ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року

м. Київ

справа № 757/28705/19-ц

провадження № 61-8516св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макаров Олег В`ячеславович, ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Потапов Михайло Юрійович,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Зубицька Любов Миколаївна, на постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Поливач Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макарова О. В., ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Потапов М. Ю., про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макарова О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкритттям розділу) індексний номер 43912520 від 07 листопада 2018 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу № 19 від 04 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим М. Ю.; скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Потапова М. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44461847 від 06 грудня 2018 року.

Позов мотивований тим, що 20 грудня 2015 року нею був укладений з ТОВ «Житло-Буд» договір № 71 про передачу майнових прав на об`єкт нерухомості, згідно з умовами якого вона придбала у ТОВ «Житло-Буд» майнові права на нежитлове приміщення № 170-а, площею 81,1 кв.м, на двадцять п`ятому поверсі (мансарда) будинку АДРЕСА_1 .

14 вересня 2017 року ТОВ «Житло-Буд» передало, а вона прийняла вказане нежилове приміщення з плануванням, зазначеним у технічному паспорті, виданому БТІ м.Києва 10 вересня 2017 року, а у подальшому зареєструвала своє право власності на нього.

01 березня 2019 року на підставі договору дарування вона від своєї рідної бабці ОСОБА_4 отримала у дар квартиру АДРЕСА_2 .

Зазначає, що квартира № 170-а та квартира № 170 у будинку АДРЕСА_1 від дня їх придбання були нежилі (законсервовані).

Невдовзі, після укладення цього договору дарування квартири, вона разом зі своїм батьком прибули у вказаний будинок, щоб оглянути квартири та визначитись щодо їх ремонту, однак побачили, що в квартирі № 170-а невідомими особами встановлені інші двері.

Від співробітників ТОВ «Житло-Сервіс» їй стало відомо, що квартира № 170-а за даними ТОВ «Житло-Сервіс» є квартирою № 172 та належить громадянці ОСОБА_3 .

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_6 спочатку була зареєстрована як об`єкт нерухомого майна. З 05 листопада 2018 року на підставі технічного паспорту на квартиру та акту приймання-передачі нерухомого майна ТОВ «Житлобуд» від 27 серпня 2018 року власником квартири зазначено ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав т їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 43912520 від 07 листопада 2018 року), який на підставі договору купівлі-продажу № 19 від 04 грудня 2018 року вказану квартиру відчужив ОСОБА_3 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44461847 від 06 грудня 2018 року).

Позивачка вважає, що реєстрація нового об`єкта нерухомості у вигляді квартири АДРЕСА_6 та права власності на нього за ОСОБА_2 , а у подальшому, на підставі договору купівлі-продажу, за ОСОБА_3 порушує її права власності на квартири № 170 і № 170-а у будинку АДРЕСА_1 , оскільки ця спірна квартира була неправомірно створена із двох належних їй на праві власності квартир, внаслідок чого вона змушена звернутись до суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано незаконним і скасовано рішення державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макарова О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43912520 від 07 листопада 2018 року, про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_6 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 19 від 04 грудня 2018 року квартири АДРЕСА_6 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим М. Ю.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Потапова М. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44461847 від 06 грудня 2018 року, про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_6 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції виходив із наявності підстав для задоволення позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10 червня 2024 року ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Зубицької Л. М. через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що ОСОБА_3 не була повідомлена про розгляд справи апеляційним судом.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

04 вересня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 211 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до речення другого частини першої статті 366 ЦПК України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

Порядок виклику та вручення судових повісток визначено у статтях 128 130 ЦПК України.

Частиною другою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Згідно з частиною п`ятою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України, судова повістка,

а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу

в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня

2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного суду від 17 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2020 року (т. 1, а.с. 170).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи на 08 жовтня 2020 року об 14 год. 30 хв. (т. 1, а.с. 181).

У зв`язку з неявкою учасників справи до судового засідання, призначеного на 08 жовтня 2020 року, розгляд справи було відкладено на 05 листопада 2020 року об 12 год. 45 хв. (т. 1, а.с. 194-195).

05 листопада 2020 року справу було знято з розгляду, розгляд справи відкладено на 03 грудня 2020 року (т.1, а.с. 217-218).

Докази отримання ОСОБА_3 або її представником судової повістки-повідомлення про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 03 грудня 2020 року,матеріали справи не містять.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна довідка Київського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року № 130-04/104/20 згідно якої, у Київському апеляційному суді відсутні кошторисні призначення за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)» на оплату послуг з пересилання письмової кореспонденції через відділення поштового зв`язку (т. 1, а.с. 238).

Не підтверджується вручення судової повістки відповідачці ОСОБА_3 й іншою стороною у справі чи її представником за їхньою згодою.

В судовому засіданні 03 грудня 2020 року ОСОБА_3 та її представник були відсутні.

Наведене свідчить про те, що Київський апеляційний суд ухвалив постанову від 03 грудня 2020 року за відсутності ОСОБА_3 , яка належним чином не була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи відповідно до статей 128-130 ЦПК України.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 128 130 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки ОСОБА_3 обґрунтовує касаційну скаргу, зокрема тим, що апеляційний суд не повідомив її про розгляд справи, і ця обставина підтверджується матеріалами справи, постанова Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Зубицька Любов Миколаївна, задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов