№ 757/31164/20-ц - Судова практика України

Постанова

Іменем України

16 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 757/31164/20-ц

провадження № 61-9958св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - недієздатна ОСОБА_2 , в інтересах якої діє опікун ОСОБА_3 , державний реєстратор речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ісіков Олександр Іванович, ОСОБА_4 ,

третя особа: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2021 року в складі судді Вовка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року в складі колегії суддів: Вербової І. М., Соколової В. В., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до недієздатної ОСОБА_2 , в інтересах якої діє опікун ОСОБА_3 , державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ісікова О. І., Косяченка В. А. та з урахуванням уточнення позовних вимог просила: визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ісікова О. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37805256, від 27 жовтня 2017 року; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 21 травня 2020 року.

На обґрунтування вимог зазначала, що 27 серпня 2003 року ОСОБА_3 через свою матір ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 , яка 11 травня 2006 року була продана цивільній дружині ОСОБА_3 ОСОБА_5

12 червня 2009 року вона уклала з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу вищевказаної квартири.

Після придбання нею спірної квартири ОСОБА_3 намагався визнати договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 11 травня 2016 року та 12 червня 2009 року недійсними, однак у задоволенні вказаних вимог було відмовлено.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28 травня 2012 року ОСОБА_2 визнано недієздатною станом на 11 травня 2006 року, її опікуном призначено ОСОБА_3 .

У липні 2018 року їй стало відомо про те, що у жовтні 2017 року державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ісіковим О. І. проведена державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Вказані дії на думку позивача є протиправними з огляду на існування договору купівлі-продажу квартири, який не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, згідно якого вона є власником спірної квартири.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 її опікуном ОСОБА_6 були надані усі необхідні документи відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема копію рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2013 року в справі № 757/7761/13-ц, яке набрало законної сили, про витребування спірної квартири з володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . З урахуванням наведеного, відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну нерухомість.

Оскільки позивач не надала належні та допустимі докази на підтвердження наявності підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеному 21 травня 2020 року між ОСОБА_2 , від імені якої діяв опікун ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , позов в цій частині також не підлягає задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вказувала на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Державним реєстратором Ісіковим О. І. при прийнятті рішення про реєстрацію права власності на спірну нерухомість за ОСОБА_2 не були дотримані вимоги пунктів 1, 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Розгляд вказаної справи неможливий до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 757/21768/14-ц за позовом опікуна недієздатної ОСОБА_2 ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , КП УЖГ «Липкижитлосервіс», Печерського РВ ГУ ДМС України в місті Києві про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зобов`язання вчинити дії та визнання права власності. Разом з тим, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження в справі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.

19 серпня 2021 року матеріали справи № 757/31164/20-ц надійшли до Верховного Суду.

Опікун недієздатної ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ОСОБА_4 направили відзиви на касаційну скаргу, в якому просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 11 травня 2006 року ОСОБА_2 як продавець та ОСОБА_5 як покупець уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

12 червня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28 грудня 2012 року ОСОБА_2 визнано недієздатною станом на 11 травня 2006 року та призначено її опікуном ОСОБА_3 .

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року у справі № 757/7761/13-ц, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 11 травня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т. О. за реєстровим номером 1579. Витребувано з володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

27 жовтня 2017 року державним реєстратором департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ісіковим О. І. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37805256 від 27 жовтня 2017 року та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про право власності № 23052289).

Судами встановлено, що Печерська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування видала розпорядження № 200 «Про надання дозволу на продаж квартири, яка належить на праві власності недієздатній особі» від 29 квітня 2020 року, яким надала дозвіл опікуну ОСОБА_3 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_2 , на продаж квартири АДРЕСА_1 .

21 травня 2020 року між ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон №1952-IV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 1 частини третьої статті 10 Закону України № 1952-IV встановлено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

За змістом частини першої статті 18 Закону України № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127).

Згідно з пунктом 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Згідно пункту 67 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності у разі витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника.

Встановивши, що ОСОБА_3 як опікун недієздатної ОСОБА_2 подав повний перелік документів, необхідних для державної реєстрації її права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а державний реєстратор Ісіков О. І. здійснив процедуру державної реєстрації з дотриманням вимог відповідних нормативних актів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ісікова О. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37805256, від 27 жовтня 2017 року.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За умовами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 71 ЦК України опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири.

З договору купівлі-продажу квартири від 21 травня 2020 року, укладеного між недієздатною ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , вбачається, що ОСОБА_3 , укладаючи зазначений договір, діяв в інтересах ОСОБА_2 як її опікун на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 травня 2012 року та згідно розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 29 квітня 2020 року № 200.

Оспорюваний договір купівлі-продажу в установленому законом порядку був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л. І. та зареєстрований в реєстрі за № 901.

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованими є висновки судів про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 21 травня 2020 року, недійсним.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем у такому позові може бути особа, яка вважає себе власником майна, проте не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року у справі № 757/7761/13-ц, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 11 травня 2006 року, та витребувано вказану квартиру з володіння ОСОБА_1 .

З огляду на наведене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Доводи касаційної скарги про безпідставну відмову апеляційного суду в зупиненні провадження в справі до розгляду справи № 757/21768/14-ц за позовом опікуна недієздатної ОСОБА_2 ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , КП УЖГ «Липкижитлосервіс», Печерського РВ ГУ ДМС України в місті Києві про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зобов`язання вчинити дії та визнання права власності колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Наявність у суді справи № 757/21768/14-ц, в межах якої розглядається питання про визнання ОСОБА_7 такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 не може бути перешкодою для розгляду цієї справи, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, тому обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження в цій справі.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2021 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко