фінілон» борг в об`ємі та на умовах, що існують в момент договору на підставі згоди кредиторів, отриманого ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк», що є невід`ємною частиною цього договору.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень АТ КБ «ПриватБанк» вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено,
що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках
у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно
до законодавства України та умов договору; клієнт банку - будь-яка фізична
чи юридична особа, що користується послугами банку.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов
та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно із частиною першою статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов`язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.
Частиною другою статті 1070 ЦК України передбачено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Встановивши існування між сторонами договірних правовідносин за депозитним вкладом, а також те, що АТ КБ «ПриватБанк» відмовляється належно виконати свої зобов`язання з повернення вкладу та нарахованих відсотків, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого позову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
При цьому, позивач не оспорює судові рішення в частині зменшення розміру стягуваних відсотків.
Доводи касаційної скарги про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між банком та ТОВ «ФК «Фінілон» укладений договір про переведення боргу, відповідно до якого останнє стало боржником за спірним договором банківського вкладу, є безпідставними.
АТ КБ «ПриватБанк» вказує, що згода кредитора на переведення боргу до ТОВ «ФК «Фінілон» отримана шляхом його приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на сайті банку.
При цьому відповідно до наданого витягу пунктом 1.1.7.59 Умов та Правил визначено, що згода клієнта отримується за принципом мовчазної згоди (стаття 205 ЦК України).
Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 520 ЦК України передбачає, що у правовідносинах із заміни боржника беруть участь три особи: кредитор, боржник, особа, третя особа, яка має намір стати боржником. Звідси, боржником або особою, яка висловила намір стати боржником, кредитору може бути запропоновано здійснення заміни боржника, або сам кредитор запропонував здійснити заміну боржника. В будь-якому випадку для здійснення такої заміни має бути наявна тристороння згода:
а) боржник виявив згоду на те, щоб він був замінений; б) третя особа виявила згоду на те, щоб набути обов`язків боржника; в) кредитор надав згоду на заміну боржника. Відсутність згоди хоча б однієї із сторін не дає підстав для заміни боржника.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Натомість із договору не вбачається, що сторони також керуються згаданими вище Умовами та Правилами, а з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у якій зазначено, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Крім того, згідно зі статтею 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на те, що договір між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений у письмовій формі, він містить умови про їх двостороннє волевиявлення, то передбачені статтею 205 ЦК України положення про мовчазну згоду не можуть бути застосовні до правовідносин сторін у цій справі.
Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 22 вересня 2021 року у справі № 757/64382/17 (провадження 61-9229св21), від 10 листопада 2021 року у справі № 757/50904/17-ц (провадження № 61-9151св21), які були правильно враховані судом апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги щодо неправильної оцінки доказів при розрахунку відсотків не можуть бути взяті до уваги Верховним Судом, оскільки зводяться виключно до переоцінки судом доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції відповідно до вимог статті 400 ЦПК України. Судом апеляційної інстанції були досліджені наведені заявником докази та їм була надана належна правова оцінка.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів. Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк