Постанова

Іменем України

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 757/31504/15-ц

провадження № 61-11628св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва «Липкижитлосервіс», Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового господарства Печерського району міста Києва», Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі», Товариство з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА»,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року у складі судді Цокол Л. І. та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Волошиної В. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва «Липкижитлосервіс» (далі - КП УЖГ «Липкижитлосервіс»), Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового господарства Печерського району міста Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового господарства Печерського району м. Києва»), Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»), Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК- ЕЛЕКТРОНІКА» (далі - ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА») та з урахуванням неодноразових заяв про уточнення та зміну позовних вимог просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь 170 470 грн на відшкодування майнової шкоди та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначала, що 10 серпня 2012 року у належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_1 сталася аварійна ситуація, яка супроводжувалася запахом гарі від електролічильника, встановленого у електрощитовій, вмонтованій у вказаній квартирі. Внаслідок аварійної ситуації була пошкоджена побутова техніка, електричні прилади та обладнання, внаслідок чого їй була завдана майнова шкода. В результаті зазначених подій вона зазнала значних незручностей у зв'язку з неможливістю використання належного їй майна, зіпсованого в результаті аварії, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

У лютому 2017 року ОСОБА_2 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернувся до суду з позовом до КП УЖГ «Липкижитлосервіс», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь 170 470 грн на відшкодування майнової шкоди та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди

Позов мотивований тим, що він зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 . З моменту аварії, яка відбулася з електролічильником, він потерпає від незручностей, викликаних несправністю побутових та електротехнічних приладів, що є підставою для відшкодування відповідачами майнової та моральної шкоди.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позовних вимог, зокрема ненадання належних доказів того, майнова та моральна шкода була заподіяна позивачу та третій особі ОСОБА_2 внаслідок неправомірних дій відповідачів. В матеріалах справи відсутні докази наявності побутових приладів та устаткування в квартирі позивача на момент пошкодження електролічильника, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не довели наявність причинно-наслідкового зв`язку між пошкодженням електролічильника та пошкодженнями побутової техніки у квартирі АДРЕСА_1 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що ОСОБА_2 безпідставно не допустили до участі в справі як її представника у зв`язку з відсутністю довіреності на підтвердження його повноважень, оскільки відповідно до частини другої статті 172 СК України повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. З матеріалів справи вбачається, що вона вже багато років є непрацездатною, отже її син ОСОБА_2 мав право представляти її інтереси в суді апеляційної інстанції без довіреності.

ОСОБА_2 повідомляв Київський апеляційний суд про неможливість явки в судове засідання, призначене на 22 травня 2019 року, у зв`язку з хворобою, шляхом передачі телефонограми уповноваженій особі суду, а також шляхом направлення на офіційну електронну адресу суду повідомлень, скріплених електронним цифровим підписом, які безпідставно не були передані колегії суддів до початку засідання.

Електролічильник у її квартирі вийшов з ладу внаслідок його дефекту або відсутності захисту від перепаду напруги в мережі та за такого перепаду в лічильнику відбулися мимовільні відпаювання дротів живлення плати електролічильника та подальша подача у квартиру високої напруги, яка пошкодила всю наявну у ній побутову техніку, електричні прилади та електротехнічне обладнання.

Для з`ясування цих обставин необхідні спеціальні знання, що є підставою для призначення експертизи на предмет встановлення причин виходу з ладу електролічильника та причин аварії енергопостачання, яка мала місце в її квартирі 10 серпня 2012 року.

Проведення такої експертизи можливе лише за скасування рішень у цій справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вона негайно після аварії звернулася до ПАТ «Київенерго» з приводу пошкодження побутової техніки, електричних приладів та електротехнічного обладнання внаслідок аварійної ситуації з електропостачанням у її квартирі, проте ПАТ «Київенерго» не направило своїх працівників для складання відповідного акта-претензії в порядку, встановленому пунктом 49 ПКЕЕН, отже такий акт-претензія був складений споживачами у довільній формі та підписаний ними у зв`язку з відсутністю у будинку виборної особи будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоврядування.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.

18 липня 2019 року справа № 757/31504/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог третьої особи ОСОБА_2 в касаційному порядку не оскаржувалися та не переглядаються.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Вказаний будинок станом на 10 серпня 2012 року знаходився на балансі та обслуговуванні КП УЖГ «Липкижитлосервіс».

12 грудня 2003 року ОСОБА_1 уклала з АЕУ «Київенерго» договір № 02039818307 про користування електричною енергією, відповідно до якого встановлено взаємні права та обов`язки сторін з приводу постачання споживачу електричної енергії за місцем проживання.

23 липня 2012 у квартирі позивача було проведено планову заміну електролічильника, при цьому встановлено новий електронний електролічильник типу НІК-2301АП3, № 0492545.

Зі слів позивача, 10 серпня 2012 року в її квартирі сталася аварійна ситуація, яка супроводжувалася запахом гарі із електролічильника, внаслідок чого з ладу вийшли електричні прилади та побутова техніка.

За викликом ОСОБА_1 10 серпня 2012 року працівниками ЦЕО було проведено обстеження стану приладу обліку. За візуальними ознаками електролічильник має внутрішні пошкодження електричної схеми. Пломбування електролічильника не порушено. Пошкоджений прилад обліку 10 серпня 2012 року замінено на інший.

Листом від 27 вересня 2012 року ПАТ «Київенерго», правонаступником якого є ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі», запропонувало ОСОБА_2 провести експертизу електролічильника за участі споживача, представника заводу-виробника, представника ПАТ «Київенерго», а також надати довідки щодо характеру пошкоджень побутової техніки, електричних приладів та електричного обладнання у помешканні споживача та їх перелік.

23 жовтня 2012 року здійснено обстеження лічильника НІК2301АП3, №0492545, 2012 року випуску, та складено акт за участі начальника відділу експлуатації та ремонту ТОВ «НІК-Електроніка» ОСОБА_3 , начальника виробництва ТОВ «НІК- Електроніка» ОСОБА_4 , начальника дільниці ЦЕО ОСОБА_5 , споживача ОСОБА_2 .

Під час обстеження лічильника виявлені наступні несправності: лічильник вийшов із ладу внаслідок відмови електронних компонентів електричної схеми захисту електролічильника, внаслідок перенапруги по фазі «С» в електромережі споживача; відмови варистора фази «С»; в результаті нагрівання плати, викликаної нагріванням варистора, виникло самовільне відпаювання дротів живлення плати електролічильника.

Після обстеження лічильник було поміщено в пакет, опломбовано та передано представнику ПАТ «Київенерго». Окремо представником ПАТ «Київенерго» в акті зазначено про сумніви в можливості перенапруги в окремо взятій квартирі. В акті також зазначено зі слів споживача про те, що внаслідок виходу з ладу лічильника відбулось пошкодження побутових приладів в квартирі.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Встановивши, що ОСОБА_1 за допомогою належних і допустимих доказів не довела, що їй було заподіяно майнову і моральну шкоду внаслідок протиправної поведінки відповідачів, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Також позивачем не надано докази на підтвердження причини виходу з ладу електролічильника, внаслідок якого, на її думку, було пошкоджено побутову техніку, електричні прилади та обладнання, які знаходяться у квартирі АДРЕСА_1 .

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що її представника ОСОБА_2 безпідставно не допустили до участі в справі у зв`язку з відсутністю довіреності на підтвердження його повноважень, оскільки він може представляти її інтереси на підставі частини другої статті 172 СК України, з огляду на наступне.

Склад осіб, які можуть виконувати функції законних представників у цивільному судочинстві, закріплено у статті 59 ЦПК України, до таких осіб відносяться: батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Частина друга статті 172 СК України передбачає право повнолітніх дочки, сина звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.

Законне представництво передбачено для недієздатних громадян та обмежено дієздатних. Підставами виникнення законного представництва є: 1) факт походження дитини, встановлений та зареєстрований належним чином; 2) факт усиновлення, зареєстрований належним чином; 3) адміністративний акт про призначення опіки чи піклування.

Таким чином, згідно зі статтею 59 ЦПК України дієздатні, але непрацездатні особи не входять до складу суб`єктів, права та інтереси яких захищають у суді їх законні представники.

З огляду на зазначене, неможливе застосування положень статті 172 СК України під час вирішення питання про представництво інтересів ОСОБА_1 її сином ОСОБА_2 з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 в установленому законом порядку призначений опікуном чи піклувальником ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про те, що для з`ясування обставин виходу з ладу електролічильника, внаслідок чого були пошкоджені побутова техніка, електричні прилади та обладнання, необхідно призначити судову експертизу, що є підставою для скасування рішень у цій справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з клопотанням про призначення експертизи для з`ясування обставин виходу з ладу електролічильника до суду першої інстанції не зверталася та заявила таке клопотання лише у апеляційній скарзі на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року.

Апеляційний суд розглянув вказане клопотання ОСОБА_1 та обґрунтовано відмовив у його задоволенні у зв`язку з відсутністю об`єкта дослідження (пошкодженого електролічильника) та неможливістю встановити його місцезнаходження, що унеможливлює проведення вищевказаної експертизи.

Таким чином, відмова апеляційного суду у призначенні експертизи не є підставою для скасування судових рішень у справі.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков